Праця чи експлуатація? - Соціум - dt.ua

Праця чи експлуатація?

30 червня, 2006, 00:00 Роздрукувати Випуск №25, 30 червня-7 липня

Погіршення соціально-економічної ситуації в Україні призвело до значного зниження віку, в якому молодь починає свою трудову діяльність...

Погіршення соціально-економічної ситуації в Україні призвело до значного зниження віку, в якому молодь починає свою трудову діяльність. Хоча законодавство не дозволяє приймати на роботу підлітків до 15 років, однак у реальному житті вони досить часто починають працювати вже з 14-річного віку, а то й значно раніше. Соціологи констатують: останнім часом у суспільстві змінилося ставлення до дитячої праці. Для багатьох сімей це вже не метод виховання, а спосіб поліпшити матеріальне становище. Тому будь-яка робота, що дає прибуток, стає для них престижною і бажаною.

Згідно з дослідженнями, проведеними Держкомстатом, в Україні 456 тисяч працюючих дітей. 52% з них — у віці 15—17 років, 24% — 13—14 років і стільки ж 7—12-річних, коли офіційно працювати заборонено. Причин цього кілька. По-перше, багато сімей вирішують таким чином поліпшити свій добробут. По-друге, часто цього хочуть і самі підлітки. Вони прагнуть допомогти батькам, відчути себе самостійними і, звісно ж, заробити на кишенькові витрати. Дорослі здебільшого ставляться до цього позитивно: працювати значно корисніше, ніж ледарювати. Але чи завжди йде на користь ранній трудовий досвід? Про це ми розмовляємо з керівником лабораторії фізіології та гігієни праці жінок і підлітків Інституту медицини праці АМН України, кандидатом медичних наук Анжелою Каракашян.

— Складно однозначно відповісти на це запитання. Ранній початок трудової діяльності веде, з одного боку, до формування більш високого рівня соціальної адаптації підлітків, які підробляють, що є позитивним моментом. З іншого боку — рання соціалізація сприяє ранньому засвоєнню стереотипів дорослої поведінки, у тому числі й негативних — куріння, вживання алкоголю тощо. Крім того, додаткове навантаження порушує режим дня, зменшує тривалість нічного сну, погіршує самопочуття, особливо в підлітків із зниженим рівнем здоров’я. А таких у нас переважна більшість. За даними спеціальних медико-епідеміологічних досліджень, здоров’я підростаючого покоління з кожним роком погіршується. Загалом в Україні абсолютно здоровими можуть вважатися лише 5—10% випускників шкіл.

— У яких галузях економіки найчастіше зайняті неповнолітні?

— За даними Держкомстату, 46% із них працюють у лісовому та рибному господарстві, у промисловості — 5%, будівництві — 4%, торгівлі — 26%, сфері послуг — 19%. З огляду на низьку кваліфікацію чи повну її відсутність підлітки зайняті, як правило, маломеханізованою важкою фізичною працею. Дослідження, проведене Державним комітетом статистики, показало, що з 456 тисяч працюючих дітей в Україні 42% трудяться в несприятливих умовах. При цьому 19% скаржилися на те, що доводилося важко фізично працювати на роботі, яка вимагає надмірної концентрації уваги, напруження зору; 8% посилалися на запиленість, шкідливі випари, загазованість і шум, а 4% зізнавалися, що за прикладом дорослих колег почали вживати алкоголь як тонізуючий напій для зняття втоми. Навряд чи такий досвід піде їм на користь. У настільки юному віці організм не готовий до надмірних навантажень, дитина має передусім розвиватися, навчатися. І навіть добра, з погляду батьків, робота не є оптимальним місцем для розвитку й пізнання. Але на практиці іноді виходить інакше...

— Аналіз трудового законодавства України («Кодекс законів про працю», «Закон України про охорону праці» і ін.) свідчить про те, що в ньому передбачені досить жорсткі норми, якими регулюються трудові відносини неповнолітніх. Зокрема, умови роботи підлітків 15—18 років чітко регламентовані. Але нічого не сказано про тих, кому ще не виповнилося 14. Тим часом ця вікова група становить 48% від усіх працюючих підлітків. Чи існує контроль із боку державних органів за тим, у яких умовах їм доводиться працювати?

— Справді, окремі проблеми, зокрема щодо праці дітей інших вікових груп, вимагають істотної доробки з урахуванням сучасних потреб ринку праці. На сьогодні робота дітей до 14 років, до того ж без офіційного оформлення трудових відносин, як це часто буває на практиці, повністю перебуває поза законом і ніяк не контролюється. Останнім часом в Україні поширюються нові форми організації виробництва і трудової діяльності, а також деякі види робіт, через специфіку яких складно контролювати дотримання санітарно-гігієнічних норм і вимог щодо охорони праці. Це насамперед робота в сільському господарстві (тваринництво, бджільництво), участь у веденні сімейного фермерського господарства. Дуже багато дітей починають працювати з восьми років, а то й раніше. Батьки доручають їм випасання тварин, прополювання, збирання врожаю тощо. Навіть для здорового, фізично розвинутого підлітка це нелегка, виснажлива праця. Як результат — багатьом просто незмога відвідувати уроки. Тому сільські вчителі дедалі частіше скаржаться, що навесні й восени діти не ходять до школи. Як правило, до цього ставляться лояльно: мовляв, нічого страшного, нехай допомагають своїм батькам. Але ж у сільськогосподарській праці існує ціла низка чітких обмежень. Дітям і підліткам можна працювати в полі чи городі тільки до 10—11 ранку і знову братися до роботи не раніше ніж о 15 години дня. У спеку обов’язково перебувати в тіні. Після внесення в землю добрив, засобів захисту рослин не можна працювати на ділянці принаймні чотири-п’ять днів, щоб виключити можливі негативні наслідки (отруєння, алергії, загострення хронічних захворювань). Має бути встановлений правильний питний режим тощо. Дорослі далеко не завжди дотримуються цих правил. А інспекторам складно контролювати внутрішньосімейні стосунки. Крім того, з боку роботодавців широко застосовується практика неофіційного наймання, що є прямим порушенням законодавства. Таким чином, у приватному секторі формується неконтрольоване тіньове працевлаштування.

Слід визнати, що сьогодні склалася вкрай негативна ситуація з використанням дитячої праці в країні. Демографічна ситуація і далі погіршується, у структурі населення скорочується відсоток дітей (порівняно з 1990 роком їх стало менше на 31,6%), хоча саме вони формують майбутній трудовий потенціал. Сучасна піраміда дитячого населення також свідчить про негативні прогнози. У цій ситуації ранній початок трудової діяльності, особливо коли йдеться про роботу, що перевищує фізіологічні можливості підлітка, може негативно позначатися на здоров’ї дитини, її подальшому фізичному, психічному та соціальному розвиткові. Існує ряд невирішених проблем, а саме:

недостатньо чітко регламентовано види діяльності, де дозволяється використовувати працю дітей;

не встановлено порядку, відповідно до якого має оформлятися згода батьків (опікунів) на працевлаштування дитини;

відсутній ефективний нормативно-правовий механізм використання системи покарань роботодавців — особливо в неформальному секторі економіки, — які порушують законодавство;

криміналізованість «тіньового працевлаштування»;

відсутність державної статистики про порушення законодавства з питань залучення дітей і підлітків до праці.

— Де межа між експлуатацією дітей і вихованням у них бодай елементарних трудових навичок? Адже, погодьтеся, необхідно привчати їх до роботи...

— Звісно, це важливо й потрібно, оскільки саме в роботі закладаються перші щаблі самостійного життя. Але водночас треба чітко визначити, що ця робота не перешкоджатиме навчанню і не впливатиме негативно на здоров’я підлітка. Інакше шкода від цього може перевищити користь.

— Зараз літні канікули, і напевно багато підлітків обмірковують, куди б влаштуватися на цей час. З чого починати процес працевлаштування?

— Починати слід із комплексного медогляду. Як свідчить статистика, 52,56% школярів мають серйозні морфо-функціональні відхилення в стані здоров’я (серед яких не останнє місце посідають захворювання опорно-рухового апарата), на виникнення яких істотний вплив справляють фізичні навантаження, а 30—40% підлітків страждають від хронічних захворювань. Тільки лікар може оцінити їхній фізичний стан і визначити, чи можна їм працювати.

Якщо є захворювання в стадії загострення, то слід передусім оздоровитися. Школярі повинні набратися сил та енергії, тому відпочинок на канікулах має тривати не менш як місяць, бажано в санаторно-курортних умовах, в оздоровчому таборі чи хоча б на дачі. Якщо ж немає серйозних протипоказань, то розумні фізичні навантаження не протипоказані.

Батькам і самим неповнолітнім слід чітко знати свої права. Статтею 188 Кодексу законів про працю України визначено, що приймати на постійну роботу осіб, яким не виповнилося 16 років, не можна. Однак за згодою одного з батьків чи особи, яка його заміняє, можуть, як виняток, прийматися на роботу 15-річні підлітки. Для підготовки молоді до праці допускається за згодою батьків брати на роботу підлітків у вільний від навчання час після досягнення ними 14 років. Відповідно до Кодексу законів про працю України кожне підприємство, заклад та організація зобов’язані вести спеціальний облік працюючих, які не досягли 18 років, із зазначенням дати їхнього народження. Відповідно до статті 187 кодексу неповнолітні в трудових відносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, а щодо охорони праці, робочого часу та відпусток користуються пільгами, встановленими законодавством України. Підлітків 14—16 років забороняється призначати на роботи, пов’язані виключно з підніманням, утриманням чи переміщенням важких предметів. Загальна тривалість робочого часу не повинна перевищувати 24 години на тиждень для віку 14—15 років і 36 годин — для 16—17 років. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченого для осіб відповідного віку (12 і 18 годин відповідно). Закон України «Про охорону праці» забороняє використовувати працю неповнолітніх на важких роботах і роботах зі шкідливими й небезпечними умовами, на підземних роботах, у нічний час, на роботах, пов’язаних із підніманням і переміщенням вантажів, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

— Але як домогтися дотримання цих прав, якщо багато роботодавців на них не зважають?

— Найкраще звертатися до організацій, де добре обізнані з особливостями дитячої праці. Це школи, соціальні служби у справах молоді, центри зайнятості. Вони укладають відповідні договори з підприємствами і, перш ніж допустити туди неповнолітніх, перевіряють санітарно-гігієнічні умови, епідеміологічні показники тощо. Особливо добре, якщо створюються спеціальні цехи або майстерні для підлітків, де й устаткування, і розмір інструментів розраховані на певний вік. Дуже багато залежить і від самих батьків. Їм необхідно особисто побувати на робочому місці, оцінити умови, в яких працюватиме дитина. Часто дітей беруть, наприклад, кур’єрами, а насправді змушують розвантажувати машини з надмірними вантажами. Треба стежити, щоб характер праці відповідав тому, що пропонувалося спочатку.

Найголовніше, необхідно спрямувати зусилля спеціалістів на створення комплексної програми та розробку необхідних нормативних документів, які регламентують працю неповнолітніх. Саме тому влітку 2005 року учасники робочої наради «Професійні ризики для дітей», проведеної за рекомендацією ВООЗ, звернулися до президента України з відкритим листом. Ми просили його зробити все можливе, щоб надати цій проблемі пріоритетного значення. Необхідно шляхом відповідного законодавчого регулювання вжити термінових заходів щодо заборони гірших форм дитячої праці, особливо дітей до 15 років. Щоб зберегти трудовий потенціал України, потрібно об’єднати зусилля всього суспільства.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №22-23, 15 червня-21 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво