РОЗМОВЛЯЮЧИ З ДІТЬМИ, ТРЕБА НЕ ШКОДУВАТИ СЛІВ

Американський педіатр Сюзен Канізарес, яка опублікувала низку книжок про те, як навчити дитину читати, вважає, що чим більше малюк знає слів, тим імовірніше, що він швидше почне читати й писати, легше навчатиметься в школі. За підрахунками Канізарес, у віці 2—3 років дитина знає до 300 слів. У три-чотирирічному віці — словниковий запас збільшується до 1,2 тис., а у віці з чотирьох до п’яти років — він зростає до 2 тис. слів. Після досягнення шестирічного віку середньостатистична дитина знає понад 6 тис. слів.

Канізарес упевнена: для розширення словникового запасу малюка батьки передусім мають зробити свою мову якомога багатшою й виразнішою. Слід не просто спілкуватися з дитиною, а й делікатно виправляти неточності, яких вона припускається. На запитання сина чи доньки рекомендується відповідати розгорнуто. Друге основне джерело поповнення словника — читання. Особливо корисні в цьому сенсі вірші — для дитини вони звучать як музика. Слухаючи й повторюючи вірші, вона навчається «наспівувати» слова, що значно полегшує процес заучування. Віршовані рядки привчають дитину до того, що існують різні слова з однаковим звучанням і різні слова з однаковим значенням. Крім того, дуже важливо привчити малюка розуміти, що знак і звук взаємозалежні. Для цього достатньо запропонувати дитині малювати картинки, зобразивши слово чи поняття. Це полегшить перехід до самостійного читання й писання.

Канізарес вважає, що дитину необхідно терміново показати фахівцеві, якщо у 3—4-річному віці вона вимовляє окремі слова частіше, ніж складні фрази, погано запам’ятовує нові слова, частіше повторює частину поставленого їй запитання, ніж відповідає на нього, відчуває труднощі, показуючи названі дорослим предмети в книжці з малюнками.

Для батьків п’яти-шестирічних дітей тривожним сигналом має бути, якщо дитина говорить дуже мало, більшість слів вимовляє неправильно, говорить, як дитина молодшого віку, відчуває труднощі з добором слів для висловлювання своїх думок, якщо не може запам’ятати трикрокових вказівок (піти спочатку праворуч, потім прямо, потім ліворуч), якщо вона не здатна переказати просту історію.