ОГЛЯДИНИ В ОДЕСІ ФЕСТИВАЛЬ МОДИ «ОДЕСЬКИЙ ПОДІУМ» ПРОДОВЖУЄ НАВОДИТИ МОСТИ МІЖ ТОРГІВЛЕЮ І ВИРОБНИКАМИ ОДЯГУ - Соціум - dt.ua

ОГЛЯДИНИ В ОДЕСІ ФЕСТИВАЛЬ МОДИ «ОДЕСЬКИЙ ПОДІУМ» ПРОДОВЖУЄ НАВОДИТИ МОСТИ МІЖ ТОРГІВЛЕЮ І ВИРОБНИКАМИ ОДЯГУ

10 листопада, 2000, 00:00 Роздрукувати Випуск №44, 10 листопада-17 листопада

…Цього разу вхід був безплатним, і тому «Одеський подіум» пройшов при повному аншлазі. За три фестивальні дні людей на показах побувало сила-силенна...

…Цього разу вхід був безплатним, і тому «Одеський подіум» пройшов при повному аншлазі. За три фестивальні дні людей на показах побувало сила-силенна. Організатори спробували поєднати покази промислових колекцій, дизайнерських (які вже побачила київська публіка на останніх, сьомих «Сезонах моди») і виставку-ярмарок, тому говорити про чистоту жанру складно. Фестиваль моди, що відбувся в Одесі уже вдруге, переживає своєрідну хворобу росту, намагаючись поєднати шоу і ярмарок. І кожен із організаторів має щодо цього власну думку.

Директор промоушн-центру «Український подіум» Алла Путинцева вважає, що такі покази повинні не стільки показати широкій одеській публіці українську моду, скільки звернути до неї увагу насамперед торгівлі, у тому числі півдня України.

Заступник директора концертно-виставочного комплексу Одеського морвокзалу Роман Топилов дотримується думки, що коли широка публіка буде знати імена українських дизайнерів, побачить продукцію фабрик і почне цікавитися цим одягом, тоді торгівля почне його закуповувати. Тому нинішній «Одеський подіум» мав залучити якнайбільшу кількість глядачів.

Спочатку одесити познайомилися із творчістю Оксани Караванської, Віктора Анісімова, Олександра Моняка, Ольги Громової, Олексія Залевского. Залишилися задоволені. А от що стосується самих дизайнерів... Для них у залі поставили один загальний (!) стенд під назвою «Сезони моди», де тіснилося все підряд.

— Я особисто шокована такою кількістю місця, — сказала Оксана Караванська. — А взагалі «Одеський подіум» — гарна ідея. Це реклама. Якщо публіка не прийшла сьогодні, то прийде завтра чи післязавтра... Нам нічого не залишається, як терпляче чекати. Ми працюємо на перспективу і рано чи пізно прийдемо до того, що українське повинно продаватися в Україні. Те, що дотепер цього немає, ми самі винні, здебільшого тому, що вітчизняне — не завжди синонім якісного. Наша задача — спростувати це.

— Одні глядачі захоплюються, інші — дивуються, треті — плюються, — говорить дизайнер Олександр Моняк. — Спостерігати за цими реакціями цікаво, корисно. Але, на жаль, тут багато людей випадкових, котрі не стежать за трендами, не цікавляться тенденціями в моді. Мене вразило, що одеситки віддають перевагу темним кольорам при дуже яскравому макіяжі. Вони звикли до визначеної довжини, об’єму. А те, що одяг змінюється, вони не враховують.

— А мені особисто подобається одеська публіка, — говорить Ольга Громова, — вона страшенно доброзичлива. Я вважаю, що вона готова сприймати речі, зроблені в Україні, і може гідно оцінити речі дорогі, ексклюзивні, розуміючи, що це дизайнерські розробки, на які витрачено багато часу, сил. Але якщо говорити про торгівлю, та жодної ділової пропозиції не надійшло. Хоча ми сюди їхали із сподіваннями. Я вважаю, що торгівля ще не готова до співробітництва з дизайнерами. І це цілком зрозуміло. Індустрія моди в нас тільки зароджується. Звичайно, можна говорити про рівень подібних заходів, але хіба варто чогось чекати від дитини, яка щойно народилася? Тож я терпляче й спокійно чекаю.

Зовсім інші оцінки і настрої були у виробників одягу. Якщо для українських дизайнерів «Одеський подіум» — це гастролі після столичних «Сезонів моди», для більшості фабрик та фірм- виробників — прем’єра. Вони спеціально для цього і створювали свої колекції.

Львівська фірма «Риміт» крім пальт, курток, спідниць цього разу представила взуття. Вінницька фірма «Інтершик» узагалі привезла на суд одеситів свою першу колекцію. Людмилу Бушинську, директора торгової фірми і Людмилу Кветну, керівника місцевого ательє, так захопила атмосфера першого «Одеського подіуму» (де кожний міг продемонструвати створене власними руками), що, повернувшись додому, вони об’єдналися у творчості. Їхній одяг мав успіх у покупців.

Щоб дізнатися думки одеситок, вінницька фірма «Ярославна» спеціально привезла хутра — шуби і кожушки з норки, песця, ондатри, чорнобурки, рудої лисиці. Цікаву колекцію трикотажу показала київська фірма «Рито» та інші. Біля стендів з одягом було не проштовхнутися. Тому трохи засмутила одеситок київська фабрика «Україна», що представила яскравий, барвистий верхній одяг. На прохання ж приміряти модне пальто була відповідь: «Ми колекцію не продаємо». Шкода, звичайно, адже цікаво було подивитися, чи готові одеситки одягти пальта яскраво-червоного, жовтогарячого, фіолетового, зеленого, ніжно-рожевого і білого кольорів. Утім таку можливість їм буде надано. «Україна» — одна з фабрик, у яких діалог з одеськими торговими фірмами відбувся і продовжується. Багато в чому саме завдяки «Одеському подіуму», в Одесі відкрито магазин «Україна», є домовленість про співробітництво з іншими торговими організаціями і приватними підприємцями. Фабрика «Україна» шиє одяг не тільки високої якості, на нього порівняно низькі ціни — від 300 до 600 гривень. Правда, у фірмовому магазині в Києві. В одеських — вони, звичайно ж, будуть трохи вищими.

Після «Одеського подіуму» відкрили свої магазини в Одесі фірми «Риміт» і «Рито». У цей раз інтерес до українського виробника виявили торгівельні організації з Херсона, Миколаєва, Криму.

Ряд учасників фестивалю не брав участь у показах. Приміром, луганська фабрика «Грація». Вона вперше не тільки на «Одеському подіумі», але й в Одесі. Сьогодні фабрика шиє жіночу білизну для французьких і німецьких фірм. Потім воно повертається до нашого ж споживача з імпортними етикетками і за відповідну ціну. А між тим, найдорожчий комплект жіночої білизни від луганської фабрики коштує 32 гривні. За три неповних фестивальних дні фабрика наторгувала гарну суму.

— Видно, що покупці вас оцінили, а торгівля?

— В основному до нас зверталися приватні підприємці. Але вони накручують ціни, і наша білизна стає в два-три рази дорожчою. Таким чином український ринок не завоюєш. А нам би цього дуже хотілося.

Криворізька швейна фабрика привезла таку різноманітну колекцію трикотажу за ціною не вище 65 гривень, що від покупців не було відбою. Та коли я запитала в представниць фабрики, чи буде колекцію показано на подіумі, вони навіть не зрозуміли мого запитання. «А навіщо? —відповіли мені. — Адже і так усе розкуповується».

Мета «Одеського подіуму» — дати зрозуміти нашим фабрикам, що продавати одяг і представляти його покупцеві — це дві великі різниці, як кажуть в Одесі. І тут показовий приклад вінницької фірми «Інтершик».

Думається, поєднання промислових і дизайнерських показів на фестивалі моди в Одесі явище тимчасове. На жаль, поки що масова торгівля, для якої «Одеський подіум» задумувався, не зрозуміла, що тут можна довідатися, який товар варто закуповувати для своїх магазинів. Звісно, за три дні на фестивалі побувало чимало її представників. Але якби в залі для них були зарезервовані місця, що наступного року хочуть зробити організатори, напевно, багато крісел залишилися б порожніми. Хоча цього разу була більш масована реклама, і торговим фірмам розіслали 800 запрошень.

На відміну від покупця, що готовий купувати українське, торгівля усе ще придивляється до вітчизняного товару. Почекаємо?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво