Рік Дракона: події, які змінили світ у Другому тисячолітті - Соціум - dt.ua

Рік Дракона: події, які змінили світ у Другому тисячолітті

29 грудня, 2011, 14:07 Роздрукувати Випуск №48, 29 грудня-13 січня

Спробуємо розповісти про найцікавіші, знакові історичні події, які відбувалися в рік Дракона в Другому тисячолітті.

© flashigr.net

Рік Чорного Водяного Дракона настає в ніч на 23 січня 2012 року (за східним календарем). І лише в ніч на 10 лютого 2013 року він передає естафету чорній водяній Змії. Спробуємо розповісти про найцікавіші, знакові історичні події, які відбувалися в рік Дракона в Другому тисячолітті.

1076 — 24 січня в німецькому місті Вормс збори імперських князів під проводом Генріха IV оголосили про скинення Папи Римського Григорія VII. Кроком у відповідь римського первосвященика стало відлучення імператора від церкви. Рівно через рік настала розв’язка. Три дні Генріх IV простояв біля воріт замку Каносса в Італії без королівських інсигній, у простій хламиді, босоніж і не вживаючи їжі.
28 січня 1077 року монарх отримав прощення Папи. Але це був лише початок боротьби за інвеституру — юридичний акт введення васала у володіння феодом. Інвеститура духовних осіб включала затвердження єпископа, абата в духовному сані (духовна інвеститура). Саме за право затвердження духовних осіб у їхньому званні й велася боротьба між папами та імператорами, які втручалися в церковне життя. Лише в 1122 році в тому ж таки Вормсі було урочисто підписано конкордат, рішеннями якого відновлювалися канонічні вільні вибори церковних ієрархів.

1100 — З ініціативи Володимира Мономаха, тоді ще переяславського князя, відбувся другий з’їзд руських князів у містечку Витачеві на Дніпрі (перший, у Любечі, відбувся 1097 ро­ку). На ньому знову обговорювалися питання єдності Ки­ївської Русі перед зовнішніми загрозами, припинення князівської міжусобиці; планувалися спільні походи проти половців. Завдяки рішенням, ухваленим на з’їзді, з 1103-го по 1111 рік про­ведено чоти­ри переможні походи союзних князівських військ у Половецький степ.

1124 — 23 травня у своїй гірській цитаделі Аламут (сучасний північно-західний Іран) помер Хасан ібн Саббах, видатний діяч ісмаїлітської секти в шиїзмі, правитель невеликої держави нізаритів, відомих більше як асасини. Секта асасинів на Близькому Сході впродовж багатьох десятиліть тримала в напрузі двори володарів усіх віросповідань. На совісті асасинів убивство мусульманського володаря Мосула Аксункура та полководця Ахмаділа ібн Ібрагіма (безпосередньо в палаці халіфа Багдада), візира держави турок-сельджуків Нізама аль-Мулька в 1092 році, а також Конрада де Монферрата в 1192 році, щойно обраного на престол в Єрусалимському королівстві. Навіть великий полководець Салах-ад-Дін був змушений підписати з асасинами мирний договір, боячись їхньої помсти. Але ніщо не вічне на землі… Через 132 роки після смерті Хасана ібн Саббаха, також у рік Дракона, у 1256-му, останній правитель Аламута Рукн аль-Дін сам привів монгольську армію під стіни фортеці. Він спостерігав, як язичники-монголи зрівнюють із землею цю твердиню. Як пише історик Джувейні, монголи наостанок порубали правителя Аламута на частини, і «від нього самого та його племені не залишилося більше й сліду». Втім, це не зовсім так. Асасини ще не одне століття нагадували про себе.

1220 — Війська очільника монгольських племен Чингісхана здобувають вирішальну перемогу у протистоянні із Хорезмською імперією. Навесні 1220 року після тижня облоги здалося багате місто Самарканд (лише 50 тисяч його жителів за колективний викуп отримали волю). Захисники столиці Хорезму, міста Ургенч, чинили спротив майже шість місяців, завдаючи загарбникам величезних втрат. Останній правитель Хорезму, шах Мохаммед, покинутий майже всіма наближеними, помирає в пустелі в січні 1221 року.

1328 — Московський князь Іван Данилович Калита отримав від хана Золотої Орди Узбека ярлик на велике володимирське князювання. Таким чином він виграв боротьбу з тверським князем Олександром Михайловичем за верховенство в Північно-Східній Русі. Ярлик став нагородою за допомогу москвичів у придушенні повстання тверян проти баскаків. Розпочався процес збирання земель навколо Москви. Ще раніше, 1326 року, з Володимира до Москви було перенесено кафедру митрополита, що, безперечно, підняло престиж московських князів.

1400 — 20 серпня чотири рейнсь­кі курфюрсти оголосили про скинення з трону імператора Вацлава IV з династії Люксембургів. Обрання нового імператора Рупрехта III Пфальцського з династії Віттельсбахів викликало протидію папської курії. Новоспеченому імператорові вдалося після облоги Праги змусити Вацлава IV відмовитися від корони, але поїздка до Рима не увінчалася успіхом. Практично Рупрехт III Віттельсбах не мав і дещиці тієї влади, яку мали його попередники. Він помер 1410 року, залишивши своїм нащадкам самі борги. І тому, аби сплатити за векселями, вони продали імператорську корону.

1424 — 11 жовтня під час облоги міста Прибіслав вмирає, за деяким даними від чуми, видатний чеський полководець, непереможний вождь радикальних гуситів Ян Жижка. Він розгромив хрестоносців у низці боїв —1420 року на горі Вітков, 1421-го — поблизу містечка Тахів у західній Чехії і нарешті 1422 року — біля міста Кутна Гора. Жижка зробив неабиякий внесок у розвиток воєнного мистецтва. Цікаво, що запорозькі козаки перейняли в таборитів методи бою на рівнині з використанням польових таборів із возами, скріпленими ланцюгами. Жижка довів, що рано ще списувати піхоту як рід військ, здобувши, як і швейцарці, над лицарською кіннотою блискучі перемоги…

1448 — 17—19 жовтня на Косовому Полі, де в 1389 році турки-османи розгромили сербів, відбулася грандіозна битва між турецькою армією султана Мурада II (до 160 тисяч воїнів) і 80-тисячною угорсько-валаською армією під проводом регента Угорського королівства Яноша Гуньяді. На другий день битви валахи зрадили союзників і перейшли на бік османів. Хоча поле бою залишилося за армією султана, угорське військо відступило організовано. Втрати сторін були непорівнянні: 17 тисяч християн і до 40 тисяч воїнів Ісламу.

1484 — Папа Римський Інокентій VIII видав буллу Summis Deside­rantes, яка поклала початок процесам проти відьом. Від підозрюваних інквізитори домагалися зізнання з допомогою страшних катувань. Тих, хто «визнав провину», публічно спалювали на багатті. Хвиля процесів над відьмами буквально накрила Європу в XVI—XVII століттях. Їхні­ми жертвами стали сотні тисяч людей, переважно жінки.

Далі буде —
в №1/2013

Я.Люйкен. Приготування до страти відьми в 1544 році. Гравюра XVII ст.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво