Мамо, я не вступив до інституту!..

Спливають останні хвилини літа... Через кілька днів тисячі щасливих випускників візьмуть участь у хвилюючому таїнстві посвяти в студенти. Для цих хлопців і дівчат нове життя починається з довгожданого студентського квитка, барвистих осінніх квітів і радісних маминих сліз. Але в цьому радісному багатоголосому хорі є і смутна нотка: не всі вчорашні школярі зможуть продовжити освіту, у всякому разі, нинішнього року.

Я попросила головного спеціаліста Білоцерківського міського відділу освіти Валентина Зінченка відповісти на запитання: скільки учнівської молоді щороку вступає у навчальні заклади різного рівня акредитації?

— В останні роки кількість школярів, які вступили в технікуми чи вузи, неухильно зростає. Ми пояснюємо цей факт «комерціалізацією» багатьох навчальних закладів. Сьогодні ні для кого не секрет, що конкурсу в такі вузи практично немає, а вимоги до знань вступників явно занижені. Навчання «за контрактом» доступне практично всім, хто має кошти на оплату. Природно, що батьки прагнуть зі всіх сил, щоб їхнє чадо здобуло спеціальність — сьогодні влаштуватися на роботу без кваліфікації практично нереально. 2003—2004 року кількість тих, хто вступив у навчальні заклади, в нашому місті становила від 92 до 93% від загальної кількості випускників середніх шкіл, причому у вищі навчальні заклади вступили від 61 до 65% хлопців і дівчат, а в ПТУ — від 29 до 30%. Яка склалася ситуація нині, ми дізнаємося трохи пізніше, наприкінці вересня, але, гадаю, ця стійка тенденція збережеться...

Дізнатися, які плани на майбутнє у хлопців і дівчат, які не вступили, виявилося не так вже й легко: закінчивши школу, вони зникли з поля зору вчителів. Відшукати їхні сліди вдалося в Білоцерківському центрі зайнятості, де я зустрілася з кількома вчорашніми випускниками. Привели їх сюди зовсім різні причини.

Людмила Савченко ніяк не може визначитися, куди вступати. Схильності до якоїсь професії у вчорашньої школярки немає, та й як вгадати, що сьогодні набуде популярності на ринку праці?

Виявилося, що в Центрі зайнятості, хоча й немає спеціальної служби для випускників, але є негласне правило: приділяти максимальну увагу саме цій віковій категорії відвідувачів.

Дівчині відразу ж запропонували безкоштовну консультацію у психолога, котрий може протестувати «тимчасово безробітних» для виявлення здібностей і схильностей до того чи іншого фаху. Після цього молодих людей включають у списки з формування профільних груп і дають відповідні заявки в навчальні заклади, де можна здобути освіту за рахунок Центру зайнятості. Найбільшого попиту на сьогоднішньому ринку праці набули робочі професії — секретаря-друкарки, маляра, штукатура, лицювальника, швачки.

А от питання про безкоштовне навчання безробітних молодих людей у вищих навчальних закладах тимчасово закрите через відсутність коштів, сьогодні освіту за рахунок держави можна здобути тільки в ПТУ.

У Центрі зайнятості охоче консультують випускників у питанні вибору майбутньої професії. Людмилі, як і іншим молодим людям, порекомендували вступати в технічний вуз — роботодавці просять спеціалістів технічних фахів, у країні бракує інженерів, технологів, електронників, теплотехніків.

Олександр Приходько прийшов у Центр зайнятості за порадою старшого брата, котрий закінчив школу кілька років тому. Свого часу той не прагнув «офіційно» оформлятися на роботу, благо, допомагали батьки. Як і багато молодих людей, брат підробляв «у хазяїна», одержуючи зарплату «у конверті». Такі нерегулярні доходи влаштовують молодь, яка уникає відповідальності та трудової дисципліни. Однак коли з’явилася сім’я, хлопець зіткнувся з проблемою одержання довідок на субсидію, довелося задуматися над постійною роботою. Він і переконав Олександра, що слід заздалегідь потурбуватися про виробничий стаж і пенсію.

Сьогодні в Україні не існує обов’язкового і тим більше примусового працевлаштування. Багато молодих людей, закінчивши школу, надовго зберігають статус матусиних синків чи дочок: забезпечені батьки не квапляться завантажувати своїх улюбленців обтяжливою роботою. Вчитися нащадки теж не хочуть, так і живуть у ролі «кімнатних рослин»...

Ганна К. вирішила піти стопами своїх друзів, чимало з яких уже кілька років живуть вільним життям:

— Батьки мають власну фірму, тому я впевнена в надійному майбутньому. Щовечора збираємося в центрі міста, весело проводимо час, хоча багатьом із друзів уже далеко за двадцять. Якщо немає вечірок, слухаю музику і базікаю з подругами по телефону.

Начальник відділу з надання соціальних послуг Білоцерківського центру зайнятості Людмила Лагутіна щодня зустрічається із зовсім іншим контингентом молодих людей:

— До нас звертаються або діти із малозабезпечених сімей, або ті випускники, у яких було погано з успішністю. Намагаємося їм допомогти, наприклад, є така форма надання роботи, як створення нових робочих місць. Аналізуємо попит професій на ринку праці, зайнятість населення в тій чи іншій сфері і компенсуємо витрати роботодавців на створення нового робочого місця у вигляді дотації або заробітної плати своєму безробітному протягом року.

Молода людина, котра не має роботи, може, за наявності пакета документів, офіційно зареєструватися в Центрі зайнятості й одержувати щомісячну допомогу в розмірі 108 гривень протягом шести місяців. Це мінімальний розмір допомоги за безробіттям для людей, які не працювали раніше, котрий визначається на підставі закону про соціальне страхування. До березня нинішнього року можна було одержувати і разову матеріальну допомогу — якщо за цей час роботу не було знайдено. Сьогодні економічна ситуація в країні не дозволяє продовжити фінансову підтримку.

Офіційне безробіття в Білій Церкві, як і в інших містах України, вдалося приборкати завдяки зайнятості населення у великому та малому бізнесі.

У місті проживає близько 220 тисяч чоловік, а зареєстровано всього до п’яти тисяч безробітних. Однак за рік через Центр зайнятості таких людей «проходить» значно більше — близько 12 тисяч, просто безробітні періодично працевлаштовуються.

Сергій Ковальчук зайшов на біржу про всякий випадок — дізнатися, як можна розпочати власний бізнес. На допомогу від держави він не дуже сподівається, оскільки щойно закінчив школу, однак чув від друзів, що можна розпочати свою справу.

— Я дізнався, що коли визначитися й написати свій бізнес-план, то є надія одержати підйомні в розмірі річної допомоги по безробіттю. Якщо ти до цього не працював, то в розмірі допомоги за шість місяців. На жаль, мені сказали, що сьогодні цей процес трохи гальмує, оскільки законодавчі органи ніяк не визначаться з відрахуваннями до Пенсійного фонду і формами оподаткування. Зате пообіцяли, що незабаром почне працювати зване «відкрите вікно», коли можна буде зареєструвати свою справу в одному місці, не бігаючи по інстанціях...

Та навіть якщо ти — щасливчик, якому вдалося продовжити освіту, не слід сподіватися на безхмарне майбутнє, оскільки направлення на роботу випускники зараз практично не отримують.

Наприклад, у штатному розкладі кожного ПТУ є майстер виробничого навчання, до обов’язків якого входить працевлаштування випускників робітничих професій. Ці функції практично ніхто не виконує, і хлопці йдуть у Центр зайнятості без довідки про самостійне працевлаштування. Їх консультують, подають інформацію про вакансії, а якщо підхожої роботи не виявляється, відправляють назад у навчальний заклад. Так вони й бігають по колу.

Людмила Лагутіна розповідає:

— Багато роботодавців не хочуть брати на роботу молодих людей без виробничого стажу, на замовленнях часто-густо йде приписка «із досвідом роботи». Вчорашні випускники ставлять запитання, а де ж ми його наберемося? Зараз відродилася стара форма набуття досвіду — стажування й індивідуальне навчання на виробництві. Центр зайнятості укладає договори про таке співробітництво і направляє молодих людей за призначенням, де вони працюють спеціалістами, маючи так званого наставника, котрий за ними закріплений. На період цього стажування людина не знімається з обліку Центру зайнятості й одержує допомогу за безробіттям, окрім того, роботодавці мають право доплачувати зарплату молодим спеціалістам.

У Центрі зайнятості стверджують, що, спілкуючись із випускниками, безпомилково визначають — де освіта була суто комерційною і знань немає, а де можна відразу брати на роботу, оскільки це справжній спеціаліст.

Бувають випадки, коли спеціальність було вибрано неправильно, під впливом батьків чи друзів, і у людини немає схильності до цієї професії. Або спеціальність дуже рідкісна, за котрою неможливо працевлаштуватися в даному регіоні.

На допомогу молодим людям приходять курси підвищення кваліфікації, у Білій Церкві це бухгалтерський облік і програмне забезпечення. Донедавна давалася можливість безкоштовно здобути другу вищу освіту, але зараз ця програма припинена. Можливо, із першого вересня вона знову почне працювати, але на основі жорсткого добору — буде формуватися група молодих людей із різних регіонів України з базою навчання в Києві.

Регіональні центри зайнятості співробітничають зі столицею, звідки зрідка приходять вакансії. Шкода, що працевлаштування в далекому зарубіжжі, де мріють попрацювати молоді люди, поки залишається привілеєм столичних приватних агентств.

Але і престижна освіта, і високооплачувана кваліфікована робота доступні сьогодні далеко не всім. Дехто з учорашніх школярів напевно спробує знайти щастя наступного року і, можливо, продовжить навчання. А ті, хто твердо вирішив спочатку звестися на ноги, а потім уже здобувати вищу освіту, повинні добре орієнтуватися в різноманітті можливостей і професій.