Краса і вбогість тернопільського Подністров’я

Бажаєте пізнати один з най­екзотичніших куточків України і збагатитися незабутніми враженнями? Тоді мандрівкою до Дністра влучите в «десятку». Автор цих ряд­ків пересвідчився, що вибір місць для збалансованого відпо­чинку у тернопільському Подніст­ров’ї доволі широкий. Проте не всі з них належно використовуються...

Краєвиди - просто казкові. На крутих скелястих або заліснених берегах Дністра - дика первозданна природа, донині вцілілі реліктові дерева й степова рослинність. Піший чи водний турист отримує живий посібник для вивчення еволюції земної кори - силурійський, девонсь­кий, крейдяний періоди. Ми­лу­ють зір берегові відслонення, так звані стінки, яким майже
500 млн. років. Їхніх аналогів не знайдете ніде у світі. Недаремно Дністровський каньйон два роки тому було визнано одним із семи природних чудес України.

Мальовничі куточки Дністра та його приток відкривають чимало перлин - травертинові скелі, водоспади. Винахідливу природу підтримали свого часу завойовники-татари. Для того щоб здолати неприступну фортецю, вони спрямували води річки Джурин в інше русло. Як наслідок - залишився Джуринський водоспад заввишки 16 метрів, один з найбільших у Подністров’ї. Відчути на собі природну екстремальну лавину води для туристів здоровіше, ніж прийняти душ. Конкурент велетня - водоспад «Дівочі сльози» - сягає восьмиметрової висоти. А понад притокою Дністра - річкою Стрипою - неповторні «Жіночі сльози», «Чоловічі сльози», Срібні водоспади, інші природні дива.

Уже відкрито десяток печер і гротів з тисячолітньою історією. Наприклад, печера поблизу села Стінка Бучацького району була місцем релігійного культу ще за часів язичництва, згодом її використовували ранні християни. У першу світову війну там переховувалися вояки австрійської армії. А кам’яний архів наскельних зображень, у яких закарбувалися уявлення наших предків про світ і людські цінності, доповнили художні (не вульгарні!) автографи сучасників. Один з найцікавіших печерних комплексів розташований поблизу села Монастирок Борщівського району. Легенда розповідає, що монахи помітили на стіні образ Ісуса Христа. А біле тло навколо образу на фотознімках є подобою рушника. Паломники стверджують: атмосфера та аура цього наскельного храму поліпшують самопочуття людини.

Першою неабияку зацікавленість у розвитку масового туризму в Подністров’ї виказала - хто б ви думали? - міліція. Щоб помилуватися краєвидами, автомобілі з туристами дуже часто зупиняються на мосту, який розділяє Тернопільську та Івано-Франківську області. Для працівників ДАІ та бюджету це щоденно живі гроші.

Але про комплексне продума­не використання пізнавальних, рекреаційних та історичних можливостей Подністров’я поки що говорити зарано. Над цим якраз сушать голови працівники комунального підприємства Терно­піль­ської облради «Інфор­ма­цій­но-туристичний краєзнавчий центр». Як переконує його директор Лариса Римар, потрібно об’єднати зусилля суб’єктів туристичної діяльності, науковців навчальних закладів, місцевої влади. У мальовничій місцевості - селі Устечко, де річка Джу­рин зливається з Дністром, нев­довзі буде створено Центр водного туризму. «Його базовим елементом стане готельно-відпочинковий комплекс для туристів, що влаштовуватиме сплави по Дніст­ру, - каже пані директор. - Адже цей вид туризму приваблює людей не тільки з різних куточків України, а й (в останні роки) іноземців, здебільшого німців і поляків. Однак сервісу для охочих відпочити майже немає. Для зведення туристичного об’єкта плануються кош­ти з державного та обласного бюджетів у межах одного мільйона гривень, але, не виключено, залучатимемо фінанси й приватних інвесторів».

Давнім предкам не довго довелося думати, як назвати одне з найнеповторніших поселень поблизу Дністра. Забарвлення схилів підказало - Червоноград. За часів Речі Посполитої він був повітовим містом, отримав Маг­де­бурзьке право. Сучасників вражали творчі задуми князів По­нінсь­ких. У ХІХ столітті вони зве­ли на фундаментах колишнього замку розкішний палац, а згодом прибудували вежі у псевдоготичному стилі. Від колись розкішної будівлі палацу та костелу XVII століття, який сусідить з нею, нині залишилися не псевдо, а реальні руїни... Певно, схожі залишки архітектурної краси та досконалості надихнули Ліну Кос­тенко на прекрасний поетичний образ:

А ось колумни. Певно, була заля.

Тут грали полонез.
Тепер тут тлін і мох.

Підземний вихід до ріки. Провалля.

І кості в ланцюгах.
Мабуть, тюремний льох.

(Уривок з історичного роману у віршах «Берестечко»).

Про історичний Червоноград тепер нагадує лише... урочище Червоне. Але в недалекому майбутньому сюди поведуть екологіч­ні стежки - ознака гармонії з при­родою та здорового способу життя.

Ініціативи розвитку туризму дістали підтримку в місті Залі­щи­ки. Омиваючи, Дністер зробив цю місцевість екзотичним півостровом. У міжвоєнний період Заліщики були другим курортним містом Польщі - після Закопане. Щороку десятки приватних вілл та пансіонатів прий­мали по п’ять-вісім тисяч людей на відпочинок і лікування. Ходив потяг Варшава-Заліщи­ки. У Заліщиках лікувався Юзеф Пілсудський.

Проте в останні 25–30 років від курортів залишилися тільки спогади. Палац графів Бруніць­ких, збудований на початку ХІХ сто­ліття у стилі ампір, нині має жалюгідний вигляд, а великий парк з ендемічними деревами перетворився на дрімучий ліс. У палаці розміщується райлікарня, а тому міській раді складно вести переговори з приватними інвесторами, які б погодилися вкласти кошти в реставрацію пам’ятки та організувати в ній туристичний сервіс.

«Ми хочемо активізувати туризм, - розповідає міський голова Заліщиків Володимир Бене­в’ят. - Для цього відновлено па­м’ятку міста - костел святого Ста­­ніслава (1763 р.), а нещодавно було відреставровано всі па­м’ятники та вулички в цент­раль­ній частині. Можна сказати, мік­рорайон Старі Заліщики одягає но­ві шати. Та по-справж­ньо­му центр міста почне дихати істо­рією тоді, коли будуть досліджені і хоча б частково відкриті для туристів підземелля, вириті турецькими завойовниками наприкінці XVII століття».

Але градоначальник не вважає образ Заліщиків завершеним без символу масового овочівницт­ва над Дністром. Тому плекає мрію спорудити в місті... пам’ят­ник помідору, аналогів якого немає в Україні.

Що ж до інших - водних та оздоровчих - переваг цієї річки, то торік коштом міста окультуре­но один з двох міських пляжів. Зго­дом планується збудувати при­чал і впорядковувати набережну Дністра, щоб можна було витягувати й транспортувати плав­засоби у верхню частину річки для сплавляння.

Поза сумнівом, усі ці заходи мають пожвавити потоки туристів у Подністров’я. Адже пізнавати, відпочивати та оздоровлюватися в місцевості, оповитій невимовною красою та багатій природними ресурсами, історичними пам’ятками, сам Бог велів.