Легкий спосіб бавитися з дітьми

Декотрим дорослим гра з дітьми дається легко й органічно, як героєві Джонні Деппа у фільмі про творця казки «Пітер Пен». Але, здається, багатьом із нас добровільно і з задоволенням спілкуватися у просторі гри, такому комфортному й зрозумілому для дітей, зовсім непросто. Щоб спонукати свою внутрішню дитину вийти побавитися, нам, дорослим, найчастіше потрібен посередник, інструмент. Це може бути і звичайний м’ячик, а може — не набридлива, розвиваюча, багаторівнева, водночас потішна й зворушлива «цяцька». Саме такі випробовує директор Дослідницького центру ігрової лабораторії «Фішер-Прайс» доктор Кетлін Альфано.

Якщо існує мода на іграшки — а в мене цей факт сумніву не викликає, — то, безумовно, наймоднішими зараз в Україні можна вважати «Розумне цуценя» і «Чарівний горщечок», розвиваючі україномовні іграшки, випущені американським виробником і адаптовані для українського ринку. Як і годиться розкрученому американському продукту, їх уже показано в телешоу і куплено всіма «селебрітіз» вітчизняного бомонду, про що неодноразово писали всюдисущі журналісти. До речі, російськомовна версія стоїть поруч, на одній і тій самій магазинній полиці. Але про політику й моду — іншим разом. Сьогодні — тільки про дітей та ігри.

Запрошення взяти інтерв’ю в американського психолога Кетлін Альфано стало приводом поговорити про роль іграшок в особливому світі дітей.

— Цікаво, чи великі відмінності в іграх українських і американських дітей?

— Можна, радше, стверджувати, що маленькі діти в усьому світі бавляться схожим чином. Я бачу це, відвідуючи з нашими іграшками різні країни світу. Однак особливості є. Це й незнайомі герої дитячих казок, мультфільмів, телепередач, яких я побачила в магазинах іграшок. Відмінності мають, звісно ж, культурний характер, хоча є дитячі персонажі, однаково любимі в усьому світі, такі як Вінні-Пух. Кожна країна має свою культуру, це неодмінно позначається на іграх дітей. І ще: тут, у Києві, я помітила: люди дуже раді, що пропоновані нами іграшки говорять українською мовою. Хоча на вулицях лунає й російська мова, а в дитсадках, школах, дитячих закладах, які ми відвідували, нас часто вітали і англійською.

— На український ринок потрапляє безліч неякісних, часто небезпечних іграшок. Як ви гарантуєте якість іграшок?

— Ми ретельно тестуємо їх у нашій унікальній лабораторії. Діти і батьки бавляться під наглядом психологів, інженерів, дизайнерів. Жодної анонімності перед споживачами. Ми відповідаємо за технічну і психологічну безпеку кожної іграшки, випущеної компанією «Фішер-Прайс», яку я представляю в Україні.

— Як, на ваш погляд, іграшки впливають на розвиток дитини?

— Психологи використовують гру як універсальну й доступну мову для розмови з дитиною, що допомагає малюку висловити складне для висловлення. Батьки, вихователі, педагоги можуть робити те ж саме. Якщо дитина виявляє страх або агресію, найголовніше — не заборонити чи засудити негативну емоцію, а зрозуміти її походження. Не просто заборонити дитині кидати чи ламати іграшку, а зрозуміти, чому їй хочеться це робити. Сама собою іграшка не може викликати агресії або страху. Якщо ці емоції виникають, то вони пов’язані зі ставленням, із якоюсь історією. Гра — хороша нагода і прояснити, і пережити цю страшну або лиху історію.

Дістати, скласти іграшку, відчути радість від завершеності дії, придумати і розіграти історію, змінити її в кращий бік — усе це можливо у грі, яка відбиває повний спектр дитячих відчуттів та емоцій, допомагає дорослим зрозуміти, чому дитина переживає певні почуття і які саме.

— Ми звикли, що з допомогою іграшки можна заспокоїти, відволікти, розважити малюка. Але невже можна всерйоз говорити про інтелектуальний розвиток маленьких дітей — основних клієнтів лікаря Альфано?

— Внутрішній світ малюка, як інтелектуально, так і емоційно, розвивається у процесі гри. Спеціалістам добре відомі також визначальна роль і зв’язок дрібної моторики руки дитини з її подальшим інтелектуальним розвитком.

— В усьому світі це називають особливими потребами, у нас поки що — дефектами. Ті, хто вибрав собі за професію навчати сліпих, глухих, німих, із іншими особливостями розвитку дітей, в університеті вивчають не спеціальну педагогіку, а дефектологію. І в дипломі у них записано — дефектолог. Для дітей із особливими потребами ви щось пропонуєте?

— Неможливо ігнорувати проблеми особливих потреб. На сайті компанії «Фішер-Прайс», яка випускає іграшки, котрі зараз представляються Україні, є великий розділ питань і відповідей про особливості гри саме з такими дітьми. Можливо, у майбутньому з’являться і спеціалізовані ігри для малят із різними особливостями розвитку. Але поки що спеціальних іграшок компанія не випускає: хоча б тому, що буквально в кожної дитини можна виявити її особливі, індивідуальні потреби, а «вирівнюючи» інтереси різних малюків, ми виконуємо завдання їх успішної адаптації й соціалізації, пристосованості до універсальних, однакових для всіх людей умов життя в суспільстві.

— А чи є діти з особливими пізнавальними потребами?

— Якщо такі потреби виявляються з раннього віку, їх необхідно підтримувати. А якщо не виявляються — викликати до них інтерес. У кожному разі, емоційно забарвлене спілкування з дитиною буде чинником, який позитивно позначиться на розвитку.

— Зараз існують методики дуже раннього, із півтора-двох років, навчання читання. Чи потрібно це?

— Батьки люблять показувати дітям букви та цифри. Але дитина навчиться читати тоді, коли буде до цього готова. Нехай букви потрапляють у поле зору дитини, нехай вона звикає до їх вигляду. Ось, наприклад, на одязі розумного цуценяти вони просто так намальовані врозкид. На частинах тіла написані їх назви. Якщо дитина захоче дізнатися букви — вона повинна мати таку можливість.