СОЛОДКЕ ЖИТТЯ ПІД ГАСЛОМ FINE SERICE - Соціум - dt.ua

СОЛОДКЕ ЖИТТЯ ПІД ГАСЛОМ FINE SERICE

7 травня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №17, 7 травня-16 травня

Як зробити, щоб не було нестерпно боляче за безцільно проведену відпустку? Адже її дають людині лише один раз на рік...

Як зробити, щоб не було нестерпно боляче за безцільно проведену відпустку? Адже її дають людині лише один раз на рік. Як же прожити її, аби справді відчути себе відпочилим, бадьорим і сповненим сил? Вважається, що саме відпочинок у Туреччині найбільш ідеальний за співвідношенням «ціна — якість». Туреччина, як жодна інша середземноморська країна, надає щонайширші можливості туристам із різним статком і різними претензіями, заодно гарантуючи всім яскраве сонце, чисте море, щиру гостинність і цілковиту безпеку. Зазначу, що раніше, за радянської влади, весь наш народ мріяв про поїздку за кордон. Дехто туди навіть потрапляв. Приміром, у 70-ті роки поїздка в Угорщину вважалася вершиною мрій і була найбільш розбещуючою подорожжю по соціалістичному табору. Мабуть, якась червоточинка заважала Угорщині стати стовідсотково соціалістичною країною. Мені одного разу трапився на очі путівник по Будапешту 76-го року. Боже мій! Прокат машин! «Хілтон»! Кока-кола! «Напої подаються в басейн!» Відвідання палацу піонерів згадувалося при цьому між іншим. Зате «сільське свято з оглядом коней і конюхів» (саме так і було написано!) заведе на манівці навіть комсомольських богинь, а про піонерів годі й говорити. Господи! Як же давно це було.

Турецький марш

Анталія — серце південного узбережжя Туреччини. На захід і на схід від нього — сотні (якщо не тисячі!) готелів, пансіонів та кемпінгів. І кожен — привітно відкритий для туристів. А поруч — дивовижні бухти, ласкаве море, безліч вічнозелених дерев і чагарників, апельсинові й лимонні гаї, і над усією цією південною пишнотою височіють гори, де сніг лежить до середини липня. Будь ласка, можна до обіду купатися в морі, а пополудні — кататися на лижах.

Першопрохідники всіх турецьких курортів — німці. Вони розвинули місцевий сервіс до світового рівня. А заодно й навчили персонал готелів німецької мови. Чим і користуються для свого задоволення, приїжджаючи сюди в таких кількостях, що мимоволі постає запитання: «А в самій Німеччині хоч хтось залишився?»

Ось і наприкінці квітня, коли я брав участь у прес-турі по турецьких курортах, організованому туристичною компанією «Гамалія», в готелі «Ріксос Текірова», де зупинилися журналісти, відпочивало безліч гостей із Німеччини. Мій співрозмовник — підприємець Отто Швенке з Гамбурга. Запитання: «Багато туристів з обережністю вибирають нині Туреччину — адже неподалік Ірак, де ще недавно гриміла війна. Вас це не бентежить?» Відповідь: «По-перше, до Багдада від нашого готелю 1205 кілометрів і навіть під час війни відпочивати тут було безпечно. По-друге, я приїжджаю сюди вже 23 роки поспіль, і події навколо бували різні, але ніколи турки не дозволяли цим подіям бодай трохи мене турбувати чи створити мені незручності. По-третє, якби тут була хоч найменша небезпека, то свою улюблену онучку Грету залишив би вдома».

До речі, мовного бар’єру на турецьких курортах немає. У принципі. Хоч би якою мовою починав розмову з працівником готелю, із продавцем кемерського ринку, з таксистом, із перехожим, вони неодмінно вставляли кілька слів російською і навіть українською. Не завжди, правда, доречно, та однак було приємно. А деякі слова перекладу не потребують: «багаж», «білет», «жетон», «бар», «готель» — усіма мовами означають одне й те саме. Що таке «салата», «вотка», «тувалет», знову-таки, можна легко здогадатися. Одного разу я захотів погодувати братів менших залишками свого «кахвалти», але, виявилося, до турецьких кішок і собак треба звертатися, відповідно, «пісі-пісі» й «кучу-кучу».

А коли серйозно, то в усіх готелях є співробітники, котрі говорять російською, а в багатьох — володіють і українською. Річ у тому, що кожного курортного сезону з українських технікумів, де навчають готельної справи, запрошують студентів для проходження практики в готелях Анталії, Кемере, Мармарисі й інших курортах.

Обслуговуючий персонал не просто привітний, чемний та завбачливий. Він так відверто радіє і щиро всміхається при зустрічі з постояльцем — наче бідний родич побачив нарешті свого багатого дядечка після багаторічної розлуки. Якщо сидиш у холі, біля басейну чи на пляжі, то бармен або офіціантка в національному костюмі неодмінно кілька разів підійде: «Вода? Джус? Кава? Чай? Вино?» І відразу, буквально за лічені секунди, принесе замовлення. Мені скажуть: усе це дрібниці, вони недорого коштують. Але ж дорогого коштують! Увага до гостя, задоволення всіх його запитів — ось завдання з завдань, які ставить перед собою персонал турецьких курортів. І виконує його блискуче!

І взагалі люди тут привітні й навіть поза стінами готелю готові прислужитися, показати дорогу, почастувати чаєм (хоч куди заходив, скрізь пропонували чай — справжній турецький, приємного в’яжучого смаку). А народ тут живе стародавній, із глибокою історією, самобутньою культурою. Цією землею, омитою чотирма морями, відкритою всім вітрам, пройшли хети й ассірійці, греки й римляни, візантійці й татаро-монголи, араби й турки-сельджуки. Смагляві та блідошкірі, блакитноокі й темноокі, високі й низькорослі — усі вони перемішалися, злилися в етнічному казані під назвою «Туреччина».

Гуляв усю ніч берегом моря, вулицями прилеглого до готелю селища, зайшов у місцеву поліцейську дільницю. Виявилося, за останню добу — жодної події. Так, за винятком, можливо, Стамбула, Туреччину правомірно називають найбезпечнішою країною. Тут можуть трохи обрахувати або завищити ціну на товар — але навряд чи в когось підніметься рука на туриста. Якщо це станеться, то хуліган, як правило, із приїжджих. І в Туреччині на нього чекає суворе покарання.

Скрізь, хоч би де опинився турист, неодмінно знайдеться маленька крамничка чи цілий сувенірний базар. Але не треба квапитися. Походіть, подивіться уважно — десь має бути магазин із фіксованими цінами. Дешевше, ніж там, ви не купите нічого — навіть якщо рватимете на собі одяг, намагаючись збити ціну в ринкового торговця. Загалом, у Корані обіцяно прокляття тому, хто обраховує, обмірює та обважує. Але немає у світі такої країни, де торгували б чесно. І турки не виняток: вони звично завищують ціни. Саме тому з турками завжди треба торгуватися. Багатьох відлякує тривалість процесу, і вони відмовляються від захоплюючої гри в торг. А дарма. Більшу частину ціни можна скинути вже протягом перших двох хвилин.

Купити ж тут є що. Недорогі і якісні вироби зі шкіри й бавовни, з оніксу й міді, прикраси з золота й срібла. Турецький базар — Мекка для хазяйновитої людини. Тарелі, піали, глечики, карбовані мідні посудини найтоншої роботи, шовкові й вовняні килими, шкіряні пуфики, тисяча й одна дрібничка для будь-якого інтер’єру.

Мій сусід по номеру лише після одних відвідин базару приніс: величезну керамічну таріль, три кіло прянощів, браслети з емаллю, срібний кавничок, скляночки для чаю, кальян, дерев’яного верблюда, фаянсового слона й купу великих і маленьких «назарів» («назар» — сувенір у вигляді синього ока, що береже від зурочень та «поганих думок»).

Досвідчені туристи вважають, що страв турецької кухні краще не куштувати — скуштувавши, зупинитися неможливо. І справді, кому не сподобаються кебаб і донер із баранини або долма з помідорів, кабачків, баклажанів, перцю, виноградного листя, рису, горіхів і прянощів? А традиційний пиріг «берек» із тонкого тіста, між шарами якого лежать сир, прянощі, риба, м’ясо, шпинат, морква, цибуля й апельсини?

А про знамениті турецькі ласощі годі й говорити! Ну хіба можна не покуштувати всього потрошку — пахлаву й лукум, халву й шербет, каштани в сиропі й фаршировані персики, інжир із мигдалем і молочні пудинги?

Культура харчування тут скрізь на висоті. Навіть коли схочеш пообідати в місцевому ресторані, то можеш не боятися, що підсунуть щось несвіже. Головна перевага турецької кухні — сумлінна робота, чистота й використання лише свіжих продуктів. Це справедливо і для розкішних ресторанів, і для пришляхових забігайлівок.

Кажуть, хто не відчув на собі цілющої пари турецької лазні, той фактично не бував у Туреччині. Сміливо заявляю: я в Туреччині був, оскільки одного дня виявив себе лежачим й оповитим клубами пари на величезному теплому мармуровому столі, а велетенський і незмінно усміхнений турок інтенсивно розтирав моє тіло м’якою рукавицею. Це був ще не масаж, а, радше, миття, правда, дуже й дуже енергійне — від кінчиків ніг до маківки. Потім мене відвели в інше приміщення, де вже новий банщик уклав мене на лежак, залив мильною піною й заходився, охаючи, попліскувати по моєму тілу згорнутим у джгут рушником. А коли я відчув неземне блаженство й почав самому собі видаватися небожителем, мене відразу підняли й кинули в басейн із холодною водою. Після басейну я, з відчуттям неймовірної легкості в усьому тілі, почимчикував у наступний зал. І там, загорнувшись у простирадло, пив густий духмяний чай (оскільки в турецькій лазні всі присутні — трішки турки, освіжатися пивом, а тим паче горілкою не заведено). А потім нарешті мене обмастили олією, і почався знаменитий масаж-пілінг «кесе» — головна процедура турецьких лазень...

І все-таки від Анталії хочеться передусім моря. Спати з розчахнутим вікном і навіть уві сні відчувати, що дихаєш солоним, свіжим середземноморським повітрям. І раптом уранці, квітневого досвітку разом із шумом морського прибою почув дивовижний спів тамтешнього солов’я. І як витіювато й по-турецькому без міри, варварськи, негідник, виводив!..

Відпочивати! Відпочивати! Відпочивати!

Торік у Туреччині побувало на відпочинку 13 млн. 250 тисяч туристів, а нинішнього року планується прийняти 15 млн. гостей. Ми практично лише освоюємо турецькі курорти. Торік «Гамалія» забезпечила відпочинком майже 2,5 тисячі наших співвітчизників. І жодної рекламації! Цього року планується припровадити сюди на відпочинок 5 тисяч осіб (добре було б опинитися в цьому списку!).

«Як нинішнього року з цінами на житло та обслуговування?» Мені відповіли в Асоціації турецьких готелів, що ніякого підвищення цін на жоден вид послуг не планується. Усе буде як завжди. І, як завжди, турецькі курорти покажуть світовий рівень свого сервісу та гостинності.

Рівень обслуговування тут справді високий, а самі курорти — різні, не схожі один на одного.

Анталію сам Кемаль Ататюрк одного разу назвав «найпрекраснішим містом світу». Тут багато недорогих готелів, екзотичні сади, що розляглися на бескидах, широкі бульвари й пальмові алеї.

Аланья славиться піщаними пляжами, химерними скелями й банановими плантаціями. Готелі переважно тризіркові, а ціни — найнижчі на турецьких курортах. Саме Аланью дві тисячі років тому Марк Антоній подарував Клеопатрі, і вона використовувала місцеві кедри для будівництва кораблів.

Сельчук — новий курорт поруч із Ізміром. Він знаменитий своїми пляжами з дрібним сріблясто-перламутровим піском. Це тому, що в тутешніх місцях багато слюди. Вона й морю надає незвичайного ефекту: на сонці вода видається золотою.

Памуккале славиться чудесним вапняним джерелом і надзвичайною білою горою, звідки «сходинками» стікає гаряча вода. У Памуккале моря немає, але хто сказав, що тільки біля моря можна відпочити? Тут найстаріша бальнеологічна лікарня, яку вінчає девіз Клеопатри: «Хворий, зцілися сам!»

На тлі інших турецьких курортів Бодрум видається білою вороною. Це зовсім не по-турецькому богемне місто, де облаштувалися художники й артисти з усього світу.

На престижному курорті Белек найздоровіше повітря, оскільки всі готелі розміщено в гущавині соснового лісу. А ще до цих берегів один раз на чотири роки припливають черепахи й відкладають прямо на пляжі яйця.

Природа в Кемері тільки найвищої «категорії» — гарні скелясті гори, що поросли деревами, чудовий гальковий пляж. Людина не стала чекати милостей від природи й збудувала в цих місцях величезний аквапарк. Тепер сюди приїжджають кататися на водних гірках відпочивальники з усього анталійського узбережжя.

У Мармарис з’їжджається вся Європа, що хоче повеселитися. Це інтернаціональний курорт із цілодобовим життям, мільйоном дискотек, з танцями на стійці бару й танцями живота. Поруч із Мармарисом грецький острів Родос — можна вирушити туди або просто подорожувати морем на яхті. Але головна особливість Мармариса — мед надзвичайного смаку й аромату.

Фетхіє, можливо, найелітніший курорт, де відпочивають люди, звичні жити красиво й ні в чому собі не відмовляти. А тутешній пляж «Мертве море» вважається одним із найпрекрасніших пляжів світу.

У містечку Аксу (за 40 км від Анталії) є готель «Топкані Палац» — точна копія резиденції турецьких султанів у Стамбулі. Погодьтеся, якщо сучасний готель як дві краплі води схожий на справжній султанський палац, побудований у XV столітті, то це означає, що для гостя створюються умови, які звичніше назвати «східною розкішшю».

У Туреччині ніколи не кажуть «ні». Можлива організація будь-яких індивідуальних турів, хоч би якими складними вони здавалися.

І, ясна річ, головна окраса цих чудових місць — море. Тепле море, хороший готель, чудовий сервіс, безліч можливостей ледарювати зі смаком — що ще потрібно для відпочинку? Але трапляється занудьгувати навіть біля моря. Тоді треба встати й піти куди очі дивляться. А подивитися є на що: за кількістю збережених історичних пам’яток Туреччина може суперничати навіть із Єгиптом.

Курортний комунізм

Багато турецьких готелів уже давно працюють за системою fine serice (тобто «все включено», або ще конкретніше: «ні в чому собі не відмовляй — оплачено!»). Так, fine serice — це те чарівне слово, яке відмикає заповітні двері достатку. При цьому особливе, ні з чим не порівнянне задоволення одержуєш від того, що не треба щоразу лізти в кишеню по гроші або з безтурботним виглядом підписувати рахунок, відчуваючи мабуть, самому Богові відомо, чому, ніяковість. Усі задоволення вже оплачено, заздалегідь і оптом (як, утім, і в раю ні за що платити не доводиться — на те було земне життя).

Харчування «усе включено» — це шведський стіл, де десятки й навіть сотні різноманітних страв. Лише тістечок, тортів та ласощів подається не менше 24 видів, салатів — 15 видів. Крім сніданків, обідів та вечер, у ресторанах зі шведським столом протягом дня можна скуштувати барбекю, традиційних турецьких коржів, кебабу, чаю та ласощів, а також напоїв місцевого й імпортного виробництва. І все — безкоштовно. Свіжовичавлені соки й морозиво теж безкоштовно. Якщо навіть уночі на вас нападе голод, то й тоді готельне «громадське харчування» — на висоті. І все безплатно. Чай, соки й кава — теж.

Проте наш турист, попиваючи чай, соки й каву, усе-таки шукає істину у вині. Ось чому невичерпною річкою ллються тут різноманітні турецькі вина, коньяки і раки (місцева анісова горілка, яка при розведенні водою стає мутно-білого кольору, за що й називається «Левине молоко»). Одне слово, любителі смачно попоїсти й добряче хильнути можуть задовольнити тут усі свої потреби.

Система «все включено» охоплює і безліч інших задоволень. Приміром, у готелі «Ріксос Текірова» можна безкоштовно користуватися: відкритими басейнами, водними гірками в аквапарку, критим басейном, турецькою лазнею, сауною, тренажерним залом, настільним тенісом, більярдом, фітнес-центром, джакузі, центром таласотерапії (лікування з допомогою морської води, морських водоростей і морського клімату)...

Отже, до всього вищесказаного додайте помірність тутешніх цін, величезну кількість готелів на вибір, надзвичайно чисте море, наявність прямих і зручних рейсів з України та спрощений візовий режим (візова марка коштує 10 американських доларів і вклеюється в паспорт після прильоту в Анталію). Тепер змішайте всі інгредієнти, й у вас вийде чудовий коктейль під назвою «Моя найкраща відпустка в Туреччині».

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №42, 9 листопада-15 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво