НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ КРАЙ

Ідея побувати в Новгороді-Сіверському виникла в редакції після великого туристичного конкурсу «Кришталевий лелека», одним із переможців якого став маршрут Сіверським краєм. Але коли я звернувся в Інститут туризму, першою реакцією проректора Сергія Поповича було: «Знаємо вас, журналістів. Либонь шукаєте привід побувати на батьківщині Президента?».

Довелося пояснювати, що, за всієї поваги до Леоніда Даниловича, йдеться в наразі не про нього. А хочеться на власні очі побачити оспівану Олександром Довженком зачаровану Десну, походити землею, яка пам’ятає поступ таких видатних особистостей, як хреститель Русі Володимир Великий, Ярослав Мудрий, вікопомний князь Ігор. Можливо, і вони, прогулюючись колись мальовничими берегами Десни, знаходили і із подивом крутили в руках знамениті «чортові пальці» — скам’янілі молюски Юрського періоду, яким десятки мільйонів років. Вода вимиває їх із крейдових пластів деснянських круч, які виходять на поверхню. Сьогодні, як і сотні років тому, ці викопні — звичні іграшки місцевої дітвори.

Втім, Сіверська земля береже в собі ще багато свідчень сивої давнини, хоча й молодших. Приміром, коли археологи розкопували тисячолітній земляний вал (у його основі добре збереглися дерев’яні конструкції — городні) Новгород-Сіверського дитинця, то під насипом виявили потужний культурний шар із набагато більш ранніми слідами життя й побуту людей. Так, учені дійшли висновку, що місто виникло в останній чверті X століття на місці давно обжитого й укріпленого поселення літописних сіверян. А фортечні споруди побудували дружинники київського князя Володимира Святославича, який інтенсивно зміцнював у той період кордони Русі по річках Десна, Остер, Трубіж. Тоді ж Володимир (при хрещенні наречений Василем) заклав форпост і на протилежній (південній) окраїні держави — місто Васильків на річці Стугні.

Найвищий розквіт Новгорода-Сіверського припадає на період перед Першою світовою війною: 1914 року в місті жило 15,2 тис. жителів. А за переписом 1939 року населення міста — 11 тисяч. Сьогодні мало що нагадує про колишню славу міста з багатовіковою історією. На знаменитій Замковій горі безлюдно, перекинутий пам’ятний камінь, у самотньої скульптури билинного співця Русі Бояна відірвали і, певне, здали на брухт музичний інструмент і зграйку пташок, що раніше «літали» над його лівим плечем. Більше поталанило стародавнім торговим рядам у центрі. Життя й торгівля сьогодні там вирують — нинішні комерсанти реально відроджують купецьку славу Новгорода-Сіверського.

Менш пристойний вигляд у надзвичайно гарного Спасо-Преображенського монастиря. Засновано його, за однією версією, 1033 року князем Мстиславом Володимировичем Тьмутараканським на славу Богу за перемогу над князем київським Ярославом, а за іншою — 1036 року Ярославом Мудрим. Так чи так — монастир стародавній. Сьогодні він наполовину в руїнах. Зупинити остаточне руйнування за комуністичного режиму допомогла трагічна сторінка його історії, що припадає на середину XX століття. Під час Другої світової війни фашисти влаштували в монастирі табір радянських військовополонених. З 1941 по 1943 рік на території монастиря з 22 тисяч бранців від голоду, холоду, хвороб, розстрілів загинули 17830 чоловік, котрі досі значаться такими, які безвісти зникли. На спомин про них біля стіни монастиря поставлено вражаючу скульптурну композицію, а саму стіну відреставровано.

Спасо-Преображенський монастир гарний сам собою, чудові й неповторні краєвиди, що відкриваються з його високих мурів на долину Десни. Навіть цього досить, аби приїхати сюди за кілька сотень кілометрів із Києва. А їздити Сіверщиною саме задоволення — дороги в хорошому стані. І тут уже не можна не згадати про Леоніда Даниловича, який частенько навідується на свою малу батьківщину. Водії жартують, що добре було б обирати Президента щороку з нової області.