Назви мене сукою, мамо - Соціум - dt.ua

Назви мене сукою, мамо

24 лютого, 2012, 14:28 Роздрукувати Випуск №7, 24 лютого-2 березня

Що робити з матюками, якщо вони ображають? Вибір, коли значна частина суспільства «матюками розмовляє», невеликий.

© liveinternet.ru

— Збираємо іграшки, чистимо зубки й лягаємо спати, — звертаюся до чотирирічної доні.

— Зайчику, ранком у садок, давай, котику, іграшкам теж треба відпочивати, — заглядаю ще зо два рази в кімнату до дочки, що загралася, й нарешті кажу спересердя: «Ну, я не знаю, як тебе назвати»…

— Дупою або сукою, — послужливо підказує крихітка, не перериваючи свого заняття.

Мені дух перехопило, я починаю гарячково вираховувати: коли, за яких обставин, від кого могла вона почути ці слова. Ну, звісно, — рідне телебачення, — звідти ноги ростуть. Учора з чоловіком дивилися американський бойовик, а дочка крутилася поруч.

Знайомий психолог порадив не акцентувати уваги на поганих словах, і все минеться, як усі дитячі хвороби. Справді, «поганих» слів від дочки я більше не чула. А от на вулицях стало «матюкливо». Пробираєшся додому як по мінному полю: то тут рвоне, то — там…

Розмовляємо матюками

Є в нашому парку місце: дві драбини з’єднуються над кам’яною стіною, зверху й у ніші — лавочки. Вподобала їх молодь із місцевого ПТУ. Щойно пригріє сонечко, збирається тут, як пінгвіни на острові, з пивом і сигаретами. Щодня, коли повертаюся з роботи, наближаючись до засміченого «п’ятачка», спочатку чую гамір через дерева, мирний такий, навіть затишний, — такий, ніби в лісі гуде рій комах. Потім через дерева відкривається панорама, чую сміх, починаю розрізняти голоси, а потім і слова, гостро приправлені матюками, а точніше — суцільні матюки. Щоразу намагаюся скоріше це місце проскочити. Помітила, прискорюють ходу й інші перехожі. Правда, якось благообразний дідусь зупинився, щоб звернутися до совісті «розпущеної молоді». Глузували з нього, як з клоуна, а коли набрид і почав дратувати, послали три- чи п’ятиповерховими — не порахувати — матюками. У повчаннях ніхто не досяг успіху…

Перейнялася запитанням, чому матюки для одних — «нормально», а мене й «благообразного дідуся» ображають. Психологи кажуть: матюки уживають, щоб відрізняти «своїх» від «чужих». «У певних соціальних групах «матюкаються без думки й навіть без почуття. Сигнали зв’язку, візитні картки: матюками ми не лаємося, ми ними розмовляємо», — пише, приміром, Володимир Леві у своїй книжці «Нестандартна дитина». Матюк автослюсаря Тютькіна залежно від тону може означати 36 найменувань деталей автомобіля. Є люди, які без матюків узагалі погано розуміють, що їм кажуть. Імовірно, тому американський інженер Фредерік Тейлор («батько» науки про управління персоналом) вимагав від своїх майстрів, щоб ті спеціально вчилися матюкатися, — щоб ефективніше пояснювати завдання робітникам.

Тим часом уже згаданий Володимир Леві попереджає про «заразність» матірної лексики: «навіть ті, хто вихований на літературній мові, на класичній музиці, на математичній строгості в моральних питаннях, хто ніколи не чув жодного недостатньо інтелігентного слівця в сім’ї, після «мат-тренінгів» можуть матюкатися автоматом». 

Із монологу його інтелігентного героя, котрий потрапив після вишу на будівництво: «Може, виховали мене надто стерильно? Може, чогось не розумію? А якщо спробувати опанувати предмет?.. Спробував: млість, тремтіння під ложечкою. Спробував іще раз: знудило… після трьох місяців не можу стриматися ні з батьками, ні з коханою. В інтимні моменти вона затикає вуха й, блін, не вірить, що я, блін, за обома батьківськими лініями, блін, дворянин у сьомому коліні…». 

Великий і могутній російський… мат

«Красивую религию придумали индусы», — співав Висоцький. У росіян, виявляється, була ще краща. «Російський мат, — таке нині часто можна почути, — коріниться у слов’янських замовляннях». «Вимовляли матюки, коли зверталися по допомогу до магічної сили, що міститься у статевих органах. Уживати святі слова можна було тільки 16 днів на рік». 

У Радянському Союзі, як відомо, таких слів не можна було ні вимовляти, ні писати. Але в шістдесятих роках, іще задовго до перебудовних дев’яностих, коли матюки «увійшли в моду» і дослідники кинулися їх вивчати (і навіть пропонували «легалізувати»), зібрати всі матюки й записати наважилася Тетяна Ахметова. Спочатку захистила на цю тему кандидатську дисертацію, яку відразу ж відправили у спецсховище Ленінської бібліотеки й видавали тільки за спецдозволом органів. Пізніше з’явилася й «книжка не для людей зі слабкими нервами». У передмові до видання професор так і попереджає: «Ви тримаєте в руках Тлумачний словник російського мату. Пам’ятайте, що в ньому тільки матірні, паскудні, нецензурні слова. Інших не зустрінете!». 

До того, як «сороміцьку», «непристойну», «недруковану» лексику радянські цензори вилучили, була вона й у словнику Володимира Даля. Цікаво, що з приводу уваги Даля до таких слів Бодуен-де-Куртене, редактор посмертного видання словника, зазначав: «Якщо слово є, воно має бути в словнику, а як його вжити, залежить від рівня культури мовця».

Не у всіх мовах для лайок використовують «генітальну» тему. Для японців рівнозначно матюку — просто згадати про бруд і потворність або опустити ввічливі звороти, яких у мові японців, винятково ввічливих людей, безліч. Вислів «іди з очей моїх!», сказаний у наказовій формі з експресією, буде аналогом відомому російському посиланню. У рекомендаціях з перекладу лайок японською мовою я прочитала таке: «вживати наказові форми й сильніше гаркати». Хоча Японія й «скривджена» щодо кількості «лайливого арсеналу», в неспокійні часи, як нині, і тут лайка дедалі частіше вихлюпується назовні. 

«На поле брани» 

Але справжньою проблемою матюки стали для російської армії. З цього року тут вирішили за нецензурну лайку карати позбавленням премії та пониженням у званні. Кажуть, середня довжина команд в армії англійською мовою коротша, ніж та сама, сказана російською. Чи не тому російські бійці їх «скорочують», — запитую київського аналітика, у минулому професійного військового Владислава Корабліна. 

— Завжди під час ведення бою два-три матірні слова з успіхом заміщали командні конструкції з 18—25 слів, — коментує Владислав. — Але матюки раніше не були нормою серед військових у мирний час. Ілюстрацією може бути роман Леоніда Соболєва, свого часу заборонений, «Капітальний ремонт». Він чудово віддзеркалює стосунки між офіцерським і особовим складом царського флоту. Тоді справді була кастовість. Офіцери в мирний час не дозволяли собі матюкатися. Вони могли сказати: «Голубчику, який же ти, однак, верблюд». У період ведення бою ніхто голубчиком одне одного, звісно, не називав… Але лаються не тільки військові. За дослідженнями — всі представники «стресових» професій, серед них хірурги, журналісти...

«І льотчики», — згадалася катастрофа під Смоленськом 2010 року. На сайті тижневика Polityka.Pl було оприлюднено зміст чорної скриньки з літака, що зазнав аварії. У напружених переговорах лунала нецензурна лексика як з російської, так і польської сторони. Останнє слово було польського пілота, і це слово було — «ку-у-рва»…

«Незвичайність» військової мови американський учений (за першою професією редактор Playboy) Роберт Антон Вілсон співвідніс із психологією приматів. Учений виділив у людей вісім нейрологічних контурів (рівнів розвитку мозку людини). Пізніші контури є лише в окремих представників людства. Перші чотири, «прадавні й консервативні», є в усіх людей. А перші два — у всіх приматів. Другий контур, «анальний емоційно-територіальний», відповідає за «територіальні правила, ієрархію у зграї та боротьбу за владу». Тварини мітять свою територію екскрементами, люди «мітять»… словами. «Одомашнені примати», борючись за територію, завжди використовують «анальні образи», вказує Вілсон у своїй книжці «Прометей повсталий (Психологія еволюції)».

«Одним з найшанованіших у Королівстві Франків був генерал Канбронн. Він заслужив таку повагу за відповідь, яку дав, коли йому запропонували здатися в битві під Ватерлоо, — мerde. Менталітет генерала Канбронна був типовим менталітетом альфа-самця, який належить до військової касти. Коли примати починали воювати або вдавалися до інших різновидів насильства, вони завжди казали, що збираються зробити з супротивника «купу лайна»…»

Історія табу на матюки

Дошукуючись причини, чому матюки почали звучати частіше, я усвідомила для себе таке. У кризові часи, а такі ми нині переживаємо, відбувається «виплеск» ненормативної лексики. Внутрішній дискомфорт, невдоволеність, безперспективність, зневіра — якщо такі негативні процеси в суспільстві домінують, домінують матюки. Щойно ситуація нормалізується, звужується територія їх застосування.

«Живучість» матюків письменник Євгеній Лукін пояснює тим, що «російський мат на багато століть старший за сучасну мову, він звучав іще в давньоруській». (Чи не тому при амнезії людина все-таки може пам’ятати лайку рідною мовою, і таким чином можна визначити хоча б її національність?) Сучасні дослідники-мовознавці також уважають, що матірна (обсценна) лексика має прадавнє слов’янське й індоєвропейське коріння, і не розглядають усерйоз ненаукове твердження, яке існує в народі, що обсценну лексику росіяни запозичили з татарської в часи татаро-монгольського іга.

Виникнення табу на матюки здебільшого пов’язане зі спробами Петра інтегрувати Росію в європейський контекст — економічний, політичний і культурологічний. Європеїзація почалася з вищого стану. До цього і бояри, і царі вільно використовували такі конструкції, з допомогою яких старший пояснював молодшому, що він «знав його маму» ще до того, як той з’явився на світ, і цим підкреслював свій статус. За Петра знать заговорила голландською, пізніше —французькою. Саме тоді матюки набули того смислового навантаження, яке існує нині — це погано, не можна. 

Матюки було табуйовано, ба більше, «вичавлено» в нижні верстви суспільства. Протягом століть відбувалася ідентифікація: вищі верстви суспільства й нижчі, зокрема й у мові. Елітарна культура — і масова. Це не означало, що вищі верстви не лаялися. Приміром, існувала галузь літератури, в якій писали виключно матюками. Але це був своєрідний протест або кітч… Елітарна культура розвивалася й «підтягувала» культуру масову. У період криз вона ламалася найпершою, і починали домінувати соціальні табу в мові і в поведінці. 

Через це фахівці наголошують, що головна проблема нинішнього суспільства все-таки не матюки, а засмічення мови. Слова «типу», «я в шоці», «по ходу», «реально» не несуть смислових навантажень, вони віддзеркалюють загальне падіння інтелектуального сприйняття реальності. 

Що робити з матюками, якщо вони ображають? Вибір, коли значна частина суспільства «матюками розмовляє», невеликий: якщо «вступив у лайно» — витерти взуття і йти далі. Хоча в Україні вживання матюків у громадських місцях (а тепер і в Інтернеті) карається як дрібне хуліганство (стаття 173 Адміністративного кодексу України передбачає арешт строком на 15 діб, якщо немає коштів для сплати штрафу). Але, як пояснив знайомий юрист, покарати й за матюки, і за інші образливі висловлювання дуже проблематично, оскільки оцінне це судження чи образа, вирішити може тільки суд. Приміром, людину можна назвати дебілом — це буде образа. Але якщо сказати, ти зробив по-дебільному — це — оцінне судження, за яке в законодавстві покарання не передбачено. Така ж ситуація з нечіткістю визначень і в Росії, на що вказує Михайло Горбаневський. Його шкалою підрахунку моральної шкоди негласно користуються всі юристи на пострадянському просторі. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №15, 20 квітня-25 квітня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво