Падіння в дитинство, або Берегиня з мольбертом і пензлем

На жаль, у суспільстві побутує думка, що жінка-творець і хранителька домашнього вогнища, домогосподарка — несумісні речі. Або — творчість і кар’єра, або — сім’я і діти...

Мирослава Пшенична починала свій життєвий шлях з першої іпостасі: дочка відомого художника-графіка Василя Перевальського, вона з дитячих років виховувалася в дусі любові до мистецтва, виростала у творчій майстерні батька, набувала життєвого досвіду на його численних виставках...

Не дивно, що ще з ранніх років Мирослава за свої картини здобувала призи на міжнародних конкурсах дитячого малюнка. А головний був на тему: «Як будемо жити у 2000 році?». Маленька Мирослава тоді навіть і не припускала, що її життя у XXI столітті складеться так незвично.

Активна, цілеспрямована юна художниця вступила на скульптурне відділення Львівського художнього училища декоративно-прикладного мистецтва, потім — на живописний факультет театрального відділення Української академії мистецтв, вступила до Спілки художників України.

Тема жінки-матері, хранительки домашнього вогнища завжди була присутня у творчості Мирослави Пшеничної. Напевно, саме тому їй казково пощастило — вона отримала грант президента України для молодих діячів у галузі образотворчого мистецтва (живопис) для створення проекту «Жінка Творець і Берегиня».

Здавалося б, Мирослава — на вершині кар’єрного і творчого успіху. І раптом вона вирішує круто змінити своє життя — зайнятися тим, на що завжди бракувало часу: домом і сім’єю. Старшій дочці Мирослави Олександрі та чоловікові — відомому художникові Юрію Пшеничному, чого гріха таїти, часом бракувало її турботи й уваги.

У декрет у зв’язку з народженням другої дитини, доньки Марічки, Миро­слава пішла з посади доцента та завідувача кафедри «Графіка» видавничо-поліграфічного факультету НТУУ «КПІ».

Пішла — й неначе потрапила в інший світ. Малює тепер у майстерні разом із крихітною донечкою (у Марічки свої пензлики, у мами — свої). Друзі й близькі дивуються: геть змінилася колірна гама картин Мирослави, вона сама стала наче мале дитя: на її полотнах з’явилися фантастичні тварини, котики, собачки, різноманітні казкові персонажі.

Молода мама більше не хоче ходити на роботу, займатися кар’єрою. Вона хоче бути просто художницею і жінкою. І цілком щаслива, створюючи свої картини, — поруч із доньками і чоловіком, у затишку домашнього вогнища.

Стиль сьогоднішньої Мирослави Пшеничної, стан її душі влучно описав мистецтвознавець Олексій Тита­ренко: «Мистецтво XXI століття почалося з запаморочливого падіння в дитинство. Миро малювала, як дитина. Бойчук блукав у картузику паризькими провулками, ностальгійно згадуючи «візантійську ясність». Миро­слава знайшла її, ясність, чистоту і силу, біля себе — у маленькій Марічці»...

«Світ жінки — це мій світ, — розповідає Мирослава Пшенична. — Чимало митців усе життя працювали над цією темою, і кожен вніс своє бачення, свій емоційний світ в історію мистецтва. Я спробувала поєднати у своїх роботах декоративне колірне рішення й водночас зберегти тонку духовну структуру, не відмовляючись від канонічних композицій та академічного підходу. Багато робіт із гранту відкрили для мене новий напрям.
З-поміж серії цих робіт для мене є дві особливо дорогі — це портрети моїх дітей. Безперечно, до народження молодшої дочки я вела активніше творче життя, більше виставлялася, багато писала. Народження ще однієї дитини змусило інакше подивитися на проблеми, над якими я працювала й раніше. Відповідно змінились і пріоритети: спочатку сім’я, потім творчість, а вже потім — кар’єра».

Дивлячись на картини проекту, які експонуються на престижних виставках і підрозділяються на дві частини (першу присвячено народним художникам, другу — дитячій творчості), чітко розумієш: жінка-творець може повною мірою реалізувати себе, лише розкрившись як жінка і мати. Тільки віддаючи свою ніжність і любов...

Відомі чоловіки про жінок

Забудь спокій, якщо захотів правити жінкою.

Публій

Навіть суворість коханої жінки сповнена нескінченного зачарування, якого ми не знаходимо в найщасливі для нас хвилини в інших жінках.

Стендаль

Жінки найбільше люблять, коли на них витрачаються.

Мольєр

Ти — жінка, і цим ти права.

В.Брюсов

Мірою чесноти жінки може бути чоловік, котрого вона любить.

В.Бєлінський

Чесні люди люблять жінок, обманщики обожнюють їх.

П.Бомарше

Хоч би як погано чоловік думав про жінок, кожна жінка думає про них ще гірше.

Шамфор

Жінка розуміє дітей краще за чоловіка, але в чоловікові дитячого більше, ніж у жінці.

Ф.Ніцше