Одесит, який підкорив Америку

Юрій Горбачов — один із найвідоміших сучасних художників. Його картини прикрашають галереї Лувра, Ермітажу та приватні колекції багатьох знаменитостей, зокрема Віктора Ющенка, Хілларі Клінтон, Алли Пугачової, Софії Ротару. Є вони і в Кремлівському музеї та музеях ООН і Білого дому. Сам художник зізнається: якби хтось раніше сказав, що його картину куплять за двісті тисяч доларів, — не повірив би. А його роботу «Святий Георгій» шість років тому оцінили у 210 тисяч доларів.
Почалося все з того, що в 1991 році Юрій виїхав до Америки. Мови майже не знав, грошей не мав. Були талант, досвід (двадцять років успішно займався керамікою), а ще наполегливість і працьовитість. На руку зіграло й те, що зовні Юрій був схожий на Фредді Меркурі, а прізвище мав, як у популярного тоді російського президента. У 1994 році йому замовили щорічну святкову різдвяну рекламу відомої російської горілки «Столичная». Вона тепер постійно з’являється на сторінках найпрестижніших журналів — Time, Elle, Vogue, American Foto та ін. Мішель Ру, колекціонер і дистриб’ютор горілки, назвав Юрія Горбачова ангелом, який відтворив дух Росії.
Купувати його роботи почали після 11 вересня: світ стомився від трауру, всім хотілося свята, яким сповнені картини Юрія Горбачова. Техніка їх виконання також незвична — до олійної фарби додаються бронза, золото, емаль. Художник живе в Нью-Йорку, проте в його доробку немає жодного американського пейзажу, а домінують етнічні слов’янські і східні мотиви.
Юрій народився в Новгородській області. Дитинство було важким. Коли йому виповнилося чотири роки, матір відправили до сталінського табору. Виховувала хлопчика бабуся в маленькому селі Падалиця. Першу іграшку він зробив собі сам — зліпив із глини коника. Бабуся оцінила майстерність хлопчика: «Та він як живий!» Але у коника відламалася ніжка. Як Юрась переживав! Проте бабуся ніби напророкувала: «Роби багато таких коників — ти станеш багатим і знаменитим художником». Коні й донині його улюблені тварини.
За національністю Юрій Горбачов вважає себе... одеситом. У цьому приморському місті навчався на факультеті художньої графіки Одеського педаго­гічного інституту, перед тим закінчивши філософський факультет Ленінградського університету. У двадцять шість років Юрій Горбачов вступив до Спілки художників СРСР. Займався переважно декоративною керамікою. Скільки сил і енергії потребувала робота, адже все було дефіцитом. В Америці ж бажання займатися керамікою пропало. Це як розлучення, говорить художник, ніколи не треба повертатися до минулого.
У 1989 році Раїса Горбачова (далека родичка по чоловікові) влаштувала персональну виставку художника у Москві. Вона пройшла з тріумфом, тож наступні персональні виставки відбулися вже в Лондоні і США. Нині він своєю творчістю завойо­вує Україну. За роки незалежності двічі побував тут, відкрив дві виставки — у Києві й Одесі. Роботи назвав «Мистецтво раю». Вони прості, по-дитячому щирі й безпосередні. Когось вони звеселяють, когось насторожують, але байдужим не залишається ніхто. На виставці у столиці представлено сто його графічних робіт і сімдесят живописних.
Американський тематичний журнал про подорожі часто замовляє Юрію картини на обкладинки. Були Санкт-Петербург, Прага, тепер просять Київ. Тож художник працює над картиною, присвяченою Києву.
Нині він диктує умови галереям, адже продавати його роботи — престижно. А Київ, вважає Юрій, набув масштабності, його можна порівняти з Парижем. Столиця України, на його думку, перспективніша від Москви. Тому він хоче бути ближче до України, її людей, шумних вечірок і тусовок.
Юрій вважає, що йому поталанило з прізвищем, для американців — це екзотика, тому запам’ятовується. Та найбільше поталанило на справжніх друзів — у цьому й секрет його успіху.
Першою дружиною Горбачова була одеситка Таня. Діти від цього шлюбу Платон, Ілля і Михайло живуть у Нью-Йорку. Друга дружина і менеджер — Бібі. Вона за освітою філософ, а за покликанням скульптор, «сама тендітна, — розпо­відає Юрій, — а вирізьблює із граніту величезні скульптури». Нещодавно Горбачов вирішив її порадувати і придбав велику квартиру в Одесі, з таким краєвидом, що здається, ніби це Іспанія. А поки вони живуть на Манхеттені. Двома поверхами вище — Барбра Стрейзанд.
Кажуть, що сонце світить тим, хто дарує людям радість. Життєрадісні роботи Юрія Горбачова ніби повертають нас у світ дитинства. Художник промовляє до нас із полотен: «Я такий, як і ви, а всі ми родом із дитинства». У дитинстві головне щирість, а ще — вміння перевтілюватися, грати якусь роль. Митець теж піднімає заві­су, за якою живе мрія. Птахи, коти, коні, риби, хижі звірі — у нього все як із казки: ось-ось оживе, заговорить. Мабуть, саме цим «одесит» підкорив світ.