Друге тисячоліття: рік Тигра в ріці часів - Соціум - dt.ua

Друге тисячоліття: рік Тигра в ріці часів

14 січня, 2010, 13:34 Роздрукувати Випуск №1, 14 січня-22 січня

1506 — У Лісабоні помер видатний німецький географ, картограф, астроном і мандрівник Мартін Бехайм. Уродженець Нюрнберга прославився створенням у 1492 р...

1506 — У Лісабоні помер видатний німецький географ, картограф, астроном і мандрівник Мартін Бехайм. Уродженець Нюрнберга прославився створенням у 1492 р. першого глобуса, в якому втілилися уявлення європейців про географію напередодні відкриття Америки. Брав участь в експедиціях португальських мореплавців, які шукали морський шлях до Індії. М.Бехайм був близько знайомий із Фернандо Магелланом та Христофором Колумбом. Як усебічно розвинений учений зіграв важливу роль в епоху географічних відкриттів.

1530 — 25 червня найближчий соратник Мартіна Лютера Філіп Меланхтон у 28 статтях (німецькою мовою та латиною) виклав основи лютеранства і представив їх на рейхстазі в Аугсбурзі — місті, в якому проводилися імперські з’їзди. Так зване Аугсбурзьке сповідання уніфікувало обрядовий бік лютеранства, виділивши важливу складову відносин між світською та духовною владою — беззастережне підпорядкування церкви світському володарю. Новообраний імператор Священної Римської імперії Карл V і більшість депутатів рейхстагу відхилили Аугсбурзьке сповідання, що стало поштовхом до тривалої, у тому числі і збройної, боротьби між протестантськими та католицькими князями Німеччини. Тільки з підписанням 1555 р. у тому ж таки Аугсбурзі релігійного миру настала відносна рівновага та була закріплена незалежність князів, вільних міст і станів у питаннях віри; набрав чинності і став загальним принцип cujus region, ejus religio — із лат. «чия влада, того й віра».

26 грудня в Агрі помер засновник імперії Великих Моголів, нащадок Тимура Захіреддін Мухаммад Бабур. Вигнаний узбеками з рідного Мавераннахра, він зумів створити власну державу в Афганістані (Кабул), а 1526 р., після перемоги при Паніпаті над султаном Делі Ібрагімом Лоді, завоювати і більшу частину Індії. Талановитий письменник (автор безсмертної історії свого життя «Бабур-наме» і по-східному солодких, але абсолютно не нудотних газелей і рубаї), Бабур стоїть в одному ряду з Фірдоусі, Навої, Нізамі, Джамі, Хафізом та Хайямом. Його перу належать також законознавчий трактат «Мубайюн» і наукова праця з поетики «Аруз Рісолані».

1542 — 21 липня папа римський Павло III благословив Святу службу (Sanctum Offscium) — верховний трибунал інквізиції, що складався з шести кардиналів. Першим її керівником став кардинал Караффа (у майбутньому папа Павло IV, 1555—1559 рр.). В юрисдикції трибуналу перебували всі справи, пов’язані з проблемами віри. Посилення боротьби з єретиками дало старт Контрреформації.

22 листопада Іспанське королівство прийняло для своїх колоніальних володінь «Нові закони», які зобов’язували метрополію захищати тубільців-індіанців, а також обмежували рабство. Фактично, це був перший крок до поступового скасування рабства в іспанських колоніях в Америці: «Повеліваємо й наказуємо, щоб у майбутньому було заборонено з будь-якої причини, чи то під час війни, чи у вигляді покарання, чи у вигляді викупу за щось, перетворювати індіанця на раба...». Звісно ж, ухвалення законів і їх виконання — дві великі різниці. Як і слід було очікувати, «Нові закони» наштовхнулися на лютий опір конкістадорів, які використовували рабську працю індіанців на срібних копальнях. Невдовзі в Америку буде спрямований потік більш витривалих рабів із Африки.

1566 — 6 вересня під час облоги угорського міста Сегетвар у поході на Відень помер султан турок-осман Сулейман Пишний. У роки його правління Османська імперія сягнула найбільшого розквіту. Сулейман I захопив Белград (1521 р.), розгромив у битві під Мохачем 1526 р. угорського короля Лайоша II і завоював майже всю Угорщину. Також у роки його правління (з 1520 р.) османські війська окупували Грузію, Вірменію та Північну Персію, Алжир, Судан і Еритрею. Тільки 1565 р. турки зазнали серйозної поразки під час облоги Мальти. Сулейман I був талановитим адміністратором (склав кодекси державного управління), а також стояв біля витоків розквіту культури своєї велетенської імперії.

1614 — 6 квітня в Толедо помер геніальний іспанський художник Ель Греко (Доменіко Теотокопулі). Уродженець Криту (1541 р.), грек із походження, у своїй творчості вигадливо поєднував дуже різні школи живопису — візантійську, венеціанську та іспанську. Ель Греко писав картини на біблійні сюжети, а також портрети, які ніби випромінювали внутрішнє світло, і наповнені експресією пейзажі — містичні й реалістичні одночасно. З 1560 р. творив у Венеції (у майстерні Тиціана), 1570 р. переїхав до Рима. З 1577 р. жив і працював у духовній столиці Іспанії Толедо. З картин Ель Греко назву лише малу дещицю: «Марія з немовлям», «Краєвид Толедо перед грозою», «Портрет Великого інквізитора» (дона Фернандо Ніньо де Гевари), «Поховання графа Оргаса», «Портрет кавалера з рукою на грудях» (можливо, Сервантеса), «Лаокоон».

1626 — Під час Тридцятилітньої війни (1618—1648) армії імператора та Католицької Ліги завдали ряд серйозних поразок протестантам. Так, 25 квітня у битві біля Дессау на Ельбі командувач імперської армії, кондотьєр Альбрехт фон Валленштайн розгромив Ернста фон Мансфельда;
26 серпня біля замку Луттер у Північній Німеччині Йоганн-Церклас фон Тіллі зломив опір данців короля Крістіана IV.

1638 — Англія стала першою країною, в якій було офіційно скасовано катування.

1662 — У квітні на старшинській раді в Козельці Яким Сомко обраний «повним гетьманом» Лівобережної України, що перебувала під протекторатом московського царя. Втім, кандидатура владного, авторитетного полковника не влаштовувала Кремль і не була затверджена. На знаменитій Чорній раді 1663 р. під Ніжином висуванець «сіромах» Іван Брюховецький був обраний новим гетьманом; невдовзі його суперників — Якима Сомка і Василя Золотаренка — стратили в Борзні.

1686 — 6 травня підписано «Вічний мир» між Московією та Річчю Посполитою. Було затверджено всі постанови Андрусівського перемир’я 1667 р. (тільки Київ уже остаточно ставав підвладним царю, але з виплатою 146 тис. карбованців сріблом компенсації). Вся Лівобережна Україна, Сіверська земля (зі Стародубом і Черніговом), Запорожжя і Смоленськ відійшли до Московського царства. Південна Київщина та Брацлавщина (практично, повністю збезлюділі під час Руїни) оголошувалися нейтральною територією. Кремль зобов’язався анулювати всі договори з Османською імперією та Кримським ханством і вступити в антитурецьку Священну Лігу.

1698 — Цар Петро I жорстоко придушив повстання стрільців, які виступили проти утисків безпосередніх начальників, тягот служби та хабарництва чиновників. Вони встановили зв’язок із царівною Софією Олексіївною, силоміць постриженою в черниці Новодівичого монастиря, маючи намір звести її на престол. 18 червня у кровопролитному бою поблизу Новоєрусалимського монастиря стрільців було розгромлено регулярними військами.
1182 стрільці страчені на Красній площі.

1722 — Кінець династії Сефевидів у Персії. Афганські племена після восьмимісячної облоги захопили столицю Персії Ісфахан. 23 жовтня шах Персії Солтан Хусейн I здався на почесних умовах, передаючи престол вождеві племені гільзаїв Махмуду.

1746 — У засланні в селі Холмогори померла Ганна Леопольдівна, з листопада 1740 р. по листопад 1741 р. вона була правителькою (регентшею) при російському імператорі-немовляті Іоанні VI Антоновичі. 25 листопада 1741 р. у результаті двірського перевороту до влади прийшла дочка Петра I Єлизавета Петрівна. Іоанн Антонович і Ганна Леопольдівна були відправлені в заслання.

1794 — У березні в Кракові розпочалося повстання, спрямоване проти Другого поділу Речі Посполитої, яке охопило значну частину Польщі та Литви. Очолив його герой Війни за незалежність у Північній Америці Тадеуш Костюшко. Протягом восьми місяців поляки опиралися російським військам, але 10 жовтня після нищівної поразки під Мацейовичами і взяття в полон Костюшка, все було вирішено. 4 листопада війська під командуванням Олександра Суворова штурмом узяли Прагу — передмістя Варшави. Після капітуляції поляків окупанти на вулицях Варшави влаштували криваву вакханалію.

27—28 липня (9—10 термідора) під час Термідоріанського перевороту, що його очолили Жозеф Фуше, Жан-Ламбер Тальєн і Поль Баррас, повалено криваву якобінську диктатуру. Вже наступного дня в Парижі були гільйотиновані Максимільєн Робесп’єр, Луї Антуан Сен-Жюст, а також 71 відомий якобінець.

1806 — 16 липня в Парижі підписано договір про створення Рейнського союзу — об’єднання 16 німецьких імперських держав під протекторатом Франції. Військові частини членів союзу зобов’язані були брати участь у походах імператора Наполеона. Менш як за місяць, 6 серпня, Франц II зрікся корони імператора Священної Римської імперії германської нації. Під ім’ям Франц I він ще 11 серпня 1804 р. прийняв титул спадкоємного імператора Австрії.

1830 — Дуже яскравий на події рік, можна сказати — революційний.

Падіння династії Бурбонів. 27 липня в Парижі розпочалися масові збройні сутички між городянами та військами, викликані публікацією королівського ордонансу від 25 липня, який істотно обмежив свободу преси і розпускав палату депутатів. 29 липня повстанці захопили палац Тюїльрі і всі урядові споруди. 31 липня до Парижа прибув представник молодшої гілки Бурбонів герцог Орлеанський, який став намісником королівства. 2 серпня король Карл X зрікся престолу.

4 жовтня в Бельгії відбулася революція, спрямована проти нідерландського короля Вільгельма I. Національний конгрес Бельгії 18 листопада проголосив незалежність країни. 1831 р. досить ліберальну конституцію Бельгії затвердив перший король бельгійців Леопольд Саксен-Кобург — ставленик Великобританії і Франції.

29 листопада у Варшаві замахом на намісника царства Польського, великого князя Костянтина Павловича, розпочалося Польське повстання. 25 січня 1831 р. сейм Польщі заявив про повалення Миколи I з польського престолу. Тільки у вересні 1831 р. спільними зусиллями російських і прусських військ повстання було придушено.

17 грудня в Колумбії помер Сімон Болівар — визнаний лідер боротьби за незалежність іспанських колоній у Південній Америці. Болівар був прибічником об’єднання всіх колишніх іспанських колоній у єдину федеративну державу на кшталт США.

1854 — 13 березня Великобританія та Франція уклали оборонний і наступальний союз із Османською імперією, яка ще 4 жовтня 1853 р. оголосила війну Російській імперії. 9 квітня 1854 р., після оголошення Великобританією та Францією війни Росії, Кримська війна ввійшла в нову фазу. 2 вересня союзна англо-франко-турецька армія висадилася під Євпаторією. 8 вересня російські війська зазнали нищівної поразки в битві на річці Альма. Спроба деблокади Севастополя завершилася невдачею після Інкерманської битви 24 жовтня, в якій російські війська зазнали поразки.

1866 — 16 квітня в Петербурзі революціонер Дмитро Каракозов скоїв невдалий замах на російського імператора Олександра II.

14 червня 12 німецьких держав — серед них такі надзвичайно впливові, як Баварія, Ганновер, Саксонія і Вюртемберг, — підтримали Австрію в її конфлікті з Пруссією щодо самостійності Шлезвігу та Гольштейну, анексованих 1864 р. у Данії. Результат швидкоплинної австро-прусської війни був вирішений після повної перемоги пруссаків під Кенігретцем і Садовою 3 липня. Побоюючись втручання Франції, канцлер Пруссії Отто фон Бісмарк спішно уклав мирний договір на досить м’яких для Відня умовах — 20 млн. талерів репарації, розпуск Рейнського союзу, приєднання Шлезвігу та Гольштейну до Пруссії. З цього дня чільну роль у Німеччині посіла Пруссія. У війні Австрії й Італії (яка уклала з Пруссією союзний договір), що йшла паралельно, італійці зазнали поразки і на суходолі, і на морі. Але, за умовами мирного договору, Відень поступився Венеціанською областю і визнав легітимність Савойської династії.

1878 — 3 березня в Сан-Стефано укладено прелімінарний договір, який завершив російсько-турецьку війну. За його умовами, Османська імперія поступалася величезними територіями не тільки Росії, а й новоствореним державам на Балканах. Найбільші держави Європи вирішили переглянути Сан-Стефанський договір. Зі зміцненням позицій Росії на Балканах не погодилися Австро-Угорщина та Великобританія, які внесли протест проти укладання миру. За посередництва Отто фон Бісмарка 13 червня в Берліні було скликано міжнародний конгрес. Учасниками його стали Австро-Угорщина, Великобританія, Німеччина, Італія, Росія та Туреччина. Через місяць, 13 липня, було підписано трактат, відповідно до якого істотно зменшено території, приєднані як до Росії, так і до Сербії, Чорногорії та Греції. Туреччина визнала незалежність Румунії, Сербії та Чорногорії. Замість незалежної Великої Болгарії на її півночі створювалося самокероване автономне князівство, а на півдні Болгарії — автономна провінція Східна Румелія під верховенством султана.

18 грудня в Горі (Грузія) народився Йосип Джугашвілі. Офіційна дата народження багатолітнього лідера Радянського Союзу Йосипа Сталіна — 21 грудня 1879 року.

1902 — У містечку Верінінг укладено мир, який завершив війну Великобританії та бурських республік — Оранжевої вільної держави і Трансваалю. Останні стали британськими колоніями. Втім, дуже скоро бури повернули собі чільні позиції в Південній Африці.

1914 — 28 червня в Сараєві вбиті ерцгерцог Франц Фердинанд, спадкоємець австро-угорського престолу, і його морганатична дружина Софія фон Гогенберг. Убивця — сербський студент Гаврило Принцип з організації «Млада Босна». За спинами виконавців перебувала таємна організація «Єднання або смерть», більше відома під назвою «Чорна рука». Очолював її полковник Драгутін Димитрієвич (для соратників — Апіс), у 1914 р. — начальник військової розвідки Генштабу Сербського королівства. У липні хитку рівновагу в Європі було порушено (23 липня Австрія передала Сербії ультиматум, якого Белград не міг виконати в повному обсязі), і 28 липня Австро-Угорщина оголосила Сербії війну.

Датою початку Першої світової війни вважається 1 серпня, коли Німеччина оголосила війну Росії.

1938 — 29 вересня у Мюнхені підписано угоду глав урядів Великобританії (Невілл Чемберлен), Франції (Едуард Даладьє), Німеччини (Адольф Гітлер) та Італії (Беніто Муссоліні) про передачу нацистській Німеччині прикордонних земель Чехословаччини (Судетська область, населена переважно німцями). Представники Чехословаччини не були навіть запрошені до Мюнхена. 30 вересня президент Чехословаччини Едвард Бенеш по радіо оголосив про прийняття умов, несумісних із життєдіяльністю держави; французькі та англійські «союзники» банально зрадили одну з найдемократичніших країн Європи. Уже вранці 1 жовтня нацисти розпочали окупацію Судетського краю. Результат Мюнхена-38 став катастрофою для Чехословаччини: Берлін анексував до 30% її території з 33% населення, найважливіші промислові райони, де вироблялося 70% заліза та сталі, 66% вугілля, найбільші електростанції, практично всю лінію потужних укріплених районів; було перерізано всі найважливіші залізничні магістралі. 15 березня 1939 р. німецькі війська окупували беззахисну квазі-державу (точніше, те, що від неї залишилося після Мюнхена-38).

1950 — 25 червня війська північнокорейського комуністичного режиму перейшли кордон із Південною Кореєю в районі 38-ї паралелі. Початок Корейської війни, яка завершиться 27 липня 1953 р. укладанням перемир’я в Пханмунджомі. Під час війни Північну Корею підтримували Радянський Союз (який надав зброю та військових радників) і КНР (1,5 млн. «добровольців»), а Південну — війська
15 країн ООН, і насамперед США.

1962 — 9 серпня в Монтаньйолі (Швейцарія) помер лауреат Нобелівської премії, видатний німецький письменник Герман Гессе. Був відомий своєю пацифістською позицією в роки світових воєн, виступав проти нацистів, вимушено емігрував до Швейцарії. Блискучий стиліст, автор романів «Степовий вовк», «Гра в бісер», «Деміан», «Нарцис і Гольдмунд», повісті «Сіддхартха», оповідань та есеїв.

1986 — 26 квітня на Чорнобильській атомній електростанції на північ від Києва під час проведення експерименту стався вибух ядерного реактора. Сумарна радіація ізотопів становила 50 млн. кюрі (у 30—40 разів більше, ніж при вибуху атомної бомби в Хіросімі 1945 р.). За офіційними даними, загинуло 28 чоловік, сотні були опромінені, понад 100 тисяч осіб евакуйовані. За наслідками Чорнобильська катастрофа не має аналогів у світі.

1998 — 11 травня у Франції розпочато карбування монет єдиної валюти Європейського Союзу — євро. Вже 1 січня 1999 р. на території 11 країн ЄС (окрім Англії, Данії, Греції та Швеції) євро було введено в обіг.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво