Працюючі матері мріють про відрядження, як про відпочинок - Соціум - dt.ua

Працюючі матері мріють про відрядження, як про відпочинок

17 листопада, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №44, 17 листопада-24 листопада

Перш ніж Люсіа Скварек, нью-йоркський портфельний менеджер і мати, сяде в літак і вирушить у відрядження до Москви чи Мілана, їй потрібно спланувати не лише ділові зустрічі, а й розваги...

Перш ніж Люсіа Скварек, нью-йоркський портфельний менеджер і мати, сяде в літак і вирушить у відрядження до Москви чи Мілана, їй потрібно спланувати не лише ділові зустрічі, а й розваги. Коли вона закінчить обходити інвесторів свого хеджевого фонду і розбирати стос електронних листів, Скварек залишить трохи часу «для себе».

Їй добре відомі задоволення з присмаком вини, що їх дозволяють собі працюючі матері під час ділових поїздок. Пропхавшись крізь аеропорти, висидівши презентації у PowerPoint і зміцнивши контакти із допомогою бізнес-ланчів, вона наприкінці дня може сподіватися на скороминуще відчуття свободи. І хоч як важко поєднувати відрядження з вимогами сімейного життя, для відносно невеликої групи працюючих матерів відрядження можуть бути віддушиною.

Жодних домашніх справ. Ніякої перевірки домашніх завдань. Жодних умовлянь лягати спати. Для багатьох працюючих матерів відрядження стають міні-канікулами. Прості радощі на кшталт сну і трапези, котрі ніхто не перериває, для цих жінок — дозволений перепочинок. Додайте сюди масаж або неквапливий обід із подругою, що часто трапляється в такій ситуації, і для матері малюка, дошкільняти чи підлітка поїздка може стати справжнім святом.

Експерти кажуть, що матері їздять у відрядження не так часто, як батьки, але нині серед працюючих стало більше матерів, аніж раніше, а недавнє дослідження Асоціації туристичної індустрії у Вашингтоні засвідчило, що 2004 року 43% тих, хто здійснював ділові поїздки, становили жінки (2000 року їх було 39%).

«Для них це можливість зробити паузу і зайнятися собою, адже вдома їм може бракувати на це часу», — каже директор спа-центру одного з готелів Дженні Хеллінг. Треба сказати, що не всі ділові дами схвалюють відпочинок від сімейного життя, і навіть ті, хто уриває ніч-дві поза домом, кажуть, що страшенно сумують за дітьми і чимдуж поспішають додому. Інтерв’ю з подорожуючими діловими жінками також засвідчують, що поїздки у справах фірми вимагають від них величезних підготовчих зусиль, аби забезпечити безперебійне функціонування домашнього господарства, починаючи з того, що потрібно залишити чеки вчителю музики, і закінчуючи детальним розкладом для чоловіків і бебісітерів. Для жінок, які недавно стали мамами, полегшення, що його приносить відсутність ранкового годування, нівелюється труднощами зціджування грудного молока.

Однак чарівність відряджень особливо діє на жінок саме тому, що вони — головні менеджери повсякденних домашніх турбот, які потрапляють із ділового світу відразу в обійми домашнього царства.

«Так гарно почуваєшся, коли можна кілька хвилин побути просто людиною, не бізнес-леді і не матусею, — каже Морін Борзачілло, власниця компанії у Лінбруку, штат Нью-Йорк, що виготовляє стенди для промислових виставок. — Коли я можу приділити собі кілька хвильок, одержую справжню насолоду».

Як і решта працюючих матерів, Борзачілло, котра від’їжджає щошість-вісім тижнів на два-чотири дні, вважає поїздки емоційно непростими. Вона залишає записочки «Мама тебе любить» у кімнаті Домініка. Вона планує перельоти так, щоб вони збігалися зі сном її сина. І, як вона каже, кожне «до побачення» застрягає у неї в горлі.

На думку Ерін Фуллер, виконавчого директора Національної асоціації жінок, які мають власний бізнес (це некомерційна організація зі штаб-квартирою в Макліні, Вірджінія, що налічує 8 тис. осіб), жінки «мають суперечливі почуття стосовно відряджень». Що менша дитина, то тяжче їхати, впевнена Фуллер.

У неї самої півторарічна дитина, і вона постійно їздить по всій країні, проводячи зустрічі та збираючи кошти. Проте після народження сина вона постаралася передоручити відрядження колегам або вести справи по телефону. Коли їй усе ж таки доводиться їхати самій, Ерін намагається повернутися того ж дня або хоча б до того, як її син прокинеться наступного ранку. «Рідко можна зустріти сімейну жінку, котра викроює хоч день, аби прогулятися тим містом, куди вона потрапила, — каже Фуллер. — У липні в нас була нарада в Санта-Фе, а я ніколи не була в штаті Нью-Мексіко. До того як я стала мамою, я, звісно, залишилася б на ніч, і вранці пішла б до музею Джорджії О’Кіфф. Натомість я, вищачи гальмами, виїхала з парковки, щоб устигнути на літак, який доставив би мене до Вашингтона до півночі».

Більш дивним є інше її правило: коли їй потрібно відлучитися більш як на дві ночі, що трапляється в кожному четвертому випадку, вона бере сина із собою. Її чоловік, фінансовий консультант із ризикованих капіталовкладень, має гнучкий робочий графік, і тому може супроводжувати її, щоб доглядати за їхнім сином. «Цей малюк уже добряче помандрував, — каже Фуллер. — Він побував у 22 штатах».

У інших мам складнощі підготовки ділової поїздки можуть викликати потребу в справжньому відпочинку. Стейсі Хірш, яка працює у відділі маркетингу та розвитку компанії на Манхеттені, що надає фінансові послуги, пише кілька записок (по одній для кожної дитини на кожен день відсутності) і просить няньку класти їх у коробки для сніданку її двох дітей.

Окрім того, треба виписати чеки вчителям музики, залишити готівку домробітниці й інструкції, у яких розписано справи на тиждень. «Наприклад, «Не забути вивчити правопис слів із Брендоном» і «Не забути, що Саманті потрібно надіти сорочку з малюнком, тому що зараз вони проходять візерунки», — каже Хірш, у котрої ділові поїздки бувають приблизно 5—10 разів на рік. — Якщо все організувати заздалегідь, це може стати позитивним досвідом для всіх».

Але є почуття вини іншого роду, пов’язане не стільки з дітьми, які сумують за мамами, скільки з косими поглядами колег і клієнтів.

«Ти зустрічаєшся з усіма цими інвесторами, і всі вони чоловіки, — каже Скварек, мати шестирічних близнюків і 11-річного підлітка. — Вони всі дивляться на мене й обов’язково запитують: «Ну, і як часто вам доводиться їздити у відрядження?» Це неприємне запитання — я не хочу виглядати ні поганою матір’ю, ні поганим менеджером».

Може, працюючим матерям не вдається втиснути у свій розклад якийсь день для огляду визначних пам’яток, але зате вони можуть (і ревниво оберігають цю можливість) розпоряджатися своїми вечорами.

Так робить мама 12-річної дочки і 15-річного сина з Ларчмонта, управляючий директор страхової компанії на Манхеттені. Вона зізнавалася, що перетворює свої щомісячні поїздки на відпочинок, вдаючи, що недоступна — жодних дзвінків друзям чи мамі. У відрядженнях вона відволікається від господарських турбот і паперової роботи, які чекають на неї вдома. І за можливістю призначає сама собі побачення ввечері.

«Я була кілька днів у Лас-Вегасі, і одного разу я покинула клієнтів і пішла дивитися шоу, — згадує вона. — Я сказала собі: а знаєш, дам-но я собі відгул».

Для інших жінок найприємніше пов’язане з нічним сном. Серед них Черіл Скуадріто, публіцистка з Хаддонфілда, котра нещодавно вирушила в перше відрядження після народження дітей, де їй довелося ночувати в розкішному готелі в Атлантік-Сіті. Вона мріяла про масаж, а може, навіть про манікюр. Але особливо її надихав «чинник сну». «Звісно, я мільйон разів телефонуватиму додому, але думка про те, що я спатиму в ліжку, і при цьому моя дворічка не говоритиме посеред ночі, що хоче соку, а мій чотирирічний син не нитиме: «Мамо, я хочу пісяти», була настільки неймовірною, — каже вона. — Тільки подумати, я буду сама в ліжку з чистою білизною...»

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво