Генеральний директор НТН Олександр Ілляшенко О частоти начистоту

Судовий розгляд стосовно правомірності мовлення телеканалу НТН у ряді областей, схоже, набуває хронічного характеру. Навесні, після публічних акцій протесту самого каналу й підтримки з боку широкого кола громадськості, Вищий господарський суд України відхилив касаційну скаргу Генеральної прокуратури та ліцензію на мовлення каналу визнав дійсною. Проте 4 жовтня Верховний суд України своєю постановою скасував постанову Вищого господарського суду, а також рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції, які оскаржуються Національною радою з питань телебачення і радіомовлення. Справу направлено на повторний розгляд до суду першої інстанції. І це означає, що телеканалу НТН доведеться розпочинати все спочатку, щоб довести законність отримання частот.
Судове рішення викликало резонанс. Захисниками телеканалу виступили різноманітні політичні сили. Фракція Ю.Тимошенко закликала українські суди відстоювати право журналістів на об’єктивність. А народний депутат від СДПУ(о) І.Шурма виступив із фракційним зверненням до Генпрокуратури України «здійснити перевірку фактів тиску екс-секретаря Ради національної безпеки та оборони Петра Порошенка на суддю Верховного суду України щодо прийняття необхідного судового рішення, що стосується телеканалу НТН». Підтримав канал і Микола Катеринчук, порадивши юристам НТН «попрацювати з першою інстанцією, оскільки шанси стосовно повторення такої самої позиції існують».
Усі погоджуються: цей випадок — тривожний сигнал, який свідчить про те, що демократія і свобода слова в Україні знову під загрозою.
Тим часом механізм отримання частот залишається невідпрацьо­ваним, отже, зберігається ризик, що частоти видаватимуть і забиратимуть не за законом, а «за поняттями». І будь-яка телекомпанія, яка захотіла розширити мережу свого мовлення, ризикує…
Представники НТН порушували це питання в суді й навіть вносили свої пропозиції, та наразі безрезультатно.
— Не даватиму політичних оцінок, оскільки я не політик, а менеджер, — каже генеральний директор НТН Олександр Ілляшенко. — Хоча очевидно: якщо напередодні виборів закривається один із телеканалів, отже, згортаються принципи демократії.
НТН — це бізнес-проект. Відпочатку його редакційна по­літика була спрямована на створення професіонального новинарного каналу. Не секрет, що канал має донецькі корені. І, на мій погляд, влада побоюється, що під час виборів ми можемо схилитися у певний бік. Проте свою неупередженість у висвітленні подій ми довели ще під час президентських виборів. Тих, хто приходив і приходить до нас працювати, попереджаємо: вони можуть й навіть зобов’язані відображати те, що бачать, — без будь-яких темників і сторонньо­го тиску з боку. У нас постійно присутні найрізноманітніші точки зору. Та, вочевидь, комусь вигідно тримати нас на короткому повідку напередодні виборів.
— Не лише ви доводили своє право на мовлення через суд...
— Безумовно. Хоча жодний із телеканалів, перебуваючи у схожій правовій ситуації, не відчував такої «уваги» з боку влади. Жодному каналу Генпрокуратура не висувала обвинувачень у несплаті зборів, що не відповідає дійсності. Взяти те саме рішення стосовно ТК «П’ятий канал». Тенденція одна. А рішення — протилежні. Хоча голова судового засідання, хоч як дивно, той самий — Ігор Шицький.
— Як прийняте судом рішення позначиться на інформацій­ній політиці каналу?
— Допоки нас не позбавили ліцензії, мовитимемо. Нічого не зміниться. Я переконаний, що за умови неупередженого ставлення судів і відсутності тиску з боку владних структур телеканал зможе довести свою правоту й, використовуючи всі надані законом можливості, захистити свої права.
Частотами ми почали займатися півтора року тому. Процедура прораховування була тривалою, складною і влетіла нам у копієчку. А роботи в 75 містах (із них 16 обласних центрів) обійшлися в суму понад 10 млн. грн. Сьогодні всі вони закінчені й проплачені.
І якби ці частоти в нас віді­брали, то хтось практично задарма отримав би не просто прораховані й перевірені частоти, а готову мережу.
— Розкажіть про юридичний бік питання, починаючи від ваших заявок до Нацради для прорахувань і закінчуючи всіма судовими позовами.
— Генпрокуратура подала касаційну скаргу до Вищого господарського суду України з проханням відновити терміни подачі касаційних скарг на правомір­ність видачі нам ліцензії, оскільки відповідно до закону вони давно вже минули, і водночас визнати рішення про видачу нам ліцензії недійсним і призупинити його дію. Цікаво, що на цьому етапі оскарження виступила Генпрокуратура, а не Нацрада, оскіль­ки відновлення пропущеного процесуального строку оскарження для Генпрокуратури було реальним, а для Нацради — проблемним.
Слід зазначити, що, по-перше, Генпрокуратура може вчинити так лише в тому разі, якщо порушені чиїсь права, скажімо, юридичної (фізичної) особи чи держави. Тому й був використаний аргумент, який не відповідає дійсності, — нібито несплата каналом збору. Факт оплати легко перевірявся. Та, на мою думку, потрібен був просто привід.
По-друге, посилалися на те, що частоти отримані НТН поза конкурсом. Щоб установити істину, ми звернулися до Академії правових наук для проведення науково-правової експертизи. Її загальний висновок: усі наші дії, що стосуються доповнень до ліцензії по частотах, цілком законні. Ці висновки були надані нами як до прокуратури, так і до господарського суду.
По-третє, прокуратура скаржилася, що суд прийняв неправильне рішення. Та до сфери її компетенції взагалі не входить право оцінювати рішення суду.
По-четверте, касаційна скарга подається у випадках, коли істотно зачіпаються інтереси держави, зокрема в особі Нацради з питань телебачення і радіомовлення, особливо, якщо Нацраді завдано великого матеріального збитку, скажімо, у вигляді грошового збору, що не був отриманий від позивача. І тут ми чисті перед законом, про що свідчить проплачена нами та пред’явлена в суд платіжка на суму понад 2 млн. 162 тис. грн. Цю суму, до речі, Нацрада прорахувала за найвищим коефіцієнтом — п’ять — при можливих значеннях від двох до п’яти.
— Тобто можна сказати, що для отримання ліцензії ви використовували всі наявні у вас можливості, притім на цілком законних підставах?
— Хочу уточнити. Не ліцензії. Вона в нас була, на відміну від одного відомого каналу, який ліцензію одержав за рішенням суду, але Нацрада воліє про це мовчати. Ми отримали зміни до чинної ліцензії, яка розширює мовлення каналу. І цілком законно. Та з боку влади тяганина була неймовірна. Так, Нацрада свого часу понад чотири місяці не могла прийняти якесь зрозуміле рішення з нашого питання.
— І все-таки, оскільки конкурсу не було, чи можете ви однозначно стверджувати, що видача вам ліцензії була справедливою?
— Так, я можу це стверджувати. Тому що ми заплатили за прорахування частот чималі гроші й велику суму вклали у розвиток мережі. Чому цим має користуватися хтось інший? І не просто справедливо, а й законно! Тому що ми діяли в рамках закону. До речі, не лише ми, а ще кілька каналів одержали частотні розширення через суд. Однак тільки щодо нас Нацрада виявляє «таку завзятість».
А порядок прорахування частот і нормативне регламентування внесення відповідних змін до ліцензії, а також порядку проведення конкурсів містять серйозні протиріччя, що й породжує правову невизначеність і численні суперечки.
Наприклад, ситуація з відомим розважальним телеканалом, який не оплатив прорахування частот. Нацрада виставила їх на конкурс, а прораховані за гроші каналу частоти стали буквально «розривати» інші телекомпанії. Тоді канал звернувся до суду, і також по суду ці частоти одержав. Вищий господарський суд визнав його правоту.
— Навесні ви прийняли рішення боротися за свої права публічно. Чому?
— Вдатися до такого кроку нас просто змусили обставини, і ось як це було. Нас неодноразово попереджали: на суд чинять великий тиск, і є всі підстави припускати, що рішення буде політичним. Та спочатку ми, переконані у своїй юридичній правоті, особливого значення цьому не надавали. І лише після того, як судове засідання було перенесене спочатку на 29 березня, потім на 1 квітня, зрозуміли, що, коли далі сидіти тихо, нас просто позбавлять наших частот, і нічого ми вже домогтися не зможемо.
Тоді й було прийняте рішення провести низку публічних акцій, аби привернути увагу громадськості до самого процесу і змусити суд приймати законні рішення. До наших акцій приєдналися люди, яким була небайдужа доля каналу. Після того, як процес був виграний, настало затишшя. Ми спокійно вели мовлення на наших частотах. Стежили за новими судовими «частотними» розглядами й чекали, коли ж Нацрада розробить, а Верховна Рада узаконить нормальний механізм отримання частот. Та поки особливих змін у цьому напрямі не спостерігається.
— Що насамперед ви хотіли б змінити в цьому механізмі як переможці процесу?
— Удосконалити процедуру отримання частот у напрямі публічності й прозорості. Важливо, щоб усе було зважено, продумано з урахуванням інтересів усіх сторін і прописано в законі. Щоб запобігти, наприклад, і умовам конкурсу під певний канал, і багато чому іншому.
— Олександре Борисовичу, прокоментуйте чутки про по­літичне підгрунтя цього процесу.
— Наш канал намагається бути максимально об’єктивним, «не прогинатися» перед владою, і ніхто за претензійність нам дорікнути не може. Можливо, у цьому причина «небайдужого» ставлення з боку влади. Не секрет, канал має донецьке походження. Напевно, тому Шевченко сказав, що в нас «погана історія». Ну, і спроба обмеження мовлення каналу напередодні передвиборних перегонів...
— У принципі, варіант, при якому частоти одержує не той, хто їх оплатив, а той, хто домовився з Нацрадою, цілком реальний?
— Виходить, так.
— Такі випадки були?
— Якось, із компанією ТЕТ. Коли вони оплатили частоти, які Нацрада виставила на конкурс, їх стали буквально розривати інші телекомпанії за допомогою тієї самої Нацради. Тоді ТЕТ звернулася до суду і за його рішенням ці частоти одержала. Вищий господарський суд, який розглядав справу щодо телекомпанії ТЕТ, відмовив у задоволенні касаційної скарги, а рішення Київ­ського апеляційного суду залишив без змін.
— Що б ви хотіли змінити в цьому механізмі насамперед?
— Удосконалити процедуру отримання частот. Важливо, щоб усе було продумано з урахуванням інтересів усіх сторін і прописано в законі. Доцільно було б, щоб Нацрада купувала частоти сама, а потім уже на конкурсній основі «продавала» їх телеканалам. І для цього держава виділяла б кошти з бюджету.
— Яка подальша концепція розвитку каналу?
— Передусім інформаційна спрямованість. Інформаційні програми телеканал транслює понад п’ять годин на день. По-друге, щільна робота з регіонами. Варто віддавати під регіональний блок вагому частину всіх новин. А розважальний блок має бути прив’язаний до основного й відповідати смакам нашої аудиторії, тобто тих, хто цікавиться новинами. НТН уже запустив два нових проекти — «Особистий погляд» із Людмилою Хорів і «Політтерор». Плану­ємо запуск ще кількох інтелектуальних ток-шоу. Спеціально для цього створили велику студію.
— А кадрова політика?
— Коли займалися побудовою каналу, брали хлопців із певним рівнем «зірковості», які вже мали досвід роботи на інших каналах. Виявилося, проблем із ними набагато більше, ніж із тими, хто прийшов із регіонів. Набагато легше навчити, ніж перевчити. Сьогодні 80% наших кадрів — регіональники.
Ми плануємо ще трохи розширити штат журналістів інформаційного відділу, передусім за рахунок людей із регіонів. Хоча головні критерії, за якими робимо відбір, — спроможність навчатися і професіональна відповід­ність каналу.
— Навесні, передбачаючи не­об’єктивність судових орга­нів, ви проводили різнома­нітні акції протесту. Чому мовчали цього разу?
— Просто розслабилися. Надто вже очевидною була наша правота. Повірили в те, що перед законом усі рівні. А отже, у даному разі суд буде на нашому боці. Хоча, переконаний, зрештою ми цього все одно доб’ємося.