Сімейний конфлікт з сумним кінцем - Соціум - dt.ua

Сімейний конфлікт з сумним кінцем

12 серпня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №31, 12 серпня-19 серпня

Якось, коли я навчався у Москві, одна знайома запросила мене в гості до свого дядька. У той час я захоплювався масажем, а дядько Наталки серйозно хворів...

Якось, коли я навчався у Москві, одна знайома запросила мене в гості до свого дядька. У той час я захоплювався масажем, а дядько Наталки серйозно хворів. Ми приїхали, я зробив йому масаж.

Потім ми пили чай, розмовляли з Леонідом Сергійовичем, здається, його звали саме так, кілька годин поспіль. Спочатку просто поговорили про життя, потім поступово торкнулися теми його хвороби. Що цілком природно — хвору людину передусім цікавить її здоров’я. Леонід Сергійович розповів мені історію своєї хвороби.

Він із своєю дружиною та мамою жив в одній квартирі. У жінок не склалися стосунки. Як сказав тоді Леонід Сергійович, вони духу не терпіли одна одної. З’ясовування стосунків, часті сварки поступово переростали в скандали. Справа дійшла до биття посуду, взаємних погроз і навіть бійок. Обидві близькі Леоніду Сергійовичу жінки намагалися переконати його у своїй правоті. Ситуація виглядала практично нерозв’язною. З одного боку, неможливо жити в квартирі, де відбуваються постійні скандали між близькими тобі людьми, кожна з яких прагне використати тебе для «остаточної» перемоги над суперником. З іншого ж, щоб вирішити конфлікт, потрібно було стати на бік або дружини, або мами, а це значить, зіпсувати стосунки з іншою близькою людиною і створити основу для нового протистояння, тепер вже особисто між тобою й однією з близьких людей.

Одним із основних доказів, використовуючи який дружина й мама волали до Леоніда Сергійовича, було його почуття любові до них. Дружина торочила, мовляв, якщо ти мене насправді кохаєш, як казав, коли запропонував вийти за тебе заміж, то ти мене підтримаєш. А мама — якщо ти насправді мій син, а не ганчірка в руках цієї стерви, то ти захистиш свою матір. У той момент, як зізнавався Леонід Сергійович, він відчував, що і мама, і дружина намагаються управляти ним, використовуючи його почуття любові, симпатії та синівського обов’язку.

Сприймати те, що відбувалося, спокійно або чекати, що все саме згодом вирішиться, Леонід Сергійович не міг. По-перше, дуже важко, а іноді й неможливо жити при постійному психологічному тиску. По-друге, оточуючі його люди жадали від нього вирішення виниклої кризи. По-третє, йому дуже важко було змиритися з тим, що існує проблема, з якою він сам упоратися не здатен.

Яким же чином позбувся безвихідної ситуації дядько Наталки? По ходу розмови він прохопився, що під час особливо сильних скандалів у нього з’являлося сильне бажання кудись поїхати, бо вже не залишалося сил терпіти все те, що відбувалося. Він не міг утекти й покинути своїх близьких і не міг більше перебувати в стані безпорадності. І тоді його організм сам знайшов вихід — Леонід Сергійович уперше серйозно захворів і потрапив до лікарні.

До чого це призвело? Гостра і, здавалося б, тупикова ситуація моментально вирішилася. Принаймні на той момент. Напруження зникло. Обидві жінки перестали скандалити. Вони припинили вимагати від нього зробити неприйнятний для нього вибір. Всю свою увагу, турботу, котрі Леонід Сергійович перестав відчувати з їхнього боку під час скандалів, вони направили на хворого. «Як же можна сперечатися й скандалити, якщо близька людина хвора?» При цьому він автоматично зняв із себе відповідальність за вирішення конфлікту. «Що я можу зараз зробити, якщо серйозно хворий?»

Згодом щоразу, коли Леонід Сергійович стикався з безвихідною ситуацією і напругою, він занедужував. Його організм знайшов свій спосіб справлятися з перенапругою і йти шляхом найменшого опору. Так було, коли його син писав листи з армії, в яких скаржився на дідівщину і просив батька допомогти йому. А він виявився нездатним допомогти, оскільки зв’язків, щоб перевести сина в іншу частину, не було. Так було, коли вмирала його мама, і він був не в змозі це змінити. Щоразу все закінчувалося нездужанням чи хворобою.

Більше того, Леонід Сергійович неусвідомлено виявив ще одну можливість. Вона проявилася, коли ми того вечора сіли вечеряти. Спочатку Леонід Сергійович почувався добре, не знаю, що йому допомогло — масаж чи розмова, але, як сказали рідні, він посвітлів. Дружина і син, бачачи, що Леонід Сергійович почувається краще, завели розмову про якісь дрібниці, про ціни на м’ясо, про подорожчання, словом, про щось, що не зачіпає його безпосередньо, і хвилин через двадцять такої розмови, весь його гарний стан розвіявся. Леонід Сергійович посірів, сказав, що гірше почувається, підвівся і пішов до себе. Моментально вся увага сім’ї знову переключилося на нього. І в той момент мені подумалося, що Леонід Сергійович не тільки неусвідомлено знайшов спосіб справлятися з безвихідною ситуацією, а й знайшов спосіб уникати підпорядкування близьким людям, а також можливість управляти ними. Адже коли ти погано почуваєшся, мимоволі опиняєшся в центрі уваги. Про тебе піклуються, за тебе переживають, і ти можеш відкрито чи мимоволі управляти людьми.

Не можу стверджувати, що все саме так і було. Але коли припустити, що підсвідомість дядька моєї знайомої знайшла такий «легкий» спосіб вирішення проблем й управління оточуючими людьми, то плата за це виявилася незмірно високою. Через півроку після нашої зустрічі Леонід Сергійович помер.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1287, 21 березня-27 березня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво