Марина і Сергій Дяченки: «Ми врятуємо мейнстрим!» - Соціум - dt.ua

Марина і Сергій Дяченки: «Ми врятуємо мейнстрим!»

9 вересня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №35, 9 вересня-16 вересня

Здається, всі можливі жанрові премії на просторах СНД Марина і Сергій Дяченки уже взяли. І ось логічне продовження: письменники з України визнані кращими фантастами Європи...

Здається, всі можливі жанрові премії на просторах СНД Марина і Сергій Дяченки уже взяли. І ось логічне продовження: письменники з України визнані кращими фантастами Європи.

На початку серпня в шотландському місті Глазго водночас пройшли 63-й Всесвітній і 27-й Європейський конвенти (фестивалі) наукової фантастики — «Ворлдкон» і «Єврокон». Україна взяла дві головні нагороди «Єврокону» з шести: в номінаціях «Найкращий письменник» (подружжя Дяченки) і «Найкращий художник» (Сергій Поярков), крім того, один із дипломів за найкращий дебют дістався киянинові Іллі Новаку. Треба сказати, що українці переконливо «засвітилися» на європейському конвенті ще торік із журналом «Реальність фантастики»: саме тому «Єврокон-2006» пройде в нас, у Києві.

Новий титул київського дуету справив враження на громадськість, хоча де і як саме він їм дістався, розібралися далеко не всі. Все-таки фендом — співтовариство фантастів і шанувальників жанру — за всієї широти та інтернаціональності явище здебільшого герметичне і, як на «погляд ззовні», є чимось на кшталт масонської ложі.

Але ми спробуємо подивитися на всі події зсередини.

— Марино, ви нещодавно повернулися з Глазго. Що там було, як там було?

М.Д. — Там було чудово. Якщо ти в Глазго зупиняєшся на перехресті з розгорнутою картою, то не встигнеш полічити до п’яти, як підходить місцевий житель і запитує, чи немає в тебе проблем, чи не підказати, як пройти чи, може, ще чимось тобі допомогти. Я просто боялася витягати там карту! В Лондоні, скажімо, нічого подібного немає.

На «Ворлдконі», у рамках якого проходив «Єврокон», насамперед вразила приголомшлива організація. Я такого не бачила ніде. Це хобі, яке для когось стало роботою, і вона виконується блискуче. Величезна кількість волонтерів, які працюють за безплатно, але при цьому як годинник: аж до того, що при вході на сцену стоїть людина, яка допомагає туди піднятися, а за лаштунками — спеціальна людина, котра показує, куди вийти, адже можна в темноті не побачити! Виставковий центр, де проходив «Ворлдкон» — якась футуристична будівля з колосальною територією та безліччю переходів, поворотів... До нього додавалася найдокладніша карта, схема, покажчики, куди як пройти.

Конвент тривав чотири дні, і щовечора відбувалися клубні заходи: спочатку відкриття, другого дня — капусник за «Зоряними війнами», навдивовижу смішний, просто сльози текли, на третій — костюмоване шоу на кшталт карнавалу, тільки на сцені, а наприкінці була церемонія вручення американської фантастичної премії «Х’юго». Справжнє американське блискуче шоу, майже «Оскар»: величезна шикарна зала, плазмові екрани…

С.Д. — Ти так розповідаєш, що наш власний «Єврокон» на цьому тлі поблякне…

М.Д. — Я розповідаю про «Ворлдкон». «Єврокон» — це трохи інший захід, теж шанований і з традиціями, але він все-таки багатотисячної аудиторії не збирає.

— Європейський фендом — теж «річ у собі», як наш, чи він тісніше контактує з «зовнішнім світом»?

М.Д. — Таж і наш фендом контактує, і що далі, то більше, як мені здається. По-різному. Ходили найдосконаліші інопланетяни чи гобліни, герої фантастичних фільмів у немислимих костюмах. Була людина з волинкою і гусаком на плечі: гусак — не відрізниш від справжнього, лише коли близько підійдеш, розумієш, що це дуже складна механічна лялька, яка крутить головою, відкриває дзьоба... Ось такі там теж трапляються, але, з іншого боку, багато й «нормальних людей». Загалом, за типажами і за мотиваціями — це суто наш фендом. Знайомі обличчя! Іноді здригаєшся, «впізнаючи» когось, хто їздить на «Інтерпрескони», на «Роскони», на «Зоряні мости». Це люди, дуже схожі на наших фенів, вони ведуть дуже схоже життя, так само радіють один одному, разом розпивають пиво... Що вражає, у тамтешньому фендомі багато людей похилого віку. Як мені пояснили, це відгомін «золотого століття» американської фантастики. Та водночас дуже багато підлітків, дітей, для них було організовано окремі заходи.

— Чи передбачає премія «Єврокону» автоматичне укладення контрактів із європейськими видавництвами?

М.Д. — Автоматично взагалі навряд чи щось буває. Та, гадаю, для видавництв ця премія повинна мати вагу.

С.Д. — У нас віднедавна є німецький літагент, із яким підписано контракт на видання семи наших книжок. Він привітав нас із цією премією і сказав, що вона відіграватиме певну роль у подальшій роботі.

— Ви здобули визнання у фантастичній літературі, та все-таки це лише певний сегмент читацької аудиторії, за межами якої залишається чимало ваших потенційних читачів. Чи не збираєтеся «йти в мейнстрим» — не у творчості, а в позиціонуванні ваших книжок?

М.Д. — Позиціонувати книжки повинен усе-таки видавець. У Москві в нас виходять книжки в серії «Тріумвірат», яка оформлена в класичному стилі, не так, як більшість серій фантастичної літератури. Це не означає, ніби ми йдемо напролом, заявляючи: «Ми тепер у мейнстримі, тремтіть усі!» Це крок назустріч тому читачеві, який, можливо, чекає на нас.

С.Д. — Я сказав би так: ми не збираємося зраджувати фантастику, але очікуємо (особливо нині, отримавши визнання Європи), що мейнстрим сам прийде до нас. Так, я сподіваюся дожити до того часу, коли мейнстрим прийде у фантастику й фантастика прийме його…

М.Д. — Як блудного братика.

С.Д. — Сьогоднішній мейнстрим — це ж у переважній більшості сумна штука, порожня зсередини. Тому ми розкриваємо обійми, ми хочемо збагатити всіх новими ідеями й новими підходами у творчості. Приходьте, брати, до нас!

М.Д. — Ми їх урятуємо.

— У середині вересня в Україні водночас відбуваються два заходи: у Харкові — конвент фантастів «Зоряний міст», у Львові — багато в чому «мейнстримівський» Форум видавців. Куди ви поїдете?

М.Д. — Сергій зі Стаскою поїдуть на форум, а я — до Харкова. Ми хитрі, правда?

С.Д. — На форумі в нас буде ціла програма: по-перше, презентація «Єврокону-2006», разом із яким в Українському домі заплановане й проведення першого Київського форуму видавців. Тому стоїть завдання чітко пояснити, що це буде за захід. Потім відкриття нашої авторської україномовної серії «Світи Марини та Сергія Дяченків» у видавництві «Зелений пес»: планується випустити тридцять п’ять томів у твердій обкладинці. Вже вийшли новий роман «Ключ від королівства», його продовження «Королівська обіцянка» плюс «Брамник», наша перша книжка «Привратник» в українському перекладі, — буде презентація цих трьох книжок. А також двох наших дитячих книжок у видавництві «Тезис» і нових проектів для дітей. Загалом на форумі заплановано багато різноманітних дитячих програм, де й наша Стаска знайде себе.

М.Д. — А в Харкові, куди ми їздимо на «Зоряний міст» із року в рік, сподіваюся, буде так само добре, як і завжди.

С.Д. — Харків нам сьогодні особливо потрібний. Ми дружимо з тамтешніми письменниками, в нас одна авторська серія з Олді і Валентиновим. А сьогодні стоїть завдання зробити наш «Єврокон» не просто київським, а українським. І ми маємо домовитися з харків’янами про спільні дії. Про те, щоб їхній інтелект, їхній досвід були задіяні в проведенні «Єврокону». Я сподіваюся на успіх.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво