Новатор драми та опери - Соціум - dt.ua

Новатор драми та опери

14 жовтня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №40, 14 жовтня-21 жовтня

Одного разу на спектаклі Київського театру опери та балету «Травіата» зазвичай стримані іноземці витирали сльози, вражені виконанням головної ролі Євгенією Мірошниченко...

Одного разу на спектаклі Київського театру опери та балету «Травіата» зазвичай стримані іноземці витирали сльози, вражені виконанням головної ролі Євгенією Мірошниченко. Казали: нечасто побачиш в опері таку чудову драматичну гру...
Вважають, що тим, хто вибрав оперний шлях, важче, ніж драматичним акторам. Адже ті можуть проговорювати свої ролі, а оперні — повинні виспівувати текст, долаючи подвійну умовність гри в запропонованих обставинах. А ті, хто не впорався з цим, усе життя чують закиди, що вони статичні на сцені, жести їхні перебільшені й смішні, текст зрозуміти неможливо...
Є.Мірошниченко, Д.Гнатюк, Л.Руденко, А.Мокренко та ін. навчалися акторської майстерності, мистецтва руху на сцені й сценічної мови в оперній студії Київської консерваторії в чудового театрального режисера професора Юхима Яковича Лишанського, століття від дня народження якого відзначалося у вересні. Багато років після закінчення alma mater вони посилали йому свої буклети з написом «Дорогому Вчителю», а він пам’ятав усіх своїх учнів.
Ім’я режисера Лишанського відзначене у вітчизняних і закордонних енциклопедіях (зокрема в «Енциклопедії українознавства» В.Кубійовича, Нью-Йорк, 1953 р.). Його творчість залишила яскравий слід у культурному житті українського суспільства, а традиції формування оперної майстерності живі й сьогодні.
Колись юний киянин, який закінчив комерційне училище, театрал і меломан, був вражений спектаклем Є.Вахтангова «Турандот». І це визначило вибір професії. Ю.Лишанский вступив у Школу-студію МХАТ, у майстерню Є.Вахтангова, потім Р.Симонова й закінчив її в 1925 р. У студії шанували молодих, вони швидко розцвітали й формувалися, були готові до самостійної роботи. Після повернення до Києва у театрі Леся Курбаса, де в 1925—1926 рр. Ю.Лишанський працював і стажувався в режисерській лабораторії творчого об’єднання «Березіль» разом із М.Крушельницьким, Л.Верхацьким, В.Васильком, Б.Тягном та ін., він побачив прагнення будувати нове мистецтво, ламання стереотипів, новаторство. У березні 1925 р. лабораторію перейменували на «штаб», куди входили «станції» (фактично напрями діяльності театру: розробка нового революційного репертуару, систематизація досвіду, створення театру для села тощо).
У 1927—1932 рр. Юхим Якович ставив спектаклі в різних київських театрах, читав лекції в театральному вузі Харкова, керував пересувним театром для села. Відома кіноактриса Н.Гебдовська («Джальма» А.Курдюма, «Іван», «Земля» О.Довженка та ін.) згадувала, як на гастролях театру в Березані саме Ю.Лишанський помітив її й порадив навчатися в Києві. Потім вона працювала в пересувному сільському театрі, потім у трупі театру ім.І.Франка в Києві. Можливо, такий «мобільний» стиль життя режисера в ті часи врятував його від репресій, яких зазнали чимало курбасівців.
У 1931 р. Ю.Лишанський став засновником, художнім керівником і головним режисером Театру Червоної армії (КВО), де пропрацював десять років. Там ставили класику й сучасні п’єси («Дохідне місце» Островського, «Інтервенція» Славіна, «Дні Турбіних» Булгакова та ін.). «Одруження» Гоголя йшло українською мовою. Глядачі полюбили театр. Критики писали: «У режисерській роботі над «Одруженням» М.Гоголя в українському Театрі Червоної армії багато свіжих цікавих моментів» («Литературная газета», 1934 р.). «Режисерська робота Лишанського несе в собі ознаки серйозної вдумливості, доброго смаку і відмови від заїжджених сценічних прийомів» («Пролетарская правда», 1935 р.). Відзначали оригінальні мізансцени, несподівані ракурси, використання кіно- і поліекранів у постановках. Із п’ятиріччям театр привітали К.Треньов, Іванов, В.Вишневський, Ф.Панфьоров та багато інших. Є.Лишанському надали звання заслуженого артиста України.
Молодий режисер був темпераментною, цікавою людиною. Для сценічних «зв’язок» у спектаклі він іноді вважав за необхідне ввести від себе пару реплік, але чесно просив на це дозволу в М.Булгакова, Л.Шейніна, братів Тур. Вони дозволяли.
29-річного режисера запросили завідувати кафедрою режисури в Київському театральному інституті.
Лишанський палко любив музику, добре грав та імпровізував на фортепіано (у юності жартуючи розіграв меломанів, виконавши «нові твори Скрябіна». Всі повірили...) Це привело його, паралельно з Театром Червоної армії, на підмостки оперного театру в Києві, де він режисерував постановки опер Дж.Пуччіні та Мусоргського й став режисером-постановником першої української радянської опери «Дума Чорноморська» Б.Яновського про національного героя Самійла Кішку, в якій співали Гайдай і Шумський (як писала преса, вони виконали ролі з непідробним драматизмом).
Критики зазначали, що Лишанський довів: оперний актор — не манекен із голосом, а активний художник; долю опери вирішують не прими, а весь акторський ансамбль. Постановки режисера несуть у собі чіткі тенденції ламання оперних традицій і пошуку нових форм оперного мистецтва. Режисер надавав великого значення й художньому оформленню спектаклю. (Ряд його постановок оформляв М.Тряскін, асистувала Татліна.)
У воєнний час Є.Лишанский ставив у Кустанайському, Алтайському, Дніпропетровському театрах п’єси, які закликали до боротьби («Мстислав Удалий», «Навала» Л.Леонова) і класику. Успіх був величезний, писали місцеві газети, у людей з’явилася підвищена увага до театру. Праця режисера в роки війни відзначена безліччю почесних грамот. Із 1938-го і по 1982 рр. (до самої смерті) Лишанський «кував» оперні кадри в Оперній студії при Київській консерваторії.
І нині особливості режисерської системи, традиції, закладені майстром, живі в постановках Оперної студії при Київській консерваторії під керівництвом відомого майстра опери А.Мокренка.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво