СЕСТРИ ПАПИ РИМСЬКОГО ЖИВУТЬ… В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ? - Соціум - dt.ua

СЕСТРИ ПАПИ РИМСЬКОГО ЖИВУТЬ… В УКРАЇНСЬКОМУ СЕЛІ?

1 серпня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №29, 1 серпня-8 серпня

Біографічні факти про юність Івана Павла II — першого Папи-слов’янина за всю історію існування римсько-католицької церкви — не тішать розмаїттям, сповнені загадок і протиріч...

Біографічні факти про юність Івана Павла II — першого Папи-слов’янина за всю історію існування римсько-католицької церкви — не тішать розмаїттям, сповнені загадок і протиріч. Найцікавіший з них — походження понтифіка. Хоча його особистий біограф Адам Бонецький стверджує, що мати Кароля Войтили була полькою, деякі вітчизняні ЗМІ вперто наполягають на тому, що Емілія Качуровська родом із Західної України. Хтозна, можливо, нам вдасться підняти завісу над цією таємницею. У Тернопільській області мешкають дві сестри: 69-річна Марія Качуровська й 64-річна Олена Обизюк, які переконані, що Папа Римський — їхній двоюрідний брат.

У Вишнівці, рідному селі сестер, завжди раді новим людям. Воно й не дивно: за останні кілька років кількість місцевих жителів тут скоротилася майже вдвічі. Єдиний порятунок від безробіття та злиднів люди бачать у каторжних заробітках у Європі, переважно в Італії та Португалії, куди дістаються всіма правдами й неправдами. Нелегко живеться й Марії Качуровській, колишній кухарці їдальні, а нині пенсіонерці, що аж до 2001 року й уявити собі не могла, якими неймовірними таємницями може бути сповнена історія її роду.

— Після візиту Івана Павла II в Україну по радіо часто передавали його біографію, — розповідає моя співбесідниця. — Того дня я готувала на кухні обід, коли абсолютно несподівано для себе почула, що матір понтифіка звали Емілією Качуровською й родом вона з Тернопільщини. Мене як струмом ударило: «Невже це тітка Міля, старша сестра батька, яка всупереч волі батьків вийшла заміж за поляка й назавжди покинула рідну землю?»

Історія цієї родини трагічна й загадкова водночас. Дід і бабуся сестер, Василь і Соломія, жили в Кременці, за тридцять кілометрів від Вишнівця. У них було п’ятеро дітей: два сини — Іван і Володимир, три доньки — Емілія, Поліна й Марія. Наймолодшим був батько Марії й Олени Володимир, який народився 1907 року. Коли з’явилися на світ його сестри та старший брат, моя співбесідниця не знає. Відомо лише, що в них була дуже велика різниця у віці. Драма в цій сім’ї розігралася ще до народження наймолодшого з дітей. Емілія заявила батькам, що збирається вийти заміж за поляка, який також жив у Кременці. Мати з батьком були категорично проти цього союзу, і дівчина поїхала з села, так і не отримавши ні благословення, ні посагу. У рідний дім вона більше ніколи не повернулася. Певне, такою була батьківська умова — після заміжжя забути дорогу додому.

Причина ворожості до поляків крилася в трагедії, яка сталася з молодшим братом Соломії. На пасовищі, де хлопчик випасав корів, він посварився з однолітками з польських родин, і ті до смерті забили його палицями. Після цього сестра загиблого заприсяглася: ніхто з її близьких не пов’яже свою долю з «ворогами».

Попри те, що Емілія не підтримувала зв’язків із родичами, ті знали, що вона з чоловіком оселилася в польському містечку Воловіци під Краковом. Про це Марії розповідав батько. Чи не в тих Вадовіцах, де, як відомо, і народився майбутній Папа Римський? Через роки будинок, де жила його сім’я, перетворять на музей, на першому поверсі якого розмістять книгарню із творами Папи, а на другому — його особисті речі: весло каное, гірські лижі і три ряси понтифіка. Нині в цьому кам’яному будинку жовтого кольору щорічно буває майже 180 тисяч відвідувачів із усього світу.

Цікаво, що Поліну Качуровську, молодшу сестру Мілі, доля занесла в місто Орел. Під час війни вона познайомилася з російським солдатом, який і відвіз її до себе на батьківщину. Після заміжжя Поліна приїжджала в Україну тільки один раз 1957 року, та й то лише на кілька годин. На жаль, Марія тоді не поцікавилася, чи є в тітки діти. Не виключено, що племінники первосвященика живуть зараз і в Росії.

Тісніші стосунки сестри підтримували з тіткою Марією, яка все життя мешкала в Кременці.

— Хрещена була дуже гарною, — продовжує Марія Качуровська. — Її двічі обирали першою красунею міста. За іронією долі вона також вийшла заміж за поляка — секретаря магістрату Потельницького. Її єдиний син Анатолій помер молодим, а невістка знову вийшла заміж і забрала з собою онука, якого тітка більше не бачила. У старості вона залишилася зовсім самотньою, померла в тому ж таки Кременці.

Після смерті тітки Марії зник із її квартири старий сімейний фотоальбом, який міг би дати відповіді на багато запитань. Напевно, там були знімки і юної Емілії Качуровської.

Вуйко Іван також жив у рідному місті. Працював у шахті, потім на ватній фабриці. Мав сина Юрія й доньку Віру, із якими сестри Качуровські спілкувалися дуже мало.

На жаль, сьогодні немає в живих нікого, хто міг би пригадати, як виглядала непокірлива Емілія, що повстала проти батьківської волі. Її молодість припала на кінець позаминулого століття, а це означає, що сучасникам цієї жінки нині було б понад сто років. Не зберігся навіть маєток, де колись жила родина Василя й Соломії. Відомо лише, що на цьому місці під час фашистської окупації німці влаштували єврейське гетто.

Під час нашої бесіди Марія Володимирівна пригадала ще один випадок зі свого минулого. Коли 1958 року вона виходила заміж, під час офіційної церемонії укладання шлюбу до неї підійшов батько й, узявши за руки, попросив не змінювати дівоче прізвище. Наречену прохання здивувало: у ті роки робили це дуже рідко, та й прізвище майбутнього чоловіка було цілком благозвучне — Кутровський. Проте вирішила виконати прохання батька, що викликало серед односельців чимало пересудів. Досить цікаво, з огляду на те, що саме в 1958-му в житті Кароля Войтили сталися великі зміни — він був висвячений у єпископи, а трохи пізніше призначений помічником архієпископа Кракова.

Цікаво, що напередодні візиту Івана Павла II до Києва та Львова патріарша комісія з питань молоді української греко-католицької церкви видала брошуру «Папа й Україна». У ній також стверджується, що мати майбутнього понтифіка народилася в Тернопільській області. При цьому автори посилаються на спогади померлого 1998 року в США лікаря Бориса Філіпчака, чия перша дружина, Софія Кучмерчик, нібито була родичкою Кароля Войтили. Правда, не уточнюється, за чиєю лінією — батька чи матері. Уперше доктор розповів про це в інтерв’ю українській газеті в США «Нова зоря» в 1978-му — відразу ж після обрання нинішнього Папи Римського.

Навряд чи Борис Філіпчак міг помилятися. Медичну освіту він здобув у Ягеллонському університеті Кракова разом із Едмундом Войтилою, старшим братом Кароля. Він був не лише його однокурсником, а й близьким другом. Після закінчення вузу хлопці разом працювали в одній із лікарень Бєльська (Польща).

За словами Філіпчака, колега часто приводив із собою до клініки маленького Кароля, який розігрував перед хворими різні кумедні сценки (хлопчик із дитинства виявляв величезну цікавість до акторської майстерності та мріяв стати драматургом). Але доля відміряла Едмундові занадто коротке життя. У 26 років він заразився від пацієнтки скарлатиною й через чотири дні помер. Для 12-річного Кароля це було сильним ударом, оскільки за три роки до цього він втратив матір. Вона померла від нефриту в 45-річному віці.

Навіть опинившись у США, Борис Філіпчак підтримував тісні стосунки з братом покійного друга. Відомо, що в 1958-му Кароль, який тоді був у сані єпископа, гостював у Філіпчаків в Америці. А 1978-го лікар приїжджав до Рима, аби привітати Кароля Войтилу з обранням главою католицької церкви.

На початку травня 2001 року в італійському журналі Famiglia Christiana з’явилася ще одна стаття «із заданої теми». Присвячена публікація була спогадам 85-річного професора з Росії Василя Сиротенка: він стверджував, що 1945 року, будучи майором Радянської армії, яка звільнила Краків, урятував від висилки до Сибіру юного Войтилу, зробивши його своїм перекладачем. Сиротенко також запевняв, що мати майбутнього понтифіка була родом із Західної України — нібито він чув про це від самого Кароля. Публікацію блискавично розрекламували в багатьох країнах, після чого наприкінці травня католицьке агентство «Благовест-інфо» з посиланням на CNS повідомило, що біограф Папи вважає розповідь радянського офіцера «цілковитою вигадкою». Найцікавіше в цій історії те, чому Адам Бонецький мовчав майже місяць, поки «безглузда вигадка» гуляла світом, не оминувши й Україну?

… Івану Павлу II Марія Володимирівна писала чотири рази. У своїх листах запевняла понтифіка, що не чекає від нього жодних благ, а хоче лише, аби він знав: в Україні живуть люди, у чиїх жилах також тече кров його матері. Але відповіді так і не дочекалася. Кілька разів жінка зверталася в Нунціатуру Апостольського престолу в Україні з проханням передати листа первосвященику, але знову безрезультатно. Також відомо, що послання, призначене для понтифіка, було передане особисто в руки біографу Папи, але на цьому також все й закінчилося.

Чи одержав Іван Павло II звістку про ймовірне існування його близьких родичок в Україні? Не виключено, що воно загубилося серед стосів кореспонденції, старанно фільтрованої його найближчим оточенням. А воно, як відомо, винятково польське, через що, до речі, понтифіка часто критикують кардинали-італійці, не спроможні, не знаючи польської мови, отримати вичерпну інформацію про ситуацію в кулуарах Апостольського палацу.

Головним вартовим, який оберігає приватне життя Папи Римського від стороннього ока, є його особистий секретар Станіслав Дзівіш. Він же — найвпливовіша особа після первосвященика. За ним ідуть п’ять черниць Найсвятішого Серця Ісуса, які прибули до Рима з Кракова. Сестра Матильда відповідає за гардероб Івана Павла II, сестра Германа — за кухню, сестра Фернанда прибирає в двадцяти папських кімнатах, сестра Тобіана виконує обов’язки лікаря, а сестра Єфросинія, знаючи не один десяток іноземних мов, веде листування глави католицької церкви.

Ще один дуже близький друг понтифіка — кардинал Андрей-Марія Дескур. Щонеділі він приїжджає до Апостольського палацу в інвалідному кріслі, аби пообідати разом із Папою. До слова, трапеза в товаристві наближених осіб — одне з нововведень нинішнього глави церкви. Його попередники були змушені їсти на самоті, оскільки присутність кого-небудь засвідчувала б надмірну довіру до цієї особи.

Уже згаданий вище біограф первосвященика Адам Бонецький, який багато років відслідковує життєвий шлях Папи Римського й надає відомості для засобів масової інформації, — також поляк, живе у Кракові.

Чи не в національній боротьбі за «чистоту польської крові» понтифіка криється загадка небажання поширювати інформацію про найближчих родичів Кароля Войтили? Зокрема про його матір в офіційних джерелах говориться лише те, що Емілія Качуровська народилася на півдні Польщі в містечку Бяла. Це досить дивно з огляду на те, що Папа Римський сам неодноразово згадував про своє українське коріння по материнській лінії. Приміром, будучи в сані єпископа, він повідомив про це в бесіді з українським митрополитом Амвросієм Синішиним. Та й ми, пересічні миряни, під час приїзду первосвященика до Києва та Львова могли переконатися в його чудовому володінні українською мовою.

На жаль, невідомо, що розповідала Каролю про своїх близьких Емілія Качуровська. Якщо припустити, що його мати справді є родичкою сестер із Тернопільщини, стає зрозумілим, чому ні вона, ні її великий син не намагалися розшукати рідню — державний кордон між СРСР і Польщею позбавив їх можливості будь-яких контактів. Та й навряд чи в Кароля, який рано присвятив себе духовному покликанню, був час на мирські справи. У 22 роки, студентом факультету теології Ягеллонського університету, він вступив до підпільної духовної семінарії, розташованої в резиденції краківського архієпископа. Там майбутній понтифік таємно готувався до священства. В окупованому гітлерівцями Кракові його за це цілком могли стратити.

…О пів на шосту ранку, коли гвардійці Ватикану позіхають на своїх постах, а жителі Рима додивляються останні сни, у маленькій келії на третьому поверсі Апостольського палацу запалюється настільна лампа. І так щоранку протягом 25 років. Рідкісним гостям, які мали нагоду побувати в цій келії, важко повірити, що тут проводить ночі намісник Бога на Землі — настільки контрастна її обстановка з розкішшю інших залів ватиканських палаців. Жорстке ліжко, маленький килимок, два крісла, стіл і кілька стародавніх ікон на побілених стінах.

Хоч сьогодні навряд чи хтось іще сумнівається, що повернення Ватикану провідної ролі у світовій політиці відбулося саме завдяки Папі, в оточенні понтифіка вже давно ведуться розмови про його відставку, із посиланням на немічність. Кажуть також про існування певного білого конверта з червоною восковою печаткою, в якому йдеться про складання повноважень глави римсько-католицької церкви. Але розкриють конверт і оприлюднять його зміст, лише якщо понтифік не зможе оголосити про такі свої наміри самостійно. Зберігається цей документ у держсекретаря Ватикану Анджело Содано. Уже складено й заповіт, який охороняє єпископ Станіслав Дзівіш.

А сам 83-річний Папа Римський, який пережив видалення злоякісної пухлини, кілька інфарктів, п’ятнадцять замахів на життя та страждає від хвороби Паркінсона, на запитання журналістів про добровільну відставку незмінно відповідає, що буде главою церкви рівно стільки, скільки йому відміряв Бог. А коли при ньому згадують про одного з його попередників, Селестіна V, який відійшов від справ «за станом здоров’я», понтифік зазначає, що саме за це Данте Алігьєрі помістив його у своїх творах у перше коло пекла.

…Родичі Марії Качуровської умовляють її припинити пошуки, розуміючи: точної відповіді на своє «кревне» запитання вона може так ніколи й не отримати. Але, на переконання 69-річної жінки, вони мають історичне значення. «Якщо Бог дозволить мені зустрітися з понтифіком, — заявляє вона, — я стану перед ним на коліна, поцілую руку й попрошу благословення всьому українському народу, чиїм сином, можливо, є й він».

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво