ПСИХОЛОГІЯ ЗАПАХІВ - Соціум - dt.ua

ПСИХОЛОГІЯ ЗАПАХІВ

30 листопада, 2001, 00:00 Роздрукувати Випуск №47, 30 листопада-7 грудня

Говорять, що канібала можна виділити з маси людей лише за запахом. Не знаю, наскільки це відповідає дійсності, але думка така є...

Говорять, що канібала можна виділити з маси людей лише за запахом. Не знаю, наскільки це відповідає дійсності, але думка така є. Канібали відразливо пахнуть. Наприклад, лікарі, котрі оглядали Чикатила, відзначали його різкий запах. Той же запах йшов від петербурзького людожера Ільшата Кузикова. Цей запах узагалі властивий психопатам — цапиний запах їдкого поту, що з’являється в результаті порушеного балансу гормонів і катехоламінів.

Традиційно вважається, що сучасна людина поступово втрачає нюхові подразники. Це в основному пов’язано з її анатомічними особливостями (прямоходінням) і з тим, що у людини домінуючу роль відіграють зорові відчуття. З іншого боку, стверджується, що нюхова сфера керує нами в сфері несвідомого і механізми нюхової регуляції діють настільки ж ефективно, хоч усвідомлюються нами дуже мало або не усвідомлюються зовсім. Наприклад, нюховий імпульс доходить до мозку швидше болю. Жінки, яким у пологовому будинку приносять чужих немовлят, за запахом визначають підміну. А новонароджені, не бачачи і не чуючи голосу матері, відрізняють її від будь-якої іншої людини за запахом. Особлива роль приписується запахам у сексуальній сфері, навіть попри те, що ми всіляко намагаємося позбутися природних запахів тіла.

Зазвичай вважається, що запах людини — це запах її поту. Насправді піт абсолютно не має запаху. Запах же з’являється в силу існування у людини особливих мікроорганізмів, що переробляють піт у жири. Істинний же наш запах виробляють особливі залози, розташовані під пахвами, навколо сосків, на голові, близько очей, навколо ануса і на лобку. Виділений ними маслянистий секрет має запах мускусу. У жінок під час місячних і в стані сексуального збудження він посилюється.

Існує поширена думка, що деякі запахи справляють явно еротизуючий вплив або сприяють синхронізації деяких фізіологічних реакцій подружньої пари. Дезмонд Морріс, котрий написав дуже скандальну книжку про «Голу мавпу», говорить про те, що є явні статеві розбіжності в запахах тіла, і припускає, що створення подружньої пари — виникнення почуття кохання — несе у собі необхідність залишити деякий нюховий відбиток, немов зафіксувати специфічний індивідуальний запах на тілі партнера. З цим пов’язане і відкриття, що по досягненні статевої зрілості спостерігаються чітко виражені зміни у перевагах ставлення до запахів. До статевої зрілості переважає сильний потяг до солодких і плодових запахів. А з настанням статевої зрілості спостерігається зрушення у бік квіткових, оліїстих і мускусних запахів. Це справедливо для обох статей, хоча реакція на мускус сильніша у чоловіків, аніж у жінок.

Цікаву теорію висунули американські вчені. Вони вважають, що сперматозоїди рухаються, орієнтуючись на запах. У певних місцях у сперматозоїдів виявлено дрібні «нюхальні» молекули, що зазвичай зустрічаються в носі, вони й визначають місцезнаходження пахучої яйцеклітини.

Для тварин запах є основним регулятором не лише статевої поведінки, а й поведінки взагалі. Наприклад, розпізнавання. Дуже цікаві експерименти проводив відомий етолог Лоренц (автор знаменитої «Агресії»). Він забирав пацюка зі зграї і поміщав його в місце, де зберігалися запахи іншої пацючої сім’ї. Через якийсь час повертав пацюка назад, причому на нього чекала плачевна доля бути роздертим родичами. І якщо цей механізм зберігся в людині хоч частково, то дуже можливо, що наші симпатії й антипатії регулюються залежно від запахів, властивих іншим людям, які вступають із нами в контакт.

А ось наші сексуальні симпатії й антипатії залежать від феромонів — виділених геніталіями пахучих речовин, що викликають в особи протилежної статі статеве збудження. Існування феромонів поки залишається гіпотетичним, хоча і щосили експлуатується парфумерною і косметичною промисловістю (випуск так званих атракантів, пахучих синтезованих речовин, аналогічних природним тілесним феромонам). Стверджується, що використання подібних засобів посилює принадність у протилежної статі на несвідомому рівні. Не знаю, як там на підсвідомому, а гроші приносить гарні.

У сфері запахів і їхнього впливу на поведінку людини будь-яке твердження починається зі слова «вважається». Наприклад, вважається, що присутність жінки із певним запахом справляє на чоловіка певний психофізіологічний вплив. Який саме вплив і який точно запах, ніхто нічого визначеного сказати не може. Вважається — і край. Або ось вам ще приклад: існує думка, що дорослі можуть виявити наявність мускусу, навіть якщо його розбавити у відношенні 1 до 8 млн. частин повітря. Було проведено спеціальні експерименти, і вони показали, що нюх здорового чоловіка мало чим різниться за гостротою від нюху собаки! І для того, щоб відчути запах пахучих речовин, нам цілком достатньо мати в одному кубічному метрі повітря усього кілька (!) молекул цих речовин. Це я вам кажу тому, що роль запахів у регуляції нашої поведінки не настільки зрозуміла й очевидна, як це можуть стверджувати рекламні проспекти, що продають науково розроблені «приворотні зілля»: «Наші парфуми створюють еротичний настрій поза волею того чоловіка, який підсвідомо відчуває їхні пахощі. У тому випадку, якщо ви користуєтеся такими пахощами, його думки досить швидко підсвідомо розвертаються у ваш бік. Їх добре використовувати для знайомства, аби справити перше інтенсивне враження».

Однак, безперечно, що запахи все ж здатні викликати в нас еротичні переживання. За це у нас відповідає спеціальний так званий вомеронозальний орган. Він знаходиться ближче до кінчика носа, на перегородці, і являє собою дві невеличкі кишеньки, має власні залози, нерви й анатомічний відділ у мозку. Вомер, як часто його називають, спеціалізується на статевому нюху і реагує на сильні нюхові сигнали. Цікаво те, що вомер зустрічається далеко не у кожного, тому вважається, що вомеронозальний орган — рудимент. Існувала навіть гіпотеза, що вомер досягає у людини максимуму свого розвитку до п’яти місяців від народження, а потім зникає.

Сучасні дослідники гадають, що він не тільки не зник, але й благополучно собі нюхає важливі і потрібні мускусні запахи. Є цікаві дані про те, що в пацієнтів, які піддавалися пластичним операціям, що зачіпали носову перетинку, зникала потенція. Цікаво було б отримати дані з геть іншої області, а саме — боксу, де носи піддаються просто хронічним деформаціям.

Наприкінці — інформація для чоловіків, яка, як мені здається, потребує експериментів і заслуговує на довіру хоча б з огляду на вищесказане. Кажуть, що найсильнішими нюховими стимуляторами, які безвідмовно діють на жінок, є як дитячі присипки, так і певні косметичні напрацювання для немовлят узагалі. Враховуючи, що між матір’ю і немовлям на перших порах життя дитини роль тілесного контакту домінує, нюховий компонент там, безумовно, у багато разів вищий. Звісно, враховуйте і те, що до вас ставитимуться з дивною ніжністю і материнським почуттям. І якщо вас це не бентежить — дійте!

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво