МИКОЛА РУДЕНКО: БАГАТСТВО НАРОДЖУЄТЬСЯ ЗІ СВОБОДИ

—В чому, на вашу думку,
полягає принципова
помилка Карла Маркса, яка спричинила трагічні наслідки ХХ століття? — з цього запитання розпочалася наша розмова з Миколою Даниловичем.

— Помилка Маркса бере початок від Адама Сміта, який стверджував, що будь-яка праця — продуктивна, та Давіда Рікардо, автора теорії трудової вартості.

Маркс абсолютизував працю, проголосивши її «суспільною субстанцією», вибудував на цьому багатотомну теорію додаткової вартості, відому як «Капітал».

Абсолютизація праці і є принциповою помилкою Маркса, щоправда не єдиною. Вирвана з природних процесів, праця може дати несподівані наслідки. Візьмемо для прикладу Аральське море. Сьогодні воно перестало бути морем, а звузилося до меж невеликого засоленого і отруєного озера, навколо якого на десятки кілометрів лежить соляна пустеля. Вітер підхоплює хмари солі, несе її на родючі долини Середньої Азії, і гине те, що породило не тільки працю, а й саму людину.

Ще приклад праці: перші п’ятирічки, будівництво заводів-гігантів. Сьогодні вони не діють, і невідомо, що з ними робити. Ну от, скажімо, Луганський тепловозобудівний завод. Він виробляв по тисячі тепловозів на рік. Зараз вони нікому не потрібні.

Це приклади праці, спрямованої на виснаження людини, виснаження землі, руйнування природи взагалі. А причиною якраз і стала абсолютизація праці, проголошення її «суспільною субстанцією». Це поставило людину поза природою і навіть над природою. На цій основі Маркс міг побудувати тільки те, що він назвав політекономією, де політика стоїть над економікою. А хибна теорія обов’язково призводить до трагедії.

— Чи не можна розповісти детальніше, як у радянській історії була застосована теорія Маркса?

— Абсолютизувавши працю і створивши на цьому теорію додаткової вартості, Маркс заклав фундамент свого «багатоповерхового» вчення. Далі. Прийнявши смітівський поділ на класи, Маркс створив теорію класової боротьби, експропріації буржуазії, диктатури пролетаріату, що стало обґрунтуванням насильства взагалі і пролетарської революції зокрема. Ще один, досить логічний з позицій Марксової теорії абсолютизації праці і абсурдний з погляду здорового глузду, висновок: земля нічого не варта, оскільки не створена працею! Відвертаючи увагу від справжніх джерел вартості, абсолютизація праці вмотивувала створення промислових армій, надто в землеробстві.

Важко сказати, чи сподівався Маркс на втілення своєї теорії, адже наприкінці життя він фактично зрікся її, про що свідчать останні рядки четвертого тому «Капіталу»: «Основою абсолютної додаткової вартості — тобто реальною умовою її існування — є природна родючість землі (підкреслення Маркса), природи, тоді як відносна додаткова вартість заснована на розвитку суспільних виробничих сил». Одначе російські більшовики, не дочитавши Маркса, побігли робити революцію. Все, за винятком НЕПу, що робилося з 1917 року в Росії (а потім у СРСР), було виконанням марксистської теорії. Надто ревним послідовником Маркса виявився «вождь народів» Сталін. Промислові армії, передбачувані Марксом, Сталін втілив у концтаборах і колгоспах, де з людських м’язів видушувалася «додаткова вартість». Колективізація сільського господарства була одним з проявів диктатури пролетаріату. Насильство чинилося репресивно-каральними органами потворно розбухлої держави, яка зовсім не збиралася відмирати, як це прогнозував Маркс. За залізною завісою, лицемірно прикриваючись «світлим майбутнім комунізму», людей переробляли на «додаткову вартість». ХХ століття виявилося обплутаним колючим дротом, наче Маркс — власною бородою. Цей жахливий експеримент ще довго тривав би, якби не повстала сама Природа.

— А коли особисто у вас виникли сумніви у марксизмі і почалися пошуки справжніх джерел вартості?

— Усе почалося з ХХ з’їзду, де Хрущов зняв запону таємничості зі сталінської «величі», і виявилося, що загинули сотні тисяч (він зразу не сказав, що мільйони) винищених без вини людей. Досі все було таємницею, хоч і відносною. Я був відданим солдатом Сталіна: політруком роти на фронті — політичним комісаром, секретарем парторганізації Спілки письменників, членом Київського міськкому партії, головним редактором журналу «Дніпро» і т. ін. І це був для мене удар! В моїй душі ніколи не було лицемірства, я все робив віддано і свідомо. Тут почалася драма, бо я мусив зрозуміти: звідки це лихо взялося на нашій землі? Я швидко збагнув, що з ідеології, і прийшов до висновку: що раз починається з Маркса, то, мабуть, і помилка є десь у Маркса. Згодом я переконався: в Маркса хибна найголовніша частина його теорії, та частина, де обгрунтовується природа додаткової вартості, «наріжний камінь» економічної теорії, як казав Ленін. А якщо так, то в чому саме ця помилка? Нам доведеться деталізувати розмову, аби я зміг пояснити, звідки саме походить додаткова вартість.

— В чому ви побачили справжні джерела вартості?

— Ми підійшли до субстанціонального питання, на яке нелегко відповісти, як нелегко було його зрозуміти. 1963 року, а може, трохи й раніше, я усвідомив, що людство живе за рахунок сонячної енергії. Не розуміти цього в часи, коли існує вчення Вернадського й Тімірязєва, може тільки неосвічена людина. Марксові це ще могло бути незрозумілим, бо не існувало вчення про фотосинтез, а отже, не була з’ясована роль сонячної енергії в житті людства. Нині зрозуміло, що тільки приплив сонячної енергії на земну кулю, її засвоєння рослинами через фотосинтез і є першоосновою життя. Засвоєна рослинами, ця енергія стає продуктами харчування, відтак рухається артеріями суспільства, споживається людьми і є, власне, справжньою вартістю. Отже, починати треба не з праці, а з тієї енергії, яка забезпечує саму працю! Закон збереження й перетворення енергії якраз і підводить нас до цього. Перш ніж іти на роботу, людина має поснідати, а далі ще є й обідня перерва. Отже, людина живиться, приймаючи в себе відповідну кількість сонячної енергії, яку потім витрачає у праці. Одне слово, від абсолютизації праці треба переходити до абсолютизації космічної енергії, яка живить людську працю. Тут можемо прирівняти людину (а в такому випадку це й не гріх) до машини, бо ми в земному житті є трансформаторами сонячної енергії. Так про це казав Вернадський, так це бачив Подолинський, так це розумів Тімірязєв. Людина — споживач сонячної енергії, як і машина, в якій не поїдеш, не заправивши її бензином. А бензин — це теж конденсована сонячна енергія. До речі, сонячну енергію слід поділити на дві частини: ту, яка у вигляді збіжжя чи плодів прибуває щорічно, і ту, яка законсервована у підземних покладах: вугілля, сланці, нафта, газ і т. ін.

Як же утворюється вартість через сонячну енергію? А ось, скажімо, так: навесні ми кинули в землю зерня кукурудзи. До осені виріс качан, де вже не одне зернятко, а сотня. Адам Сміт, а за ним і Маркс виводять урожай з праці. А чи правильно це? Тільки частково. Звичайно, певна кількість врожаю належить праці, але далеко не вся. Безумовно, що чим краще обробимо ниву, чим більше подбаємо про рослину, тим більше одержимо. Оцінимо внесок праці, припустимо, в 40%. А 60% хіба від праці? Ні, 60% — то дарунок самої Природи. Та, врешті, не людина ж створила качан кукурудзи! Отже, додаткова вартість народжується саме тут. Абсолютна додаткова вартість — це та частина врожаю, яку селянин вивозить на ринок. За рахунок абсолютної додаткової вартості виросли міста, за рахунок неї розвивається цивілізація взагалі. Не згодні?

Уявімо тепер, що весь вирощений урожай селянин спожив. Попрацював і спожив плоди своєї праці, залишилося тільки на посів і харчування до нового врожаю. А на продаж нічого не залишилося. Як же в такому разі працюватиме промисловість, житиме місто, функціонуватиме держава? Зрозуміло тепер, що все починається із зернини і ниви, де й народжується додаткова вартість. Потім вона набуде іншої форми — промислових товарів, грошей і т.д., але початок її слід шукати саме тут, на ниві.

— Ви маєте на увазі продукування енергії, яка визначить подальший прогрес цілого суспільства?

— Саме так, забезпечить працю в усіх галузях суспільства, або, за визначенням Кене, в усіх класах суспільства.

— Ви згадали Кене, скажіть кілька слів про його місце в історії економії.

— Маркс стверджував, що економіка як наука починається від Кене і що він батько наукової економії, але свою теорію Маркс виводив не від Франсуа Кене, а від Адама Сміта. У чому ж полягала концепція Кене і концепція фізіократів взагалі?

А ось у чому: чистий продукт (термін Кене), або абсолютна додаткова вартість — це той продукт, який селянин продав. Саме цей продукт і лежить в основі розвитку цивілізації. Походить чистий продукт від здатності самої землі родити і нарощувати органічну речовину на планеті. Єдине, чого не врахував Франсуа Кене, королівський лікар за фахом, це того, що приріст іде не лише від землі, а й від Сонця. Адже й гумус породжений Сонцем. Цього Кене не розумів. Зате він був першою людиною, яка осягнула закон збереження і перетворення енергії в масштабах усього людства. Тільки через 100 років з’явився Майєр, який вивів закон збереження і перетворення енергії. Але йому не повірили й спровадили в «психушку», де він і загинув. І тільки після його смерті по-справжньому для них відкрився цей Закон. То як же могли зрозуміти Кене його сучасники? Адам Сміт, який виводив вартість із праці, був значно доступніший. Та й сьогодні на всій планеті Адама Сміта ставлять набагато вище від Кене. Це тільки в нас, в Україні, з’явилася теорія про сонячну природу додаткової вартості, більше її немає ніде в світі. Ця теорія започаткована Сергієм Подолинським і понад сто років тому висловлена в такій формі, яку можна прийняти й сьогодні. Подолинський прожив усього сорок років. Мабуть, тому, що його не зрозуміли, він загинув у психіатричній лікарні. Далі був Вернадський, який казав, що основу теорії сонячного походження земної цивілізації йому допоміг зрозуміти саме Сергій Подолинський. Такий вигляд має еволюція теорії сонячного походження додаткової вартості. Започаткована Сергієм Подолинським, вона проходить через теорію сонячного походження біосфери Вернадського. Ну, і таке вже випало мені щастя (дуже важке, треба сказати), бо ось уже майже сорок років я намагаюся розвивати саме цю гілку економічної науки. Мої погляди викладено в книзі «Енергія прогресу».

— З попередніх міркувань випливає така думка: на Заході не дуже шанують Кене, зовсім не знають Подолинського, але водночас саме на Заході існує більш-менш благополучне сільське господарство, яке десятиліттями, від 1963 року, експортувало збіжжя в Радянський Союз? Водночас, маючи теорії, які на нашій землі виникли, — ми їх не цінуємо, не використовуємо...

— Подолинський був фактично заборонений, його не друкували. В Інституті філософії була навіть кімната Подолинського, але на замку — заходити не дозволяли. Коли я писав «Енергію прогресу», то не міг користуватися роботами Подолинського, бо в друкованому вигляді їх не існувало.

Його твір «Праця людини і її відношення до розподілу енергії» я прочитав тільки в 1997 році, коли «Енергія прогресу» набиралася у видавництві «Молодь». Після знайомства з творами Подолинського я доповнив книгу статтями. До речі, Кене був виданий у Радянському Союзі лише один раз, у 1960 році накладом 4 тисячі примірників. Отже, правда, що топтали цю теорію, та й жорстоко топтали, саме за неї я й заробив 12 років неволі. Зараз не так. Вийшла моя книжка — побачили, що я веду генезис сонячної теорії вартості від Подолинського через Вернадського. Створено наукове товариство імені Сергія Подолинського.

— Миколо Даниловичу, сформулюйте, будь ласка, головні положення вашої економічної теорії.

— Перш за все треба зрозуміти місце теорії сонячного походження додаткової вартості у сучасній науці. Повністю відкидати погляд, що праця народжує вартість, було б хибним. Правильно розуміти це слід так: є абсолютна додаткова вартість і є відносна додаткова вартість. Для засвоєння цих понять знову повернімося до прикладу з качаном кукурудзи. Десь відсотків на 40 енергія цього качана буде спожита самим трудівником та його сім’єю, а решта 60% через ринок стане абсолютною додатковою вартістю, забезпечивши подальшу працю і можливість створення відносної додаткової вартості. Про додаткову вартість, створену працею Кене говорив так: я визнаю, що тут є додаткова вартість, але праця — товар і сирий матеріал — товар, то в результаті додаткову вартість ми одержимо із суми цих товарів. Але додатку матерії тут немає, точніше, матерія тут не виробляється. Для прикладу: беремо один кг заліза. Скільки ж цвяхів ми можемо з нього зробити? Зрозуміло, що не більше, ніж один кг. Так само, взявши один кг вовни, можемо виготовити з неї одяг, але вага його не збільшиться. Тобто відносна додаткова вартість при перетворенні заліза у цвяхи і вовни в одяг народжується з праці — це правильно, але у цьому процесі матерії (заліза, вовни) не прибуває. А в абсолютній додатковій вартості виробляється додаткова матерія, до того ж нова. Вона прибуває із Сонця — там 20, там 30, а в кукурудзі і до сотні зернят, хоч посіяли тільки одне. Саме тут наростає нова речовина, а отже — матерія. Це сонячна, променева матерія. Вона акумулюється і в харчових продуктах рослинного походження, і в теляті, яке нарощує свої м’язи, і в молоці, і в яйці — це додаткова матерія, яка сьогодні, буквально цього літа прийшла, і ми її споживаємо. Висновок: тільки сільське господарство здатне виробляти додаткову, власне, нову матерію. Промисловість за всяких умов виробляє тільки нову форму. Із заліза ми продукуємо машини, плуги, каструлі і т.д., а заліза від того не прибуває. І хоч би яку мінеральну речовину взяти — ми тільки видозмінюємо її форму. Через те, перш за все, треба розмежувати абсолютну додаткову вартість та відносну додаткову вартість, яка народжується з абсолютної.

— У вашій книзі абсолютна додаткова вартість іменується енергією прогресу. Чи це тотожні терміни?

— Треба зрозуміти, що відносна додаткова вартість завжди носить ентропійний характер: вона не нагромаджує сонячної енергії на планеті, а витрачає її. По-перше, виснажуються підземні запаси сонячної енергії: вугілля, нафта, газ. По-друге, витрачаються продукти фотосинтезу — харчі, нарешті, при неправильній структурі держави виснажується земля. Так, сталінські п’ятирічки проводились на нещадному і насильному розоренні селянства, при цьому збіднювалася власне земля — енергія гумусу переливалася в гіганти промисловості.

Буває, важко розібратися, що правильне, що — неправильне. З певністю можна сказати тільки одне: багатство народжується зі свободи, з насильства багатство ніколи не народиться. Це, можна сказати, Закон Божий. Історія підтверджує факт, що всі імперії гинули через виснаження землі, всі, починаючи з Єгипту. Такою ж була й доля Римської імперії. Виснаження землі призвело до голоду, злиднів, народних бунтів.

Реформи іноді відбувалися і згори, як у Росії 1861 року, коли було скасоване кріпацтво. Можна сказати, що згори був розпущений і Радянський Союз, але, по суті, все почалося знизу — видно було, що зникає прогрес. Це побачив Андропов після смерті Брежнєва. Горбачов став перед фактом припинення економічного розвитку, зникнення продуктів з гастрономів, посилення загальної апатії народу. Треба було починати реформи.

То що ж треба робити, аби припинити виснаження землі?

Уявіть собі п’ять рівновеликих частин, на які самою Природою поділяються продукти землеробства. Дві частини складають солома, сіно, овочі, тобто — всі продукти фотосинтезу, за винятком зерна, яке становить ще три частини. Підкреслюю, що ми враховуємо тут усі продукти фотосинтезу. Отож: є енергія соломи і є енергія зерна. Тоталітарна держава забирає з села три енергетичні частини з п’яти. Тобто із села повністю вигрібають зерно, що десятиліттями і діялося в радянській державі. В результаті село вимушене переходити на пограбування землі, адже немає чим її підживлювати: тваринництво занепало, грошей на мінеральні добрива немає, та й взагалі, якщо тільки мінеральними добривами без органічних живити ниви — вони теж вироджуються, бо вмирає біосфера гумусу.

Отже, тоталітарна держава забирала три енергетичні одиниці з п’яти. Вона забрала б усі п’ять, та що з соломою робити в місті? А зерно забрати дуже легко. Саме цього і не можна робити — все зерно має залишатися в селі, і селяни мають розпоряджатися продуктами своєї праці! Тоді завдяки збагаченню гумусу починає наростати абсолютна додаткова вартість — енергія прогресу, яка далі рухається артеріями суспільства, і воно активно оживає. Але щоб так сталося, держава має бути скромнішою у витратах, а промисловість не повинна існувати за рахунок сільського господарства.

Вже десять років ми не можемо вийти з кризи і ніколи не вийдемо з неї, якщо не навчимося використовувати оці п’ять одиниць, тобто якщо селянську продукцію не залишимо селянам. Сьогодні це намагаються зробити, і саме від сьогоднішнього дня, від цієї земельної реформи слід вести відлік. Десять років ми витратили марно, бо реформу намагалися починати з промисловості, а її від самого початку слід було починати з сільського господарства. Інша річ, що комуністи не давали цього робити, та й тепер баламутять народ, бо розуміють, що через два роки все, чого вони добиваються, стане неможливим — народ зрозуміє, що ми почали підводитися. А підвестися зможемо лише тоді, коли сільське господарство буде попереду. Це не означає, що промисловість слід ліквідувати. Але весь урожай і можливість ним розпоряджатися має належати тим, хто його вирощує.

— Весь урожай, усі п’ять одиниць?

— Так, усі п’ять одиниць.

— А що ж далі, чи не виникнуть нові проблеми?

— А потім почнуть діяти ринкові механізми. Надлишок продукції селяни вивезуть, і врешті розподіл буде таким: одна частина — селянам, друга — худобі, третя — землі і дві частини — для промисловості та держави. Тільки такий розподіл приводить до появи енергії прогресу. Зрозуміло, що останні дві частини, тобто 40% абсолютного продукту, мають прийти до промисловості і держави через ринок, тобто через гроші.

Гроші в суспільстві є інструментом обміну, вимірювальним приладом сонячної енергії, яка циркулює в економіці. Це їхнє справжнє призначення. Як не можна стрілку вольтметра припаяти до позначки 220 вольт і сподіватися, що від того напруга в мережі не змінюватиметься, так само волюнтаристично не можна встановлювати ціни. Усі ціни в суспільстві встановляться в залежності від урожаю, за винятком хіба що експортної продукції. Треба зважити на те, що дуже багато сонячної енергії вливається в суспільство через газ, бензин, вугілля. Економічна таблиця Кене саме тому й застаріла, що побудована в чистому вигляді на енергії фотосинтезу. Законсервована природою в підземних пластах енергія, яка увійшла в обіг пізніше, розламала таблицю Кене. Через те мені й довелося виробити формулу Енергії прогресу. Крім того, Кене виводив економічні закономірності виключно з грошового обігу. Я абстрагувався від грошового обігу і перейшов на інші одиниці. До речі, пригадайте п’ять хлібин Ісуса Христа.

— Це надзвичайно цікаво, що відповідь про причини занепаду нашого колишнього суспільства ви знайшли у таких віддалених джерелах, як старокитайська «Книга великої таємниці» та Біблія...

— Біблію ніколи не можна читати буквально, бо релігія заснована на міфах. Недаремно повчав Сковорода: в біблійних міфах відбито закони Природи, яких ми ще й не знаємо. І це правильно. Не можна ж абсолютно буквально читати міф про п’ять хлібин Христових, щоб після того, як розламувати, а хліба ставало дедалі більше й більше...

Чудеса чудесами, а розуміти їх треба реалістично. Сонце має необмежені енергетичні можливості — треба навчитися їх використовувати.

Саме таким може бути прочитання міфу про п’ять хлібин Христових. Церква каже нам: проскура-хліб — це тіло Христове, а ложка вина — це кров Христова. Отже, те Світло, яке надходить із Космосу, — то сам Христос. Так це розуміли творці Євангелія. Згадані вище п’ять одиниць — то і є п’ять хлібин Христових, або п’ять пальців Космосу.

Вчили ж нас загинати пальці: загинаємо два пальці донизу — це, вважайте, те, що ми назвали соломою.

Три пальці, стулені докупи, — це Трійця — тобто Бог в єдиному, і цілком розумно вбачати його в зерні. А тепер хрещуся. Утворюється знак додатковості — плюс.

Хрест — то Знак вічної сонячної Додатковості!

— А чи спроможна понівечена тоталітаризмом свідомість нинішніх людей створити нормальні суспільні взаємини?

— Це дуже актуальне запитання. Щоб виросла нова свідомість — свідомість космічна, бо ми одержуємо свій хліб із Космосу, треба прив’язати свою душу до Всесвіту... або, якщо хочете, до Бога, бо філософський Бог — це і є Всесвіт. По-перше, іще Піфагор твердив: тіло Бога — Світло, а Істина — це Дух його. Далі Іоанн Богослов: Бог є Світло, і в ньому немає ніякої темряви. А оскільки Світло — субстанція всього Всесвіту, то слід прив’язати свідомість до Всесвіту. Я десь писав, що перш за все треба навчитися розуміти: ми мусимо працювати на Всесвіт — тільки тоді ми працюватимемо на себе самих. До такого розуміння необхідно прийти.

Ще в 1963 році у листі до ЦК я писав, що «розуміти комунізм як велике корито — то хіба є людський спосіб мислення?» Після цього мене почали буквально знищувати — він, мовляв, прирівнює нас до свиней. Хоч я й не писав такого, але вони самі це вирішили...

— Як усе-таки сталося, що на Заході, де теорія сонячної природи додаткової вартості не використовується, справи в економіці йдуть набагато краще за наші?

— Так Всесвіт розвивається, що в ньому всюди є ліва і є права сторони, як ліва і права півкулі нашого мозку. На Заході люди просто стихійно почали розвивати торгівлю, вільне економічне життя, усунули волюнтаризм. А ми нібито йшли за наукою. Як бачите, Марксова наука і довела до того, що ми сьогодні маємо. Я гадаю, що розуміння сонячної природи додаткової вартості — і є саме та наука, яку нам потрібно формувати! Знаєте, можна розвиватися стихійно, як, скажімо, Америка. Вона мала понад 200 років свободи, вільного економічного розвитку, і це зробило свою справу. Доки ми не бували в Америці та Європі, нам жилося трохи спокійніше, а тепер побачили, як там живуть, та й почали порівнювати, а це порівняння невиправдане. Передусім необхідно виробити свідомість, і треба, щоб свідомість та сягала найвищих висот, аж тих висот, які називаються Богом!

— Чию роль у виробленні такої свідомості ви бачите вирішальною?

— Вашу роль, мою роль, роль інтелігенції, роль державної еліти, і то не чиновників, а передусім вищих інтелектуальних прошарків інтелігенції. Можна сюди зарахувати й церкву. Але церква завжди існувала, а космічної свідомості люди не змогли виробити, отже, тут слід не тільки на церкву покладатися, а передусім на філософію, на науку. Однак я не збираюся заперечувати церкву: душа людська має бути прив’язана до неба, хай навіть елементарно. А духом своїм треба нам прориватися до розуміння найвищих законів Природи.

— Чи є якась пересторога проти повторення помилок, допущених на нашій землі у ХХ столітті? Чому весь екстремізм марксизму світ випробував саме на нас?

— Тут, я вважаю, треба бачити не тільки волю людську. Є Воля Вища. І тому так важко на це відповісти. Я вже казав про праве й ліве, воно всюди є. Це так звана діалектична єдність протилежностей, придумана не нами. Діалектика — то логіка самого Всесвіту, і ось так вона виявляється на нас. Але, щоб повторення помилок не сталося, я знову і знову кажу: багатство народжується із свободи. Відсутність свободи породжує тоталітарну державу, яка насаджує адміністративні методи керівництва економікою.

Як почали забирати хліб — пиши пропало! Це початок кінця...

— Як слід розуміти термін «капіталістичне суспільство», яким так довго нас лякали?

— Треба просто знати формулу капіталу. А вона така: капітал — це виробництво додаткової вартості. А чи можна обійтися без додаткової вартості? Ні, не можна. Вартість продукується через Сонце, через Природу, через Всесвіт. Капітал взагалі безсмертний. Якщо помирає капітал, то помирає і прогрес. Інша річ, що треба добре бачити складові частини капіталу. В моїй книзі наведено простеньке рівняння:

K=E—F, де K — капітал, E — енергія прогресу, F — кількість ентропії.

Словами це можна сформулювати так: капітал є абсолютною додатковою вартістю після вирахування з неї відносної вартості та державних витрат.

— Означте термін ентропія.

— Терміном ентропія визначається розсіювання, розпад, втрата енергії у світовому просторі. Всі види енергії спершу переходять у тепло, а вже потім розсіюються в космосі. З наведеного рівняння бачимо, що ентропійні втрати мають бути якомога меншими. Саме до ентропійних утворень належать держава і промисловість. Розбухання держави — це вже наростання ентропії. Приклад з історії щодо промисловості: щоб купити обладнання для індустріалізації СРСР, Сталін продавав зерно і знищив голодом 7 мільйонів українців. Це і є ентропія. Вона призводить до загибелі. Щодо капіталу. Його є два види, як і два види додаткової вартості: абсолютний і відносний. Відносний — це як вітринна хлібина у булочній; виклепана з бляхи і майстерно розмальована. Так і відносна додаткова вартість, яка, по суті, є бухгалтерською додатковою вартістю, не більше. Я пережив ленінградську блокаду... Скільки там було різного багатства: золото, діаманти, шедеври мистецтва, Ермітаж — усе що завгодно, а за хліб розміром із сірникову коробку могли віддати найкоштовніший діамант, та його ніхто не брав, бо життя — дорожче.

— Спробуймо розібратися з одним з ентропійних каналів — промисловістю. Яке вона має посідати місце в нашому суспільстві?

— Фізіократи не радили захоплюватися промисловістю, адже, за їхнім ученням, вона нічого, крім форми, не продукує, а водночас виснажує енергетичні запаси планети, котрі, як відомо, не відновлюються. Та це не означає, що фізіократи ні в чому не помилялися. В природі, як відомо, крім прямого, існує ще й зворотний зв’язок. І нинішнє сільське господарство немислиме без техніки, яку виробляє промисловість. Саме завдяки цьому сільське господарство перестало витрачати велику кількість збіжжя на годівлю робочій худобі. Тепер худоба утримується лише для задоволення харчових потреб. Завдяки техніці скоротилася чисельність населення, зайнятого у сільському господарстві, і цей генератор земного життя став ефективнішим. А, крім машинобудівної, ще є хімічна промисловість, що виробляє мінеральні добрива, гербіциди та інші засоби, призначені зберігати родючість ґрунтів; сюди ж зарахуємо індустрію переробки. Одне слово, хоч промисловість і не бере безпосередньої участі в процесі фотосинтезу, все ж опосередковано здатна впливати на виробництво Абсолютної додаткової вартості — Енергії прогресу. Яскравий тому приклад США, де всього 2% американського населення — фермери — забезпечують всю країну продуктами харчування, а чимала дещиця йде на експорт.

Зважимо й на те, що з розвитком промисловості з’явилися літаки, гелікоптери, ракети і людство стало опановувати висоту. З розвитком промисловості почала здійснюватися прадавня мрія людей про досягнення інших планет. Але за будь-яких обставин не забуваймо перестороги: у суспільстві завжди мусить забезпечуватися пріоритетний розвиток сільського господарства! Слід пам’ятати, що СРСР розвалився, бо, дбаючи про промисловість, передусім оборонну, виснажив сільське господарство. Причиною загибелі радянської імперії була колгоспна система, де майже 90% колгоспів були збитковими. Незалежна Україна тому довго не може вийти з кризи, що не позбулася вчасно колгоспної системи і не роздала землю людям.

...Александрійські гностики, які брали участь у створенні Євангелій, бачили другий прихід Ісуса Христа як безмір пшениці, безмір винограду, безмір багатства, як суспільство, де немає голодних людей, а є усвідомлений розвиток цивілізації.