Пролітаючи над гніздом Ужа, або Подорожні нотатки з українського Відня

Поділитися
Чи знаєте ви Україну? Думаю, ні. Принаймні неможливо сказати «я знаю Україну», допоки не відвідаєш ...

Чи знаєте ви Україну? Думаю, ні. Принаймні неможливо сказати «я знаю Україну», допоки не відвідаєш унікального етнографічного архіпелагу, відмежованого від України Карпатами, та дивовижного міста в центрі цього архаїчного обширу, міста, розташованого набагато ближче до Європи, ніж до центру України. Це — Ужгород, який вражає своєю камерністю й вишуканістю, специфічним кліматом і багатоголоссям культур. Маленьке серце Європи, котре заховалося в долонях українських гір, захищене від ока невтаємниченого мандрівника.

Ба більше. Як виявилося, закарпатці, котрі живуть далеко в горах, мають проблему з телебаченням, а точніше — з мовленням. Сигнали більшості українських каналів до них чомусь не доходять. Натомість російськомовні канали транслюють нормально. І ось, спустившись із гір, ці люди раптом втрачають свою мовну стійкість і починають розмовляти дивною українсько-російською балачкою...

Місто Ужгород вельми камерне. Можна пішки обійти за день. Раніше думав, що менше за Чернівці й Тернопіль нічого бути не може. Виявляється, помилявся. Та, що цікаво, Ужгород геть не справляє враження маленького міста. Річ у тім, що на вулицях бачиш так багато людей, які облюбували кав’ярні та ресторанчики неподалік від річки Уж, у центрі, що знову почуваєшся наче в мільйонній Одесі влітку, коли туди приїздить безліч туристів. В обідню перерву в центрі міста стільки людей, скільки в київському метро в години пік. Ніхто не поспішає на роботу: атмосфера комфорту й ідилії. А навколо така чистота, все аж сяє!..

Та хоч би скільки я переповідав про це місто, найліпший спосіб відчути його ауру — відвідати і все побачити на власні очі. Гадаю, ви знайдете, що подивитися, адже я і словом не обмовився про дивовижну ротонду XII—XIII століть у Горянах, про корчму «Деца у нотаря» екстравагантного ужгородського поета Павла Чучки, про чеський район, де панує атмосфера зовсім не ХХІ століття, про овечок із обкладинок романів Харукі Муракамі, котрі прогулюються в екологічно чистих закарпатських зонах... Тож збирайте валізи і — до Ужгорода!

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі