Материнська гіпертривожність небезпечна для дитини!

Поділитися
Щойно настали перші осінні холоди, а багато дітей відразу ж примудрилися захворіти. І так прикро: наче й відпочили за літо, і зміцніли...

Щойно настали перші осінні холоди, а багато дітей відразу ж примудрилися захворіти. І так прикро: наче й відпочили за літо, і зміцніли. Та нікуди від дитячих недуг не подітися. Мамам залишається лише терпляче та з гідністю переживати всі незлагоди, залишатися бадьорими, морально підтримувати і малюка, і решту рідних. Та чи завжди це вдається? Адже тривога за здоров’я і навіть життя малюка інколи не відпускає тоді, коли дитина здорова. Слід знати, що підвищена материнська тривожність може серйозно зашкодити маленькому хворому.

Психологи Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення працюють у стаціонарних відділеннях Київської обласної дитячої лікарні (м. Боярка). Їм постійно доводиться спостерігати ситуації, коли мати може служити джерелом небезпеки для своєї хворої дитини.

Стандартна картина: мама клопочеться біля хворого маляти. Але нерідко виникають сумніви в тому, наскільки адекватно вона сприймає ситуацію і чи здатна реально допомогти своїй дитині. Інколи жінка метушлива, розгублена, не в змозі зосередитися на тому, щоб правильно виконувати приписи лікаря. Вона панікує, хапається відразу за кілька справ, але кидає їх незакінченими: то починає читати інструкцію з прийому ліків, то кидається готувати напій, то їй раптом здається, що краще спочатку нагодувати дитину... У такому стані мати може переплутати лікарські препарати, правила їх вживання, перевищити припустиме дозування. Вона може двічі дати одні й ті самі ліки, але при цьому забути дати інший препарат. Може багато часу приділяти другорядним діям, забуваючи про головні, а може, й зовсім замучити маля зайвими процедурами.

При цьому негативно впливає на дитину вже сама поведінка матері. Їй, як правило, не вдається приховувати від малюка свій стан, і той, відчувши її паніку, може дуже злякатися. Деякі матері виливають свою тривогу, нарікаючи на долю, картаючи малюка і викликаючи тим самим у нього відчуття вини. Така мама може навіть бити дитину, якщо та вередує, не хоче їсти чи опирається лікарським процедурам. Все це, звичайно, лише погіршує її стан.

Причини виникнення материнської тривожності

Абсолютно нормально, якщо мати непокоїться за свою дитину. Материнська тривожність прямо пов’язана з механізмами виживання. Щось аналогічне можна бачити в самок у той короткий період, коли в них з’являється нащадок. Це пов’язано з необхідністю захищати дитинчат від хижаків і мінливостей дикої природи доти, доки вони підростуть і підуть у самостійне життя. А в людському суспільстві період дитинства настільки розтягується в часі, що мати не перестає тривожитися за свою дитину навіть тоді, коли та стає дорослою, самостійною і вже має своїх дітей.

Це пов’язано з тим, що в жінці природою закладена здатність мати велике потомство, й інстинкт велить їй постійно «займатися дітьми». А штучно обмежена кількість дітей призводить до того, що кожна з них для матері гіперцінна. Внаслідок цього доводиться спостерігати низку патологічних материнських реакцій: спроби штучно утримати дорослу дитину «у гнізді», бажання постійно її контролювати і, звичайно, хвороблива тривога за життя дитини. (Інша крайність — це взагалі атрофоване відчуття материнства.) Психологічні збої — неминуча розплата за порушення законів людської природи.

Материнська гіпертривожність може також бути пов’язана з особистісними особливостями жінки, яка і в інших ситуаціях схильна шукати привід для хвилювань та переживань. Водночас підвищена тривожність може бути наслідком тяжких чи навіть трагічних обставин, а саме: смерть першої дитини чи однієї з дітей; низка невдалих спроб завагітніти; неможливість надалі мати дітей; значимість дитини для збереження сім’ї; попередні хвороби із загрозою життю малюка; серйозне хронічне захворювання; тяжкий діагноз.

Проте, хоч би якими були причини гіпертривожності, найголовніше для матері — усвідомлювати, що своєю поведінкою вона може серйозно зашкодити дитині. У складних випадках тривожні мами потребують допомоги спеціалістів-психологів. Проте найчастіше йдеться про ситуативну тривожність, яка більшою чи меншою мірою властива кожній матері і в нормі майже повністю минає після того, як малюку кращає. У такому разі тривогу можна подолати самостійно (чи з допомогою близьких), якщо дотримуватися низки дуже простих правил.

Рекомендації жінкам, які схильні до надмірної тривожності

1. Намагайтеся не демонструвати свою тривогу дитині. Але награної бадьорості буде мало. Вам доведеться постаратися опанувати себе по-справжньому, бо діти безпомильно відчувають справжній душевний стан матері.

2. Якщо в сім’ї є хтось, схильний до надмірних емоційних проявів, нагнітання ситуації й навіть паніки (часто це бувають бабусі), постарайтеся вивести цього члена сім’ї «з гри» (добре допомагають чемні прохання допомоги і простенькі доручення).

3. Якщо ви сумніваєтеся в тому, чи слід звернутися по лікарську допомогу, то краще не зволікайте з викликом лікаря або невідкладної допомоги. Сумніви і переживання не дозволять вам зосередитися на допомозі дитині. Чим швидше ви знатимете діагноз, тим конструктивнішою буде ваша поведінка і тим раніше розпочнеться грамотне лікування малюка. Не забувайте, що медпрацівники завжди знають епідеміологічну ситуацію і те, на які саме хвороби у вашому районі хворіють діти. Тому вони швидко зможуть розпізнати і атиповий перебіг хвороби, і просто стерту форму того чи іншого захворювання.

4. Готуючись до візиту лікаря, пам’ятайте, що в стані паніки ви можете або не дати повної інформації про хворобу, або переплутати рекомендації щодо її лікування. Тому обов’язково запишіть, як і коли почалася хвороба дитини, основні симптоми захворювання та всі запитання, які вас хвилюють. Точно так само вам потрібно зафіксувати й усі рекомендації лікаря. При цьому обов’язково перепитуйте, якщо вам щось не зовсім зрозуміло; уточнюйте, які з рекомендованих лікарських препаратів аналогічні за дією, щоб потім купити лише один із них.

5. Багато душевних сил іде на постійну напругу і спроби згадати, «що я забула» та «що ще потрібно (чи можна) зробити». А це тільки додає метушні, посилює тривогу і виснажує всіх, включно з хворою дитиною. Рівень тривоги помітно знизиться, якщо ви чітко знатимете, що потрібно робити і на чию допомогу можна розраховувати. Тому після візиту лікаря запишіть абсолютно всі дії з догляду за дитиною. Потім рішуче викресліть те, що зробити з якоїсь причини неможливо (немає умов, дитина категорично не переносить якусь із процедур тощо). Якщо деякі поради лікаря дублюють одна одну (або — або), виберіть щось одне. Решту розпишіть як розпорядок дня, зазначте час прийому й дозування лікарських препаратів, необхідні процедури, дієту та ін. Продумайте, чим можуть допомогти інші члени сім’ї, і узгодьте з ними ваші дії.

6. Якщо у вас хронічно хвора дитина, яка схильна до раптових загострень хвороб, нападів, патологічної реакції на підвищення температури тощо, подбайте, щоб необхідний набір лікарських препаратів завжди був укомплектований і лежав в одному й тому самому місці. Необхідні дії занотуйте у тій послідовності, у якій це рекомендовано лікарем, і бережіть цю інструкцію разом із препаратами. Поінформуйте всіх домашніх, де містяться ліки і що потрібно робити на випадок вашої відсутності. Коли дитина підросте і зможе сама про себе подбати, це буде корисно і їй.

Рекомендації чоловікам

Якщо ви знаєте за своєю дружиною таку рису, як гіпертривожність, не дозволяйте, щоб вона «заразила» вас цим. У разі хвороби дитини візьміть на себе відповідальність і контроль над ситуацією: викликайте дільничного лікаря чи «швидку»; сходіть в аптеку; знадобиться — по-хорошому нейтралізуйте бабусю, якщо вона додає паніки.

Не картайте дружину за її поведінку — у цій ситуації це тільки погіршить її стан. Пам’ятайте, що хвороба дитини — це не той момент, коли слід «виховувати» дружину і доводити, в чому вона не має рації. Постарайтеся заспокоїти свою дружину тими методами, які, з вашого досвіду, найкраще на неї діють: заспокійливі засоби, ласкаве чи тверде слово. Простежте, щоб інструкції лікаря були записані, а потім розписані по годинах. Обговоріть із дружиною, чим саме ви можете бути корисним у цій ситуації. Якщо її поведінка зовсім неадекватна, візьміть кілька відгулів чи потурбуйтеся, аби під час вашої відсутності вдома перебувала тверезомисляча спокійна людина.

Рекомендації медпрацівникам

Мамам, які панікують, необхідно приділити особливу увагу. Зовні материнська гіпертривожність може виявлятися по-різному. Одна жінка може бути роздратованою, скаржитися на долю й на те, що дитина занедужала, говорити довго і збуджено. Інша, навпаки, може бути трохи загальмованою, їй важко фіксувати погляд, вона не може зосередитися, не відразу розуміє, що їй кажуть; часто перепитує одне й те саме; невпопад ставить запитання. Можуть бути і взагалі атипові моделі поведінки, але основний критерій — це те, наскільки адекватно мати сприймає інформацію, чи може запам’ятати порядок виконання процедур і приймання лікарських препаратів.

Поставитися до такої матері необхідно з усією серйозністю. Пам’ятайте, що може йтися не тільки про здоров’я, а й про життя дитини. Наскільки дозволяє ситуація, постарайтеся заспокоїти жінку, не перевантажуйте її зайвою інформацією. Розмов­ляйте з нею спокійно, не підвищуючи голосу, навіть якщо вона роздратувала вас безглуздою поведінкою. Обов’язково запишіть (чітко і великими буквами) порядок приймання ліків, постарайтеся з’ясувати, чи правильно вона все зрозуміла.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі