«Квартирне питання» Соломії Крушельницької - Соціум - dt.ua

«Квартирне питання» Соломії Крушельницької

18 листопада, 2011, 14:31 Роздрукувати Випуск №42, 18 листопада-25 листопада

У Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові презентували сенсаційні знахідки.

© antitotal.org.ua

У Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові презентували сенсаційні знахідки — два рукописи, що стосуються маловивчених періодів життя славетної української оперної примадонни.

120 років тому молода Соломія Крушельницька вперше прибувала до Львова, аби студіювати вокал у Консерваторії Галицького музичного товариства. А наступного року в Україні святкуватимуть 140 років від дня народження співачки. Про львівські сторінки її життя розповіла головний хранитель фондів, в.о. директора музею Ірина Криворучко.

— Пані Ірино, оглядаючи музей Крушельницької, не бачиш тут жодної випадкової речі.

— Один з відвідувачів — пан Ян Качинський з Варшави так і написав у книзі відгуків: «Огля­даючи ці експозиційні зали, у мене не було враження, що я в музеї. Здавалося — це приватне помешкання артистки...». Вва­жаю, це одна з найкращих характеристик експозиції нашого музею.

1903 року Крушельницька купила будинок у Львові, перевезла туди з Тернопільщини свою родину. Цей будинок 1939 року націоналізували, залишивши співачці одну квартиру на другому поверсі.

Нещодавно музей поповнився цікавим документом — зверненням Соломії Крушельницької від 12 серпня 1941 року:

«Підписана Крушельницька Саломея є табулярною властителькою реальності... у Львові при вул. Крашевського, 23. Ре­аль­ність — на двоповерховий дім, має п’ять невеликих мешкань. Реальність цю купила... за гроші, які заробила, виступаючи як оперна співачка в Італії, Фран­ції, Америці, щоби в той спосіб мати забезпечену старість. Біль­шовики, що небагато так цінять артистів, знаціоналізували цю каменицю, не хотячи признати заслуг (...) для мистецтва (...) одинокої українки, що як оперова співачка має світове визнання».

Дата під листом свідчить, що це була німецька окупація Львова, і німці постійно погрожували, що займуть будинок, де жила Соломія Крушельницька. Звичайно, ніхто на прохання не зважив і будинку співачці не повернув.

Документ було розміщено в Інтернеті для продажу. Мешка­нець Варшави Кшиштоф Віль­ман, який захоплюється талантом С.Крушельницької, організував збір коштів і документ було викуплено.

Наступна знахідка (власність колекціонера з міста Яворова) — листівка-фото С.Кру­­шель­­­­ниць­­кої, на звороті якої лист співачки до матері. На жаль, дати під текстом немає. Гадаю, це могло бути року 1904–1905-го. Ось його зміст: «Він­шую вам ще раз здоро­в’ячка і ручки цілую. По­силаю вам робітку американську. Гроші на листопад шлю до Львова на ад­ресу Юзі — щоби для Влодзя були і щоб вам відіслала. Нося поправляється і купається. Щасливо подорож відбулисьмо, і я не була засмучена. Дорогі мамунцю, ваша Саломея».

— Чи можна сказати, що Соло­мія Крушельницька домоглась у житті всього, чого бажала?

— Крім того, що Крушель­ницька була дуже талановитою, вона була ще й жінкою, яка не змарнувала свого таланту. Упро­довж своєї артистичної кар’єри С.Крушельницька створила понад 55 головних партій в операх різних композиторів. Вона є справжнім феноменом багатогранності: сильний, широкого діа­пазону голос, надзвичайно талановита драматична артистка і водночас мудра, високоосвічена і благородна жінка.

120 років тому батько вперше привіз молоду Соломію до Львова. Вона на той час була заручена з богословом Зеноном Гутковським. Вже шили весільний одяг, розіслали запрошення, але Соломія чимдалі не знаходила зі своїм нареченим спільної мови. Її сестри згадували, як Гутковський часто казав Соломії, що його жінці не випадає займатися музикою, що її діло — кухня. Крушельницька знаходить у собі сили поговорити з батьком. Вона просить Амвросія Кру­шельниць­кого дозволити їй розірвати заручини з богословом. Таке прохання дочки священика було більш ніж дивним. Але батько її зрозумів. Він дозволив розірвати заручини і виїхати до Львова на навчання.

Відтоді була тяжка праця над собою, студії у Львові. Ще будучи студенткою, мала два успішні оперні виступи на сцені Львівського теат­ру Скарбка. Критики хвалили її, писали, що у своєму дебюті вона не була дебютанткою. По­при таке визнан­ня, вона все полишає і таки їде до Італії...

В Італії зай­мається співом з професоркою Фа­устою Крес­пі. У Львові голос Соломії ква­­ліфікували як меццо-сопрано, а в Італії виявилося, що при­род­ний голос Со­ломії Кру­­шельниць­кої — лірико-драматичне сопрано. Потрібно було переучуватися.

— Два роки тому видання музею «Соломія Крушель­ниць­ка: міста і слава» отримало першу премію на форумі видавців.

— Книжку ми задумали разом з директором нашого музею Галиною Тихобаєвою. Це — своє­рідна біографія співачки. Для реалізації задуму знайшли дуже цікаву форму: на основі документальних матеріалів замість Со­ломії Крушельницької писали спогади. Збирали рецензії, статті, уривки з документальних па­м’яток старалися поєднати одним-двома реченнями, аби зробити розповідь цікавою і доступною. Інколи факти суперечать один одному, але мусили подати їх усі…

Ідея книжки, мандрівний наст­рій — від подорожей Соломії Крушельницької. А виступала вона в дуже багатьох містах Єв­ропи, Південної і Північної Аме­рики, Північної Африки. Тільки до одного міста звертаємося в книжці двічі — до Львова. Сюди вона приїхала вчитися, звідси подалася у світи, і тут провела свої ос­танні роки. Видання містить чимало спогадів співаччиної племінниці Одарки Банд­рівської, фундаторки нашого музею. Гідне вшанування Соломії Крушель­ницької — насамперед її заслуга.

— А що зробили наші сучасники?

— Вважаю, що роботи ще чимало. Після війни Крушель­ницькій не дозволили повернутися до Італії, де вона разом зі своїм чоловіком Чезаре Річчоні мала будинок у місті Віареджо. Радянське посольство продало вцілілу донині віллу Саломе з усім, що там було, — архівом, меб­лями, чудовими картинами.

Знаємо, що тепер цей будинок, який є приватною власністю, продають.

В Італії співачку пам’ятають. І є за що. У 2004-му святкували 100 років, як С.Крушельницька врятувала оперу Джакомо Пуч­чіні «Мадам Баттерфляй».
1904 ро­ку композитор написав її спеціально для італійської співачки Розіни Сторкіо. На сцені театру Ла Скала опера провалилася — газети писали про грандіозне фіаско маестро Пуччіні. Але композитор не здався, вирішив зробити повторну прем’єру і запросив Соломію Крушель­ницьку. Во­на погодилася, і врятувала оперу. Італійці високо це поцінували. На фасаді вілли Саломе у Віареджо встановили пам’ятну дошку, на якій написано, що в цьому будинку мешкала знаменита співачка Соломія Кру­шельницька.

Ми зверталися до представників українського уряду та представників Українського посольства в Італії з проханням купити його. Обладнали б там музей, бо маємо для цього достатньо матеріалів. Це міг би бути великий український центр. То дуже добра ідея пропагувати Україну в Європі. Зверталися до всіх фондів, включно з Фондом Ріната Ахметова. Відповіли — якщо держава купить будинок, вони допоможуть облаштувати музей. Ніхто не бачить перспективи або не хоче цим перейматися...

— Але ж вашому музею довіряють найцінніше.

— Справді, з настанням незалежності України родини багатьох українських митців, які свого часу жили і творили за кордоном, імена яких у радянський час були заборонені, тепер надсилають нам свої архіви. Це справжні раритети.

У колекції музею — близько 20 тисяч одиниць збереження. Але, на жаль, не маємо місця, щоб належно зберігати та утримувати експонати в доброму стані. З огляду на це ми створили проект «Музична кам’яниця». Хочемо забрати весь колишній будинок Соломії Крушель­ниць­кої, на другому поверсі якого розміщується зараз наш музей, і створити музей історії музичної культури Галичини.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво