Щастя бути державним службовцем - Соціум - dt.ua

Щастя бути державним службовцем

15 вересня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №35, 15 вересня-22 вересня

Нині точиться багато розмов про небувалі блага, якими користуються державні службовці, котрі мають особливий, законом установлений статус...

Нині точиться багато розмов про небувалі блага, якими користуються державні службовці, котрі мають особливий, законом установлений статус. Однак насправді такі балачки — не що інше, як запізнілі чутки. Ще б пак, із часу ухвалення відповідного закону минуло понад десять років. Закон ухвалювали, коли в суспільній пам’яті ще трималися залишки колишньої формації. І ось уже не перший рік він розбурхує думку обивательської частини нашого електорату. Практично, таке поняття як пільги для держслужбовців давно позбавлене будь-якого сенсу, але ж на папері воно існує. Ось і вирує нерідко громадськість нібито у праведному гніві, хоча насправді розмови на цю тему абсолютно безпредметні.

Що таке саме це поняття — державний службовець? Слід відзначити, що в будь-якій справі є працівники, котрим дають те чи інше найменування. У даному разі до категорії державних службовців належать ті працівники, які своєю працею сприяють виконанню державних завдань, вирішуваних структурами влади. І якщо в побуті заведено вважати, що влада — це десь у Києві, то, тверезо глянувши на ситуацію, слід визнати інше. Влада — це насамперед апарат державних чиновників на місцях. Саме тут, що називається, на землі, вирішуються усі питання життя, і не тільки громадян, яким доводиться звертатися в місцеві структури влади. За тим, наскільки професійно підготовлений до виконання своїх функцій низовий держслужбовець, а ще більше — як він їх виконує, формується різна думка клієнтів про органи влади.

Середовище держслужбовців складається з керівників та спеціалістів. Тут загалом пропорція становить у середньому один до п’яти. Природно, левова частка рутинно-управлінської роботи припадає на руки і голови спеціалістів, яким доводиться по кілька разів переробляти проекти одного й того ж документа, щоб догодити начальству. За всю цю кропітку працю спеціалісти держслужби на місцях наразі отримують зарплату, нижчу від середньої по області. Водночас керівники навіть найнижчого ешелону матеріально забезпечені більш-менш пристойно. І зовсім до болю непристойна на цьому тлі оплата праці найголовнішого чиновника: він одержує за свою працю майже в 40 разів більше, ніж держслужбовець нижчої ланки. Наприклад, у західних країнах цей показник представлений пропорцією один до десяти. Але, вочевидь, там інші умови життя.

Через таку низьку зарплату на роботу спеціалістами підбирають в основному юнаків та дівчат, недавніх випускників вузів. Тому годі й говорити про якийсь їхній державний патріотизм. Хоча вони інколи вирішують дуже й дуже складні завдання, в основі яких — нерідко життя людини.

Донедавна спеціалісти органів влади працювали в надії, крім службового зростання, хоч колись отримати пенсію держслужбовця, яка могла бути без обмеження в межах 90% від зарплати, якщо стаж роботи на державу — понад 20 років. Однак останні заяви народних депутатів (вони теж держслужбовці, але вже аж ніяк не потребують галузевої пенсії — для них усе влаштовується в ході діяльності!) свідчить про те, що над держпенсією нависла загроза ліквідації.

Чим зараз можна утримати висококваліфікованого спеціаліста на держслужбі? Адже практично жодних пільг вони не мають. У роки, що передували незалежності України, багато з них ішли працювати у владу, аби швидко отримати квартиру і мати деякі інші пільги. Нічого цього немає тепер, як і іншого, що записане у відповідному Законі України «Про державну службу».

І вже цілком абсурдна норма законодавства, відповідно до якої кожному держслужбовцеві заборонено займатися іншим видом діяльності, що приносить прибуток, окрім творчої, викладацької та медичної практики. Тому, якщо ви пишете книжку, а потім вдало її продаєте, — зможете одержати добавку до сімейного бюджету. А ось як фахівець із ремонту побутової техніки чи автомобілів (хіба ж це не творчість!) не смійте працювати після трудового дня. Хай би це стосувалося керівників, які можуть жити більш-менш пристойно. Але уявімо собі, що спеціаліст сільради виростила на своїй ділянці в селі картоплю, а ось надлишок її продати не може. Де логіка?

Недавно начебто пройшла реформа оплати праці державних службовців. Однак фактично вона торкнулася лише керівників, яким у кілька разів підвищили посадові оклади. Що ж стосується спеціалістів, то їм оклади підвищили, але при цьому залишили попередній фонд оплати. Тому керівники, щоб виконати директиву центру, вирішили питання як завжди: оклади — це святе, однак посадові надбавки і премії прибрали. Таким чином, те на те й вийшло — рядові працівники від реформи фактично нічого не отримали.

Ось такі справи кояться в нашому владному задзеркаллі, і скаржитися з цього приводу держслужбовцям нікуди. Кого не влаштовує — можете спробувати щастя в іншому місці. Ось тільки хто й коли зможе відповісти, як позначається така економія зарплат держчиновників на самопочутті громадян, і найголовніше — на їхніх гаманцях?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво