Гостинець гостинності. Круглий стіл на тему «Проблеми підготовки кадрів для готельного господарства» у Київському університеті туризму, економіки й права окреслив феномен, який не пов’язаний ані з інвестиціями, ані з економічними негараздами, а ховає

У травні першокурсниця Київського університету туризму, економіки і права Наталя Міхнова посилено готувалася… до «Євробачення» — її навіть звільнили від занять. Престижний пісенний конкурс — не лише змагання вокальних даних, пісень і сценічних образів. Для країни, що його приймає, це, насамперед, дуже складний іспит на гостинність. Уміння зрозуміти іноземного гостя у готелі, організувати йому безпроблемний побут, вміло показати туристичні принади, смачно нагодувати — це ті «дрібниці», які, зрештою, можуть створити позитивні враження, попри всі недороблені євроремонти, високі ціни і, можливо, навіть нестачу місць у готелях…

Наталя супроводжуватиме групу з Норвегії. Вибрали дівчину завдяки гарному володінню англійською. Для неї та інших студентів, котрі на час конкурсу «Євробачення» працюватимуть гідами-перекладачами або на різних посадах у готелях, це буде чудова практика. Вони не в навчальних, а у «польових» умовах відчують підводні камені та перспективи обраної професії. Та й безпосередньо поспілкуються з молоддю інших країн.

Як проголошує концепція Вищої школи готельного та ресторанного сервісу у Лозанні — всесвітньо відомого навчального закладу, який готує готельних менеджерів вже понад сто років, «у сфері туристично-готельних послуг може працювати та людина, яка відчуває потребу у наданні послуги іншій людині і від цього у вищій мірі отримує задоволення». Але така потреба з нічого не виникне. Коли між поняттями «послуга» і «прислуговування» ставився жирний знак рівності, покоївки та коридорні у готелях радянського зразка ходили з виразом англійської королеви, а щоб попросити чистий рушник, треба було записуватися на прийом, про філософію гостинності не поговориш. Звісно, йдеться не про всіх готельєрів, але немало саме із таким «багажем»-переконанням увійшло у ринкову економіку.

У світі готельний бізнес розвивається семимильними кроками. Чи є в нас шанси теж влитися у цей процес, перевчитися, перебудуватися? Чи це все одно, що поміняти групу крові? Донедавна кадри для готельного та ресторанного бізнесу в Україні готував лише Київський технікум готельного господарства, що був відкритий у 1979 році і за часів СРСР залишався єдиним у цій сфері. Власне підготовка фахівців з напряму «Туризм» була узаконена постановою Кабміну лише у 2002 році. Незабаром з’явилися відповідні спеціальності, у тому числі й готельне господарство та ресторанна справа. І хоча підготовку кадрів для сфери туризму та готельного господарства декларують уже 146 (!) вузів, проблем у цій сфері вистачає — як законодавчих (немає, хоча й пропонувалося розробити, окремого закону «Про готельну індустрію»), так і навчальних — труднощі у підготовці фахівців з масових професій для готелів. Попри все готельна сфера — вельми перспективний ринок праці, який нині особливо потребує вливання молодих, навчених умів із психологією працювати для людей. Закономірно, що круглий стіл зібрав у себе найдосвідченіший у цьому питанні ВНЗ.

Володимир ФЕДОРЧЕНКО, ректор Київського університету туризму, економіки і права, професор, президент об’єднаного університету туризму держав — учасниць СНД: У світі існують численні готельні мережі, як «Хілтон», «Маріот», «Шератон» та інші. Вони стимулюють розвиток готельних послуг і підвищують ефективність використання засобів розміщення. На жаль, в Україні така форма організації роботи відсутня, і рівень послуг не відповідає вимогам міжнародних стандартів: готелі не забезпечені автостоянками, ресторанами і кафе, саунами, торговельними закладами тощо. Ціни ж досить високі. Тому не випадково місткість готелів використовується по Україні на 30%, а по Києву — на 50%.

Напередодні «Євробачення» готельна проблема постала у «всій красі». Ми втрачаємо імідж, не долічуємся туристів, врешті не добираємо грошей через банальну відсутність місць у готелях! Але тільки спорудженням будівель справу не залагодиш. В Україні найближчим часом планується побудувати не менше 20 тисяч малих готелів — це робочі місця, які дуже швидко можуть з’явитися. Хто там працюватиме? Адже перетворити готельний бізнес на високорентабельний допоможе значним чином формування кваліфікованого складу персоналу та управлінців. Кадри потрібно добирати ще на рівні абітурієнтів — просіявши крізь сито, мов золотий пісок, і виховавши.

Скажімо, не всі наші першокурсники у майбутньому стануть готельєрами-фахівцями. Але це логічно — залишаються тільки ті, хто гостинним, як то кажуть, вродився.

На сьогодні в Україні в готельній справі зайнято 0,1% економічно активного населення. Для порівняння: у Великобританії — 10,3%. Загалом же у світі у туристично-готельному бізнесі зайнято понад 8% працездатного населення, а за прогнозами найближчим часом очікується 9% і більше — тобто десь у межах 260 млн. чоловік.

Надія ФОМЕНКО, перший проректор КУТЕП: Рада Європи визначила п’ять груп ключових компетенцій, якими мають оволодіти молоді спеціалісти: умінням брати на себе відповідальність, врегулювати конфлікт у колективі, бути толерантним, поважати інші культури, мови й релігії, вільно розмовляти іноземними мовами, володіти комп’ютерними технологіями і виробити готовність здобувати й поглиблювати фахові знання впродовж усього життя. Головне призначення фахівця у туризмі — слугувати людям, така специфіка його професійної діяльності. Він повинен креативно мислити, мати широкий науково-природничий і гуманітарний кругозір, бути підготовленим духовно, морально, фізично і професійно.

Вікторія ДМИТРЕНКО, начальник управління туризму Запорізької облдержадміністрації: Ми зрозуміли, що наш регіон можна розвивати не лише як промислово-індустріальний, а й як туристичний, рекреаційний, адже тут розташовані курорти місцевого й державного значення. Але, маючи у ресурсах понад 400 об’єктів розміщення на Азовському узбережжі, виявили, що лише 3—5% із них відповідають міжнародним стандартам. Кадри ж застаріли безнадійно. Коли у ліцензійні умови включили пункт про підготовку кадрів, вперше за підтримки КУТЕП ми організували кілька семінарів із підготовки й підвищення кваліфікації. Директори курортних і рекреаційних об’єктів розміщення спочатку зустріли навчання у багнети, мовляв, такого ніколи не було, для чого це потрібно. Опісля ж, одержуючи сертифікати, дякували й дивувалися — справді, стільки років пропрацювали, а лише тепер дізналися, що, виявляється, працювали у туризмі…

Дякуючи підтримці КУТЕП, Держтурадміністрації України, в регіоні відкрилися факультети туризму, сподіваємося, це теж зніме напруження кадрової проблеми.

Світлана Волкова, декан факультету здоров’я, спорту і туризму Запорізького інституту державного і муніципального управління: У нашому навчальному закладі туризм як спеціальність одержав ліцензію лише у березні минулого року. Цікаво, що у цьому напрямі одразу ж побачили своє майбутнє 20 третьокурсників факультетів іноземних мов та міжнародної економіки і перейшли до нас вивчати туризм і готельне господарство.

Однак зіштовхнулися з труднощами, головна з яких — нікому вчити учителів. Професори й доценти не мають підготовки, вчимося з коліс, використовуємо кожен семінар, круглий стіл тощо з участю досвідчених викладачів. Усі підручники закуповуємо у КУТЕП. Немає методики, а вона напрацьовується із накопиченням досвіду. І де проводити три заплановані практики? Студенти поки що не уявляють, ким і де вони працюватимуть. Бо ж досвідчені працівники готельного господарства вельми неохоче пускають до свого кола новачків…

У Запоріжжі зараз працюють 12 готелів.

Галина ЦЕХМІСТРОВА, декан факультету туризму, готельно-ресторанного бізнесу КУТЕП: Донедавна у готельних комплексах, як і в турфірмах та турагенціях, на керівних посадах працювали фахівці з будь-якою базовою освітою, пройшовши відповідну перепідготовку або спеціалізацію з менеджменту туристичної індустрії. Але рівень обслуговування споживачів туристичних послуг в Україні відповідатиме світовим стандартам лише тоді, коли кадри для туристично-готельної сфери готуватимуть викладачі з науковим ступенем і відповідною професійною орієнтацією. Першими право на це отримають магістри з туризму та гостинності. Поки що магістратури з туризму у навчальних закладах немає.

Враховуючи це, Науково-методична комісія з напряму «Туризм» Міністерства освіти та науки України запропонувала організувати перепідготовку викладачів зі спеціальності «Професійне навчання. Туризм» у нашому ВНЗ як базовому. Пропозицію було підтримано, перепідготовка ведеться — майбутні викладачі грунтовно вивчають історію, філософію та правові основи туризму, блок дисциплін туристського спрямування, захищають дипломну роботу з методики навчання фахівців у сфері гостинності.

Лілія Лояк, Івано-Франківський комерційний технікум, голова предметної комісії туризмознавчих дисциплін: Інтерес до туризму в регіоні високий. Наш заклад першим на Івано-Франківщині почав готувати спеціалістів готельного спрямування. Силами студентів розробили низку екскурсій, а також одно-дводенні тури — деякі з яких навіть зацікавили представників ЗАТ «Івано-Франківськтуризм», і продовжуємо розробляти нові, а також готуємо методрозробки для потреб регіону. Один із постулатів нашого навчального закладу такий: кожен фахівець з туризму повинен бути здатним розробити туристичний продукт і запропонувати його. Отже, перед тим як піти на виробничу практику, наші студенти вже знають ази роботи у межах навчально-туристичної фірми та готелю.

Володимир Кохненко, виконавчий директор Асоціації навчальних закладів України туристичного і готельного профілю: Сьогодні до підготовки кадрів для туризму та готельної справи долучилися 146 вузів. Класичних ВНЗ туристичного спрямування небагато: два у Києві, по одному в Донецьку, Івано-Франківську, Львові та Ялті. У переважної більшості інших ліцензійний обсяг прийому — від 50 до 100 студентів, які вивчатимуть туризм та готельну справу за наявності багатьох тисяч студентів на інших спеціальностях. І це для таких ВНЗ вигідно, бо є відповідний попит. Велика кількість вузів зосереджена там, де є багаті туристично-рекреаційні можливості. По-перше, у Київському регіоні (я б розширив його межі, бо забувають про Чернігів, де є пам’ятки значно давніші, ніж у Києві, про Канів, Переяслав-Хмельницький, Умань), по-друге, у західному — Закарпаття, Прикарпаття, Буковина, Поділля, по-третє, у південному — Крим і Одещина.

Кожен ВНЗ програму навчання розробляє під свої потреби, але відповідно до затверджених міністерством стандартів. Щоб об’єднати інтелектуальні зусилля у справі науково-методичного забезпечення навчального процесу було вирішено створити громадську організацію — Асоціацію навчальних закладів України туристичного і готельного профілю. До неї увійшли 75 навчальних закладів із згаданих 146. Навчально-методична комісія асоціації відіграла ключову роль при відкритті напряму «Туризм», вивчивши зарубіжний досвід, зібравши думки і підготувавши рекомендації.

У рамках асоціації студенти (КУТЕП та ще семи інших вузів) можуть виїздити на стажування до Німеччини — за результатами відбору німецької сторони (кожні три місяці 25—30 осіб працюють на робочих місцях), стажуються також у Туреччині, Бельгії, Франції та Єгипті.

В.Федорченко: Скажу так: щоб справді підготувати фахівця, який відповідав би європейському та світовому рівню, треба створити у навчальному закладі професійну ауру. А вона з’явиться лише тоді, коли навчальний заклад переважно підпорядкований саме цьому напряму. Коли ж ВНЗ ведуть підготовку за 10—15 спеціальностями, а напряму «Туризм» — маленький шматочок, професійну ауру створити неможливо. Тому нові стандарти поставили дуже серйозні вимоги: у кожному навчальному закладі, який збирається готувати або вже готує фахівців для сфери туризму і готельних послуг, повинен бути навчально-виробничий готель еталонного зразка з усім навчально-методичним забезпеченням, навчальні лабораторія-ресторан, лабораторія-бар, лабораторія-туристська фірма, сучасні лінгафонні кабінети тематичного спрямування, комп’ютерно-інформаційне забезпечення — не просто взагалі, а такі програми, як глобальна система бронювання місць у готелях, авіаквитків тощо. До того ж потрібні викладачі-спеціалісти і програма підвищення їхньої кваліфікації за спеціальностями. І тут нас повинно підтримати Міністерство освіти і науки.

Ольга Любіцева, голова НМК Асоціації навчальних закладів України туристичного і готельного профілю, професор НДУ ім. Т.Шевченка: Нещодавно в асоціації під час круглого столу розглянули питання про готовність відповідати вимогам Болонської декларації і виявили значні проблеми — як ув’язати наші діючі стандарти з правилами, що діють у країнах, які стали учасниками Болонського процесу. Зараз ліцензується багато вузів з напряму «Туризм». Майже на кожному засіданні розглядаємо 15—20 справ із ліцензування. Справді, велике значення має якісний набір студентів, і тут поради практиків щодо виявлення обдарованості та здібностей у юнаків і дівчат, що бажають працювати в індустрії гостинності, безумовно, повинні бути враховані.

«ДТ»: Хотілося б почути з уст спеціалістів, котрі не один рік працюють у готельній справі, яким вони бачать свого майбутнього працівника, а перед тим — абітурієнта?

Христо РОГЛЄВ, генеральний директор готельного комплексу «Братіслава», завідуючий філією кафедри теорії та практики туризму та готельного господарства, заслужений працівник сфери послуг: На мій погляд, по-перше, людина має бути привітна, якщо хочете, красива, охайна, любити людей, знати дві-три мови. Я пам’ятаю часи, коли в Києві директорами готелів призначали полковників — щоб порядок наводили. Тепер там мають працювати менеджери. Вони обов’язково повинні вчитися управляти персоналом, знати, як працювати з людьми. По-друге, студенти на першому-другому курсах мають обов’язково попрацювати офіціантами і покоївками, вивчити службу прийому. Майбутній спеціаліст, який із часом виросте до генерального директора готелю, має знати низову ланку, навіть повинен вміти готувати! І найголовніше — слід обов’язково запланувати в навчальній програмі стажування у найкращих готелях України і за кордоном. Тоді народиться спеціаліст вищого класу.

Я пропоную своїм студентам тему курсової роботи — навчіть мене, як поліпшити роботу нашого готелю. Останні цікаві пропозиції були щодо автоматизації — нещодавно ми запровадили систему «Готель-3».

Ольга Соколенко, начальник служби прийому й розміщення готелю «Русь»: У нас постійно є потреба у кадрах, колектив омолоджується. Мені часто доводиться спілкуватися із претендентами на те чи інше робоче місце у службі прийому та розміщення. Не кожна людина підходить для роботи у готелі, слід мати багато якостей, основна з яких гостинність. Не кожен із тих, хто приходить, має таку вроджену якість. І цього не навчиш — це риса характеру. Ще майбутній працівник повинен бути терплячим і доброзичливим — це необхідно для створення у готелі атмосфери гостинності. І обов’язково знати мови — без цього з іноземним гостем не порозумієшся.

Наше завдання, окрім того, щоб дати спеціальні знання, — навчити студента і співробітника дивитися на всі пропоновані послуги, на все, що відбувається у готелі, очима гостя. Тільки тоді можна досягти успіху. Поставивши себе на місце гостя, можна знайти вихід із найнестандартнішої ситуації, хоча керівникам підрозділів слід робити все, щоб таких ситуацій було якнайменше.

Вадим РЕВЕНКОВ, заступник генерального директора готельного комплексу «Братіслава»: Я починав свій трудовий шлях у готелі «Інтерконтиненталь» у місті Астані в Казахстані, прийшовши з іншої професії — перекладача. Навчався в австралійських менеджерів, тепер цими знаннями ділюся з колегами у «Братиславі». Головне, на що зверталася увага, — кожен член персоналу повинен бути готовим продавати свій продукт. У готелю є лише один шанс залучити гостя. Якщо цей шанс втрачено, той вже ніколи до нашого готелю не повернеться. Тому головною турботою персоналу є guest satisfaction — задоволення гостя готельним сервісом. Не клієнт для нас, а ми — для клієнта.

Будь-хто з персоналу, починаючи з низової ланки, повинен знати, що він є невіддільною складовою створення прибутку: безпосередньо — через структури, що продають продукт, чи опосередковано. Готель іде на будь-які, навіть прямі витрати, аби тільки гість поїхав із позитивними емоціями. У провідних готелях світу ретельно й прискіпливо підбирають кадри на першому етапі — шляхом скринінгу та використання найпередовіших методів. Вони проходить тренінг у найсучасніших готелях. Отже, запорукою майбутнього задоволення професією буде практика студентів у авторитетних і визнаних готелях.

А керівники повинні надихати підлеглих особистим прикладом, оскільки пасивність керівництва не навчить персонал працювати відмінно. Якщо у готелю виникли труднощі, потрібно, хоч і важко, зважитися на рішучий крок — змінити керівний склад.

«ДТ»: Чи можуть випускники, що приходять на роботу у ваш готель, стати не просто найманими працівниками, а й співавторами? Чи є у них можливість привнести щось нове, чи їх причісують під гребінець стандартів вашого підприємства?

Ірина Івченко, працівник відділу кадрів готелю «Дніпро»: Близько 75% працівників готелю — випускники КУТЕП. Вони — обличчя нашого готелю. Готель «Дніпро» і науково-виробничий комплекс університету мають спільну угоду про практику студентів, про підвищення кваліфікації, про творчу співпрацю. Часто до нас на роботу приходять ті, хто практикувався тут із першого курсу. Студент учиться в університеті і вчиться у нас на виробництві. Звісно, у нього вже є широке поле діяльності.

Людмила Поважна, проректор з навчально-виробничої роботи: Ми проводимо багато ділових ігор, де наш студент може виступити директором готелю, керівником кожного з підрозділів. Коли наші випускники приходять на практику або вже на роботу, вони дивляться на готельний менеджмент свіжим поглядом. Особливо ж після закордонної практики, скажімо, у п’ятизіркових готелях Єгипту, Турції, Німеччини. Це вже відпрацьовано методично.

Працівники готелів керують практикою студентів і є авторами та співавторами навчальних посібників, зокрема, Христо Йосипович Роглєв написав підручник «Основи готельного менеджменту». Напрям підготовки фахівців новий, науково-педагогічні працівники університету вже підготували близько 40 підручників та посібників. При цьому акумулюємо науковий досвід усіх ВНЗ, що входять до складу Асоціації навчальних закладів туристичного і готельного профілю.

Олена Шалата, голова студради, третьокурсниця факультету туризму, готельного та ресторанного бізнесу КУТЕП: Я хочу знати, які знання мені слід здобути, щоб бути затребуваним спеціалістом. Це питання наших студентів дуже хвилює, і я жалкую, що нас так мало було на цьому круглому столі. Я особисто вивчаю три мови — англійську, французьку і німецьку, намагаюся дізнатися зі своєї спеціальності якомога більше. У стандартах сказано, що у ВНЗ має бути навчальна готельна база, а як щодо необхідної літератури? Мені доводиться багато підручників купувати, а я ж плачу за навчання. Чи не можна було б, щоб студента, який зацікавлений у освіті, добре вчиться, ВНЗ чи турфірма забезпечували спеціальною літературою у повному обсязі і безкоштовно?

І бажано побільше практики — саме у готелях вищої категорії, де впроваджуються нові підходи з надання послуг та організації праці персоналу.

Світлана МОКРОУСОВА, асистент-психолог готелю «Прем’єр-палас»: Я відповідаю за студентів-практикантів (це окремий напрям моєї роботи). Намагаємося ставитися до них уважно, бо вважаємо, що підготовка кваліфікованих кадрів — спільне завдання ВНЗ і готелів, куди вони прийдуть працювати. Давайте подивимося правді в очі: навіть якщо студент грав у рольові ігри, де уявляв себе на місці директора готелю, його ніхто не поставить на керівну посаду одразу ж по закінченні навчального закладу. Навіть якщо у людини червоний диплом, вона приходить на роботу в іншу структуру, де є свій статут, свої правила, свої норми, і де випускнику потрібно пройти адаптацію. Теорія — не практика. У нашій спільній програмі прописані такі пункти: ми відбираємо студента ще на першому курсі технікуму чи університету, тестуємо і практично готуємо йому на майбутнє робоче місце. Починає практику він на найнижчій позиції і, якщо відповідає нашим стандартам, чогось навчився, наступну практику студент проходитиме на вищій позиції. Співробітники готелю проводять для студентів заняття — тренінги, зустрічі з менеджерами різних відділів.

В.ФЕДОРЧЕНКО: 2002 року було затверждено Державну програму розвитку туризму на період 2002—2010 рр., 2003-го — прийнято Закон «Про туризм». Закону ж, який би регулював готельну справу, поки що немає. Хоча цікаво, що на Русі ще у XII столітті діяла так звана «скра» — для тих, хто проживав у «гостином дворе», вона визначала правила користування, проживання, внутрішнього розпорядку, взаємин із місцевим населенням. У XII столітті розуміли, що без нормативно-законодавчого врегулювання готельна справа існувати не може! Адже потрібно було упорядкувати та гармонізувати складне соціальне явище — стосунки між людьми.

Скра — «книга законів» або «судебник» — перші з відомих правил організації готельної справи на Русі. Вони були запроваджені в Новгороді в іноземних «гостиних дворах». Утворення торгових дворів у чужих землях, безумовно, вимагало упорядкування певних правил поведінки і торгівлі німецьких купців. Це найстаріший правовий документ, який зберігся до наших днів і який було покладено в основу організації готельної справи у середньовічному Новгороді.

Формування нормативних документів у сфері готельного господарства йшло трьома напрямами, бо існувала система міських готелів (мінжилкомунгоспів), система «Інтуристу» (всі найкращі готелі в Союзі) і система Центральної ради з туризму і екскурсій профспілок (близько 500 тис. одиниць різних структур туристських підрозділів). Тепер всі їх потрібно привести до єдиного законодавчого знаменника. Для цього ми й уклали угоду з НДІ соціально-трудових відносин у Луганську і почали дуже активно співпрацювати. Парадокси у старому Класифікаторі професій були вражаючі. Портьє «загнали» у категорію, де освіта не потрібна взагалі, достатньо лише разового інструктажу, тоді як для ворожки вища освіта обов’язкова. Хоча портьє сьогодні конче необхідно володіти іноземними мовами, бажано двома, комп’ютерно-комунікаційними технологіями, бути психологом, щоб розмовляти з клієнтом будь-якого рівня — артистом, робітником, бізнесменом, ученим!

Сергій Бардаш, проректор з навчально-методичної роботи КУТЕП: Впровадження напряму «Туризм» відповідає чинним нормативним актам в галузі освіти. Варто зауважити, що за ним розроблено галузевий стандарт вищої освіти в Україні, який діє вже протягом трьох років. Ведеться підготовка за трьома спеціальностями: готельне господарство, безпосередньо туризм (бакалавр, спеціаліст, магістр) і організація обслуговування у готелях та туристичних комплексах на освітньо-кваліфікаційному рівні молодший спеціаліст.

Однак ми не можемо розглядати розвиток системи вищої освіти без взаємоузгодження діяльності Міністерства праці і соціальної політики та Міністерства освіти та науки України. Адже може статися, що молоду людину готували п’ять років, а працювати їй ніде, бо спеціальності немає в Класифікаторі професій. Такі приклади є.

У Класифікаторі професій уже було проведено п’ять змін, внесені доповнення. Спільними зусиллями Держтурадміністрації, Асоціації навчальних закладів туристичного і готельного профілю, науково-виробничого комплексу нашого університету вже розроблено й уведено 31 професійне угруповання для галузі туризму і готельної справи, а також підготовлені кваліфікаційні характеристики.

На наш погляд, підприємствам галузі, суб’єктам малого та середнього бізнесу вкрай необхідні фахівці, що матимуть комплексні технологічні знання та знання з основ управління, — для реалізації проектів саме в даному секторі національної економіки. Саме з цією метою ми звернулися до вже згаданого НДІ соціально-трудових відносин у Луганську, щоб увести до чергової зміни Державного класифікатора ДК 003-95 такі професійні назви, як «фахівець з туристичного обслуговування», «фахівець із готельного обслуговування», «організатор туристичної і готельної діяльності», «адміністратор готелю (туристичного комплексу)» та ін.

Поряд із тим ми занепокоєні зволіканням розробки Довідника кваліфікаційних характеристик професій (ДКХП) для готельного господарства, яке раніше було віднесене до житлово-комунального господарства.

«ДТ»: Якщо планується побудувати 20 тис. нових малих готелів, то скільки приблизно потрібно підготувати для них спеціалістів?

Анатолій Матвієнко, перший заступник голови Держтурадміністрації України: У новому Законі «Про туризм» проголошено, що туризм визнано пріоритетною галуззю економіки і культури. Люди, що працюють у ній, повинні мати відповідний фах, підготовку і бажання здобути під час навчання знання. Вищий виконавчий орган у галузі туризму, з одного боку, тішить те, що спеціалістів готують 146 навчальних закладів, а з іншого — турбує. Адже на сьогодні, власне у туризмі (туристичні оператори і туристичні агенти) у нас працює по факту приблизно 35 тис. чоловік, ще 120 тис. — у готелях, будинках відпочинку, мотелях та ін., тобто загалом десь 155 тис. чоловік. За нашими даними, у навчальних закладах на різних формах навчання щороку готують близько 6500 фахівців. (Порахуйте, яка ротація кадрів може бути, яке оновлення.) За напрямками навчання приблизно 40% займає готельне господарство. Хоча, за світовим досвідом, з точки зору кількості робочих місць фахівців готельного господарства саме і не вистачає. І я не думаю, що «Прем’єр-палас» чи інший готель піклуються про навчання студентів з доброти душевної. У них є нагальна потреба, цього вимагає їхній бізнес. Класних фахівців на вулиці не знайдеш.

Попри позитив, який тут звучав, у нас втрачено важливу ланку навчання—виробництво. Займаючись бізнесом, як правило, ніколи вчити, бо як записано у статуті, мета суб’єкта господарювання — отримати прибуток.

Підготовка фахівців у нашій галузі йде не за держзамовленням, не фінансується державою, студенти самі платять за своє навчання. І хоча є конкуренція ВНЗ, підготовка фахівців навіть з точки зору психологічної готовності останніх до надання послуг є величезною проблемою.

Зараз у нас вартість послуг та їхня якість не співвідносяться. Наприклад, готель у тій же Британії чи Німеччині реалізує послуги по 30 доларів за добу, виживає, існує, ще й має певні прибутки. У нас 150 доларів за добу — і грошей немає, прибутків немає, вижити неможливо, готель закривається. На жаль, ми не готуємо готельєрів-бізнесменів.

За кількістю населення — 55 млн. — Великобританія трохи більша від України. У Лондоні — 20 тис. готелів. У готельній сфері загалом зайнято 2,4 млн. Якби ми створили стільки робочих місць, то як і де підготувати стільки фахівців? І якщо не підготуємо вчителів, хто ж навчатиме? Перші кроки ми зробили: відкрили напрям, створили науковий центр. Треба рухатися далі.

«ДТ»: Напевне, легше навчити молодих, ніж переучувати тих, хто працює давно і за старими стандартами. А останніх у готельному господарстві чимало…

В.Федорченко: В Україні немає жодного центру підготовки та перепідготовки й підвищення кваліфікації. А в Німеччині, наприклад, — понад 300 таких центрів! У Японії, уявіть, навіть двірника готують два роки — адже він працює з вторсировиною, а у цій справі треба бути фахівцем!

Наш факультет довузівської підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації на рік проводить трохи більше 100 семінарів. Ідею про центри перепідготовки в Івано-Франківську, Чернівцях, Херсоні на місцях підхоплюють «на ура». Але на це потрібні кошти. Хоча слід згадати класичну формулу: кошти, вкладені у підготовку фахівців, найбільш рентабельні. Це мотивація багатьох країн, які справді розвивають туризм. Китай, який оголосив себе туристським тигром XXI століття, почав зі створення 845 навчальних закладів туристського спрямування. Сьогодні у його планах приймати 140 мільйонів іноземних туристів на рік. Туреччина торік лише від туризму отримала 18 млрд. дол. — майже річний бюджет України. І такі приклади можна наводити ще.

* * *

Сьогодні в Україні 1218 готелів, але лише 252 з них мають автостоянки, 546 — ресторани, кафе, бари, 202 — сауни й басейни, 217 — пральні та іншу додаткову інфраструктуру, близько 103 (хоча ця цифра весь час змінюється) — різні торговельні заклади. Тобто більшість готелів не відповідають середньому світовому рівню.

За оцінками студентів, з якими мені довелося спілкуватися, 80% збираються працювати саме за обраною спеціальністю. Їм буде до чого докласти рук.

P.S. Із власних вражень. Наша співвітчизниця Олеся Потімкова — з нового покоління менеджерів, заступник директора чотиризіркового готелю «Європа-fit» в угорському місті Хевіз. Освіту одержала за кордоном. Таке враження, що вона ніколи не спить. Пізно увечері ще на роботі, рано-вранці — вже. Але завжди з голочки одягнена, зі свіжим макіяжем та зачіскою, ні сліду втоми, боронь Боже, роздратування. Завжди готова до розмови з будь-яким відвідувачем. Таке враження, що не існує проблем, які вона не могла б вирішити. Відкрита, сяюча посмішка і готовність прийти на допомогу у найпримхливішій забаганці. І тримається з тобою на рівних. Ось де вищий пілотаж гостинності!