НЕ СОРОМТЕСЯ «ПЛАКАТИСЯ В ЖИЛЕТКУ» - Соціум - dt.ua

НЕ СОРОМТЕСЯ «ПЛАКАТИСЯ В ЖИЛЕТКУ»

8 лютого, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №5, 8 лютого-15 лютого

Про зраду чоловіка 25-річна Ніна довідалася випадково. Гуляла міським парком з візочком, у якому ми...

Про зраду чоловіка 25-річна Ніна довідалася випадково. Гуляла міським парком з візочком, у якому мирно посопувала однорічна донька, і раптом за столиком відкритого літнього кафе побачила свого чоловіка з незнайомою дівчиною. Захоплені розмовою, закохані не помічали нічого. Ніна була настільки вражена побаченим, що безсило опустилася на найближчу лаву. Лише тепер вона почала пригадувати деякі подробиці, на які колись не звертала уваги: пізні повернення чоловіка з роботи, поїздки на вихідні до не відомих їй друзів, дивні телефонні дзвінки, коли, почувши її голос, на протилежному кінці дроту відразу клали трубку. Звичайно, якби була уважнішою, могла б запідозрити щось і раніше. Та Ніна звикла довіряти своїй «половині», тому обман став для неї справжнім шоком.

І все-таки, поміркувавши, вона вирішила не з’ясовувати стосунків і не влаштовувати скандалів: треба зберегти сім’ю, адже в них підростає дочка. А спроба відверто поговорити з чоловіком може викликати сварку і тільки прискорить розрив. Своїм болем і образою Ніна не ділилася ні з ким, навпаки — свідомо створювала для рідних та знайомих видимість благополучної родини. А насправді жила в тривожному очікуванні. Страшно переживала, коли чоловік затримувався вечорами, здригалася на кожен телефонний дзвінок: а що як він зараз скаже, що більше не повернеться, і запропонує розлучитися?..

Однак згодом усе ввійшло в звичну колію. Їхня сім’я не розпалася. Народилася друга дитина, чоловік більше не давав приводів для ревнощів, і душевний біль вщухнув. Про неприємний епізод Ніна майже забула. І тут, у найбільш благополучний, здавалося б, період її життя, раптом стало різко погіршуватися здоров’я. Напади головного болю, нудота, слабкість. Лікарі поставили діагноз «вегето-судинна дистонія», лікували найсучаснішими препаратами, та безуспішно. І Ніні порадили проконсультуватися у психотерапевта.

— Перше, що сказала Ніна, коли прийшла на прийом: «Лікарю, у мене немає жодних психологічних проблем», — згадує завідуючий Центром психотерапії та медичної психології при Київській міській психоневрологічній лікарні №1 Леонід Юнда. — І справді, зараз її життя складається благополучно. Та, поговоривши з жінкою, розпитавши, прокрутивши події назад, як кіноплівку, ми з’ясували, що шість років тому вона зазнала сильного стресу, викликаного зрадою чоловіка. Що це справді було серйозним душевним потрясінням, свідчить те, що навіть тепер, згадуючи ситуацію, в якій вона тоді опинилася, Ніна відчувала гіркоту й образу. І пережитий шок, на жаль, не минув безслідно. Він через роки вдарив по здоров’ю молодої жінки. Це так звана «відстрочена невротична реакція» на ті чи інші обставини, у цьому випадку — на зраду чоловіка. Інколи наслідки психотравмуючої ситуації виявляються не відразу, а тоді, коли сама людина про неї начебто й забула, інколи навіть через багато років.

Коли Ніна потрапила в складне становище, їй насамперед слід було виговоритися, зняти стрес, порадитися з фахівцем із сімейних стосунків або психологом. Та, як і більшість людей, вона просто загнала біль і образу вглиб себе й переживала мовчки. Відтак негативна енергія не знайшла виходу і згодом трансформувалася в енергію саморуйнування.

Коли людина довго перебуває в депресії, апатії, у неї неминуче починає знижуватися імунітет, захисні сили організму слабшають. І на цьому тлі загострюються давні захворювання і розвиваються нові. Людина стає піддатливою до будь-яких інфекцій, які раніше її оминали: грип, герпес, різні застуди. Нерідко наслідком психологічних проблем, як і у випадку з Ніною, є й вегето-судинна дистонія. Крім того, можуть розвитися дискінезія жовчних шляхів, виразкова хвороба і цілий ряд інших соматичних захворювань.

До речі, за багаторічними спостереженнями психологів, навіть нещасні випадки трапляються з людьми найчастіше не за повелінням згори, а тоді, коли вони перебувають у стані хвилювання та стресу. Приміром, один із наших пацієнтів, 42-річний Микола, понад двадцять років водив свій автомобіль без єдиного зауваження чи штрафу. Аж тут протягом двох місяців став винуватцем кількох аварій. Як з’ясувалося, сталося це після серйозного конфлікту на роботі, що загрожував Миколі звільненням. Підшукати нове місце не так просто, тому чоловік постійно перебував у стані сильної напруги. Як і Ніна, він приховував свої переживання від домашніх, не бажаючи їх засмучувати. Як наслідок — зниження уваги, уповільнена реакція, що й призвело до аварій.

У стані хвилювання та стресу люди звичайно не помічають нічого навколо, повністю занурені у свої переживання, інстинкт самозбереження знижений. Тому легко травмуються: ламають ноги, що називається, на рівному місці, падають у каналізаційні люки, потрапляють під машини. Пояснюють нещастя збігом обставин, однак насправді — це прямий наслідок стресу.

Вже помічено, що найскладніше впоратися зі стресовою ситуацією людям замкнутим, делікатним, стриманим. Вони соромляться «плакатися в жилетку» ближнім, намагаються дати раду проблемам самостійно. І часто придушують свої емоції, заганяючи їх глибоко в підсвідомість, нагромаджуючи стреси та втому. Тому наслідки можуть бути щонайсерйознішими. Один із найбільш переконливих прикладів — Юрій Власов, знаменитий спортсмен, штангіст, дворазовий чемпіон Олімпійських ігор. Залишивши великий спорт і спочатку не знаходячи собі місця у звичайному житті, він тривалий час перебував у стані душевної кризи. Відтак у цієї сильної тренованої людини стало катастрофічно погіршуватися здоров’я. Ось що писав Юрій Власов про цей період свого життя: «Я вважав себе глибоко нещасним і був пригнічений через неможливість працювати нормально. Без цього життя втрачало привабливість. Стомлено, роздратовано я перебирав дні, накопичуючи в собі отруту і втому. Як можна жити, коли немає радості в житті, коли не чекаєш із вдячністю кожного дня, коли дні байдужі? Я сприймав життя як величезну брилу, що на мене тисне вдень і вночі, і немає сил опиратися: така, мовляв, доля — бути загнаним і хворим. У цьому й полягала головна причина моїх нещасть. Адже людський організм — величезне вухо, наставлене прямо на тебе. Найменша думка викликає відповідну фізичну реакцію. Немає безслідних думок! Кожна погана думка трухлявить волю, примножує енергію хвороби, зміцнює залежність від усіх хвороб. У результаті організм буксує, чадить, самоотруюється і, нарешті, ламається в багатьох ланках...»

Те, що тривалі душевні переживання і надмірні психоемоційні навантаження можуть призвести до серйозних тілесних недуг, сьогодні зрозуміли в усьому світі. Тому всім, на кого впали ті чи інші прикрощі — сімейні конфлікти, негаразди на роботі і навіть нещасне кохання, — радять проконсультуватися з психологом. А якщо душевний біль занадто глибокий і загрожує віддаленими наслідками (тим-таки відстроченим неврозом), рекомендується пройти комплекс аутореабілітації. Цю методику, надзвичайно популярну в усьому світі, зараз використовують і в Україні.

— Основою комплексу є діафрагмальне дихання і статична напруга з наступним розслабленням. Крім того, до нього входять елементи гімнастики йогів, точковий масаж, аутотренінг та низка інших заходів. А ось лікарських препаратів не використовують, лише природна фізіотерапія, — розповідає Леонід Юнда. — Важливо, що під час занять працює не лише лікар, а й самі пацієнти. Вони вчаться концентрувати увагу й переключати її з неприємних речей на веселіші, розслаблятися, керувати своїми емоціями, правильно розподіляти душевні та фізичні сили. Крім того, позитивно впливає група: на заняттях присутні різні люди, які відверто розповідають про свої проблеми, обговорюють їх, обмінюються досвідом. Група індукує позитивну енергію, здатну повернути віру у власні сили. З’являється інтерес до життя, оптимізм. Відтак фізичне самопочуття поліпшується без жодних ліків.

Як же поводитися, опинившись у стресовій ситуації? Насамперед, на думку фахівців, необхідно знайти спосіб вихлюпнути емоції без шкоди для оточення, знайти затишне місце, де можна виплакатися, навіть покричати, побити посуд. Ідеальний варіант — піти у спортзал і погамселити боксерську грушу. А потім відверто поговорити про свої проблеми з людиною, якій довіряєте. Якщо ж такої немає, не соромтеся звернутися до психолога.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво