Консолідація—саморегуляція—асоціація - Соціум - dt.ua

Консолідація—саморегуляція—асоціація

24 жовтня, 2008, 14:32 Роздрукувати Випуск №40, 24 жовтня-31 жовтня

З часу ухвалення 1992 року Закону України «Про об’єднання громадян» до нього було внесено 11 змін. Проте нині, коли на засіданні урядового комітету з питань гуманітарної і соціальної політики 29 вересня ц.р...

З часу ухвалення 1992 року Закону України «Про об’єднання громадян» до нього було внесено 11 змін. Проте нині, коли на засіданні урядового комітету з питань гуманітарної і соціальної політики 29 вересня ц.р. було розглянуто та взято за основу законопроект «Про громадські організації», Туристична асоціація України (ТАУ), як організація, що створювалася 1998 року саме на підставі цього закону, має своє бачення щодо його сьогоднішніх завдань. Перше: спрямування закону не співвідноситься з цілями та завданнями профільних бізнес-асоціацій. Друге: ряд функцій у туризмі держава має передати громадським організаціям.

Ми ретельно вивчали діяльність потужних і авторитетних туристичних бізнес-асоціацій багатьох країн світу. Зокрема нас цікавила розробка правових основ регламентування відносин у сфері туризму — США (ASTA); впровадження у практику фінансового захисту тих, хто надає та споживає турпослуги за рахунок створення відповідного страхового інституту, вдосконалення управлінської системи туризму та забезпечення якості послуг — Англія (ABTA); контроль над туристичним ринком, захист прав туристів — Японія (JATA), контроль за рівнем підготовки туристичних кадрів — Туреччина (TURSAB) тощо. Висновок такий: підприємства туристичної галузі у більшості країн світу прагнуть до консолідації зусиль і професійних інтересів з метою координації діяльності та реалізації спільних інтересів, захисту своїх прав і свобод.

Вітчизняна ж історія становлення і розвитку громадських організацій у цій сфері надто строката. З початком формування туристичного ринку була хибна практика, коли такі інституції створювалися під своїх керівників. Із звільненням керівника йшла в небуття й очолювана ним громадська сила.

Ряд нинішніх об’єднань очолюють уже підприємці, і в їхній діяльності чітко простежується спрямованість на виїзний туризм. А звідси — неприхована лобістська мотивація і, як наслідок, — робота на економіку інших держав. Усі ці громадські об’єднання нині не мають навіть такого звичного атрибуту як веб-сторінка.

Порівняльний аналіз практики наших та закордонних громадських організацій, які працюють у галузі туризму, показав найголовнішу відмінність: у зарубіжному законодавстві закріплене право здійснення громадськими організаціями окремих функцій державного органу.

У Законі «Про туризм» (1995 р.) передбачалося створення об’єднань (або асоціацій) суб’єктів туристичної діяльності (стаття 5); створення Ради їхніх представників (стаття 6) та Національної ради з туризму (стаття 7). До речі, цей міжвідомчий колегіальний орган якнайкраще відповідав комплексному характеру туризму як галузі та виду бізнесу, оперативно і в загальних інтересах вирішуючи проблеми на стиках суміжних відомств.

У 2003 році, коли туристичному законодавству було завдано нищівного удару, у так званих змінах до закону з’явилася стаття 28. За задумом авторів змін, об’єднання суб’єктів туристичного господарювання повинні створюватися з метою поліпшення обслуговування туристів та ефективного забезпечення корпоративної діяльності, що не суперечить вимогам державної політики. Така норма дотепер не реалізована і не може бути реалізованою, оскільки чинний закон «Про об’єднання громадян» базується зовсім на інших засадах. Ним істотно звужується правосуб’єктність громадських організацій та їхніх учасників у галузі туризму.

Виникла колізія, суспільство виявилося не готовим сприйняти новизну, яку привнесли в нашу економіку новостворена туристична галузь та законодавство, що регламентує питання її функціонування.

Об’єднання туристичного спрямування в теорії права можуть виступати у двох інституційних видах (формах): як об’єднання громадян (працівників туристичної галузі) у відповідності з одно-
йменним Законом «Про об’єднання громадян» та як господарські об’єднання (підприємств туристичної галузі) відповідно до норм Господарського кодексу України. Проте так чи інакше у своїй діяльності вони мають керуватися зазначеними нормативними актами, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 28 Закону України «Про туризм».

Ця стаття знову ж таки містить колізію, оскільки, по-перше, згідно зі ст.118 Господарського кодексу, об’єднання підприємств має статус юридичної особи. По-друге, учасниками такого господарського об’єднання також можуть виступати лише підприємства — юридичні особи, а не громадяни. Таким чином, фізичні особи-підприємці (турагенти, гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу, передбачені ст.5 закону про туризм) позбавлені права на участь у таких професійних об’єднаннях.

Крізь призму міжнародного досвіду порядку створення таких об’єднань (вони мають узагальнену назву «неурядових організацій»), їхніх функцій, місця та ролі у механізмі державного управління туризмом та формування національного туристичного ринку, запропоноване українським законодавством і господарським кодексом абсолютно не «вписується» в схему призначення цих організацій. Тому за підсумками наших досліджень маємо досить підстав запропонувати такий вид об’єднання в галузі туризму, який відповідав би своєму призначенню щодо саморегулювання на ринку турпослуг, координації діяльності суб’єктів туристичного підприємництва та відстоювання й захисту прав і професійних інтересів турпідприємств, контролю за якістю наданих послуг і застосування заходів до порушників стандартів якості обслуговування тощо. А також об’єднував працівників туристичної галузі на правах індивідуального (тобто фізичних осіб, оскільки в туризмі зайнято багато фахівців, котрі працюють як приватні підприємці, або таких, що не є суб’єктами туристичного підприємництва) і колективного членства (колективи підприємств туристичної та суміжних галузей). Таке об’єднання закономірно наділити повноваженнями, визначеними як Законом України «Про об’єднання громадян» (ст.ст. 3, 20), так і спеціальним Законом України «Про туризм» (ст. 28).

Відповідний проект змін до законодавства нами підготовлений. У 2005 році він уже вносився до Кабінету міністрів (виписано проект норми щодо порядку її створення, завдань та функцій (ст. 28-1 Закону «Про туризм»), відстежувалося його проходження у різних інстанціях. Десь там він і загубився. Ми розцінюємо це як неготовність держави до реальної співпраці з громадськими організаціями.

Автори цієї законодавчої новели, оперуючи міжнародною практикою, вже сім років наголошують на доцільності створення в нашій країні єдиної неурядової національної туристичної асоціації, що постала б у ролі колегіального опонента з боку туристичного ринку в його, по суті, односторонньому спілкуванні з державними органами влади. Вона могла б узяти на себе консолідуючу та представницьку функції стосовно розрізнених туристичних підприємств і асоціацій, стати інструментом висловлення та реалізації їхніх спільних інтересів і напрацювань, ініціювати проекти змін до законодавчих та інших нормативно-правових актів, сприяти розвитку вільної конкуренції та розбудові інфраструктури галузі.

За аналогією раціональним вбачається формування добровільних асоціацій на регіональному та місцевому рівнях, які, з одного боку, підпорядковувалися б національній асоціації, а з другого — безпосередньо співпрацювали б з місцевими органами виконавчої влади з різноманітних питань туризму.

Усе це, в остаточному підсумку, сприяло б створенню злагодженої системи планування та регулювання туризму, стало б дійовим механізмом як реалізації державної туристичної політики відповідними органами влади, так і сприяння суб’єктам господарювання, розширивши їхні можливості у відстоюванні своїх інтересів та позицій.

Запропонований варіант має деякі нюанси. За умови існування десятків громадських об’єднань у галузі туризму, наділення їх окремими функціями дер-
жави в управлінні галуззю для забезпечення чіткої й стрункої системи управління, скоординованості та злагодженості дій, необхідно було б створювати ще й надорган — для вироблення узгодженої позиції щодо кожної конкретної проблеми. З другого боку, зі створенням такої єдиної національної громадської організації обмежуватиметься право громадян України — працівників туристичної галузі — на свободу об’єднання в інші громадські організації туристичного спрямування, гарантоване ст. 36 Конституції України.

За таких умов вважаємо доцільним не обмежувати конституційне право громадян на створення громадських об’єднань у галузі туризму, а наділити одне з діючих сьогодні потужних і дійових громадських туристичних об’єднань із всеукраїнським статусом окремими функціями державного управління. Логічно також за керівником такої громадської організації закріпити право на введення його до складу дорадчих й інших колегіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань туризму для налагодження тісної й предметної співпраці, залучення до розв’язання проблем розвитку вітчизняної індустрії подорожей з метою всебічного врахування думки туристичної громадськості під час ухвалення рішень.

Таке об’єднання, на нашу думку, зважаючи на конкретну ситуацію, світовий досвід та реальний вплив на ринок турпослуг і його учасників, слід визначити як саморегулятивну організацію в галузі туризму, яка є неурядовою, некомерційною організацією, що об’єднує на добровільних засадах юридичних і фізичних осіб, котрі здійснюють туристичну або суміжні з туризмом види діяльності.

Кількість членів такої організації, зважаючи на відведену їй роль і місце на ринку турпослуг та функції, якими вона наділяється, вважаємо, повинна репрезентувати не менше половини областей України.

Визнати організацію саморегулятивною в галузі туризму має Кабінет міністрів України.

Ілюстрацією того, що за своїм потенціалом громадські об’єднання є потужною силою у вирішенні питань розвитку вітчизняного туризму, є схвалення указом президента України «Про підтримку розвитку туризму в Україні» (від 02.03.2001 р, № 127/2001) діяльності всеукраїнського громадського об’єднання — Туристичної асоціації України (ТАУ). Органи центральної й місцевої виконавчої влади зобов’язані підтримувати її діяльність щодо розбудови вітчизняного туризму. Указом президента України також розширено коло повноважень ТАУ за рахунок активного її залучення до вирішення питань: підготовки проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів; забезпечення захисту прав суб’єктів туристичної діяльності та туристів; розширення та зміцнення міжнародного співробітництва, сприяння виходу вітчизняних суб’єктів туристичного підприємництва на світовий ринок турпослуг та ряду інших.

Наприклад, японська асоціація Japan Association of Travel Agents (JATA), створена в 1959 році, взяла на себе ряд функ-
цій органу державного управління туризмом, зокрема у сфері контролю над туристичним ринком. Вони активно відстежують і запобігають випадкам надання неякісних послуг, використанню послуг некваліфікованих гідів, залученню туристичних автобусів, що не мають відповідної ліцензії тощо. Періодично проводяться перевірки кваліфікації співробітників турпідприємств. Найбільшу увагу JATA приділяє захисту прав туристів — видає спеціальну літературу, проводить консультації й семінари для клієнтів турфірм, знайомить їх з туристичним законодавством і правами споживачів турпослуг тощо. Турецькою асоціацією TURSAB створено Установу тур-
агентств Туреччини, основним завданням якої є підтримка у сфері навчання й підвищення кваліфікації персоналу підприємств туристичної індустрії.

Отже, сьогодні врахування й запровадження світового управлінського досвіду задля ширшого залучення громадських об’єднань до вирішення актуальних питань розвитку українського туризму є дуже важливим. Робота має базуватися на трьох засадничих положеннях:

1) підвищення самостійності та відповідальності суб’єктів туристичного підприємництва з одночасним посиленням важливості ролі й місця громадського туристичного об’єднання в питаннях координації діяльності господарюючих суб’єктів та дерегулювання їхньої діяльності;

2) забезпечення реальної участі представників туристичної громадськості у вирішенні загальнодержавних проблем розвитку туризму та врахування їхньої думки при розробленні та ухваленні рішень;

3) оптимізація відносин між суб’єктами туристичного підприємництва або об’єднаннями, що їх представляють, та центральними й місцевими органами виконавчої влади.

Туристична асоціація України (ТАУ) активно діє понад десять років, сповідує демократичні принципи добровільності, рівноправності, самоуправління, самофінансування, виборності та підзвітності своїх керівних органів, законності й гласності. Ця незалежна, некомерційна і неприбуткова організація має статус юридичної особи та провадить свою діяльність відповідно до статуту. Працює на громадських засадах. Її діяльність поширюється на територію всієї України, вона має місцеві осередки, які діють практично в усіх областях. ТАУ є членом міжнародної впливової організації UFTAA.

Законопроект «Про громадські організації» загалом консервує існуючі нині проблеми щодо створення та функціонування громадських організацій, не розв’язуючи їх по суті. Істотна деталь: під час його підготовки, як у нас повелося, не визнали за потрібне порадитися з професійними громадськими організаціями. Законопроект грішить такими нормами, як право на створення громадської організації будь-якими трьома фізичними особами; усунення суб’єктів підприємництва від заснування цих організацій, що категорично неправильно.

Найпотужніша у світі асоціація підприємств туристичної галузі — північноамериканська American Society of Travel Agents (ASTA), що об’єднує понад 26 тисяч членів — турагентств, туроператорів, готелів, круїзних компаній тощо, — заснована понад 70 років тому. Першочерговою метою створення такого альянсу стало спільне відстоювання підприємцями своїх інтересів на туристичному ринку. Не менш важлива увага приділялася й питанням розробки правових основ регламентування відносин у сфері туризму, туристичній освіті та організації тренінгів і семінарів для обміну досвідом тощо.

Масове об’єднання туристичних підприємств у різного роду асоціації та спілки на терені сучасної Європи припадає на другу половину ХХ століття. Однією з найавторитетніших європейських національних туристичних асоціацій є створена 1950 року британська Association of British Travel Agents (ABTA). В її складі — понад 600 агентств і понад 2,3 тисячі туроператорів із сумарним річним обігом в 32 млрд. фунтів стерлінгів. На їхню частку припадає 90 відсотків продажу турпослуг на ринку Об’єднаного Королівства.

Головними завданнями ABTA визначено захист інтересів членів організації та формування своєрідного стандарту якості британської туристичної галузі. Свій авторитет асоціація здобула завдяки запровадженню в практику фінансового захисту тих, хто надає турпослуги і тих, хто їх споживає, за рахунок створення страхового фонду, що підтримується членами АВТА. Серйозним кроком у процесах удосконалення управлінської системи туризму та забезпечення якості турпослуг стало також введення правила, згідно з яким туроператори й турагенти могли проводити туристичну діяльність в Англії лише після вступу до Асоціації та виконання ними всіх умов щодо членства в АВТА.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №6, 16 лютого-22 лютого Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво