І СТУДЕНТИ КОХАТИ ВМІЮТЬ...

Кохання — це щось світле
й високе. Як люстра...

(Зі студентського фольклору)

Навряд чи варто стверджувати, що студентське кохання різко відрізняється від інших різновидів цього прекрасного почуття. Та все ж десять (і більше!) відмінностей тут можна знайти. Тому хотілося б черкнути кілька рядків про наболіле — про так зване студентське кохання. Ніхто, напевно, не стане сперечатися з тим, що від того, як розуміє нинішня молодь це почуття, багато в чому залежить, яким буде ставлення до кохання в майбутньому.

Молодість, пристрасність, мінливість

Ніщо так не налаштовує на кохання, як молодість, нуртуюча у жилах кров і розкута атмосфера студентської тусовки. Воістину в цей період життя від кохання просто нікуди сховатися, нікуди втекти. Адже навіть якщо студент вирішить піти в глибоку оборону, скажімо, з наміром не нашкодити навчанню, то кохання все одно просочиться крізь наглухо зачинені двері аудиторії. І ти не встигнеш помітити, як Купідон, влетівши раптово в кватирку і зумівши заховатися від суворого погляду викладача, проб’є стрілою твоє юне і беззахисне серце. Тож нерозумно наглухо зачиняти вікна й двері.

Якщо вже бідолаха Купідон, виснажений постійними тренуваннями у стрільбі з лука, примудрився не промахнутися, — бути біді. У студентській душі негайно спалахне вогонь, і не якийсь там безневинний вогник, а справжня лісова пожежа. І цілий взвод пожежних не подарує бідолашному студенту порятунку. Тільки от, на жаль, це грізне бурхливе полум’я занадто швидко гасне саме, що є однією з причин недовговічності студентських шлюбів. Молоді люди вступають у серйозні стосунки, не будучи готовими до них. До того ж, сидячи в одній і тій же аудиторії, закохані занадто швидко набридають одне одному. Адже для кохання необхідні розлуки та відстані.

Іноді, втім, студентські шлюби виживають. Гарненькі студентки вискакують заміж на першому-другому курсі, народжують дитину, а потім — пробач-прощай, граніт науки! Гризти його доводиться іншим, тим, кому нахабний Амур не влучив у самісіньке серце. Що вдієш — сім’я, діти... А alma mater, інститут себто, являється юним мамам тільки в солодких снах. Замість них навчаються чоловіки.

Однак необхідно назвати ще одну причину недовговічності студентського подружжя. І полягає вона, на мій погляд, у нинішньому падінні рівня духовності, що призвело до розквіту молодіжного цинізму, що заперечує саме існування сильного, глибокого і постійного кохання. А відсутність віри призводить до нездатності любити.

Цинізм проти романтики

Зараз важко зустріти молодих людей, усерйоз готових віддати все і ризикнути життям, щоб не дозволити порвати ту саму протягнуту між закоханими «чарівну невидиму ниточку», про яку співав Володимир Висоцький. Зате часто-густо — цинізм і прагматичність. Серед студентів побутує такий заяложений четверовірш, котрий найкраще відбиває думку сучасної молоді про кохання:

«Зачем любить, зачем страдать?

В конце любви всегда кровать.

Так лучше сразу на кровать,

Чтоб не любить и не страдать…»

Ці рядки — побічний продукт сучасної сексуальної революції, девіз якої — секс без почуттів, або вільне кохання. Секс без почуттів — це перевага інстинкту над душею. Подібні стосунки призводять до «самоти удвох», тобто навіть за наявності фізичної близькості партнери все одно самотні, адже їх зв’язує тільки інстинкт — основний чи другорядний, байдуже. У результаті в душах — зяюча пустота, а для нинішнього студента подібний стан не рідкість. Адже навіть прекрасне слово «кохати» в одному з варіантів сучасного сленгу перетворилося на грубе «каламутити».

Цинічно, але факт. Утім, у нинішнього студента-серцеїда немає часу думати про високе, оскільки доводиться поєднувати навчання з роботою. Романтика нині вимагає грошей, і навіть тривіальний букет троянд може «з’їсти» скромні студентські доходи.

Але немає виправдання тому, хто розучився відчувати прекрасне. Щоб його відчувати, треба хоча б розуміти, що це таке. Як відомо, бездуховність веде до вузькості світогляду, тому що «піпл не хаває Шуберта».

Справді, студент, який мчить о сьомій ранку крізь усе місто з букетом троянд, проривається крізь наглухо зачинені двері, відбиває натиск сонних, невчасно розбуджених сусідів, аби привітати кохану з днем народження, виглядає анахронізмом. А як хочеться, щоб у нашому прагматичному XXI столітті залишилося хоч маленьке місце для красивих учинків в ім’я любові. Адже, перефразуючи Карамзіна, «і студенти кохати вміють...».

Замість епілогу

Якщо після прочитання цієї статті у вас щось зрадливо закололо в грудях, не варто проклинати всюдисущого Купідона. Адже його зарплата невисока, от він і «шабашить» додатково, поза контрактом, відіграючись на циніках і прагматиках. І, звісно, на студентах, котрих іноді дійсно може спіткати справжнє, високе, вище від люстри й у рівень із зірками, кохання.