КАНІКУЛИ ЗА ПРИЛАВКОМ

На перше вересня Світлана завжди очікує з нетерпінням. Вона любить свій 9-А, у неї чудові стосунки з учителями й однокласниками. Тривожить лише одне: зустрічаючись після канікул, діти зазвичай діляться літніми враженнями. Хтось відпочивав на морі, хтось їздив у гори, декому взагалі пощастило — побував за кордоном... А Світлана почувається при цьому дуже незатишно. Не станеш же розповідати одноліткам про те, що провела канікули за прилавком!

Робочий день у 14-річної дівчинки зазвичай починався о пів на сьому ранку. Саме на цей час вони з мамою, навантажені важкими сумками, приїжджали на міський ринок. Спізнюватися не можна, інакше не встигнуть зайняти місце за столиками, доведеться торгувати просто із землі, а це дуже незручно.

Щоб мати можливість хоч іноді присісти, Світлана з мамою приносили із собою маленький складаний стільчик. На ньому і відпочивали по черзі. Кожна виручена копійка в сім’ї відкладається на навчання, зимовий одяг, інші насущні потреби. Тому гарячий обід для мами з дочкою — недозволена розкіш. Підкріплювалися принесеними з дому пиріжками чи бутербродами, запиваючи чаєм із термоса.

Загалом, торгівля для них із мамою — фінансова необхідність. Але Світлана намагалася й у цьому знайти приємні моменти. У майбутньому дівчинка мріє стати дизайнером, тому із задоволенням взяла на себе оформлення прилавка. Щоб мав привабливіший вигляд, застеляла його яскравою скатертиною, малювала різнобарвні ярлички з цінами. Огірочки, помідорчики, зелень розкладала так, що покупці мимоволі звертали на них увагу. Звісно, це не та робота, якою їй хотілося б займатися. Але Світлана поступово звикла...

— Мені прикро, що дочка провела канікули, торгуючи овочами, — зітхає мама, Інна Аркадіївна. — Але це єдина можливість хоч якось залатати діри в сімейному бюджеті. Я виховую Світлану одна: із її батьком ми розлучилися п’ять років тому. Зараз він живе в Росії, наймається будувати дачі, заробітки нерегулярні, іноді надсилає трохи грошей. Я значуся інженером у НДІ, але нас постійно відправляють у неоплачувані відпустки. Мої батьки живуть у селищі неподалік Києва, разом ми обробляємо велику ділянку землі, вирощуємо овочі, фрукти, зелень. Цього літа зібрали непоганий урожай, от і їздили на ринок торгувати. Звісно, нелегко було наважитися на те, аби допустити дочку до прилавка. Спочатку я збиралася торгувати сама. Але, побачивши, наскільки мені складно справлятися одній, Світлана сама запропонувала свою допомогу.

До речі, підлітки — аж ніяк не рідкість на базарах. Навіть побіжно оглянувши людей за прилавками, помічаєш, що приблизно 90% продавців — жінки. Чимало з них, як Інна Аркадіївна, самостійно виховують дітей, от і доводиться потроху використовувати їх «на підхваті». Підлітки допомагають батькам піднести і постерегти важкі сумки, розкласти й упакувати товар. «Нехай вже краще займаються ділом, аніж вештаються вулицями!» — вважає більшість.

Ровесниця Світлани Наташа разом із мамою пропонували торговцям чай і гарячу каву з булочками. Мама Наташі — безробітна, і цей невеликий бізнес допомагає їм зводити кінці з кінцями.

15-річний Максим мріє стати економістом. Безперечно, здібності у хлопця є: в умі, без калькулятора запросто маніпулює якими завгодно сумами. Максим усерйоз намагається проаналізувати закони ринку: коли видається вільна хвилинка, ходить між рядами, цікавиться у сусідів, як іде торгівля, на які продукти впали ціни, на які — піднялися, чим це викликано. Свої спостереження занотовує у спеціальний блокнот.

— Може, колись напишу дисертацію! — усміхається хлопчак. — Але в кожному разі, цей досвід мені знадобиться. Крім того, тепер не доведеться випрошувати у батьків гроші на кишенькові витрати: я їх сам заробив. Звісно, невелика сума, але для початку і це непогано. До речі, читав, що багато великих бізнесменів розпочинали свою кар’єру саме на ринках!

Юні продавці зізнаються, що торгівля стала для них непоганим тренінгом.

— Знаєте, попрацювавши на базарі, я навчилася краще розбиратися в людях, — каже Світлана. — Адже покупці бувають різними. Одні дякують за свіжі овочі, кажуть щось приємне, інші — вередують, чіпляються до всього чи обурюються зависокими, на їхню думку, цінами. Але з усіма потрібно знаходити спільну мову. Раніше я могла спалахнути, наговорити комусь грубощів через дрібниці. А тепер стала значно терплячішою і спокійнішою. Навіть коли вислуховую щось неприємне, намагаюся усміхатися й не конфліктувати. Бо зрозуміла: люди значно краще реагують на привітну усмішку, аніж на різкість. Крім того, у нас із мамою поліпшилися стосунки. Раніш я сердилася на неї за те, що вона вічно зайнята, мало приділяє мені уваги. Тепер розумію — мама просто втомлюється, їй потрібен відпочинок.

Дійсно, роботу ринкових торговців легкою не назвеш. Вони повністю залежать від примх погоди. У спеку доводиться подовгу сидіти на сонці, за негоди — під дощем, снігом. Та ще й безперервний шум, штовханина, гучна музика, що від ранку до вечора гримить з кіосків, які торгують відео- та аудіокасетами. До кінця дня мимоволі заучуєш напам’ять усі сучасні хіти. Дехто з підлітків навіть пританцьовує — треба ж якось розім’яти затерплі ноги. Надвечір, дивлячись на їхні втомлені, змарніли обличчя, думаєш: а чи варто з ранніх років занурювати наших дітей у вир ринкових відносин?

— Із суто медичної точки зору, ринкова торгівля абсолютно неприйнятна для дітей і підлітків, — упевнений лікар-педіатр Наталя Говорова. — На стихійних ринках вони стикаються з непомірними фізичними та психологічними навантаженнями. Почнемо хоча б із того, що їм доводиться протягом тривалого часу перебувати на ногах. І навіть у короткі хвилини відпочинку немає можливості зручно сісти, розслабити м’язи, розвантажити хребет. Тому у юних бізнесменів різко зростає ризик розвитку сколіозу, виникають інші проблеми з хребтом. А відсутність своєчасного гарячого харчування викликає розлади в роботі шлунково-кишкового тракту. Після сухом’ятки у багатьох школярів розвиваються гастрити. Крім того, на незміцнілу дитячу психіку атмосфера стихійних ринків із її неодмінними атрибутами — багатоголоссям, лементом, конфліктами, претензіями покупців — впливає вкрай негативно. Починаю переконувати батьків у тому, що ринок — не найкраще місце для дітей, а вони у відповідь: «Лікарю, та ви тільки гляньте, які вони дужі, високі! Якісь кілька годин на ринку постоять! Зате зароблять собі на кишенькові витрати!» Але підлітки лише з вигляду здаються міцними, насправді ж вони дуже вразливі. Наслідки емоційних і фізичних перевантажень можуть проявитися пізніше, уже під час навчального року. Юні бізнесмени часто скаржаться на швидку стомлюваність, млявість, втрату апетиту. Причина криється в тому, що вони влітку до ладу не відпочили, не набралися сил для навчання.

Однак докази медиків і педагогів далеко не завжди переконують батьків. Зараз багато з них мають особисті підсобні господарства чи ведуть власний бізнес, тож можуть самі вирішувати, із якого віку залучати до роботи дітей. Та й школярам не відмовиш у бажанні заробити на канікулах. Біда в тім, що можливостей у них не так уже й багато. Зрозуміло, на великих підприємствах, у солідних фірмах підлітків ніхто не чекає. А от, на думку фахівців, досвід ринкової торгівлі може виявитися дуже корисним. Це — своєрідний тренінг, де підлітки навчаються мистецтву ділового спілкування, пошуку взаємних компромісів, умінню правильно представити товар. Крім того, саме стихійний ринок учить швидко пристосовуватися до тих чи інших умов. Але таке навантаження слід суворо дозувати. Хоч би як тяжко було батькам, не можна дозволяти дітям трудитися за прилавком більше чотирьох-п’яти годин на тиждень. Інакше одномоментний прибуток може обернутися серйозними проблемами в майбутньому.