ПРИТУЛОК ЯК АЛЬТЕРНАТИВА НІЧЛІЖЦІ - Соціум - dt.ua

ПРИТУЛОК ЯК АЛЬТЕРНАТИВА НІЧЛІЖЦІ

5 липня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №25, 5 липня-12 липня

До всього звиклих обивателів давно не шокує, що після морозів міські служби знаходять замерзлих волоцюг, а підлітки-хулігани, надивившись бойовиків, задля забави до смерті забивають цих бідолах...

До всього звиклих обивателів давно не шокує, що після морозів міські служби знаходять замерзлих волоцюг, а підлітки-хулігани, надивившись бойовиків, задля забави до смерті забивають цих бідолах. Проблема осіб без певного місця проживання вже явно «перезріла». Незахищеність людей, виштовхнутих із цивілізованого життя, тяжкою провиною лягає на все суспільство. І чим швидше воно це усвідомить, тим краще. Здається, у цієї проблеми два кінці — безвольність людей, які скотилися на дно життя, і відсутність сили, яка могла б підтримати їх. Втім, спроби якось уплинути на ситуацію робляться, що вселяє певні надії.

«ДТ» вже писало, як миколаївські благодійники організували гаряче харчування для бомжів. З’ясувалося, дуже важливо зробити перший крок. Минулої зими в Миколаєві стався ще один благодійний прецедент — відкрився перший у місті притулок для осіб без певного місця проживання. Благо, й нагода трапилася — «почив у бозі» медвитверезник і, з ініціативи управління праці та соцзахисту населення міськвиконкому, його перетворили на потрібний заклад. До речі, потрібний не лише для самих бомжів, а й для миколаївців (адже це більше двох десятків нових робочих місць).

…Будинок на вул. Круговій зустрів тишею й прохолодою — день був робочий, і більшості тимчасових жильців на місці не виявилося. Зате в кабінеті директора притулку Ольги Вострикової кореспондент «ДТ» застала досить бурхливу дискусію. Керівник разом із кухарем гаряче обговорювали меню. Суть проблеми полягала в тому, що з наявних продуктів досить важко щось придумати. Відтак зупинилися на супі з галушками, пиріжках із горохом та киселі.

— Часто доводиться виявляти таку винахідливість? — запитую директора притулку.

— Судіть самі — бюджет виділяє, що може, — 1 грн. 30 коп. на харчування однієї людини в день. Але, навіть за найскромнішими підрахунками, треба хоча б 2 грн.50 коп. Втім, ми вдовольняємося й цим. Спасибі міськвиконкомові, завдяки якому нам було виділено понад 100 тис. грн. на ремонт, міському голові Володимиру Чайці, який розпорядився передати для потреб притулку машину «РАФ», адже різні бувають ситуації, а під нашою опікою — близько півсотні чоловік.

— Справді, нагодувати їх непросто. Хтось вам допомагає?

— Обласний благодійний фонд для малозабезпечених передав продукти харчування й одяг, овочебаза — овочі. Підтримують ковбасний цех, фонд лікарів із Німеччини. Втім, будь-яка допомога — це все ж таки епізод. А проблеми доводиться вирішувати щодня. Ось і сидять наші підопічні в основному на локшині, бульйонних кубиках та хлібі. Найчастіше ми, працівники притулку, не витримуємо — хто консерви з дому принесе, хто рибу...

Особам без певного місця проживання, котрі потрапили сюди, у будинок на Круговій, загалом пощастило (порівняно з тими, хто порпається в сміттєвих баках). І річ не лише в регулярному, хай і скромному харчуванні. Ці люди (якщо, звісно, благополучно здадуть аналіз крові і зроблять флюорографію), проходять через санпропускник, де борються з їхньою завошивленістю — миють, голять, підстригають, а одяг, залежно від рівня зношеності, знищують або дезінфікують. Потім їм видають постіль, одяг, мило, мочалку, виділяють ліжко. І на цьому турбота про їхнє здоров’я не припиняється — кожен проходить повне медобстеження. Ну і, ясна річ, «букети» виявляються найрізноманітніші — від запалення легенів до цирозу печінки...

Та ось, нарешті, колишній бомж відмитий, нагодований, вилікуваний і навіть... отримав тимчасову прописку. Це зовсім не означає, що він битиме байдики. У притулку — суворий режим. Заборонено приносити спиртне, наркотики. Всі спроби закінчуються однаково — порушників позбуваються. Курити, втім, можна, але у суворо визначених місцях. Підйом тут — о 6-й годині, потім — прибирання території, сніданок і так далі — за режимом, до відбою о 22.00. У будень левову частку часу забирає робота. Адже з’ясувалося, що в колишніх бомжів — цілком затребувані спеціальності: електрик, муляр, штукатур, слюсар, водій, сантехнік. Вони з ентузіазмом ідуть на підприємства, з якими укладено договори, ремонтують помешкання притулку для престарілих і навіть працюють на курорті — у Коблево. Тут замахнулися і на власне господарство — прямо на території притулку готується будівництво двох боксів, буде склад для овочів, а ще — майстерня з ремонту автотранспорту, планується й переробка сільгосппродуктів (тоді і місця робочі з’являться, і себе можна буде прогодувати).

Після роботи — телевізор, шахи, бібліотека та старенький баян. Одне слово, життя повертається до цих людей кращим боком. Троє вихованців притулку вже успішно вирішили свої сердечні справи.

Втім, особисте життя — штука тонка. Як розповіли кореспонденту «ДТ» в адміністрації притулку, люди, котрі потрапили сюди, найчастіше психічно неврівноважені, озлоблені, багато хто втратив пам’ять, дехто відсидів у в’язницях по 3—5 строків. І в кожного — своя історія. Наприклад, зовсім ще молодий Сашко Х. став бомжем, втративши через нечесного маклера свою нерухомість. А інший опинився на вулиці при двох живих дітях, з якими не ужився, і ті просто виписали старого. Та, мабуть, найбільш вражаюча історія — у 76-річного А. Він рівно півстоліття провів за гратами — спочатку у німців, потім у сталінських таборах, потім отримав ще два строки. Нині, завдяки участі в його долі працівників притулку, старого благополучно прилаштували в інтернат для престарілих.

Ясна річ, маючи такі колоритні біографії, вихованці притулку заходять у різні колізії з довколишніми. Наприклад, із тією ж таки міліцією. Як розповіла кореспонденту «ДТ» Ольга Вострикова, адміністрація притулку як тільки не вмовляла вартових порядку — мовляв, контингент самі розумієте який, то придивіться, перевірте по своїх каналах, може, хтось із них у розшуку... Та чомусь ця пропозиція не викликала великого інтересу. (Втім, і самі працівники притулку могли б дійовіше займатися встановленням осіб новоприбулих, коли б у них, на додачу до старенького комп’ютера, був сканер, щоб розсилати фотографії своїх підопічних. Однак ця проблема, схоже, нікого не турбує.) Не набагато кращі і стосунки з деякими сусідами. Окрім благодійників та місцевої влади, мабуть, лише церква повернулася обличчям до колишніх волоцюг. Сюди регулярно заходить панотець Геннадій — показує фільми, розмовляє з заблудлими.

Розмови були й у нас. Не лише з адміністрацією, а й з вихованцями, і зі співчуваючими та допомагаючими. Головна тема — що ж усе ж таки більше потрібне — притулок чи нічліжка? Всі ми, звісно ж, пам’ятаємо опис нічліжок кінця XIX століття — досить поширених тоді закладів: бруд, воші тощо. Треба сказати, що сучасна миколаївська нічліжка (а саме нею мав стати описуваний притулок) нічим не скидається на заклад, змальований класиками. Та саме це й насторожує. Занадто вже складна процедура потрапляння в притулок, великі витрати. А отже, заклад може ощасливити обмежену кількість обраних. Це визначається інструкцією, відповідно до якої, новоприбулі мають пройти всі необхідні процедури, після чого можуть
30 днів перебувати в притулку. А нічліжки, про які згадувалося, — хай і не вирізнялися чистотою та затишком, але, погодьтеся, в них можна було розмістити більше людей, причому не лише на суворо визначений час.

У сучасному притулку — інші порядки. На відміну від нічліжки, тут дається не лише нічліг, а й можливість розпочати нормальне життя. Інспектор притулку допоможе відновити документи, оформити пенсію, потрапити в будинок інвалідів або працевлаштуватися. Найчастіше кропітка процедура забирає понад 30 днів, адже запити розсилаються в усі міста СНД, й адміністрація продовжує термін перебування людей під дахом притулку, іноді — до 3—5 місяців.

Одне слово, притулок потрібен і приносить велику користь. І все ж цілком зрозуміло, що лише таким підходом проблеми бездомних не вирішити. Хоча б тому, що заклад розрахований на 50 осіб, а в місті — не одна тисяча бомжів (за даними адміністрації притулку, їх близько
7 тис.) До того ж, тут приймають лише чоловіків.

Під час останнього зимового рейду міліція виявила в одній з підземних комунікацій цілу колонію бомжів, котрі, як сказано в протоколі, «вели спільне господарство». Там були люди різних поколінь, вони готували собі їжу, розподіляли обов’язки. І таких «колоній», стихійних та організованих, десятки. Коли ознайомлюєшся з побутом цих ізгоїв, то капці й чиста білизна бомжів офіційного притулку сприймаються інакше.

Втім, є надія, що перший крок не виявиться останнім, що організація притулку — початок великої роботи. На користь цього — і перші результати: жоден із тих, хто потрапив у миколаївський притулок, на вулицю вже не повернувся. Бажаючих добровільно залишити стіни хай тимчасового, а все ж дому теж не знайшлося. Сьогодні «на виході», тобто в стані очікування відновлених документів, — 17 чоловік, ще кілька — поїхали до столиці, країн СНД, аби на місцях одержати свої документи. Ці люди на власній шкірі відчули, що «без папірця ти комашка»...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво