Першовідкривач повітроплавання в Росії. До 100-річчя польоту першого російського літака - Соціум - dt.ua

Першовідкривач повітроплавання в Росії. До 100-річчя польоту першого російського літака

21 травня, 2010, 15:40 Роздрукувати Випуск №19, 21 травня-28 травня

Перші спроби сконструювати літак належать ще до ХІХ століття. Так, 1882 року російський інженер Олек...

Перші спроби сконструювати літак належать ще до ХІХ століття. Так, 1882 року російський інженер Олександр Можайський побудував повітроплавальний апарат, який не зміг піднятися в повітря через велику масу парової машини, яка слугувала двигуном. У той час авіатори ще не були озброєні теорією польоту та інженерним досвідом. Першим моторним літаком, який зміг відірватися від землі й здійснити керований політ, став «Флаєр-1», побудований братами Райтами у США. 17 грудня 1903 року «Флаєр-1» протримався в повітрі 59 секунд і пролетів 260 метрів. У Російській імперії практичний розвиток авіації затримався на п’ять-сім років через безпідставне нехтування військовим відомством потенційних можливостей нового винаходу — літака і будівництво для армії тільки дирижаблів та аеростатів.

Успіх російської авіації датується 23 травня 1910 року. Того дня професор Київського політехнічного інституту (КПІ), князь Олександр Кудашев пролетів кілька десятків метрів на літаку-біплані «Кудашев-1»
власної конструкції. Доти в Росії літали тільки закордонними літаками. У червні того ж року студент КПІ Ігор Сікорський продовжив справу професора Кудашева. Він підняв у повітря власний літак. Через кілька днів відбувся політ літака санкт-петербурзького інженера Якова Гаккеля (пілотований В.Булгаковим) на незвичному для того часу біплані з фюзеляжем (бімоноплані). Ці події ознаменували початок розвитку російської авіації, першовідкривачем якого вважається князь О.Кудашев.

Походження

Князь Олександр Сергійович Кудашев — представник старовинного дворянського роду походженням із татарських князів Біхана та Саїд-Ахмета, які оселилися на південних підступах Росії після розпаду Золотої Орди. На межі XVII і XVIII століть частина цього роду прийняла православ’я і протягом наступних трьох століть дала Росії цілу плеяду яскравих діячів військового мистецтва, дипломатії, державного будівництва, культури та науки. Генерал-майор Микола Данилович Кудашев — герой Вітчизняної війни 1812 року, учасник битви під Бородіно, кавалер багатьох орденів, у тому числі Св. Георгія IV і III ступеня. М.Кудашев був близьким другом фельдмаршала Михайла Ілларіоновича Кутузова. Вони згодом ще й породичалися, адже великий полководець, високо цінуючи чесноти князя, відданість справі Батьківщини, віддав йому за дружину свою доньку Катерину Михайлівну. 1813 року Микола Данилович Кудашев загинув у битві під Лейпцигом.

Його брат, князь Сергій Данилович Кудашев, був камергером імператорського двору, київським губернатором. Він почив у Києво-Печерський лаврі. Донька Сергія Даниловича, князівна Олександра, у заміжжі — Бердяєва, була матір’ю знаменитого російського філософа Миколи Олександровича Бердяєва. Син Сергія Даниловича, князь Сергій Сергійович Кудашев, — статський радник православного віросповідання (1834—?). Саме в сім’ї Сергія Сергійовича 1872 року народився майбутній авіатор Олександр Сергійович Кудашев.

О.Кудашев був одружений із графинею Катериною Василівною Толстою, уродженою графинею Стенбок-Фермор (цей рід відомий із XIII століття і має шведське походження). 1896 року в сім’ї Олександра Сергійовича і Катерини Василівни Кудашевих народився син Сергій Олександрович, названий на честь діда. Він став офіцером російської армії і загинув 1918 року під час Громадянської війни. Його дружина — Марія Павлівна Кудашева (у другому шлюбі — Роллан) була талановитою перекладачкою, близьким другом М.Цвєтаєвої, Б.Пастернака, М.Волошина, І.Еренбурга, пізніше — Р.Роллана.

Внук О.Кудашева, син Сергія Олександровича і Марії Павлівни — Сергій Сергійович Кудашев, як і його дід, мав нахили до природознавства. Він навчався на механіко-математичному факультеті Московського державного університету імені М.Ломоносова. Згодом Сергій Сергійович Кудашев був усиновлений французьким письменником Роменом Ролланом і перед війною зі своєю матір’ю та вітчимом жив у Франції. Коли почалася війна, він повернувся до Москви, закінчив артилерійські курси і пішов на фронт. Сергій Сергійович Кудашев загинув у боях під Москвою в листопаді 1941 року.

Опис цієї гілки Кудашевих можна було б продовжити, але навіть стислий екскурс свідчить про те, що в роду панувала атмосфера високої культури, вишуканої інтелігентності, творчості та патріотизму.

Шлях до авіації

По закінченні 1896 року санкт-петербурзького Інституту інженерів шляхів сполучення імператора Олександра I О.Кудашев був призначений на службу в транспортне міністерство штатним інженером IX класу і виконавцем робіт другого розряду на будівництві залізничної лінії від Тифліса до Карса. За успішну роботу на різних інженерних посадах «височайшим наказом по цивільному відомству за №62 від 8 серпня 1900 р. князю Кудашеву надано звання титулярного радника».

Працюючи інженером, Олександр Сергійович захопився науковими дослідженнями проблем будівельної справи. Відчувши покликання до науки, Кудашев побажав вибрати для себе ниву університетського професора. Він звертається до керівництва міністерства шляхів сполучення з проханням відрядити його для викладацької діяльності в недавно створений Київський політехнічний інститут. Невдовзі О.Кудашев отримує розпорядження: «Відрядити за кордон терміном із 10 грудня 1899 р. по 1 вересня 1900 р. для підготовки до звання професора будівельного мистецтва Київського політехнічного інституту з видачею за цим відрядженням 1350 руб.».

17 травня 1900 р. князь Кудашев звертається з листом до директора Київського політехнічного інституту професора В.Кирпичова: «Вельмишановний Вікторе Львовичу! Прошу Вас розглянути мою пробну лекцію, яку я побажав би прочитати... «Про загальні властивості і головні застосування залізобетонних споруд». Якщо Рада інституту визнає цю лекцію непідходящою, не відмовте мені про це дати знати. Прийміть запевнення у найповнішій моїй повазі, готовий до послуг Ваших, князь О.Кудашев».

Після блискучого прочитання лекції директор КПІ професор В.Кирпичов написав лист міністру фінансів Росії графу С.Вітте: «Його превосходительству пану міністру фінансів, керуючому справами промисловості та торгівлі. Рада дорученого мені інституту призначила князю Кудашеву прочитати пробну лекцію і, прослухавши її, ухвалила клопотатися перед вищим начальством про затвердження князя Кудашева з 1 вересня 1900 р. штатним викладачем інституту та виконувачем обов’язків екстраординарного професора будівельного мистецтва з винагородою із суми названої кафедри і з зобов’язанням захистити протягом двох років дисертацію». Через кілька днів навчальний відділ міністерства фінансів сповістив директора КПІ В.Кирпичова про призначення «інженера шляхів сполучення князя О.Кудашева штатним викладачем кафедри будівельного мистецтва й архітектури КПІ».

Тоді для роботи в КПІ запрошувалися найбільші вчені із Санкт-Петербурга, Москви, київського університету Святого Володимира. Серед них були видатні хіміки М.Коновалов, С.Реформаторський, В.Плотніков, відомі механіки К.Зворикін, О.Котельников, К.Дементьєв, В.Кирпичов, О.Кобелєв, О.Радциг, математик В.Єрмаков, фізик Г. Де Метц і багато інших. В атмосфері високої творчості, глибокої інтелігентності почав свою викладацьку діяльність у КПІ молодий інженер О.Кудашев. Однак приватні обставини змушують Олександра Сергійовича перервати розпочату в КПІ справу майже на п’ять років. У прошенні князя О.Кудашева від 19.07.1901 року йдеться: «Не маючи можливості через сімейні обставини виконувати покладені на мене заняття при Київському політехнічному інституті, маю честь просити Ваше превосходительство клопотати перед паном міністром фінансів про звільнення мене з посади з 1 червня цього року. Князь О.С.Кудашев».

Звільнившись із КПІ, Олександр Сергійович залишає Росію. Звістка про перший у світі політ літака, пілотованого американцями Орвіллом і Вілбером Райтами, застає його у Франції. Ця подія і польоти французьких та німецьких льотчиків, які не забарилися після неї, справляють на Кудашева надзвичайно глибоке враження. «Чому саме тільки американці, німці чи французи, а не ми — росіяни, повинні літати!» — свердлило в голові у Кудашева.

Мрія — будувати літаки й літати в них — опановує ним. Потрібні люди, кошти, техніка. Не знайшовши таких можливостей у Франції, князь Кудашев повертається до Росії, де продовжує активно шукати шляхи до здійснення своєї мрії, тимчасово працюючи викладачем Донського політехнічного інституту в м. Новочеркаську. Тим часом у Києві, в Політехнічному, починає зароджуватися авіаційний рух. Усі думки, прагнення, надії майбутнього першовідкривача авіації звернені до Києва. Саме тому лист, адресований йому ректором КПІ професором Червінським, був сприйнятий Кудашевим як подарунок долі, як можливість його мрії і його першому літаку злетіти в небо! У ньому повідомлялося: «Рада дорученого мені інституту на своєму засіданні 14 жовтня 1906 р. обрала Вас викладачем будівельного мистецтва і геодезії на термін більше року». Справді, подальша робота в КПІ ознаменувалася злетом інженерного таланту князя Кудашева.

Літаки князя Кудашева

Тоді в Київському політехнічному інституті панувала атмосфера демократизму, наукової творчості, педагогічного новаторства. Захоплення студентів і викладачів ідеєю будувати літаки й літати в них 1906 року втілилося у створення гуртка повітроплавання. Його засновниками стали учні Миколи Жуковського, професори Микола Делоне і Микола Артем’єв. Певний час гурток очолював і «батько опору матеріалів» Степан Тимошенко. Гурток об’єднав до двохсот ентузіастів — студентів та викладачів. Вони почали вивчати основи авіації, конструювати планери та літаки, робити доповіді, які заслуховували на загальних зборах гуртка. 1909 року студентський повітроплавальний гурток переріс у Київське товариство повітроплавання. До авіаторів приєднався й Олександр Кудашев. За кілька років захоплюючої праці він здобув глибокі знання в новій галузі, отримав необхідний практичний досвід для створення власного літака.

Політ М.Єфімова на літаку «Фарман-IV», 21 березня 1910 року
Політ М.Єфімова на літаку «Фарман-IV», 21 березня 1910 року
У 1909—1910 роках авіація в Російській імперії розвивалася особливо бурхливо. Восени 1909 р. в Росії відбулися демонстраційні польоти французьких льотчиків Ж.Леганьє та А.Гюйо. З’явилися перші російські льотчики, що навчалися за кордоном. — М.Єфімов, С.Уточкін, М.Попов та інші. Вони почали ввозити до Росії різні іноземні літаки й виконувати на них показові польоти. Успішний політ першого російського льотчика Михайла Єфімова у березні 1910 року на французькому літаку «Фарман-IV» дуже вплинув на Кудашева. Олександр Сергійович навіть познайомився з Михайлом Ничипоровичем, який узяв Кудашева з собою в один із польотів. Враження від повітряної подорожі були настільки сильними, що, повернувшись до Києва, Кудашев категорично вирішив у стислі терміни завершити будівництво свого літака.

Керівництво КПІ рішуче підтримало князя Кудашева. В архівах інституту зберігся документ, адресований Олександру Сергійовичу: «Маю честь повідомити Ваше сіятельство, що правління Київського політехнічного інституту імператора Олександра II на засіданні від 2 березня 1910 року дозволило влаштувати в садибі інституту поблизу хімічного корпусу тимчасовий дощатий сарай для складання аероплана протягом нинішнього літа, із зобов’язанням знести його на вимогу правління інституту. Уклінно прошу прийняти запевнення у моїй якнайповнішій повазі до Вас і відданості. Директор КПІ К.Дементьєв».

У другій половині травня 1910 року літак О.Кудашева, названий «Кудашев-1», був готовий до польоту. Це був формений біплан із тягнучим гвинтом, вагою 320 кілограмів, оснащений двигуном «Анзані» потужністю 35 кінських сил. Він мав переднє кермо висоти, кермо керування і хвостове оперення-стабілізатор. Каркас літака, із площею несучих поверхонь 32 квадратних метри, був зроблений із дерев’яних рейок і обтягнутий прогумованим полотном. 23 травня 1910 року літак перевезли від хімічного корпусу КПІ на Сирецький іподром. Там у присутності репортерів більшості міських газет, численних членів Київського товариства повітроплавання, О.Кудашев здійснив політ у літаку власної конструкції. Цей політ тривав недовго, всього на кілька десятків метрів, але він був першим у Росії. Про подію написали всі київські газети. «Вестник воздухоплавания» надав докладний звіт про подію. Журнал «Аэро- и автомобильная жизнь» опублікувала статтю професора КПІ М.Артем’єва про літак «Кудашев-1» і про князя Кудашева як про першого авіатора Росії.

Перший російський літак «Кудашев-1», 23 травня 1910 року
Перший російський літак «Кудашев-1», 23 травня 1910 року
Однак досягнення Кудашева не було офіційно визнане. Мотивувалося це тим, що політ виконаний без попереднього повідомлення і на льотному полі не перебувала належна кількість спостерігачів із Санкт-Петербурга. Тільки в наші дні пріоритет Кудашева був визнаний російськими і закордонними істориками авіації.

Наступного року О.Кудашев побудував ще три літаки з бензиновими двигунами «Анзані» і «Гном». «Кудашев-2», побудований восени 1910 року, був оснащений двигуном «Гном» на 50 кінських сил і відрізнявся від свого першого побратима оригінальною формою дугового шасі, яке згодом широко ввійшло в практику авіабудування і використовувалося багато років. Це шасі майже одразу ж запозичили у Кудашева французи, створюючи літак «Дюпердюссен». За схемою це був формений біплан без переднього керма висоти, з нормальним горизонтальним оперенням і кермом напрямку. За розмірами він був більший, ніж перша модель. Конструкція літака «Кудашев-3» вирізнялася винятковою легкістю, простотою й дешевизною. Це був високоплан із двигуном «Анзані» на 35 к. с., розчалочним фюзеляжем без обтяжки і з дуговим шасі. Цей літак, як і другу модель, побудували і випробували в КПІ взимку 1910 року. Після нетривалої пробіжки літак легко відривався від землі і міг уже здійснювати невеличкі перельоти.

Про авіаційні досягнення князя Кудашева стає відомо великому російському промисловцю М.Шидловському. 1911 року він запрошує Олександра Сергійовича на Російсько-балтійський вагонний завод. Наступний свій літак, «Кудашев-4», Олександр Сергійович будує вже в Ризі, у цехах «Руссобалту». «Кудашев-4» із двигуном «Гном» на 50 к.с. був розвитком попередньої моделі. Він мав вищу посадку льотчика, двостійковий кабан, дугове шасі було виконане в більш чистій формі. Літак мав змінні крила для швидкостей 60 і 80 км/год, останні — з меншою кривизною і розмахом. Обтяжку по обидва боки було виконано прогумованою матерією. Літак був багаторазово випробуваний О.Кудашевим у квітні 1911 р.
На першій повітроплавальній виставці в Санкт-Петербурзі весною того ж року конструктор «Кудашева-4» був удостоєний Великої срібної медалі.

Однак «Кудашев-4» став останнім літаком Олександра Сергійовича. 38-річний конструктор не витримав змагань із новим поколінням авіаторів, і передусім із молодим, багатим і талановитим Ігорем Сікорським. Князь Кудашев закінчує самостійну діяльність і приймає запрошення М.Шидловського перейти в конструкторське бюро свого колишнього студента Сікорського при авіаційному відділі Російсько-балтійського вагонного заводу в Санкт-Петербурзі. Разом із О.Кудашевим Сікорський запросив чимало конструкторів із Києва, зокрема Анатолія Серебреннікова, Георгія Адлера та інших.

Протягом наступних трьох років в цьому КБ під керівництвом Ігоря Сікорського вперше у світі створюються великі багатомоторні літаки «Руський витязь» та «Ілля Муромець». Однак волелюбність і індивідуалізм князя Кудашева заходять у конфлікт із командним стилем роботи «Руссобалту». 1914 року він вирішує піти з авіації, розуміючи, що виконав свою місію першовідкривача повітроплавання в Росії і вже не зможе бути першим. Того ж року Олександр Сергійович назавжди залишає батьківщину.

Замість епілогу

Емігрувавши до Франції, О.Кудашев викладав у Політехнічній школі в Парижі, де свого часу працювали Гаспар Монж, П’єр Сімон Лаплас та багато інших світил світової науки. Подальша доля князя О.Кудашева, який зіграв помітну роль на світанку вітчизняного літакобудування, залишається нез’ясованою. Невідомі дата його смерті і місце поховання. Князь Ріфкат Кудашев (біограф роду Кудашевих) пише, що в списках похованих росіян на цвинтарі під Парижем Сен-Женев’єв-де-Буа в російському некрополі Кудашев О.С. не значиться. Однак він вважає, що список поховань росіян на цьому цвинтарі не повний. З іншого боку, під Парижем є й інші кладовища, на яких може почивати першовідкривач російської авіації.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво