Європейський досвід і український медійний віз

Значна кількість профільних міжнародних заходів, проведених в Україні наприкінці минулого року, показала, що принаймні в наших західних партнерів надії на встановлення цивілізованих правил гри в українській медійній сфері ще живі. Посольства Німеччини, Польщі, США, Франції, міжнародні організації, як і раніше, не втрачають оптимізму, пропонуючи нам експертну, консультативну й фінансову допомогу в створенні громадського мовлення, роздержавленні ЗМІ, забезпеченні прозорості прав власності на медіа. Що в українських партнерів уже починає викликати легке здивування. Адже, як зазначив Валерій Іванов, президент Академії української преси й співорганізатор низки міжнародних конференцій, за довгі роки декларацій і обіцянок, даних українською стороною, успішне розв’язання цих проблем не тільки не наблизилося, а й навіть ще більше віддалилося.

Так, стосовно суспільного телебачення з’ясувалося, що українські учасники міжнародної конференції не тільки не мали чіткого уявлення, як саме його треба створювати, а й навіть не знали, навіщо воно взагалі потрібне й чим відрізняється від того, яким нас «годують» нині. З державними ЗМІ ситуація ще складніша, тому що їх кількість за пострадянський період замість того, щоб скорочуватися, дедалі зростала й нині досягла абсолютно ірраціонального рівня. І тільки медійний ринок дав деякі підстави для позитиву. І до того ж не завдяки зусиллями наших законодавців, а, як зазначив директор з правових питань Інтерн’юз Павло Моїсеєв, завдяки перспективі приходу іноземного капіталу й виходу на світовий фондовий ринок. За його припущеннями, саме такими устремліннями пояснюються навальні прогресивні зміни, що відбуваються нині на СТБ (особливо на тлі інших каналів цієї ж медіагрупи).

На жаль, розв’язання інших проблем (зокрема, з суспільними й державними ЗМІ) основним гравцям медійної сфери очевидної комерційної вигоди не обіцяє. Зате загрожує їм втратою можливості маніпулювання громадською свідомістю у власних інтересах. Хоча розв’язання всіх цих завдань, підкреслює координатор програми преси й інформації представництва Європейської комісії в Україні Девід Стулік, — частина наших зобов’язань перед Радою Європи, а ці зобов’язання, своєю чергою, є важливою складовою Плану дій Україна—ЄС.

Щоб допомогти нам виконати наші ж зобов’язання й гарантувати нашим ЗМІ можливість виконувати функції «сторожового пса демократії», Страсбург реалізує вже другий План дій РЄ для ЗМІ в Україні. Його координатор Ізабелла Хруслінська називає себе оптимістом. Навіть попри те, що дуже добре знайома з реаліями українського медійного життя й упертим небажанням нашої сторони всерйоз сприймати страсбурзькі стандарти й власні обіцянки. В інтерв’ю «ДТ» пані Хруслінська навела попередні підсумки минулого року:

— Наш нинішній План дій складається із трьох частин. Перша — законодавча — полягає в імплементації європейських стандартів в українське законодавство. Рада Європи мала намір допомогти у підготовці нових законопроектів або ж прийнятті нових редакцій вже існуючих. Зокрема, до березня були готові експертні висновки з чотирьох українських законодавчих актів (двох уже наявних і двох законопроектів). У першому випадку це Закон «Про телебачення і радіомовлення» й Закон «Про Національну раду з телебачення і радіомовлення», у другому — про інформацію й внесення змін у деякі закони України з метою забезпечення прозорості відносин власності на засоби масової інформації. На жаль, уся робота в цьому напрямі зупинилася через політичну кризу, що почалася в Україні. Звичайно, всі вироблені нами рекомендації залишаються в силі, але рік у цьому відношенні можна вважати втраченим. Утім, можливо, й не тільки рік. Адже нинішня експертиза РЄ того ж закону про Нацраду вже п’ята...

Друга частина плану виписана спеціально для Національної ради з телебачення і радіомовлення, ця робота виявилася дуже ефективною. По-перше, ми точно знали, хто є нашим партнером у реалізації цієї частини плану, з ким можна обговорювати пріоритети наших спільних програм, як максимально використовувати адміністративно-фінансові можливості Ради Європи. Було організовано експертні поїздки співробітників Нацради в країни, досвід яких найбільш цікавий щодо цього, проведено тренінги й семінари, зокрема й з дуже важливої складової частини їхньої роботи — моніторингу. Було проведено конференцію «Європейські стандарти діяльності регуляторних органів електронних ЗМІ: прозорість і незалежність», на яку ми запросили експертів із п’яти європейських країн.

Третя частина нашого плану спрямована на підтримку й розвиток комерційних ЗМІ, зокрема в регіонах. Ця робота виявилася найбільш успішною. Спілкування з нашими українськими колегами переконало нас у винятковій важливості цього напрямку, й ми рекомендуватимемо розширити цю лінію при підготовці наступного Плану дій, який прийматиметься вже в березні. При цьому ми визначаємо теми семінарів і конференцій (корупція в ЗМІ, регулювання онлайн-медіа, практика Європейського суду з прав людини в застосуванні 10-ї статті) з огляду на пропозиції наших українських партнерів — Національної комісії зі ствердження свободи слова й розвитку інформаційної сфери, а також Незалежної асоціації телерадіомовників, Індустріального телевізійного комітету, Інтерн’юзу.