Столичні «децибели»

Столичний люд сповзається до офісів десь на одинадцяту годину ранку і розходиться близько восьмої вечора. Тут навіть чиновники приходять на службу на годину пізніше, ніж, приміром, у Донецьку або Львові. Тому ввечері життя в Києві тільки починається, і нічні бари, ресторани й казино — звичні супутники столиці-сови. Жителі мегаполіса настільки заповзятливі, що давно зайняли під заклади розваг не тільки фешенебельний центр, але і перші поверхи багатьох житлових будинків спальних районів. Розважається народ, так би мовити, не відходячи від каси.

Заяви ж до органів охорони правопорядку, що обвинувачують керівництво того чи іншого закладу в неповажному ставленні до права на відпочинок, надходять здебільшого від «жайворонків» — чи то біологічних, чи то, через життєві обставини, не обтяжених прибутками середнього класу, «що гуляє», і «vip»-ів. Зауважимо: особливу турботу про незадоволених виявляє не тільки Адміністративний кодекс (ст.182,186), але і регулярні розпорядження столичних градоначальників. Одне з останніх зареєстровано ще під час перебування Омельченка мером, воно порекомендувало жителям столиці у жовтні 2002 року «дотримуватися тиші в громадських місцях». До розпорядження додавалися і правила поведінки, де чорним по білому написано: гуляємо, ремонтуємо і салютуємо тільки до 23.00 і в межах 30 ДБА. Проте віз і нині там.

У зв’язку з цим нам видалася цікавою думка голови постійної комісії Київради з питань правопорядку, регламенту і депутатської етики начальника Головного управління МВС України в Києві Віталія Яреми.

— Віталію Григоровичу, а чия це парафія — заміряти «децибели» у якомусь прибудинковому кафе і своєчасно реагувати на сигнали про порушення законодавства?

— Шуми заміряє санепідемстанція, і на основі показників складає протокол, який потім надходить на розгляд адміністративної комісії райвиконкому. Така схема. Приводом до появи такого протоколу і наступної перевірки може стати скарга громадянина. Щодо цього існує певна статистика. Нинішнього року таких документів складено рази в чотири більше, ніж минулого — всього 360.

— Це багато чи мало?

— Це мізер порівняно з тією кількістю порушень, що відбуваються.

— Що, народ вже упокорився і перестав скаржитися?

— Аж ніяк, щодо цього кияни дуже активні. Пишуть і дзвонять. Особливо в центральній частині столиці під час проведення різноманітних масових заходів. Намагаються якось впливати на ситуацію і місцеві депутати у формі депутатських запитів. Проте така реакція звичайно нічого не коштує тій фірмі чи компанії, що проводить захід у центрі або веде бізнес у житловому будинку.

— У сенсі штрафу?

— Сума адміністративного штрафу, передбаченого за таке порушення, становить від 50 до 180 неоподатковуваних мінімумів. Якщо врахувати, що один неоподаткований мінімум — це 17 гривень, то неважко зробити висновок: для серйозного ресторану чи казино це навряд чи солідні гроші. Тому якоїсь істотної боротьби з цим різновидом адміністративних порушень не ведеться. І головна причина тут у неврегульованості питання, насамперед у законодавчому полі.

— Що треба зробити?

— По-перше, створити реальні умови для того, щоб люди могли реалізовувати своє право на відпочинок. Коли це, приміром, ресторан, то він не має бути на першому поверсі житлового будинку. Такі заклади треба розміщати у відповідних місцях. По-друге, треба обмежити час проведення масових заходів у центрі міста. По-третє, збільшити штрафи за порушення. Адже якщо прийде працівник і призначить тобі штраф у п’ять тисяч гривень, то, може, усе-таки задумаєшся: порушувати тишу чи ні.

— Віталію Григоровичу, думаю, у вас небагато знайдеться прихильників серед законодавців. Ресторани ж уже працюють у житлових будинках, і часто вони належать депутатам усіх мастей і калібрів. Ситуація трохи схожа з вічною піснею про збільшення штрафів за порушення ПДР: усі розуміють, що відбувається, але збільшувати не поспішають — кому хочеться з власної кишені платити?

— Питання справді складне і дуже актуальне. Надто для столиці: тут багато музичних колективів, розважальних закладів... Нині наша комісія ініціює розв’язання цієї проблеми на своєму рівні, хоча б частково. Так, у Київраді найближчим часом розглядатиметься проект рішення сесії про заборону на проведення заходів у центрі міста, крім тих, які можна вважати державними. Буде складено конкретний перелік свят, що підпадають під цей статус. Корпоративні ж заходи, які просто окупували центр, і особливо ті, що не несуть національної виховної ідеї, переїдуть до районів.

…Тепер, схоже, питання тільки в тому, кому доручать визначати в столиці несуть чи не несуть ті чи інші заходи «національну виховну ідею». Зважаючи ж на методику дії нинішньої влади, є великі підозри, що і це можливе рішення не стільки ліквідує проблему, скільки становитиме додаткове джерело прибутків для ще одного обтяженого «відповідальністю» чиновника. Що ж до незадоволених «жайворонків», то це, як писали класики, «пиляйте, Шуро, пиляйте».