Курка врятувала селище для... туризму?

Мальовниче селище Залізці на Тернопіллі має цікаву легенду. У 1675 році турки з татарами двічі брали приступом тутешній замок, проте двічі й відступали. Тоді звернулися до Аллаха: як, мовляв, він скаже через свого посередника, так і буде. А посередником обрали… курку, котра мала просто кудись побігти. Птаха злякалася і дременула до турецького табору. Турки побачили в цьому погану прикмету й облишили свої спроби... Тож, виходить, Залізці врятувала звичайна курка! І, виявляється, врятувала вона не просто невеличке поселення, а історичну окрасу всього краю.

Залізці, мабуть, не ввійшли б в історію як замкове містечко, якби на початку ХVI століття польський король Сигізмунд І не подарував цієї території подільському воєводі Мартину Кам’янецькому. Саме він заклав тут замок, який мав у той час стратегічне значення: недаремно до фортеці можна було потрапити лише через підвісний міст.

Згодом замком володіли відомі магнатські родини — Потоцькі і Вишневецькі. Останні в ХVII столітті переобладнали фортецю на фабрику сукна, потім — на пивоварний завод. Та найбільшого розквіту містечко, а з ним і замок, досягли за часів володарювання тут коронного гетьмана Дмитра Вишневецького, котрий розширив твердиню і збільшив чисельність гарнізону до трьох тисяч вояків. Саме вони кривавого 1675 року витримали штурм турецького війська.

Дві світові війни перетворили колись величний замок на руїни. До наших днів збереглися рештки двох оборонних мурів та підвали палацу, який служив боковим укріпленням. Нині старовинний замок «безгоспний». Йому важко уникнути подальших руйнувань. Місцева громада кілька разів скликала толоку й гуртом розчищала залишки стін та підвали палацу від дикорослих кущів і бур’янів. Далі — слово за реставраторами. А ці роботи потребують мільйони гривень, яких у місцевому бюджеті немає і не передбачається...

Селищна рада вирішила піти іншим шляхом — вона домагається включення замку в Залізцях до складу Національного заповідника «Замки Тернопільщини». Тоді можна буде розпочати роботи з консервації руїн, а відтак — реставрацію пам’ятки. Приклад позитивних зрушень в цьому напрямі на території області вже є: приміром, таким чином облагороджено замок у старовинному селищі Скалат. А у місті Бережани, де створено окремий державний історико-архітектурний заповідник, почалася реставрація усипальниці родини Сенявських — власників Бережанського замку.

Залізцям є що показувати туристам. Точніше, так мало би бути. Неподалік замку — руїни костелу святого Антонія, збудованого, за деякими даними, ще у ХV ст. Після реставрації 1730 року він виглядав як нова копієчка і являв собою поєднання різних архітектурних стилів — готичного, ренесансного і барокового. В його криптах знайшли спочинок князі Константин та Януш Вишневецькі. Храм зруйнували в роки війни, у повоєнні часи не відновлювали і нині це — суцільні руїни. На відміну від замку, яким зрідка цікавиться селищна громада, до цієї непересічної пам’ятки чомусь нікому немає діла...

Костел святої Анни, зведений у XVIII cт., за радянської доби перетворили на склад продтоварів. Невеличка польська громада селища почала його відбудовувати ще вісім років тому, однак роботи посуваються повільно. Але неподалік можна почерпнути позитивний досвід — капличку Святого Роха з допомогою громадян Польщі уже повністю реставрували.

Православний Свято-Троїцький храм, закладений у 1926 році, на диво, був діючим і в часи войовничого атеїзму: так один генерал віддячив місцевому священикові за допомогу. Церква збереглася порівняно добре. Уже виготовили новий позолочений купол, і невдовзі храм засяє в усій красі, як і інша відновлена греко-католицька церква — Покрови Пресвятої Богородиці у Залізцях.

Потроху стає тут на ноги й туристична інфраструктура. Дорожня проблема, здається, відійшла на задній план. Оновлено автотрасу, що пролягає через центр селища. Місцеве приватне підприємство «Корсар» будує готель на 20 місць. Та селищна влада виношує значно масштабніші плани.

— На березі озера, яке є майже ровесником замку, плануємо створити туристично-відпочинковий центр, де були б котеджі для туристів, ігрові майданчики, заклади харчування, — окреслює перспективу селищний голова Любомир Фесик. — Отоді б в туристичну інфраструктуру Залізців вкладали гроші не лише наші підприємці, а й іноземні інвестори.

Власної сувенірної продукції селище поки ще не має. Але невдовзі коштом місцевого бюджету видадуть буклет про Залізці. Тож, сподіватимемося, перші організовані тургрупи, які приїдуть сюди, стануть аж ніяк не останніми відкривачами багатющої культурно-історичної спадщини цієї місцевості.