Мистецтво повільних розмов - Соціум - dt.ua

Мистецтво повільних розмов

2 вересня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №34, 2 вересня-9 вересня

Людина — створіння соціальне, й розмова для неї є природним станом. Особливо це розумієш, коли хтось, із ким хочеться поспілкуватися, раптом бере й переїжджає на інший бік планети...

Людина — створіння соціальне, й розмова для неї є природним станом. Особливо це розумієш, коли хтось, із ким хочеться поспілкуватися, раптом бере й переїжджає на інший бік планети. Зрозуміло, якщо це ваш близький родич, то вам залишаються короткі телефонні перемовини, коли хочеться сказати все й одразу, проте слова чомусь не складаються, а усвідомлення розмірів потенційного рахунка за розмову заважає розслабитися, вдихнути якомога глибше й розпочати нормальний півгодинний діалог — принаймні тій стороні, яка дзвінок приймає, а отже, «марнує чужі гроші». Якщо ж це приятель, однокласник чи ще хтось із «близького кола», то, незважаючи на всі обіцянки й навіть героїчні спроби листуватися (цілих два листи із кожного боку), контакт невдовзі уривається. Дещо спрощує ситуацію електронна пошта — не треба поратися з маркою, конвертом, скринькою, та й фото зручно надсилати. Проте для повноцінного спілкування вона не придатна. Щоб розповісти про колір призахідного сонця чи смак місцевого пива засобами електронної пошти, потрібно мати щонайменше письменницький (і, з іншого боку, читацький) талант, а діалог із паузами у день-два вміли вести хіба що наші предки із дев’ятнадцятого сторіччя (тоді, щоправда, паузи затягувалися й на місяці).

Іще трохи «наблизити далечінь» дали змогу інтернет-пейджери — ICQ, Windows Messenger і численні варіації. Проте й вони для спокійного спілкування неідеальні: співрозмовник — лиш одна із двох десятків іконок, кожна з яких намагається говорити одночасно, разом з тим щось завантажується в браузері й дзвонить телефон. Виходить спокійне спілкування в центрі автомагістралі з пожвавленим рухом. Причому явно бракує голосу, отого самого, який часто передає як мінімум не менше інформації, ніж слів. Міжнародні ж телефонні переговори, принаймні для більшості наших співвітчизників, річ занадто витратна, щоб зловживати нею просто заради «а поговорити?».

І ось розвиток технологій пропонує нам щось, що претендує на роль альтернативи непристойно дорогим міжнародним переговорам. Альтернатива називається Skype. Це невелика безкоштовна програма, завантаживши яку можна здійснювати передачу голосу між двома комп’ютерами, приєднаними до Інтернету. Програма використовує протокол «рівний до рівного» — себто пряме з’єднання абонентів (до речі, на цьому принципі базуються й файлообмінні мережі для передачі фільмів, музики й інших піратських дій). Для роботи потрібні якась із популярних операційних систем, мікрофон, навушники (замість останніх можна користуватися й динаміками, але виходить тоді все якось... неправильно) та під’єднання до Інтернету зі швидкістю передачі даних бодай 33600 кілобітів на секунду. Хоча, звичайно, чим більша ота сама швидкість — тим краще. Все легко інсталюється, запускається і працює на звичайній машині в руках середньої навченості користувача. До того ж дзвонити можна не тільки на інший комп’ютер, а й на звичайний телефон практично в будь-якій точці планети — але це вже за гроші, хоча й у рази менші, ніж при використані звичайного телефона; власне, цим компанія Skype і заробляє собі на хліб. Проте процес оплати з наших країв, навіть за наявності кредитної картки, кажуть, є достатньо нетривіальним.

Звісно, у передачі голосу за допомогою комп’ютерних мереж немає нічого наднового чи й геть революційного. Вже тривалий час існують функціональні та достатньо зручні програми для «телефонії» в локальних мережах. Щоправда, там усе інакше — швидкість передачі даних вже давно вимірюється мегабітами. Існувала можливість передавати голос і через Інтернет — зокрема з допомогою деяких інтернет-пейджерів. Проте навряд чи хтось, хто хоч раз вдавався до цього на практиці, в майбутньому повертався до такої можливості.

Зі Skype все інакше. Навіть зі звичайного домашнього комп’ютера, під’єднаного до Інтернету комутованою лінією (простіше кажучи — телефоном), у багатьох випадках вдається отримати задовільну якість спілкування. Звичайно, є відставання фрази почутої від фрази сказаної, але зазвичай усе в межах пристойності — від половини до двох секунд. Власне, ці затримки накладають специфічний відбиток на спілкування — доводиться чекати кінця фрази співрозмовника, не вклинюючись, інакше в «ефірі» може виникнути цілковита мішанина. Так що повноцінно посваритися не виходить. А загалом враження — як від звичайного телефона: коли краще, коли трохи гірше. Щоправда, така відносно райдужна картина спостерігається частіше, якщо АТС, до якої ви під’єднані, — цифрова. На аналогових можливі різноманітні варіанти — інколи все функціонує майже так само, інколи — на жаль, ніяк. І штука не тільки в тому, що пауза для передачі даних неприпустимо збільшується, а й у тому, що після певного граничного зниження швидкості звук стає непридатним для розпізнавання — йдуть хрипи, скрегіт і нічого путнього. Чи то програма губить під час пересилання окремі пакети — «шматочки» сказаних слів, чи то ще щось відбувається в її цифрових нутрощах — хтозна. А ось на виділених лініях чи на широкосмуговому доступі, який останнім часом, принаймні в столиці, стає звичною справою, різниця Skype і звичайного телефонного зв’язку міняє знак. Звук чистіший і чіткіший, а відставання, сховавшись уже в десяті частки секунди, просто перестає бути помітним.

Усі ці зручності й досконалість не могли не привабити користувачів, і на цей час програму було скачано вже 150 мільйонів разів, а число зареєстрованих «Skype-номерів» становить 50 мільйонів. Зрозуміло, що дуже активно програма розповсюджується в тих західних краях, де широкосмуговий доступ до Інтернету став нормою, а комутований — архаїзмом. Проте на наших теренах особливо сильною стороною технології є її безоплатність. За умов, коли фінансова забезпеченість населення, попри статистичне зростання, залишає бажати кращого, а ціни на міжнародні переговори грішать гігантизмом (ні для кого не секрет, що, наприклад, зателефонувати із Західної Європи в Україну інколи в рази дешевше, ніж навпаки), ціновий чинник має радикальне значення. І якщо в квартирах єдиним «джерелом Інтернету» є телефон, то в офісах дедалі частіше користуються і виділеними лініями. Врешті, можуть з’явитися й комерційні пункти надання послуг зв’язку. Інша річ — як у таких пунктів складуться стосунки із телефонним монополістом, і чи не кануть вони туди само, де кілька років тому зникли піонери IP-телефонії.

Зрозуміло, що навіть найпросунутіша технологія відразу не замінить звичайного телефонного зв’язку — хоча б тому, що число комп’ютерів, приєднаних до Інтернету, та ще й приєднаних «широко», не таке велике, як те подається в бадьорих реляціях інтернет-провайдерів. Однак за умов гострої конкуренції і телефонним компаніям доведеться подумати над зниженням тарифів. Проте простим зниженням тарифів тут справа явно не обійдеться — їм доведеться або докорінно знизити собівартість своїх послуг, або запропонувати користувачам щось принципово нове і безвідмовно привабливе (відеозв‘язок абощо). А інакше — світить їм повільне зникнення, як і професії «панночки-телефоністки» після появи автоматичних комутаторів. Та все це — дрібниці життя, головне — що далеке й далекі стають хоч трохи ближчими.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво