Сексуальні рекорди виходять з моди?

Які чесноти сучасні жінки найбільше цінують у своїх обранцях? Росіянки дружно ставлять на перше місце фінансову спроможність партнера, і лише потім ідуть такі достоїнства, як розум, хороший характер, піклування про дітей. Приблизно так само мислять і жительки США. А от для англійок головне — почуття гумору обранців! Вони вважають, що з веселими, оптимістичними людьми жити цікавіше й легше. Ну а як же чоловіча сексуальність? Хоч це і дивно, згадану якість більшість представниць прекрасної статі ставлять на скромне п’яте-шосте місце...

Останніми роками вчені більшості розвинених країн дружно відзначають ту саму тенденцію: сексуальна революція явно йде на спад, ставлення до сексу стає більш виваженим і раціональним. Найяскравіше це можна простежити на прикладі одного з лідерів громадського руху за емансипацію жінок у США Ж.Грієр. На початку шістдесятих минулого століття у своїй книжці «Жінка-євнух» вона виступала за сексуальну розкутість жінок і закликала їх насолоджуватися коханням без обмежень. Але через три десятиліття та сама Ж.Грієр у новій книжці «Секс і свобода» щиросердо признавалася в тому, що її революційні ідеї насправді виявилися дорогою до самотності й принесли жінкам лише розчарування. Автор зробила висновок: «Істинні інтимні задоволення складаються із жіночої стриманості та врівноваженості». Сьогодні в Америці сексуальну революцію вже ховають, тут входять у моду традиційні цінності, головною із яких залишається дружна та щаслива родина.

Ну а яка ситуація в Україні? Не вельми давно в нас також проводили дослідження для з’ясування секретів щасливого шлюбу. І, що цікаво, проводили його представники сімейної династії медиків, батько і син: сексопатолог доктор медичних наук професор Іван Юнда та психотерапевт вищої кваліфікації Леонід Юнда. Вони опитали понад 560 подружніх пар різних вікових груп, щоб визначити, які чинники обумовлюють подружнє щастя і яким чином воно досягається. Дослідження здійснювалося із допомогою спеціально розробленої анонімної анкети з трьох частин:

1. Загальні дані (вік членів подружжя, освіта, скільки часу були знайомі до шлюбу, скільки років одружені, хто лідер у родині, коли розпочалося статеве життя, позашлюбні сексуальні контакти, ступінь сексуального задоволення тощо).

2. Оцінка свого шлюбу (щасливий, не зовсім вдалий, безрадісний, обтяжливий, нещасливий, мрію про розлучення тощо).

3. Мотивація оцінки шлюбу (включає різні запитання щодо функції сім’ї та ситуаційних обставини).

— Із 560 подружніх пар ми виділили 73, котрі прожили в шлюбі 30—50 і більше років і оцінили свій шлюб як щасливий. Ці пари ми детально опитали, щоб з’ясувати, які особистісні, поведінкові, соціальні й інші чинники визначають стійкість і свіжість почуття у шлюбі, — розповідає завідуючий Центром психотерапії і медичної психології з відділенням пограничних станів Київської психоневрологічної лікарні №1 Леонід Юнда. — Отримані дані вельми неоднорідні. З’ясувалося, для жінки головними є: чуйність, увага, ласка (47%), наявність дітей (23,3), сексуальна гармонія (22,7), потім ідуть інші чинники — уміння вести господарство, кулінарні навички, почуття гумору тощо (5,7%). У чоловіків уявлення про подружнє щастя трохи інше: на першому місці тут чуттєво-сексуальний компонент (53%), за ним ідуть ніжність, увага дружини та злагода (26,6), потім — виховання дітей (14,7%) та інші чинники. Як бачите, у подружньому щасті для жінки на перший план виступають психологічний та емоційний бік взаємин, інше має супідрядне значення. А для чоловіків головним є сексуальний компонент. Якщо порівняти отримані дані, то просліджується своєрідна гармонія протилежностей: кожен прагне отримати в шлюбі те, чого йому бракує. На це звернули увагу ще давньогрецькі філософи. Менш широкий психоемоційний спектр робить чоловіка багато в чому вразливішим. Унаслідок цього чоловіки фізично сильніші меншою мірою стійкіші до впливу шкідливих чинників, ніж жінки. Саме тому можна спостерігати дуже міцні й гармонічні сімейні узи там, де члени подружжя у психологічному й чуттєвому плані доповнюють одне одного.

Аналіз поведінкових рис, які визначають функції сім’ї, показав також: гармонія шлюбу в більшості випадків програмується задовго до вступу в нього й залежить від інтелектуальної, психологічної та соціальної підготовленості до подружнього життя. Психоемоційне тло в «групи щасливчиків» було таким позитивним, що чоловік і дружина, йдучи на роботу, прагнули якнайшвидше прийти додому, щоб побачити одне одного. Характерно, що більше вдалих шлюбів відбувалися після 1—2 років дружби, внаслідок чого психологічна пристосовуваність досягалася ще в період залицяння.

До речі, багато закордонних учених сьогодні всіляко пропагують стримування до шлюбу, стверджуючи: найміцнішими є союзи, укладені двома незайманими. Це обумовлено комплексом чинників. Уже доведено, що надмірно раннє статеве життя вносить серйозний дисонанс у психоемоційну сферу. Крім того, дошлюбний статевий досвід тягне за собою шлейф у вигляді розлучень, залишених коханців, позашлюбних дітей, абортів, венеричних захворювань. З’являється елемент порівняння члена подружжя з колишніми партнерами. Але не менш важливі й самі почуття, які відчувають чоловік і дружина. Фахівці поки що не в змозі пояснити феномен першого кохання, але сходяться у думці: очевидно, воно має незаперечні переваги для сімейної гармонії. Якщо закохані зуміють зберегти своє почуття, то матимуть велике подружнє щастя.

— Ясна річ, у своєму дослідженні ми не могли обминути таку делікатну тему, як інтенсивність статевого життя, — продовжує Леонід Юнда. — У багатьох посібниках і популярних виданнях приділяється багато уваги частоті й кількості статевих актів, однак про якість інтимних стосунків пишуть рідко. Тим часом саме це принциповий момент. З’ясувалося, чим частіше члени подружжя прагнуть здійснювати статеві акти, тим менше вони отримують задоволення. Перебір у цьому делікатному питанні ні до чого! Надмірно часті інтимні зносини зрештою спричиняють перезбудження нервових центрів. Поріг збуджуваності останніх підвищується, а резервна функція знижується. Секреторна діяльність додаткових статевих залоз, котрі виробляють речовини для забезпечення нормального перебігу всіх фаз сексуального контакту, зменшується. У результаті інтимні стосунки супроводжуються меншою гамою приємних відчуттів, навіть коли партнери виявляють максимум винахідливості. До того ж такі рекорди іноді можуть призвести до нервового перевантаження і як наслідок — до статевої слабкості. Частота інтимних контактів варіюється залежно від віку й індивідуальних особливостей подружжя, тут не існує чітких фізіологічних норм. Тим паче не варто орієнтуватися на цифри, наведені в тому чи іншому популярному виданні. У кожній родині складається індивідуальний ритм сексуальної вдоволеності. Прийнятне те, що приносить задоволення обом. Якщо ж повернутися до нашої «групи щасливчиків», то ритм сексуальних спілкувань у більшості випадків дотримувався за принципом «краще трохи менше, ніж трохи більше», що має принципово важливе значення для збереження активного чуттєвого потягу, позитивного емоційного тонусу й пов’язаного з ними прояву ніжності, ласки.

Під час дослідження не підтвердилася й існуюча свого часу думка про шкоду стримування. З’ясувалося, що більшість здорових людей переносять його безболісно, причому жінки й чоловіки з помірною статевою потребою майже не зауважують яких-небудь змін у загальному самопочутті. Зате, зустрічаючись після вимушеної розлуки з коханими, переживають новий виток почуттів і стосунків. До речі, точку зору українських учених повністю поділяють їхні західні колеги. На думку фахівців, помірність не лише не небезпечна для здоров’я, а й навіть рекомендується тим, хто ще не знайшов свою другу половину. Стрімке поширення СНІДу, зростання кількості інфекцій, які передаються статевим шляхом, змушує молодь бути вимогливішою й обережнішою. Тому юнаки й дівчата найчастіше вибирають самотність, а не товариство малознайомого партнера. Молоде покоління вважає: сексом треба насолоджуватися з тим, у кому ти цілком упевнений.

Проте фахівці не заперечують того, що є чоловіки з підвищеним статевим потягом, котрі погано переносять стримування. У художній літературі цей тип представників сильної статі описаний досить докладно. Певне, саме до нього належали Казанова, Дон-Жуан та інші знамениті герої-коханці. На сторінках літературних творів вони виглядають дуже привабливо, ну а в реальному житті Казанов підстерігає чимало небезпек. Сексологи у своїй практиці нерідко зустрічаються з випадками, коли чоловіки, котрі впродовж багатьох років дотримувалися інтенсивного режиму сексуального життя, через 15—20 років звертаються зі скаргами на статеву кволість. Вони пересичені, їм дедалі складніше відчути збудження. Зрозумівши, що вже не можуть ставити рекорди в ліжку, Казанови впадають у меланхолію. Світ їм не милий, бо вони не уявляють себе в іншій ролі. І ось вони вже беруть в облогу кабінети сексологів у надії, що ситуацію поліпшать стимулюючі уколи, пігулки... Але надмірності в інтимній сфері чреваті не лише психологічними проблемами. Уже доведено: надмірна статева діяльність може негативно позначатися на здоров’ї, спричиняє порушення сну, дратівливість або, навпаки, апатію, швидку стомлюваність і надалі — зниження статевої функції. Пересичення веде до перенапруги й дезінтегрованості систем, які регулюють статеву діяльність, а це може сприяти передчасному старінню організму.

Статева активність має виявлятися природно. Прагнення штучно підсилити потяг, аби вразити партнера своїми сексуальними можливостями, до добра не веде. Подружня опочивальня аж ніяк не місце, де слід гнатися за рекордами. Головний критерій нормальної статевої діяльності — добре самопочуття, життєрадісність і бадьорість. Коли обидва члени подружжя у шлюбі почуваються комфортно, їм не треба порівнювати себе з героями телепередач, тривожитися про те, чи відповідають вони тим або іншим стереотипам. Просто любіть одне одного, й усе буде гаразд.