Мовчання — дорога в пекло, або Як не стати жертвою домашнього насильства? - Соціум - dt.ua

Мовчання — дорога в пекло, або Як не стати жертвою домашнього насильства?

10 грудня, 2010, 16:08 Роздрукувати Випуск №46, 10 грудня-17 грудня

Чи знаєте ви, що від домашнього насильства в Україні щорічно гине близько тисячі жінок, а третина пацієнток травматологічних відділень складається з жертв побиття в сім’ї?..

Чи знаєте ви, що від домашнього насильства в Україні щорічно гине близько тисячі жінок, а третина пацієнток травматологічних відділень складається з жертв побиття в сім’ї? Така офіційна статистика Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту. Спробуємо відповісти на запитання, чому ж рідний дім часто стає небезпечнішим за вулицю і як із цим боротися.

Жіночий біль

Для початку слід зазначити, що насильство в сім’ї — це не тільки фізичний напад, побиття, згвалтування, а й морально-психологічний тиск, терор з боку партнера. Існують і приховані його форми: систематичні образи й приниження гідності, примусова ізоляція від зовнішнього світу (заборона на роботу, навчання, на зустрічі з друзями і навіть родичами), економічні утиски (жорстке обмеження у фінансах і вимога детально звітувати, часто із забороною заробляти самостійно). Жертвами таких насильницьких дій стають переважно жінки, а їхніми кривдниками — чоловіки. Адже, за статистикою Міністерства внутрішніх справ, представники сильної статі становлять 94% загальної кількості осіб, які стоять на обліку за вчинення домашнього насильства. Тільки за останні дев’ять місяців було зареєстровано 82 тис. 924 звернення про насильницькі дії в сім’ї, з яких левова частка надходить від жінок.

Що ж спонукає чоловіків і синів бити дружин, дітей, матерів? На думку психологів, «стимулом» до фізичного насильства часто є надмірне вживання алкоголю, наркотичних речовин, набагато рідше — почуття ревнощів і незадоволеність життям. Хоча домашнє насильство існує в усіх без винятку соціальних групах, з ним стикаються незалежно від рівня доходів, освіти і становища в суспільстві.

Як стверджує міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Равіль Сафіуллін, кількість звернень жертв побиття в сім’ї з кожним роком зростає. Хоча статистика не відображає реального стану речей, оскільки ця проблема досить прихована від громадськості. «Причина її замовчування криється у вихованні та в усталеній в українському суспільстві думці, що не можна виносити сміття з хати. Отже, жінки в більшості випадків відмовляються скаржитися на своїх чоловіків у міліцію, соцслужби, бо вважають це ганебним і продовжують терпіти побої доти, доки не потрапляють із серйозними травмами й ушкодженнями до лікарні. А люди з їхнього оточення, не бажаючи займатися чужими проблемами, не хочуть втручатися в сімейний конфлікт. Тому наше завдання — переконати українців проявляти нульову терпимість до насильства в сім’ї й говорити про це, щоб викоренити таке зло», — закликав пан Сафіуллін на прес-конференції, приуроченій до Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства над жінками з нагоди початку кампанії «16 днів проти насильства».

От тільки коштів, що виділяються з держбюджету на боротьбу із цим ганебним явищем, явно недостатньо. Цього року на запобігання насильству в сім’ї витратили всього лише 700 тис. грн., але вже наступного, згідно з прогнозами Мінсім’ї молоді й спорту, планується закласти в держбюджет утричі більше — близько 2 млн. грн.

Нульова терпимість до домашнього насильства

На що витратять ці гроші? Передусім на утримання 21 соціально-психологічного центру і дев’яти центрів медико-соціальної реабілітації жертв домашнього насильства, де можуть отримати допомогу потерпілі. От тільки, як показують результати всеукраїнського дослідження, проведеного Інститутом Горшеніна, більшість українок (85,4%) не знають про організації, які захищають права жінок у їхніх містах або районах. Хоча такі центри та соцслужби працюють у всіх регіонах України, надаючи жертвам домашнього насильства не тільки дах над головою, а й моральну та юридичну підтримку.

Приміром, у Київському міському центрі соціально-психологічної допомоги (вул. Новодарницька, 26) сьогодні мешкають 18 осіб, серед яких три новонароджені дитини з мамами, які потрапили сюди з різних причин. «Від когось відмовився батько, а хтось опинився на вулиці після смерті тата, бо зведений брат, скориставшись випадком, просто вигнав мачуху з малям з квартири, — розповідає директор цього центру Людмила Крупчинська. — Також ми тимчасово на три місяці надаємо притулок жінкам з дітьми, які постраждали від насильства в сім’ї. З ними працює досвідчений психолог, допомагає їм позбутися набутого комплексу жертви. Бували випадки, коли доводилося допомагати чоловікам, які підняли на дружину руку, впоратися зі своєю агресією». За даними Мінсім’ї, молоді та спорту, протягом 2010 року такі програми корекції добровільно пройшли 377 осіб. Хоча число тих, кому вони були рекомендовані, перевищує три тисячі.

Провідний психолог-практик Київського міського центру соціально-психологічної допомоги Олена Тищенко вважає: такі методи роботи з сім’ями, де є насильство, допомагають вирішити цю проблему. «Жінкам-жертвам не можна замикатися, звинувачувати себе в тому, що відбувається. Треба намагатися поговорити з кривдником, попередивши його: якщо він ще раз підніме руку, про це дізнаються не тільки рідні й близькі, а й охоронці правопорядку, — пояснює вона. Не можна приховувати свої побої, оскільки безкарність — найпотужніший чинник, який провокує і стимулює насильство. Якщо воно вже мало місце, то може повторитися знову. Причому події відбуватимуться по наростаючій: з кожним наступним разом збільшиться і ступінь жорстокості і частота повторення насильства.

Що ж стосується постраждалих від цього жінок, то з ними теж потрібно проводити сеанси психокорекції, щоб вказати на помилки в їхній поведінці. Адже нерідко в сімейних суперечках і скандалах дружина провокує чоловіка, який прийшов додому в нетверезому стані, на застосування фізичної сили. Це не зменшує його провини, але от усвідомлення цього дає жінці можливість, змінивши свою поведінку, уникнути сімейного насильства», — підкреслює Олена Тищенко. За її словами, такий прийом буває дієвим на стадії, коли обидва партнери намагаються заради збереження шлюбу домовитися. Щоб допомогти їм упоратися з проблемою домашнього насильства в сім’ї, потрібно надати грамотні консультації фахівців.

Проблема всесвітнього масштабу

Це можна зробити, зателефонувавши на номер гарячої лінії з питань запобігання насильству і захисту прав дітей (0 800 500 335 або 386 з мобільного телефона), щоб безплатно отримати не тільки психологічного плану рекомендації, а й проконсультуватися в юристів. За словами директора юридичного департаменту Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» Мар’яни Євсюкової, працівники гарячої лінії взаємодіють із відповідним департаментом МВС, інформуючи його керівництво про наявність скарг на бездіяльність міліції в разі надходження сигналу про насильство в сім’ї.

Проблема домашнього насильства існує не тільки в Україні. За оцінкою ООН, кожна третя жінка у світі зазнала побиття, примус до статевого акту. Дані Всесвітньої організації охорони здоров’я свідчать, що від 15 до 71% представниць слабкої статі повідомляли про вчинення фізичного та сексуального насильства над ними з боку чоловіка або партнера, а 4—12% стали жертвами насильників під час вагітності. Вважається, що молодим жінкам насильницькі дії загрожують більше, ніж онкологічні захворювання, дорожньо-транспортні події та воєнні конфлікти. Саме тому світова спільнота не залишає без уваги цю проблему. Понад 10 років тому Організація Об’єднаних Націй розробила Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок, до якої приєдналася й Україна. Більше того, цього року з метою об’єднання зусиль всесвітніх організацій, які борються з цією проблемою, при ООН було створено орган, що спеціалізується на питаннях гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок.

Чоловік — жертва?

Але незрозумілою для нас залишається ситуація з чоловіками, які самі стають жертвою насильства в сім’ї. Адже, за статистикою, їх налічується близько 6%, тобто таке явище — не надумане. Більше того, в дійсності, ця цифра може бути значно більша за офіційну, оскільки не кожен чоловік, діставши синці й садна від дружини, скаржитиметься в органи правопорядку. Особливо після того, як із кримінального законодавства, яке передбачає покарання за насильство в сім’ї, не дуже давно було вилучено таке поняття, як «віктимна поведінка», що провокує злочин. Іншими словами, якщо раніше дільничний міліціонер, приїжджаючи на виклик про насильство в сім’ї, вважав, що потерпіла жінка є призвідницею скандалу, який спричинив побиття, він міг не вживати відповідних заходів до агресора-чоловіка. Тепер же відповідальності за побої у вигляді штрафу або п’ятиденного арешту йому ні за яких обставин не уникнути.

Тепер уявімо, що чоловік сам стає жертвою насильства в сім’ї. Як йому бути в такій ситуації? З одного боку, його методи самооборони мають бути такими, які не завдадуть шкоди жінці, оскільки в такому випадку він автоматично стає відповідальним за насильницькі дії. А з іншого боку — чоловік від початку поставлений у такі умови, при яких у ролі жертви насильства в сім’ї виглядає дуже дивно і навіть комічно. Хоча, відповідно до Конституції України, ніхто не може мати привілеїв або обмежень за статевими ознаками, оскільки всі люди вільні й рівні у своїй гідності і правах. От і питається: а, можливо, жінка все ж таки не завжди права? Саме тому кожен окремий випадок насильства в сім’ї має стати предметом ретельного розгляду для психологів, правоохоронців, адвокатів, а також суддів.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво