Продажний Інтернет - Соціум - dt.ua

Продажний Інтернет

28 жовтня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №42, 28 жовтня-4 листопада

Який же слов’янин не мріє про скатертину-самобранку! Щоб на першу ж вимогу з’являлося все, що забажаєш, і до того ж першої свіжості...

Який же слов’янин не мріє про скатертину-самобранку! Щоб на першу ж вимогу з’являлося все, що забажаєш, і до того ж першої свіжості. Особливо сильно і нав’язливо виявляють себе такі мрії у тієї частини населення, яка відчуває, що, з огляду на розмір середньомісячного доходу, може дозволити собі споживати щось більше, ніж продукти з сусіднього гастроному. Ні-ні, борони Боже, не однокімнатну квартиру на околицях стольного граду, на яку офіційну президентську зарплатню треба збирати більше року без витрат на кефір і булочки, а просто якісь дрібниці — новий фільм на диску, хорошу книжку чи, врешті-решт, пляшку вина. Тому всенародно декларована можливість «за один клік мишки» купити в Інтернеті саме те, чого бажаєш, викликає обґрунтовану цікавість.

І рідний український сектор Інтернету, на перший погляд, пропонує цілком достойний вибір: у будь-якому каталозі сайтів розділ «інтернет-магазини» хоч і не найгустіше заселений, проте пунктів містить чимало — сотні. Щоправда, придивившись до перших (себто найчастіше відвідуваних) кількох десятків, будь-хто, близький до ІТ, побачить масу «знайомих облич». Річ у тім, що саме комп’ютерні та більш або менш суміжні з ними (побутова електроніка, портативні аудіосистеми і т.п.) фірми щільно окупували олімп українського інтернет-ринку. Воно й не дивно — кому ще, як не «пролетарям клавіатур» і любителям гаджетів вести перед у «високотехнологічній формі торгівлі». Близько до «залізних» магазинів за популярністю, а отже, «густозаселеністю» та конкуренцією, стоять і «дискові» — з програмним забезпеченням, аудіо- та відеоконтентом. Саме віртуальні магазини можна рекомендувати пересічному покупцеві при купівлі відповідної продукції. Звичайно, у декотрих з них хамське обслуговування, ціни на сайті не відповідають реальним, а служба доставки раз і назавжди загубилася в часі і просторі. Проте є й маса протилежних прикладів. Себто все, як і в «реалі» — треба знайти магазин із задовільним рівнем сервісу і цін, і без потреби його не міняти. Добре, що ціновий рівень, завдяки електронним «колекторам прайс-листів», вибрати неважко.

Вельми популярними в Україні є й книжкові інтернет-магазини. Щоправда, тут існує нюанс. Від електронної торгівлі користувачі очікують певних специфічних особливостей. Зрозуміло, що сторінки сайта обходяться набагато дешевше, ніж просторі салони в центрі міста з продавцями, а тому накладні витрати (і, відповідно, ціна) у віртуальному магазині мали бути б нижчими, а асортимент — ширшим. Проте, якщо асортимент уцілому влаштовує, то ціни часто бувають непристойними. Вищими, ніж на книжковому ринку. А скринька відкривається просто — відчутна частина українських книжкових магазинів є офіційними чи фактичними філіями магазинів російських. Отже, до придбаних у Росії книжок додається вартість штучної їх переправки в Україну і власна накрутка. Виходить сумно.

При цьому слід зауважити, що в переважній більшості навіть відносно успішні «залізні» та книжково-дискові віртуальні магазини України власне інтернет-магазинами у повному розумінні слова (себто місцями, де можна здійснити покупку від початку і до кінця, а далі тільки чекати доставки) не є і, здається, ставати поки не збираються. Є як мінімум одна вагома причина цього. В Україні відсутні справді популярні платіжні системи. І російська Webmoney (хоча, пардон, чому російська, зареєстрована вона у Белізі), і, тим паче, заморський PayPal, яким користується майже весь світ, на наших ґрунтах прижилися вкрай погано. Та й не той рівень довіри до більшості магазинів, щоб давати їм стовідсоткову передоплату. При тому не можна сказати, що страхи користувачів зовсім необґрунтовані. Себто товар, звичайно, більшість магазинів таки привезе, але у разі виявлення якихось, наприклад, дрібних дефектів шукати «крайнього» доведеться довго, й є великий шанс врешті-решт побачити його в дзеркалі. А перспектива походу до банку із роздрукованою цидулкою для оплати через рахунок вбиває саму ідею. Яка вже різниця — банк чи звичайний магазин? Довіряти номер кредитної картки, навіть у тих випадках, коли банк надає можливість трансакцій через Інтернет, користувач теж не поспішає. Тому найпопулярнішим є обмін «гроші-товар» безпосередньо із кур’єром, який, власне, закінчує процес «майже віртуальної» торгівлі.

Але не тільки «залізом», дисками і книжками живе людина. Інколи хочеться чогось приземленішого, а може навіть їстівнішого. Зрозуміло, що шукати сайт гастроному за рогом було б наївно, проте можливість, принаймні теоретична, придбати через Інтернет і банальні наїдки разом із напоями існує.

Великі й потужні мережі супермаркетів, «реальні» відділення яких протягом дня відвідують тисячі, якщо не десятки тисяч покупців, зазвичай мають свої віртуальні філії. На перший погляд, більшість із них вельми солідна на вигляд: великі сайти зі складною системою рубрикації, симпатичний дизайн — ніщо начебто не віщує поганого. Першою тріщиною на парадному фасаді видаються вкрай невеликі числа на лічильниках відвідуваності (там, де вони, звичайно, є) — у кращому разі, дві-три сотні. «Мабуть, не доріс наш народ до висот технічного прогресу» — виникає думка. На першому сайті, куди довелося потрапити, на цьому майже все і закінчилося. Бо будь-яка спроба зайти до каталогу товарів приводила до повідомлення «Діалогове вікно веб-сторінки — помилка об’єкта». Три різні браузери і підключення до двох різних провайдерів ситуації не змінили — не судилося. Товари можна було знайти тільки через процедуру пошуку — і їх на сайті було багато. За самим словом «сир» видавалося кілька десятків посилань. От тільки при спробі що-небудь купити «об’єкт» знову «помилявся». І це, зауважте, сайт цілком пристойної мережі супермаркетів, де автор і сам із задоволенням купує якщо й не всю провізію, то принаймні алкоголь та каву. Сайти двох інших мереж супермаркетів зроблені були краще, і все у них наче працювало, хоч і дуже повільно. Проте у першому разі через шість годин після замовлення подзвонив-таки менеджер і сказав, що із сімнадцяти найменувань замовленого товару наявні тільки дев’ять. У другому разі реакції дочекатися так і не вдалося. На другу добу довелося зателефонувати самому, і менеджер ненав’язливо запропонував… продублювати замовлення електронною поштою на адресу info@великий-супермаркет.com. Вистачило терпіння навіть на це, і все, можливо, врешті-решт закінчилося б купівлею, але через півгодини прийшла відповідь від поштового робота, який категоричним тоном повідомив: такої адреси він не знає.

Зважаючи на те, що мереж супермаркетів в Україні не так уже й багато, то й трьох вправ достатньо для певних висновків. Купити щось у супермаркеті через віртуальний магазин можна тільки якщо дуже поталанить. Себто сайти, мабуть, колись відремонтують, і навіть менеджерам розкажуть, яка насправді електронна адреса магазину, але без системної політики, спрямованої на активніше використання віртуального магазину, каталог товарів, наприклад, навряд чи оновлюватиметься регулярно. Зрозуміло, асортимент у супермаркеті великий, і оперативно робити це нелегко і недешево. Та коли цього не робити, купувати через Інтернет люди не будуть. І якщо віртуальний магазин, по суті, просто не працює, то навіщо було витрачати гроші, і немалі, на створення торговельного порталу, заповнення його інформацією, і продовжувати місяць за місяцем платити за хостинг для цих одороблистих пам’ятників розчаруванню у високих технологіях?

Стандартні, уніфіковані товари, особливо, коли їхні споживчі якості можуть бути добре представлені в Інтернеті (принаймні не гірше, ніж у «оффлайні» — бо, наприклад, залізти у банку з маслинами і скуштувати одну-дві вам не дадуть і в супермаркеті), є явними фаворитами віртуальної торгівлі. Зрозуміло, що звичайні магазини нікуди не подінуться — навіть найвища технологія в близькому майбутньому не замінить тактильних відчуттів, так само як і наймасовіша не охопить усе без винятку населення. Окрім того, велика кількість повсякденних речей — одяг, взуття, власне, будь-який товар, що вимагає примірювання і «промацування» — надто добре продаватися через Інтернет не буде. Проте простір для успішних експериментів, зважаючи на розміри і темпи зростання інтернет-аудиторії в Україні, є немалий. А тому, хто першим спіймає сприятливий вітер, шкодувати, безумовно, не доведеться…

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво