Привид блукає Європою? - Соціум - dt.ua

Привид блукає Європою?

18 листопада, 2011, 14:21 Роздрукувати Випуск №42, 18 листопада-25 листопада

До питання про вік, згоду та захист.

© Werner Herzog, Filmproduktion/Hessischer Rundfunk

Цей страх повністю змінив повсякдення дитинства. Сьогодні дитину, незважаючи на загальну оснащеність мобільними телефонами, нечасто зустрінеш у дворі саму. А вже на вулиці або в парку — ще рідше. Тепер чоловік, який довго простоює біля дитячого майданчика й спостерігає за іграми дітей, може зацікавити служби правопорядку. Нині, заходячи до під’їзду рідного будинку, дитина набирає номер телефону батьків. Посилений нагляд за дітьми покликаний захистити від зазіхання педофілів. Поширені страшилки на педофільську тему підживлюються буденними тривогами та відчуттям вини з боку матерів, які працюють поза домівкою і залишають дітей на опіку сторонніх людей.

Педофілія в сучасному західному розумінні пов’язується з протиправними діями, суть яких полягає в насильстві, примусі, сексуальній експлуатації, у сексуальних зловживаннях різного характеру. Слід сказати, що в рамках європейської культури межі віку, які дозволяють сексуальні контакти з дітьми, значно різняться.

Вік згоди

Чим більш розкута суспільна мораль, тим суворіші вимоги до добровільності й усвідомленості участі у «великому сексі». Стате­ве дозрівання у підлітків відбувається нерівномірно — в одних усі його ознаки проявляються вже в 11 років, в інших — не завжди і в 17. Секс — один із маркерів соціальної дорослості для підлітка, причому один із найбільш доступних, і саме це робить його таким привабливим.

Але закон не знає напівтонів. У більшості країн закон визначає так званий вік згоди. У наших депутатів теж нарешті дійшли до цього руки: внесено на розгляд закон про 16-річний бар’єр для охочих зайнятися сексом із неповнолітніми. Кому прийняття закону про вік згоди видається формальною метушнею, уявіть собі, що ваш, приміром, 18-річний нащадок якої-завгодно статі зустрічається з 17-річним партнером. Я навмисно не вказую стать, хоча, звісно, частіше в ситуації ризику кримінального переслідування опиняються чоловіки. За теперішнім законодавством, такий ризик є, і дуже багато хто отримував жорстоке покарання.

За даними опитувань, тепер у 16-річному віці в середньому статевим життям живе третина осіб жіночої статі і майже половина — чоловічої, при цьому відзначається постійне зниження віку статевого дебюту. У всіх країнах закони більш лояльні до стосунків між однолітками. У Нор­вегії коханців не можна обвинуватити, якщо вони на одному щаблі «за віком і розвитком». В Австрії й Португа­лії можна офіційно мати секс із 14 років, але якщо одному з дітей уже стукнуло 16, його звинуватять у тому, що він скористався незрілістю і наївністю партнера. У Німеччині тинейджери цілком законно можуть віддаватися сексуальним утіхам із 14 років. Прав­да, якщо один із партнерів переступив за 18-річну межу, то краще йому задивлятися на тих, кому за 16, інакше звинуватять у примусі та використанні ситуації. У сексуально передовій Голландії вік згоди — 12 років. Цікаво, що, за результатами національного опитування учнівської молоді 2010 року, середній вік початку статевого життя у підлітків становить 14,9 року.

У пояснювальній записці до законопроекту про вік згоди ук­раїнські законодавці відзначають, що нелогічно переслідувати осіб за розтління дітей до 16-ти, а за статеві відносини — до 18-ти. Фор­мулювання ж «особа, яка досягла статевої зрілості», взагалі залишає велетенські люфти для різночитання нашої не надто спра­ведливої української Феміди.

Портрет педофіла

Американка напідпитку чіп­лялася до підлітка: поклала його руку собі на груди і запропонувала зайнятися сексом. Подро­биць вона не пам’ятає: була занадто п’яна. Строк ув’яз­нення, який жін­ка отримала, був би значно мен­шим, якби вона побила або, ка­жуть експерти, навіть убила під­літка. У США боротьба з педо­філією набула загрозливих, аж до втрати здорового глузду, форм і розмірів. Українському су­спільст­ву також відомі спроби використовувати педопаніку для політичної та соціальної дискредитації.

Але дослідження і справді показують, що сьогодні сексуальні злочини проти дітей демонструють тенденцію до зростання. Найчастіше педофільні дії чинять зрілі або літні чоловіки, а об’єктами цих дій частіше є дівчатка, ніж хлопчики. Дорослі педофіли спокушають солодощами, грішми та іншими благами, розповідями про інтимні стосунки, демонструючи порнографічні фотографії та фільми, свої статеві органи, вдаються до ласок, поцілунків, односторонньої або взаємної мастурбації, петингу. Порнографію з участю дітей педофіл може спрямовувати на те, аби переконати дитину, що сексуальні дії дорослих стосовно дітей соціально прийнятні.

Зрідка агресивні педофіли можуть мати схильність до садизму. Підлітки чоловічої статі легше заходять в емоційний та статевий контакт із педофілами, ніж дівчата. Серед педофілів переважають невдало одружені чоловіки. Серед літніх частіше трап­ляються самотні люди, котрі вже страждають на статеві розлади. Але бувають і підлітки-педофіли. Вони зазвичай використовують погрози, залякування своєї жертви, схильні завдавати жертві тілесних ушкоджень, імпульсивні, вживають токсичні речовини. Чинниками ризику, які спонукають підлітків до скоєння сексуальних злочинів проти дітей, вважаються соціальна ізоляція та брак освіти.

Серед педофілів переважають гетеросексуали, при цьому деякі з них віддають перевагу дорослим сексуальним партнерам, але вибирають дітей, бо вони доступні й уразливі. Більшість жертв — дівчатка, при цьому частіше педофіл є їхнім знайомим або сусідом. Збоченці, котрі вчиняють гомосексуальні дії з хлопчиками, частіше — незнайомці.

Педофіли найчастіше — неаг­ресивні екстраверти, інфантильні, у більш ніж половині випадків — алкоголіки. Порівняно з іншими групами сексуальних злочинців, серед них відзначається найвищий відсоток походження з інтелігентного середовища.

Є думка, що педофіли схильні влаштовуватися на роботу, пов’язану зі спілкуванням з діть­ми та підлітками. Тому педагоги чоловічої статі опиняються у групі підвищеного ризику безпідставних обвинувачень та явної недовіри. Підвищений ризик стати жертвою сексуальних зловживань з боку педофіла у вихованців шкіл-інтернатів, притулків. Не тільки вчителі, а й лікарі можуть вчиняти зі своїми пацієнтами незаконні сексуальні дії. Проблема педофільних дій не оминула навіть церкву. Трапля­ються випадки, коли підлітки самі активно шукають сексуальних контактів зі старшими за віком. Причиною можуть бути ранній психосексуальний розвиток, цікавість, бажання отримати новий досвід, пошук старшого друга, заступника, емоційного контакту і душевного комфорту, отримання матеріальної вигоди, а також кримінальні мотиви (злодійство, шантаж). Відомі випадки неправдивих обвинувачень у педофілії людей, котрі випадково опинилися в полі зору обвинувачів. Це можуть робити батьки, щиро помиляючись, а також сама дитина, повторюючи те, що хочуть почути дорослі, фантазуючи або шантажуючи. На це теж не слід заплющувати очі.

Під час обстеження засуджених за розпусні дії встановлено, що переважна їх більшість у дитинстві самі зазнали сексуальних зловживань. «Я думав, усі цим займаються, тільки розповідати про це не заведено», — таке я почула від дорослого чоловіка, в якого з 13 років був багаторічний зв’язок із дорослою жінкою, близькою родичкою. Вони щиро вважають це неминучою, нормальною частиною дитинства. Є думка, що й репресії войовничого пуританства, пригнічуючи сексуальність, чинять психопатологізуючий вплив на особистість, породжуючи в ній асоціальні сексуальні потреби.

Загрозливий термін «хімічна кастрація». Закон про її примусове запровадження наші депутати поки що відхиляють, хоча це всього лише введення засудженому ін’єкцій, які тимчасово знижують рівень тестостерону. Такий захід вживається у Швеції, Німеччині, Данії, Сполу­че­них Штатах і знімає симптоми соціально неприйнятного статевого потягу.

Теоретично педофіл може звернутися по лікарську або психологічну допомогу. Але невблаганний закон може дозволити допитати будь-якого лікаря чи психолога й отримати від нього дані, які у принципі є предметом професійної таємниці. Відсутність анонімності та репресивні заходи з боку суспільства викликають небажання у цих людей вирішувати свої проблеми.

Захистити дитину

Всім маленьким дітям слід пояснити простими словами, що є дорослі, які «трохи самі не свої» — вони хочуть обіймати й цілувати незнайомих дітей. Пот­ріб­но сказати, що таких людей небагато, але їх слід уникати. Після такого попередження дитина знатиме про можливість сексуальних приставань, але, з іншого боку, не чекатиме секс-маніяка за кожним кущем. Пояс­ню­вальне попередження мінімізує емоційні та психологічні наслідки, якщо такий контакт трапиться.

Звісно, тепер батьки, особливо у великих містах, докладають величезних зусиль, аби діти завжди були під контролем і поза зоною можливого контролю розбещувача, а то й — викрадача або навіть ґвалтівника та вбивці. Проте не варто залякувати дитину, жахливі подробиці, почерпнуті з газет, дорослі можуть залишити при собі.

Спроби зміцнити сім’ю шляхом нагнітання підозріливості до незнайомців можуть призвести до того, що діти залишаться беззахисними перед внутрішньосімейним фізичним і психологічним насильством. Проектування сексуальної загрози на педофільного монстра відволікає дорослих від того, щоб навчати дітей тонких навичок любові, побудованої на довірі, і водночас час на умінні розбиратися в людях. Вреш­ті-решт, діти стають більш залежними від дорослих і тому більш уразливими. Слід також па­­­­м’ятати й про те, що, роздмуху­ючи педопаніку, ми мимоволі посилюємо мотивацію «забороненого плоду» для психологічно і сексуально нестійких людей.

Якщо сексуальні злочини, скоєні проти дітей незнайомцями, трапляються рідко, то інцест — часто. Дослідження підтверджують те, про що й так можна здогадатися: найбільше спустошення в дитині викликає не секс сам по собі, а зрада фундаментальної довіри дитини і повне порушення меж її особистості. Інцест якісно відрізняється від сексу з нерідним дорослим і майже неминуче набагато гірший.

Природа соціально загальноприйнятого розуміння дитячої позиції така, що дитина частіше відчуває себе об’єктом, ніж суб’єктом: не вона робить, а з нею щось роблять або її спонукають робити те, що потрібне дорослим або здається їм правильним. Дитяча позиція — це життя у статусі організму, а не особистості. Це позиція жертви, обмеженої відповідальності, емоційного споживання, це незвичка думати і працювати, підвищена емоційність, любов до розваг, горезвісний принцип задоволення. Чи багато потрібно дорослому, аби чимось спокусити таку залежну дитину, яка несамостійно мислить, орієнтована на сліпий послух? Особливості загальноприйнятих моделей виховання такі, що дитина відіграє підлеглу відносно дорослого роль і не здатна встановлювати межі та впливати на поведінку дорослого. Той-таки закон передбачає, що дитина до повноліття нездатна сказати «ні» будь-яким посяганням дорослого на своє тіло. Вважається, що дитина занадто мала, аби розуміти, чого вона насправді хоче.

Сексуальний контакт дорослого з дитиною тією чи іншою мірою завжди має характер примусу. Питання дитячої сексуальності, вперше порушене Фрей­дом, звучить неоднозначно, а часто тривожно й лякаюче для багатьох людей. Деякі організації, котрі намагаються легалізувати педофілію, апелюють саме до поняття ди­тячої сексуальності, зазначаючи, що в тих виняткових випадках, коли статевий контакт не на­в’язується, а відбувається за бажання дитини, шкода практично зникає. Але цей аргумент неможливо прийняти з огляду на вже від­значену особливість дитячої психіки — повну залежність від до­рослих, загальноприйняту для нашої культури. І саме у сфері обмеження влади дорослих над дитиною є величезні резерви для справжнього захисту наших дітей від посягань педофілів. Ми можемо навчити молодих уникати потенційно експлуататорських стосунків. Коли ми перестанемо дума­ти, що діти й підлітки мало можуть, знають і розуміють, — це стане відправною точкою іншого по­вод­ження з їхньою сексуальністю.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво