ГРУДЕНЬ. АЛІЄВ - Соціум - dt.ua

ГРУДЕНЬ. АЛІЄВ

19 грудня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №49, 19 грудня-26 грудня

Минулого тижня мені довелося багато писати й говорити про Гейдара Алієва — і я зовсім не впевнений, що востаннє...

Минулого тижня мені довелося багато писати й говорити про Гейдара Алієва — і я зовсім не впевнений, що востаннє. В будь-якому разі все, що відбуватиметься в Азербайджані в наступні роки, так чи інакше буде «перевірятися» особистістю померлого президента. До того ж для тих, хто жив в Радянському Союзі — на відміну, скажімо, від західних спостерігачів, — Алієв назавжди пов’язаний із зовсім іншою історичною епохою, коли портрети членів політбюро носили на першотравневих маніфестаціях, а переїзд першого секретаря ЦК азербайджанської компартії з Баку до Москви вважався важливим сигналом андроповського «омолодження» партійного керівництва, — що ж, тоді Гейдару Алієвичу було усього лише 60 років...

Кажуть, що багатьма радянськими республіками керують колишні партійні лідери. Однак насправді Алієв був єдиною постаттю брежнєвської епохи, якому вдалося шляхом неймовірних зусиль переправитися у сучасність. Всі інші — це вже люди перебудови, навіть сусід Алієва Едуард Шеварднадзе. Адже Шеварднадзе чекали у Грузії не стільки як колишнього першого секретаря, скільки як горбачовського міністра, приятеля Бейкера і Геншера. Алієв не приятелював з Бейкером і Геншером, він залишився у брежнєвському часі — але в результаті став для Азербайджану саме тією людиною, якій вдалося домовитися і з американцями, і з росіянами і вже практично мертвому переправити свій режим у майбутнє. Хай ненадовго, хай насправді це виявиться зовсім інший режим, однак — вдалося. І, не вдаючись до політичних категорій, скажу, що це справжня перемога над часом. Бо Гейдар Алієв вчився науки виживати зовсім в інших умовах післявоєнного радянського Азербайджану. Його існування в радянській політичній еліті серйозно відрізнялося від існування в еліті світовій. І той Азербайджан, до якого він повернувся після війни за Карабах, після правління Народного фронту, після хаосу заколотів, вже не був тим Азербайджаном, який він залишив. Йому довелося створювати щось інше і разом із цим переконувати підданих, що це і є відновлений старий добрий Азербайджан радянських часів. А насправді у того й цього Азербайджанів тільки й було спільного, що Алієв...

Але він умів змінюватися і змінювати все навкруги — навіть коли треба було гальмувати разом із ним цілій країні, знав, як зупинити цю машину і як її розігнати. Знав свої можливості і свої масштаби. Просто був професіоналом — хай феодальним, хай радянським, хай жорстким і навіть жорстоким, але — професійним до кінчиків пальців. Ніколи ним не захоплювався, але в епоху повної відсутності політичного професіоналізму не міг не поважати. Завжди пам’ятатиму свою несподівану телефонну розмову з ним в перебудовні роки. Він зателефонував до редакції «Независимой газеты» невдовзі після того, як Едуард Шеварднадзе вийшов з КПРС. Зателефонував, щоб повідомити про свій вихід з партії і продиктувати заяву. Я записав текст і не втримався від того, щоб не перепитати: навіщо вам це, Гейдаре Алієвичу? Можна зрозуміти Шеварднадзе — він діючий політик, знаходиться у постійній боротьбі в горбачовському оточенні... А ви — на пенсії, в політичному житті участі зараз не берете...

— Не турбуйтеся, молодий чоловіче, — почув у відповідь, — я все дуже добре розрахував...

І Алієв поклав трубку...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво