...І ВП’ЯТЕ ФУТБОЛЬНИЙ СВІТ ЗНІМАЄ КАПЕЛЮХА ПЕРЕД НИМИ

Уже майже тиждень весь світ учить нове слово — «пентакампеони». Збірна Бразилії, яку перед початком цієї світової першості якщо і вважали одним із фаворитів, то лише тіньових, завоювала Кубок світу. Вже під час першості бразильці зуміли повернути собі втрачену було репутацію, а чудова гра Рівалдо і Роналдо зробила збірну фаворитом фіналу.

Чи могла Бразилія програти німцям? Мабуть, могла. Було б це справедливо? Швидше ні, ніж так. Розв’язка першості світу 2002 року стала, можливо, одним із найсправедливіших фіналів за останні дванадцять років. Щоб довести свою перевагу над суперником, бразильцям не знадобилося пробивати післяматчеві пенальті, як у 1994-му, та й розгрому, на кшталт того, що вчинили французи «тетракампеонам» (уже екс-тетракампеонам) чотири роки тому, цього разу не вийшло. Два суперники були гідні одне одного: німці якщо і поступалися, то лише трішки, але ця мінімальна перевага латиноамериканців по ходу турніру знайшла своє вираження й у фіналі. Бразильці перевершили збірну Німеччини в індивідуальній майстерності. Того, чого трошки не вистачало, скажімо, Клосе, у Роналдо було в надлишку. Щоб вигравати чемпіонати світу, мало бути дисциплінованою і цілеспрямованою командою, треба мати й талант. Німці виграли ЧМ-90, але тоді в них були Маттеус, Клінсманн і Бреме, а нині, за великим рахунком, блискучу гру показав лише Баллак, який на фінальну гру не зміг вийти через дискваліфікацію... Ні, звісно, у Німеччини дуже симпатична збірна, і чомусь здається, що головні успіхи в неї ще попереду.

Так, збірну залишають «старі» Бірхофф, Боде і Лінке, але їхні місця займуть інші, нітрохи не менш обдаровані футболісти. Багато чекають від Себастьяна Дайслера, який не приїхав на нинішню першість через травму. Вже зараз цілком сформувався як класний форвард Бенжамін Ауер, велике майбутнє в Баллака і Клосе, які показали блискучу гру на цьому мундіалі. «На підході» Метцельдер і Кель, що завдяки бундестренеру Руді Феллеру вже понюхали пороху великих боїв, зовсім не вичерпав себе Кан, талановиті юні Юнгнікель і Маннер. Напевно хтось ще зуміє розкрити свій талант до 2006 року, коли світовий футбольний форум відбудеться в Німеччині.

Німці вміють готуватися до відповідальних подій, а тому немає сумнівів, що через чотири роки ми побачимо ще цікавішу збірну. Так що жаліти їх нині не потрібно — схоже, найважчі моменти в житті збірної Німеччини вже позаду, і незабаром вона знову займе по праву належне їй місце серед флагманів світового футболу. Здається, що сенсаційний прорив команди Руді Феллера — лише перший камінчик у низці майбутніх успіхів. Ну, а поки що можна подякувати збірну Німеччини за те, що цей фінал вийшов класним, видовищним, цікавим.

Граючи з бразильцями, німці не пішли в глуху оборону, як від них того очікували. Адже перші двадцять хвилин гри залишилися за бундестим! Складно сказати, чи робив Феллер ставку на швидкий гол, але оглушити суперника активністю своєї команди йому цілком удалося. Тренер збірної Німеччини немов ще раз давав зрозуміти — його команда не грала і не гратиме у футбол оборонний, її стихія — атака, її мета — ворота суперника.

Бразильці, проте, зуміли остудити полум’я суперника і почали плести мережива своїх атак. Сьогоднішній стиль команди Сколарі — «гра від півзахисту». Відбір м’яча відбувається в центрі поля, а далі вмілий перший пас додає імпульсу новій бразильській атаці. На позиції опорного хава у чарівників м’яча на нинішній першості грав Жилберто Сілва: з м’ячем його побачити було практично неможливо, але як чудово діяв цей непомітний герой у відборі!

Взагалі, цей чемпіонат світу підтвердив думку про те, що Бразилія — справжнє джерело футбольних талантів. Хіба до чемпіонату світу ми щось знали про того ж Жилберто Сілве? А про блискучого Клеберсоне? А про дуже надійного воротаря Маркосе? А ще є Рікардіньо, Кака, Андерсон Полга, Вампета, Беллетті, Еділсон, Рожеріо — ті, хто в будь-який момент міг підмінити «зірок».

У Німеччини такого розсипу талантів зараз немає, тому, напевно, ця цікава і по-своєму чарівна команда і програла фінал. Аналогії нинішньої бундестим зі збірною зразка 86-го після фінального поєдинку стали ще очевиднішими. Знову німці грали «без зірок», знову тренер-новачок зумів довести своїх хлопців до фіналу, знову в ролі лідера команди виступав воротар, і так само, як Шумахер 16 років тому, непробивний до цього Кан припустився фатальної помилки саме у фіналі. Поняття «утомлююча напруга» діє й у футболі — Кан перестав бути «залізною людиною», можливо, у найголовнішому матчі свого життя.

А ось інший гравець, якого, навпаки, уже було скинули з рахунків, у своїй основній грі виявив себе молодцем. Звичайно, це Роналдо. Нервовий зрив, що він пережив перед фіналом чотирирічної давнини, поставив на ньому тавро невдахи, а низка травм, що обрушилася на нього, лише поглибила цю незавидну репутацію. Перед чемпіонатом світу від Роналдо очікували: а раптом він вистрілить? Це «раптом» лише підкреслювало, що в ролі діючої зірки світового футболу Зубастика ніхто вже не сприймає.

Він повернувся. Спочатку «Феномен» справно, але дещо натужно вражав ворота суперників, потім його голи почали мати вже вирішальний характер. Останні три м’ячі збірної Бразилії на чемпіонаті належать саме Роналдо. Пеле, найкращого бразильського гравця всіх часів, він уже наздогнав. Для того, щоб наздогнати рекордсмена Герда Мюллера з його 14 м’ячами, Зубастику залишилося забити у фінальних турнірах чемпіонатів світу лише два м’ячі. У 2006 році йому буде лише 29 років...

Погодьтеся, дещо надзвичайним виглядає той факт, що акредитовані на ЧМ-2002 журналісти найкращим гравцем турніру назвали Олівера Кана. Причому за нього проголосувала понад чверть усіх представників преси. Роналдо ж задовольнився другим місцем. Парадоксально, проте новий «Золотий м’яч», наданий офіційним спонсором чемпіонату світу — компанією «Адідас», Кан завдяки пресі відібрав у людини, яка забила йому два голи у фіналі, причому перший — не без помилки самого голкіпера. Напрошуються два пояснення того, що сталося. Швидше за все, журналісти вирішили видати Кану втішливий приз, згадуючи, як блискуче він захищав ворота своєї команди протягом усього чемпіонату світу. У крайньому випадку, Роналдо став чемпіоном, найкращим бомбардиром і напевно стане найсильнішим за підсумками року й одержить інший «Золотий м’яч» після референдуму французького тижневика «Франс Футбол». По-друге, голосування тривало два дні. Частина представників преси мала можливість вибрати свого фаворита ще в суботу, під час матчу за третє місце, коли про подвиги Роналдо і трагедію Кана ще не було відомо. Інші голосували під час фіналу і, можливо, також поквапилися, натхнені тим, як у першому таймі Кан тричі врятував свої ворота після випадів Роналдо.

Хоч би як там було, Кан став шостим володарем «Золотого м’яча», який вручається з 1982 року. Причому раніше лауреати одержували старий варіант призу. Першим тріумфатором став італієць Паоло Росса, у 1986 році трофей одержав аргентинець Дієго Марадона, через чотири роки — італієць Сальваторе Скіллачі, у 1994-му — бразилець Ромаріо і, нарешті, чотири роки тому у Франції — Роналдо. До слова, тоді Зубастик також випередив об’єктивно найкращого гравця турніру Зінедіна Зідана (автора двох м’ячів у фіналі) саме тому, що голосування відбувалося до вирішального матчу.

Звичайно, не можна не згадати ще одну дійову особу фінального спектаклю. Італійський арбітр П’єрлуїджи Колліна, кандидатура якого як рефері фіналу викликала певні побоювання, за великим рахунком, провів цей матч зразково. Ознаменувавши жовтими картками на перших хвилинах ті моменти, що цілком можна було і залишити без уваги, «Фантомас» недвозначно натякнув футболістам, що попуску не буде нікому, і в результаті гра пройшла дуже коректно. З’ясувалося, що Колліна зовсім непоганий хлопець, і за такий фінал йому можна вибачити всі колишні гріхи, коли він одною невблаганною треллю свистка вирішував результати поєдинків. Просто Колліна раніше за інших зрозумів, що судді в сучасному футболі — такий самий розхожий товар, як і гравці. Забиті футболістами голи прирівняні до гарних суддівських жестів. І якщо у футболі існує попит на колоритних суддів як на елементи «шоу» — будь ласка, Колліна завжди готовий такому видовищу посприяти.

Гарний і дуже логічний фінал підвів риску під 17-ю першістю світу. Далекоглядні англійські букмекери вже почали приймати ставки на переможця наступного чемпіонату. Першою йде, звісно ж, Бразилія — чотири до одного. За нею — Німеччина, шість до одного. Словом, усі ті самі обличчя... Але до того чемпіонату світу нам усім ще потрібно дожити. А поки — дякуємо, Бразиліє! Спасибі, Німеччино! Ви подарували фінал, про який ми могли лише мріяти.