Липень. Лондон

Поділитися
Підірвавши бомби в британській столиці у день відкриття саміту «великої вісімки», незникаюча «Аль-Каїда» продемонструвала сильним світу цього, що не збирається звертати зі стежки війни...

Підірвавши бомби в британській столиці у день відкриття саміту «великої вісімки», незникаюча «Аль-Каїда» продемонструвала сильним світу цього, що не збирається звертати зі стежки війни. Більше того — терористи знову нагадують, що діють не лише на Сході, а й на Заході, готові вибухати не лише на вулицях Багдада чи Єрусалима, а й в автобусах Лондона. Можна, звісно, намагатися зрозуміти, якою мірою атаку терористів на Великобританію зумовила підтримка лейбористським урядом акції союзників проти режиму Саддама Хусейна, й заспокоювати себе тим, що Німеччина чи Франція не стануть наступною мішенню «Аль-Каїди». Але це хибні міркування. Франція може опинитися в центрі терористичної активності через гучну історію з хіджабами — зрештою, сам підкреслено світський характер Французької Республіки вже припускає конфлікт із фанатиками, не сьогодні, то завтра. У Німеччині вже через кілька місяців може змінитися влада, і якщо новий федеральний канцлер виявиться прихильником атлантичного погляду на світ, бомби можуть легко вибухнути в центрі Берліна або Гамбурга — щоб провчити німців. Річ не в географії терору, а в його меті — прагненні залякати цивілізацію, яка дратує фанатиків, і зробити саме її існування ланцюгом випробувань і трагедій. Відставши від цієї цивілізації з погляду технологій, наукового, культурного й ціннісного розвитку, фанатизм — я навіть не називав би його ісламським, бо іслам для нього — лише оболонка, — може розраховувати на успіх тільки тоді, коли продовжуватиме вбивати. Тому розмірковувати потрібно не про те, як умиротворити терор, а про те, як його перемогти.

Наразі в боротьбі з терором у сучасному світі — маю на увазі не глобальний терор, а терор точковий, — є два підходи — ізраїльський і російський. Ізраїльський — це прагнення відгородитися від території, яка підтримує терор, при одночасних знищенні політичної й технологічної інфраструктури терору та ставці на поміркованих політиків у ворожому стані. Не нагадуватиму, скільки бомб було висаджено в автомобілях радикалів, скільки їх було відстріляно, виловлено, скомпрометовано, аби на сцені залишилися постаті на кшталт Аббаса й Куреї. Цей підхід не гарантує цілковитого успіху, але вселяє надію.

І є російський підхід — інтегрувати територію, населення якої підтримує бойовиків, методично відстріляти й скомпрометувати всіх, із ким можна було б вести переговори, і зберегти саму інфраструктуру терору. У результаті цієї успішної інтеграції чеченська гангрена поширюється на нові й нові регіони російського Кавказу, і в умовах суворої цензури того, що відбувається в Чечні, головними виявляються новини з Дагестану. Особливої надії на швидкий успіх і припинення терору цей підхід не обіцяє.

Глобальна боротьба з терором поєднує в собі обидва ці підходи — і в Афганістані, і в Іраку ми спостерігали і «ізраїльські», і «російські» елементи. До стабільності в обох країнах далеко, але там бодай зруйновано державну інфраструктуру терору. Проте тепер — і вибухи в Лондоні це доводять — зрозуміло, що Іраком і Афганістаном справа не обмежиться. Терор триватиме, доки є державна база для його існування. Але як боротися з державами-терористами? Військовим шляхом чи шляхом поступового розмиву влади країн—спонсорів терору? Чи є можливість привести до влади в країнах «осі зла» та їм подібних поміркованих лідерів, здатних розпочати реформи й перестати фінансувати терористів? Чи готові до такої тактики США? Чи не протидіятиме такому підходу Росія, якій зручно мати справу з «традиційними» друзями-ізгоями? Чи все-таки — воювати? Бах-трах, а потім роками боротися всередині й чекати вибухів?

Від відповідей на ці запитання, від уміння їх поставити і знайти рішення залежить майбутнє не лише цивілізації, а й кожного з нас. Я щодня проходжу перехід під Пушкінською площею в Москві, кілька разів на рік чекаю поїзда на Кінг-Кросс у Лондоні чи автобуса в Єрусалимі. Щоразу, коли в одному з цих або багатьох інших схожих місцях підривають бомбу, я знаю — це вбивають мене...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі