ШКОЛУ КРАЩЕ ВИБИРАТИ НЕ «ЗА ЄВРОВДЯГАНКОЮ»

Початок весни — саме той час, коли батьки шести-семирічних дітей починають серйозно замислюватися, куди послати вчитися свою дитину. Сьогодні є широкий спектр освітніх закладів: звичайні державні школи, дитячий садок-школа, школа з ухилом (математична, мовна, біологічна), гімназія, ліцей і навіть банківська школа-ліцей. У цьому розмаїтті досить складно зорієнтуватися, але спробуємо.

Звичайна школа. Якщо ваша сім’я не має можливості возити дитину в інший район, немає бабусь і дідусів, щоб забирати маля зі школи, а ви весь день на роботі, то насамперед вивчіть загальноосвітні школи свого мікрорайону. Як свідчить досвід, у звичайній школі можуть працювати хороші, досвідчені, обізнані педагоги, котрі виростили кілька поколінь жителів мікрорайону. Слава про такі школи з традиціями і сильним педскладом зазвичай працює як найдійовіша реклама. У таку школу дитину можна віддавати спокійно.

Школа-садок. Цей тип освітніх закладів створено для дітей, не пристосованих поки що до більш жорсткого і самостійного шкільного життя. Школа-садок готує дітей до шкільного життя м’яко, поступово. Тут із дітьми працюють і вихователі, і вчителі. Освітні програми чергуються з іграми та денним відпочинком. Залежно від насиченості програми і рівня, школа-садок може бути платною по мінімуму або платною за комерційними розцінками. Як правило, хорошу школу-садок вирізняє розмаїття авторських програм, серед предметів можуть бути хореографія, шахи, плавання, історія мистецтв та багато іншого. Важливий показник рівня — невеликі групи, від 7 до 12 дітей, і наявність у штаті дитячого психолога.

Спецшколи (cпеціалізовані школи з поглибленим вивченням предметів). Якщо ви налаштовані дати дитині міцну базову освіту, наприклад біологічну, щоб вона потім продовжила її на вищому рівні, скажімо здобула вищу медичну, — вибирайте не так навчальний заклад, як особистість викладача. Критерієм оцінки мають стати такі чинники: скільки його учнів вступили до вузів, до яких, що кажуть про нього як про спеціаліста батьки учнів. Ще одна народна прикмета: профільного предмета в розкладі має бути багато. Якщо цього немає, то, як кажуть діти, «вам вішають на вуха продукти харчування» і школа ніяка не спец- і не з ухилом. І, нарешті, останнє — слід прагнути потрапити в клас до того педагога, чий предмет є профільним. Бо коли ви віддали ваше чадо до школи з математичним ухилом, то класна «мама»-математик може визначити проблеми з предметом на самому початку, коли виправити становище ще не пізно.

Ліцеї та гімназії. Як вважають спеціалісти зі сфери освіти, гімназія дає якіснішу освіту, порівняно зі звичайною школою, а ліцей дає поглиблені знання і професійно орієнтує. Однак буває, що фактично ці навчальні заклади не лише не різняться між собою, а й мало чим, крім оплати, відрізняються від простих шкіл.

Дирекція ліцею, що недавно називався загальноосвітньою середньою школою, розповідає батькам про поглиблене вивчання предметів, про вузівських викладачів, спеціально запрошених читати лекції, про підвищену комфортність навчального процесу, як доказ гордо демонструючи євроремонт і меблі. Але, віддавши дитину до такого дорогого ліцею, ви з подивом помічаєте, що поглиблене вивчення нічим не відрізняється від звичайного, вузівські викладачі зі ступенями не вміють налагодити контакт із дітьми, не володіють методиками роботи з молодшими та середніми школярами, і дуже часто на їхніх заняттях діти потай від викладача грають в ігри, в умовах підвищеної комфортності діти сприймаються як небажані постояльці дорогого готелю, їх постійно зупиняють: «не притулятися, не псувати, не торкатися». Але що вдієш, коли дитинство — саме той вік, коли хочеться бігати, стрибати, притулятися і торкатися?

Показником справді хорошого рівня навчального закладу є те, що більшість учнів вільно спілкуються іноземною мовою чи мовами (якщо це мовний ліцей), добре знають комп’ютер (на користувальному рівні), мають глибокі знання предметів, що декларуються як профільні. Приміром, у ліцеї, що готує майбутніх працівників банківської сфери, діти повинні знати основи економіки, причому це мають бути знання настільки міцні, щоб маленький учень зміг спілкуватися з бухгалтером однією термінологічною і поняттєвою мовою. Як це перевірити? Перш ніж віддати дитину до такої навчальної структури, поговоріть з батьками тих, хто там навчається, поспілкуйтеся з дітьми-ліцеїстами. Вони з радістю розкажуть вам і про плюси, і про мінуси своєї альма-матер. Зібравши інформацію в тих, хто справді знає гімназію або ліцей зсередини, вам буде простіше прийняти рішення. І ще одне: хороший ліцей обов’язково бере участь у різноманітних олімпіадах, конференціях та інших подібних заходах. Що більше учнів до них залучено і завойовують призові місця, то більш конкурентоздатний ліцей.

Фахівці Міністерства освіти України радять ось що. Молодша школа завжди трималася, тримається і триматиметься на особистості вчителя. Тому, шукаючи хорошу школу для свого першокласника, насправді шукайте справжнього вчителя. Такого, про якого добрим словом згадують його колишні учні, батьки та колеги. Середня і старша школа визначається комплексом умов. Однак є критерії, за якими можна визначити успішний навчальний заклад:

наскільки великий наплив дітей саме до цієї школи. Це може бути ознакою популярності навчального закладу;

кількість першокласників. Якщо не йдеться про школу у «спальному» районі, то, можливо, великий наплив дітей — не просто демографічний факт, а свідчення великої і кропіткої роботи вчителів молодшої школи;

кількість учасників олімпіад, шкільних, міських, районних;

кількість тих, хто вступив до вузів.

І на завершення кілька практичних порад батькам першокласників:

1. Якщо ваше маля добре розвинене інтелектуально, це чудово, але не менш важливе його фізичне загартування та навички соціальної адаптації. Постарайтеся за літо підготувати дитину до навчального процесу. Пам’ятайте: їй доведеться трудитися весь навчальний рік.

2. Навчання в колективі — море психологічних і навчальних проблем. Почніть із пояснення дитині законів існування будь-яких груп. Чому потрібно слухати вчителів, як знаходити друзів і як не боятися постояти за себе — така програма-мінімум.

3. Найголовніше для вашої дитини, а отже, і для вас — наскільки легко вона впишеться в шкільне життя. За перший тиждень чи за місяць навчання ви побачите, чи під силу дитині саме ця школа, саме цей клас. І якщо вашому маляті вочевидь тяжко, не примушуйте його вчитися через силу. Краще змініть школу. Немає нічого важливішого за фізичне та психічне здоров’я вашої дитини.