Людина на роботі та вдома - Соціум - dt.ua

Людина на роботі та вдома

15 квітня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №14, 15 квітня-22 квітня

Більшості з нас доводиться працювати. Якою мірою робота впливає на наше особисте життя? Як позначається на сімейних стосунках?..

Більшості з нас доводиться працювати. Якою мірою робота впливає на наше особисте життя? Як позначається на сімейних стосунках? Звісно, ми не маємо на увазі вплив на життя матеріальних проблем. Це предмет для іншої розмови. Сьогодні ми хочемо поміркувати над тим, наскільки робота може впливати на психологічний клімат у сім’ї.

Розглянемо кілька варіантів співвідношення дім — робота. Оптимальний варіант — людина у змозі переключатися з робочого режиму на домашній і навпаки. Тобто, приходячи на роботу, забувати про сімейні негаразди, а повернувшись додому — залишати за порогом робочі проблеми. Це цілком можливо, якщо сімейне життя досить благополучне і не дуже напружена робота. Та набагато частіше все буває не так гладко. Водночас багато хто схильний глобалізувати або домашні, або робочі проблеми, і тоді може виникнути варіант: дім — продовження роботи або робота — продовження дому.

Для жінок більш типово й на роботі жити сімейними проблемами. Іноді цьому сприяє мікроклімат переважно жіночого колективу, в якому заведено ділитися своїми радощами та прикрощами. Це може бути не так і зле: кожна з жінок отримує своєрідну групу підтримки. Щире співчуття колег по роботі й найпростіші слова можуть подати відмінну психологічну допомогу: «Не переживай, у мене діти теж хворіли, коли були маленькими, а нині все гаразд»; «Мій син у підлітковому віці ще не таке виробляв, а тепер зразковий сім’янин»; «Ми з чоловіком набагато більше сварилися, коли одружилися, а тепер живемо душа в душу». А порівняння своїх дрібних негараздів із серйозними життєвими драмами оточуючих може дати корисне відчуття масштабу власних проблем і вчинити своєрідний психотерапевтичний ефект.

Проте докладне колективне обговорення складних моментів сімейного життя кожної з жінок може перетворитися на справжню гру, в якій виграє та, в якої на цей момент серйозніші прикрощі. Понад те, може відбуватися «взаємне накручування», після якого жінка приходитиме додому напружена й готова «поставити на місце» чоловіка, дітей або свекруху. Знову-таки, якщо постійно варитися в сімейних проблемах, витримувати й вирішувати їх не стане легше. Навпаки — набагато корисніше психологічно відпочити від сімейних неприємностей і подивитися на них, повернувшись додому, «свіжим поглядом» — може, все не так страшно?

Чоловіки більше схильні до того, щоб і вдома продовжувати жити роботою. Чоловіча психіка взагалі менш пластична й лабільна, тому їм не так легко переключатися на домашнє життя. Багато залежить від жінки: якщо не встигне чоловік переступити поріг домівки, як вона навалює на нього домашні неприємності, — то він може взагалі «піти з сім’ї» у телевізор, комп’ютер або тривале мовчання. Може почати, свідомо чи підсвідомо, провокувати «виробничу необхідність» затриматись на роботі або постійно брати роботу додому. Не кажучи вже про те, що в нього може з’явитися звичка розслаблятися з друзями, випиваючи чарку-другу. Тому жінці непогано було б перетворити повернення чоловіка з роботи на своєрідний ритуал: спочатку нагодувати й розпитати про проблеми на роботі, а лише потім розповідати новини про себе та домашні справи. А вирішення багатьох серйозних питань іноді взагалі краще залишати до вихідних.

Нерідко на сім’ю переносяться темп і стиль роботи. Ті, хто звик на роботі жити в шаленому ритмі, повернувшись додому, замість «знизити обороти» можуть у тому ж самому темпі включатися в домашню роботу. Жінка в такому разі мчить відразу на кухню чи до пральної машини, забуваючи, що на першому місці має бути спокійне спілкування з чоловіком і дітьми, а не їх обслуговування. Крім того, їх же також можна залучити до домашньої роботи. А ось чоловік, який звик на своєму робочому місці в основному оперативно «вирішувати проблеми», може й по поверненні додому продовжувати в тому самому дусі: покарати дітей, які посварилися; зателефонувати вчительці, яка, за словами дитини, була несправедливою; нагримати на матір за те, що вона «не так» розмовляла з його дружиною. Хоча конструктивніше було б обговорити з дітьми предмет сварки; розібратися, чи не перекладає дитина на вчительку відповідальність за невивчений урок; приділити однаковою мірою увагу дружині та матері, вислухавши образи кожної. І в результаті з’ясується, що нікуди не потрібно дзвонити, бігти і щось терміново робити: увага до домашніх буває набагато важливішою, ніж дії. Звичайно, така поведінка потребує певної витрати душевних сил. Але сім’я — це не те місце, де їх слід економити.

Буває й навпаки — ті, хто звик «горіти на роботі», домівку сприймають як місце розслаблення та відпочинку. Найчастіше це властиво чоловікам — удома вони можуть поринати у справжню нірвану розслаблення і взагалі не реагувати на домашніх. Можуть проспати всі вихідні. Певною мірою це захисна реакція на перенапругу робочого тижня, але водночас і небажання вникати в домашні проблеми.

Негативно впливати на сімейне життя може й стиль поведінки людини на роботі. Основну групу ризику становлять ті, хто працює з людьми. Цей вид діяльності завжди пов’язаний із великими психологічними перевантаженнями, і в багатьох виробляється своєрідна захисна реакція — людина ніби вдягає броню, яка захищає її від оточення. Чиновник, учитель, лікар, продавець, керівний працівник можуть почати внутрішньо відгороджуватися від людей, їхніх проблем, страждань, емоцій. Це виявляється у «совковому» стилі поведінки, який повністю підпадає під класичне «вас багато, а я одна». Та страждати від цього будуть не лише оточуючі, а й самі «броненосці». Адже як фізично важко постійно носити бронежилет, так само нелегко жити у броні байдужості та зневаги до оточуючих. Це виснажує психічні резерви людини, впливає на її стосунки з колегами, друзями, членами сім’ї. Ще гірше, якщо згодом така броня стає другою шкірою людини. У такому разі можна говорити про деформацію особистості.

Навіть вираз свого обличчя — незадоволено-зарозумілий, холодний, неприступний — такі працівники приносять додому. Як і командні, істерично-роздратовані інтонації та манери, що межують із хамством. Зрозуміло, від цього страждають батьки, чоловіки чи дружини, діти. Не дивно, що це породжує складнощі в сімейних стосунках. А напруга, яка панує в сім’ї, робить людину ще більш дратівливою, що неминуче позначається на тих, із ким вона має справу як із клієнтами. Коло замкнулося.

Однак часи змінюються, і багато хто змушений працювати в європейському стилі: постійна усмішка на обличчі, люб’язність, ввічливість і девіз: «Клієнт завжди має рацію». Якщо це вимушена маска, а не щира любов і повага до людей, — це теж величезне навантаження. Роздратування, що приховується впродовж дня, дасть про себе знати, коли людина прийде додому. І тоді її домашнім не позаздриш.

Отже, ми бачимо, що не можна провести чітку межу між поняттями «дім» і «робота». Якщо є проблема у взаєминах із оточуючими (не важливо — на місці служби чи вдома), потрібно включати самоаналіз і самоконтроль, радитися з психологом. Ми ж можемо дати лише кілька загальних порад.

Подумайте, як впливає ваша робота на психологічний клімат у сім’ї. Проаналізуйте, чи продовжуєте ви на роботі жити сімейними проблемами і навпаки. Спробуйте провести чіткішу межу між цими двома важливими складовими вашого життя. Щоб успішніше переключати свою свідомість, придумайте собі прості й доступні ритуали. Використовуйте час, який витрачаєте на дорогу, для психологічного розвантаження: у машині слухайте радіо, у транспорті читайте (сподіваємося, що окулісти не звернуть увагу на цю пораду). Якщо це неможливо, приблизно напівдорозі починайте думати про домівку чи роботу, залежно від того, куди прямуєте. Якщо у вас напружена робота, повільно пройдіться, перш ніж повернутися додому. При цьому глибоко подихайте, роззирніться навколо, постарайтеся помітити, що відбувається в природі. Десять хвилин такої маленької розрядки можуть зробити сімейний вечір спокійним і приємним.

Якщо ж ви працюєте з людьми, то усвідомте просту істину: якщо ви добре ставитиметеся до них, то принесете користь собі та своїй сім’ї не менше, ніж навколишнім. Адже ті, кого ви скривдили своєю поведінкою на роботі, якось це переживуть. А ось, неминуче переносячи негативний стиль спілкування з оточуючими на власну сім’ю, ви будете несправедливі й жорстокі до найближчих вам людей. І якщо ваша поведінка зруйнує сім’ю, ви постраждаєте найбільше. Тому намагайтеся бути людяними — і це благотворно позначиться на ваших сімейних стосунках.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво