І БУВ ТИЖДЕНЬ ПЕРШИЙ...

Що важче: оцінювати події по гарячих слідах чи певний час потому, коли вгамуються пристрасті? Судити не беруся, кожна людина, мабуть, схильна ставитися до цього по-своєму. Ясно одне. Після закінчення першого тижня XVII чемпіонату світу з футболу навряд чи знайдеться на планеті хоча б одна людина, котра зі стовідсотковою впевненістю вже зараз може назвати ім’я нового короля. Кому саме судилося останнього дня червня зійти на світовий футбольний трон, поки що можна тільки гадати. Так, скоріш за все, чемпіоном буде хтось із когорти визнаних фаворитів, одні лише назви й титули яких часом викликають у суперників тремтіння, — Франція, Аргентина, Бразилія, Італія, Німеччина.

Проте погляньте на малопереконливий, якщо не сказати більше, старт французів. До сенсаційної поразки в стартовому матчі від дебютантів світових першостей діючі чемпіони світу і Європи додали нічию з Уругваєм і поставили цим себе на межу катастрофи. Тепер тільки перемога з різницею принаймні в два м’ячі дозволить підопічним Роже Лемерра продовжити боротьбу за Кубок світу. Так, у «трикольорових» майже та сама команда, що на попередній світовій першості громила всіх і вся. Але ж не можна забувати, що вона і «постаріла» на чотири роки. До того ж Франція з Зіданом і без нього, як говорять в Одесі, це дві великі різниці. А як вам фіаско португальців у поєдинку зі збірною США, командою, що представляє країну, яка перебуває на провідних позиціях у світі в чому завгодно, але тільки не в футболі? Саме в тому й полягає привабливість футболу, що часом у грі мільйонів титули й гучні імена вирішують далеко не все. Кому, скажіть, був би цікавий футбол як видовище, якби ще до стартового свистка арбітра менш імениті здавалися на милість грандам?..

Словом, сильні команди на нинішньому чемпіонаті, як завжди, є, а от слабких, схоже, з кожним разом стає дедалі менше. Навіть такий постійний аутсайдер, як збірна Саудівської Аравії, у пух і прах розбита в першому поєдинку німцями (8:0), через декілька днів у грі з Камеруном знаходить у собі сили зібратися й показати зуби. Не виключено, що фаворитам ще попсують нерви і збірні, чиї країни приймають ЧС-2002. Принаймні судячи з перших вражень, японці й корейці демонструють цілком сучасний футбол. А додайте сюди шалену підтримку власних болільників...

До речі, із заповнюваністю трибун під час матчів в організаторів чемпіонату поки що виникають певні проблеми. ФІФА навіть почала розслідування з приводу квиткової кризи. У центрі конфлікту опинилася англійська фірма «Byrom», із якою підписано контракт на виготовлення й доставку в Японію і Південну Корею квитків. Приміром, досі не відомо, чому на матчі відкриття світової першості залишилися незаповненими майже чотири тисячі місць. Крім того, організаторів бентежить, що телебачення постійно показує порожні місця на стадіонах, бо це, на їхню думку, створює враження провалу чемпіонату світу.

Добре ще, що не бушують футбольні хулігани. Вигнання на батьківщину декількох англійських фанатів, котрі намагалися розплатитися в одному з японських барів фальшивими доларами, й арешт групи німецьких уболівальників за спробу продажу фальшивих квитків, оце, мабуть, і все, чим відзначилися гості мундіалю. Утім, воно й не дивно, оскільки питання безпеки на світовій першості поставлено на чільне місце. Приміром, кожен болільник, перш ніж потрапити на трибуни, мусить пройти кілька кордонів. Спочатку аматорів футболу обшукують, заразом перевіряючи принесені ними речі. При цьому в обов’язковому порядку вилучаються металеві банки та скляні пляшки з напоями, а їхній вміст уболівальникам пропонують випити або перелити в паперові склянки. До того ж гамувати спрагу на трибунах болільникам дозволяють не чим доведеться, а тільки продукцією спонсорів чемпіонату — американських компаній «Кока-Кола» й «Будвайзер». Причому пиво продається тільки в першому таймі, та й то за принципом «одна склянка в одні руки». Яку ж нормальну людину після такої дози на подвиги потягне?.. На щастя, не чути поки що й про допінгові скандали, які вже набили оскому. Принаймні всі проби, взяті у футболістів до вчорашнього дня, незмінно давали негативний результат.

Безумовно, нинішній чемпіонат відкриє нові гучні імена. Правда, про це говорити ще рано, адже пора вирішальних матчів ще не настала. Хоча вже нині на вустах багатьох фахівців прізвище німецького форварда (до речі, поляка за походженням) Мирослава Клосе, котрий забив у двох перших поєдинках своєї команди чотири голи. А ось багато хто з визнаних зірок світового футболу — Фігу, Оуен, Бекхем й інші поки що не показують блискучих результатів. До речі, останньому не допомагають розправлятися з суперниками навіть спеціально виготовлені для нього зі шкіри кенгуру бутси вартістю майже в 15 тисяч доларів. Немає поки що в глядачів і можливості насолоджуватися грою футбольного бога — француза Зінедіна Зідана. Надрив м’яза стегна вже в двох матчах залишив Зізу не при справах. Утім, якщо в лідера французької команди, не виключено, ще буде шанс проявити себе, то культових виконавців ірландської та словенської збірних Роя Кіна та Златка Заховича через конфлікт із тренерами уже відправили додому. Що вдієш: язик мій — ворог мій...

Чемпіонат світу — це ще й солідний комерційний проект, адже, хоч як банально, футбол уже давно перестав бути просто грою. І хоч скільки пускали б критичних стріл убік 66-річного президента ФІФА Йозефа Блаттера, звинувачуючи швейцарця в усіляких гріхах, перед самим стартом ЧС-2002 його знову переобрали на цю посаду. А чому? Скринька, зважаючи на все, відкривається просто. Саме за Блаттера футбольна індустрія твердо стала на комерційну колію. І з кожним днем у світовому футболі фігурують дедалі більші суми. І за прикладами далеко ходити не треба. Невже тільки заради того, щоб підняти власний престиж у світі, Південна Корея погодилася стати однією з країн-господинь чергової світової першості, витративши на її організацію близько двох мільярдів доларів? Зовсім ні. Тільки завдяки перемозі своєї команди над збірною Польщі в першому ж турі південнокорейці чекають припливу в економіку своєї країни 1,7 мільярда доларів прямих інвестицій. Крім того, цей історичний успіх представників Країни ранкової роси (перший виграш збірної Південної Кореї на їхньому шостому чемпіонаті світу, починаючи з 1954 року), за підрахунками одного з впливових економічних дослідних інститутів, дозволить поповнити державну скарбницю 530-ма мільйонами доларів доходів від реклами. Тож шкурка вичинки варта.

Правда, грошова лихоманка часом дуже б’є по невибагливих запитах простих уболівальників. Не став винятком і нинішній світовий форум. Добре що немає проблем із телетрансляціями поєдинків у нас, в Україні, оскільки Перший національний канал викупив права на висвітлення всіх матчів (за наявною інформацією, це «задоволення» обійшлося в 700 тисяч доларів). А ось у деяких країнах СНД із демонструванням футбольної фієсти стався казус. Приміром, білоруси, покладаючись на свого сусіду й партнера за союзом Росію, прогадали. Виявилося, що, за договором, російські телеканали не мають права транслювати поєдинки чемпіонату світу за межі країни. Реакція болільників не змусила себе довго чекати. «Вони вкрали наш футбол. Геть режим», — із такими вимогами вийшли минулого понеділка сотні скривджених на вулиці Мінська. І треба сказати, що акція виявилася дієвою. З сьогоднішнього дня білоруське національне телебачення почне телетрансляції з Японії і Кореї. Причому мовлення вестиметься білоруською мовою.

Попереду в нас усіх ще три тижні футбольного божевілля — зі сльозами розпачу одних і радістю інших, із суддівськими помилками та травмами. Але тільки той, хто не здригнеться в цій «м’ясорубці», дістанеться вершини. Адже вона одна, а охочих скорити її поки що багато...