НІЖНИЙ ВІК

Поділитися
«Моя власна дитина (їй 17 років, закінчила щойно школу) та діти моїх приятельок (їм від 13 до 17 років) нічого в цьому житті не хочуть...

«Моя власна дитина (їй 17 років, закінчила щойно школу) та діти моїх приятельок (їм від 13 до 17 років) нічого в цьому житті не хочуть. Я люблю спілкуватися з підлітками, мені цікаво, чим вони живуть, що думають з різних питань, люблю з ними пофілософствувати. І ось результат моїх спостережень: вони не думають про своє майбутнє, усі до одного ніби підсвідомо сповідують гасло — все байдуже. Ну вступлю до інституту, ну не вступлю. Що, життя закінчиться? Ну навчаюся нині в школі, потім в інститут піду, ну працюватиму... Таке відчуття, що всі вони вже старі, котрим нічого не хочеться, очі не горять і тільки б лежати на канапі й телек дивитися. Усе роблять, як сонні. Даси книжку цікаву (ми з подругами її три години обговорювали, мало не посварилися) — прочитає. Запитую: «Як книжка?». А моя донька: «Ну так... цікаво». А голос — як про манну кашу говорить, неживий такий.

Чому таке відбувається? Їхні батьки, та й я сама, — зовсім не такі, у нас і хобі є, і все в житті нам цікаво, а їм — нічого!!! Що робити з власною дитиною і що підказати подругам?»

Я й не припускала, що цей лист викличе такий гарячий відгук у колег і знайомих. Ледь я встигла зазначити, що, очевидно, винна сама мама, бо не цікавиться внутрішнім світом своєї доньки, а просто намагається нав’язати власні смаки та вподобання, як на мене буквально обрушилася лавина заперечень. З’ясувалося: навіть підлітки з досить благополучних родин, котрих виховують розумні, освічені батьки, виявляють дива «пофігізму». «Ось підростуть твої власні діти, тоді дізнаєшся, як вони змінюються в підлітковому віці! — лякала мене моя найкраща подруга. — У мене останнім часом таке враження, що я втрачаю власну дитину».

То які ж вони, сучасні підлітки? Що відбувається з дитиною, коли вона переступає поріг так званого пубертатного періоду? Про це я вирішила поговорити з кандидатом психологічних наук, доцентом кафедри психології Національного педагогічного університету ім. Драгоманова Іриною Булах.

— Що насправді цікавить сучасних підлітків? До чого вони прагнуть? Чому віддають перевагу?

— Головна відмінність сучасних підлітків, скажімо, від тих, хто був у такому віці років десять тому, — це прагматичність. За необхідності зробити моральний вибір вони найчастіше вибирають нейтральну позицію, але якщо бачать певну вигоду, то, залежно від неї, вибирають добро або зло. Основні цілі — добре оплачувана професія, кар’єра й сім’я.

Нещодавно провели опитування 1127 звичайних благополучних підлітків із різних регіонів України, і ось що з’ясувалося. Як відомо, неймовірно важлива для підлітка така риса, як впевненість у собі, але притаманна вона далеко не всім. 12,7% опитаних мали неймовірно високий рівень впевненості в собі, 66,2% — середній і 21,1% — низький. Саме невпевнені в собі підлітки болісно реагують на критику, сміх і зауваження на свою адресу, важко переживають невдачі в навчанні, спілкуванні та взаєминах. Їм більше властива сором’язливість, прагнення до психологічної ізоляції (своєрідний захист), а також високий рівень сугестивності й недовіра до інших людей.

Переважна більшість підлітків запевняла, що вони ставлять перед собою певні цілі (близькі й далекі), сподіваючись їх успішно реалізувати. У 34,2% ця тенденція була розвинена найвище, у 59,6% — помірковано й лише в 6,2% — слабко.

Досягти певної мети можна двома шляхами — прямуючи до успіху й уникаючи невдач. Серед опитаних хлопчиків та дівчаток більшість прагне до успіху — близько 60%, а тих, хто намагається уникати невдач, приблизно 40%. Проте з віком відсоток останніх зростає, серед 14—15-річних їх уже 67%. Мабуть, такі підлітки вже краще усвідомлюють свої реальні можливості. При цьому прагнення до високих досягнень більше властиве хлопчикам, бо деякі дівчатка вважають це не жіночою справою — 71% і 69% відповідно.

У системі цінностей перше місце в підлітків належить «потребі в інтимному спілкуванні», друге — «визнанню серед навколишніх» і третє місце поділили «моральні цінності» та «взаємини з дорослими». Тобто, з одного боку, основним особистісним мотивом виступає прагнення до автономного від світу дорослих близького спілкування з однолітками, а з другого — прагнення до самоствердження й визнання навколишніх як дорослих, так і ровесників.

Вільний час у сучасних підлітків асоціюється із зустрічами з друзями, переглядом фільмів (найчастіше — комедій), телепередач (найчастіше — спортивних) і прослуховуванням музики — переважно важкий рок.

«Здоровий спосіб життя» пов’язують із заняттями спортом і відсутністю потреби вживати алкоголь та наркотики. Підлітки засуджують такі соціальні негативи, як проституція та рекет. Байдуже ставляться до проблем ранньої вагітності й абортів («Вважаю це особистою справою кожного»), а найприйнятнішим віком початку статевого життя вважають 18 років.

Тобто можна зробити висновок: норми, мораль і соціальні очікування підлітки сприймають так само, як це заведено в суспільстві. Безстрашність, властива цьому вікові, можливо, пояснюється тим, що багато їх «ніколи не зіштовхувалися з небезпекою» або вважають, що «з небезпечними ситуаціями впораються» без сторонньої допомоги. При цьому з засобів самозахисту найбільший рейтинг має пістолет.

— Якщо вони все розуміють правильно, приймають норми сучасного суспільства, то чому така неадекватна поведінка?

Не слід забувати, що підлітковий вік — це перехідний період від дитинства до зрілості. У цей час юна людина переживає серйозні потрясіння: відбувається втрата дитячого статусу, хоч і зберігаються нереалістичні уявлення про власні привілеї та статус дорослих. Цьому сприяють різкі фізичні зміни, мрії й ідеали, які бачаться вже менш реальними, кризові зіткнення з самим собою й родиною, відчуття самотності та прагнення якомога швидше стати дорослим. Усе це обумовлює і зміну поведінки, що часто турбує батьків.

— Грубість, прагнення до незалежності, відстоювання будь-яких, навіть відверто нерозумних бажань... Продовжувати можна довго. Невже це просто особливості віку і з ними потрібно до певного часу миритися?

Ясна річ, ні, але під час будь-яких виховних моментів потрібно враховувати особливості розвитку дитини. Підліткові властиве відчуття дорослості. Це як компонент самосвідомості — дитина раптом усвідомлює себе дорослою й починає шукати форми поведінки, які, на її думку, притаманні дорослим: форми відпочинку, одяг, мова.

Сучасні дослідники вважають: одна з основних суперечностей цього періоду така. З одного боку, підлітковий вік — це час соціалізації, входження у світ людської культури й соціальних цінностей, а з другого — час індивідуалізації, відкриття й утвердження власного унікального та неповторного «я». Дитину ніби шматують протиріччя. Величезна радість може дуже швидко змінитися тугою, впевненість у собі переходить у зніяковілість, егоїзм чергується з альтруїзмом, високі моральні прагнення змінюються низькими спонуками, пристрасть до спілкування — потягом до самотності, жвава зацікавленість — розумовою байдужістю тощо.

— А як бути, якщо такий ось здоровий «лоб» вперто не бажає допомагати по господарству? Ось моя знайома скаржиться: бігає, стрибає, а варто попросити піти до магазину або прибрати в своїй кімнаті — відразу в нього починається занепад сил.

Це також одна з суперечностей, властивих підлітковому віку. Тут відбуваються зміни на психофізіологічному рівні: на позитивні речі реакції організму підвищуються, а на негативні знижуються. Щоб не доводити до конфлікту, краще не наполягати на своєму відразу. Нехай дитина полежить, заспокоїться, а потім, коли реакції відновляться, можна сказати приблизно таке: «Зараз зробимо те, що ти хочеш, але спочатку швиденько збігай до магазину (прибери в кімнаті, повечеряй), інакше він зачиниться, й ми всі залишимося без хліба».

До слова, якщо дитина не допомагає в хатніх справах, то це серйозна прогалина в її вихованні. Навіть дошкільник повинен мати свої постійні домашні обов’язки, ясна річ, посильні, які з віком збільшуються. Крім того, не можна захищати дитину від усіх тих проблем, що існують у сім’ї. Дитина має відчувати себе особистістю. Якщо дорослі ставитимуться до неї як до дорослої людини, то й дитина рахуватиметься з батьками. Відмова виконати прохання батьків може бути і спробою самоствердження в дорослій іпостасі — мовляв, дорослим ніхто не вказує, що потрібно робити, вони самі приймають рішення. Це й прагнення до ризику, властиве підліткам.

— Який же тут ризик?

Ризик викликати гнів батьків, довести самому собі, що не боїшся цього гніву.

— Якби ж на цьому перевірка на міцність батьківських нервів закінчувалася... Але багато підлітків так і норовлять залишитися ночувати в подружки чи в комп’ютерному клубі, перестають ходити до школи, не бажають тепло вдягатися взимку — всього не перелічиш. Як бути — все забороняти чи, навпаки, дозволяти? Адже саме в цьому віці закладаються звички, правила поведінки, що визначатимуть усе майбутнє життя людини.

А як ви самі гадаєте? Звісно, людині в такому віці хочеться все спробувати, все випробувати, особливо якщо це спробували або випробували однолітки. Щось справді можна дозволити, а проти чогось потрібно категорично заперечити, та при цьому обов’язково навести ефективні аргументи. Розповісти про наслідки, які може викликати цей вчинок. У людини, навіть маленької, обов’язково має бути свобода вибору, але усвідомлена. Вона повинна вміти сама проаналізувати свої емоції, бажання й можливі наслідки.

— А якщо дитину «магнітом» тягне до сумнівної компанії? Також відпустити?

Передусім потрібно порадитися з психологом, він допоможе розібратися в ситуації і знайти грамотні шляхи розв’язання проблеми. Але в кожному разі треба буде посилити увагу до підлітка, засновану на довірі й ставленні як до рівного. Потрібно спробувати з’ясувати, що шукає він у такій компанії — любов, ризик, увагу однолітків. Можливо, щось ви з успіхом зможете замінити. Дуже багато підлітків у пошуках себе потрапляють не лише в «погані» компанії, а й у різноманітні релігійні секти.

Сьогодні батьки приділяють своїм дітям-підліткам не так уже багато часу. Тим часом спільні інтереси, захоплення і, найголовніше, щире співчуття дорослого можуть дуже часто запобігти лиху. Адже, попри прагнення до самостійності й дорослості, людині саме в цьому віці потрібен розумний, досвідчений і надійний друг, завжди готовий прийти на допомогу. До слова, криза підліткового віку проходить значно легше, якщо вже в цьому віці у школяра з’являються відносно постійні інтереси й захоплення ,— тоді йому просто нецікаво тривалий час перебувати в компанії людей, котрі не поділяють його захоплень.

У спілкуванні з підлітком завжди слід пам’ятати, що він — цілком самостійна особистість і голос батьків із приводу його справ (із ким дружити, на кого вчитися, що носити) лише дорадчий. Як правило, підлітки суперечать батькам у дрібницях, але в глобальних і відповідальних питаннях їхні переконання збігаються з батьківськими. Якщо занадто наполягати на питаннях другорядних (вибір зачіски, одягу, мови), тоді будь-які, навіть серйозні, зауваження син або донька пропускатимуть повз вуха.

Але найбільше сучасних батьків хвилює, як чинитиме дитина в ситуації вибору, чи зможе вона протистояти пагубному впливу й чи можна її цього навчити? Як радять психологи, необхідно надати підліткові повну інформацію про дію сучасних наркотиків і алкоголю на незміцнілий організм, про протизаплідні засоби. Дитина має робити вчинки свідомо.

Далі, треба зуміти зберегти довіру до себе. Якщо дитина бачить, що батьки поводяться з нею тактовно, що вони з нею відверті, то їй захочеться відповісти тим самим. Але навіть якщо вам зовсім не сподобалися одкровення дитини, треба постаратися зрозуміти, чому вона так зробила, і спробувати спільно знайти вихід із ситуації.

Не варто й засуджувати. Здійснивши проступок, більшість дітей говорить: «Я не подумав». Дорослим складно зрозуміти, як це можна зробити, не подумавши. Але кожна людина має право на помилку. Тому не потрібно засуджувати, таврувати ганьбою й сумно вигукувати: «Я ж казала!».

При цьому не можна в помилках дитини звинувачувати лише «погану компанію» — у людини завжди є власна голова на плечах. Слід постаратися пояснити, що найгірші вчинки часто здійснює натовп, компанія, група людей, у якій ніхто не бере на себе відповідальності за скоєне.

Дуже важливо навчити говорити «ні». Можна підказати дитині, якими фразами відхилити сумнівну пропозицію: «мені не хочеться», «гадаю, мені це не сподобається», «мені це не цікаво». І частіше звертайтеся до власного досвіду подолання вікових труднощів, до досвіду спільних знайомих та друзів.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі