СПЕКТАКЛЬ НА ТРЬОХ КИЛИМАХ

У київському Палаці спорту пройшов ХХIV чемпіонат світу з самбо серед чоловіків і жінок. Росіяни стали найсильнішими в загальному заліку в обох турнірах. Українська чоловіча збірна виявилася другою, а жіноча — четвертою. Харків’янин Віктор Савінов переміг у вазі 68 кг. Другі місця посіли луганчанка Валентина Бардачова (72 кг), киянка Світлана Лисянська (80 кг) і Ростислав Борисенко (100 кг, Київ—Луцьк). «Бронза» у Михайла Бакіна(57 кг, Краматорськ—Керч), киянина Геннадія Бєлодєда (74 кг), Руслана Машуренка (90 кг, Луцьк—Київ), львів’янки Надії Покори (64 кг), а також Людмили Матієвської (60 кг) і Віталії Врублевської (68 кг) із Маріуполя.

Змагалися понад триста атлетів із 23 країн. Два дні в палаці проходила яскрава борцівська вистава, котра буяла іскрометними і безкомпромісними сутичками. І чого гріха таїти, господарі чемпіонату виявилися надто гостинними на трьох килимах, де проводився турнір.

Першого дня розігрувалося десять комплектів нагород. Вже із самого ранку почалися попередні зустрічі, й лави обох українських збірних помітно порідшали. Потім відбулося урочисте відкриття чемпіонату. Організатори не зганьбилися, порадувавши яскравою й змістовною культурною програмою.

Ближче до вечора пройшли фінальні сутички. На той час українцям дісталися три «бронзи». А згадана юна Бардачова у вирішальному поєдинку поступилася більш досвідченій росіянці. Було від чого зажуритися тренерам, але ще залишалися надії на наступний день змагань.

І знову спочатку було безжалісне сито попередніх зустрічей. Воно «просіяло» для господарів ще три «бронзи». Та все ж троє (і яких славетних!) пробилися у фінали. Від них тренери й уболівальники очікували чималого.

Савінов не відразу намацав дірки в захисних конструкціях добре знайомого йому росіянина Михайла Мартинова. Проводив прийом за прийомом, але суперник постійно вислизав за край килима. Але, нарешті, посередині сутички приловчився й кинув конкурента через голову. Є відразу 4 бали! Тактично грамотно провівши решту поєдинку, Віктор довів його до перемоги.

А потім усім присутнім у палаці довелося мимоволі буквально роздвоюватися. На сусідніх килимах Лисянська й Борисенко одночасно суперничали за «золото» із росіянами. Оксана Болтенкова відразу ж повела в рахунку. І всі відчайдушні спроби киянки, чотириразової чемпіонки світу, виявилися марними. Борисенко завершив зустріч унічию, але суперник був, на думку суддів, активнішим...

Після ритуалу нагородження розмовляв із Савіновим. Харків’янин тепер уже дворазовий чемпіон і Європи, і світу. Тому природне запитання:

— Порівняй нинішню й попередню перемоги на аналогічному турнірі. Яка далася важче?

— Обидві. Росіяни — наші постійні головні суперники. Знаємо один одного як облуплені. Адже того ж Мартинова здолав у фіналі і два роки тому — 2:1. Та й конкуренція зростає. Три сутички перед заключною, котрі провів цього разу, аж ніяк не були легкою прогулянкою.

— Як вдалося провести вирішальний прийом?

— Довго приноровлювався до суперника. Знайшов-таки слабинку в захисті. Ну, а в той кидок вклав вже всі сили й уміння.

— У чому міць росіян? І як капітан чоловічої збірної пояснить невдачі українських атлетів?

— Що там казати про основних конкурентів: у них у кожній категорії — приблизно по п’ять рівних самбістів! У нас і підготовчий процес був повноцінним, і боролися тут із бажанням, але... Занадто, напевно, тяжіла відповідальність виступів у рідних стінах. Хоча глядачам, звісно, величезне спасибі за підтримку. Позначилося, гадаю, й те, що деякі хлопці не до кінця відновилися після травм...

24-річний заслужений майстер спорту Савінов, підопічний Олександра Нечитайла й Євгена Солошенка, — серйозна молода людина. До названих титулів додам ще три — переможця Кубка світу, а також чемпіонатів світу серед студентів і поліцейських. Закінчив Харківський університет внутрішніх справ, викладає спеціальну фізпідготовку. І щодо травм не лукавив. Віктору це завадило виступити у відбірковому передолімпійському циклі з дзюдо. Однак, сказав, мріє потрапити на Ігри 2004 року. А в наступному сезоні має намір зосередитися на чемпіонатах Європи та світу з самбо.

І наостанок думка авторитетного фахівця. Марсель Хасанов — суддя міжнародної категорії екстра-класу, очолює колегію арбітрів України. Оцінюючи виступи господарів, був небагато- слівний:

— Очікували, звісно ж, більшого. Адже, скажімо, рік тому українки були кращими в загальному заліку. А нині дехто з перших номерів не проявив себе належною мірою. Чому? Розбір польотів ще попереду. Необхідно старанно проаналізувати результат виступів кожного і з’ясувати прорахунки, допущені в тактичній і психологічній підготовці. У мене немає сумнівів у майбутніх перемогах українців. Бо потенціал самбо в країні, як і раніше, високий і резерви — чималі.