ДРУГА ДИТИНА В СІМ’Ї: РАДІСТЬ І ПРОБЛЕМИ

Майбутній мамі дитина часом видається якоюсь гарною ангелоподібною істотою, на яку дуже чекають, але недостатньо уявляють, якою ж вона буде. Немає нічого дивного в тому, що при першій вагітності материнське почуття може прокинутися не відразу — інколи через кілька тижнів або навіть місяців після народження маляти. Адже набагато більше ми любимо людину, яку добре знаємо. Ще складніші внутрішні переживання чатують на батьків, які зважилися народити другу дитину.

Багатьох лякає неминуча зміна усталених сімейних ролей і формування нових взаємин між членами сім’ї, особливо якщо вікова різниця між дітьми невелика. Спочатку в душі часто поселяється певний розлад. Діти ж з великою цікавістю ставляться до перспективи появи братика або сестрички. Поки вони не в змозі передбачити негативних наслідків цього факту і вибудовують собі лише райдужні перспективи.

Якими можуть бути наслідки, і чи можна їх уникнути? З цим запитанням я звернулася в Інститут психології ім.Костюка до завідувача лабораторії консультативної терапії і психології, кандидата психологічних наук Зої Григорівни Кисарчук.

Інколи жінка починає відчувати, ніби вона зрадила свого малюка заради другого. Цілком можливо, що відразу після пологів може виникнути невиразне відчуття ворожості до немовляти, яке ввійшло в налагоджений сімейний уклад. Дуже важливо не дати розвинутися відчуттю провини перед першою дитиною. Міркування про те, що материнської любові не вистачить на двох, не витримують жодної критики. Але це, безумовно, буде різна любов.

Трапляється так, що з появою нового члена сім’ї старша дитина, якій тепер приділяють набагато менше уваги, ніж раніше, прагнучи повернути собі колишній статус, починає регресувати. Їй здається, що мама стала її менше любити, бо вона виросла, і якби вона залишалася маленькою, то любов була б колишньою. Малюк вередує, може почати гірше говорити, відмовляється ходити на горщик.

Чи будуть такі наслідки, залежить від матері. Карати дитину за таку поведінку не можна. Батьки мають спробувати зрозуміти її. Пояснити малюку, що любов до нього залишилася колишньою і стала навіть більшою, тому що він уже дорослий і на нього можна покластися. Дуже важливу роль відіграє психологічна підготовка дитини ще до народження нового члена сім’ї.

Готувати її до цієї події краще завчасно, за кілька місяців до пологів, — говорити дитині, що вона вже велика, показувати фотографії малят у часописах і сімейному фотоальбомі, пояснюючи, що вона теж була маленькою, а тепер виросла, вважає Зоя Григорівна.

Поясніть, що в маминому животику перебуває маля, яке незабаром з’явиться на світ. Щоб ваші дії при годуванні немовляти не викликали в дитини подиву, розкажіть їй, що маленькі діти харчуються грудним молоком.

Важливо й те, чи вдасться вам зберегти звичний для старшої дитини ритм життя після народження крихітки. Частка вашої уваги, яку ви щодня приділяєте первісткові, не повинна різко зменшуватися. Тоді в нього не виникне образа на новонародженого, і той стане не перешкодою, а розвагою, ще одним об’єктом вивчення.

Звісно, особливо в перші дні досягти цього непросто. Але якщо ви хочете зберегти спокій у сім’ї і не викликати у старшої дитини ревнощів до новонародженого, не слід віддавати його на час до бабусі. Краще попросити близьких допомогти по господарству, а час, який звільнився, використовувати для спілкування з дітьми. Спільні заняття дозволять знизити психологічне навантаження на старшого. Він відчуватиме, що мама, як і раніше, належить йому, її любов до нього нітрохи не зменшилася. Ще одна причина, чому мамі слід самій займатися з обома дітьми, — це перерозподіл ролей у сім’ї, визначення нових місць її членів та їхніх взаємин. Процес взаємного звикання триватиме кілька тижнів, і в цей період слід якомога більше часу проводити разом, усією сім’єю.

Начитавшись усіляких статей з дитячої психології, мама буває настільки залякана ймовірними ревнощами первістка до новонародженого, що докладає всіх зусиль до того, щоб входження нового члена в сім’ю відбулося якомога м’якше. При цьому, аби не скривдити старшого, вона намагається в його присутності не виявляти ніжності до маляти і в такий спосіб обмежує вже молодшого у правах на її любов.

Впоратися з цією проблемою не так уже й важко. Достатньо зрозуміти, що якщо первісток не позбувається звичної для нього дози материнської уваги, то його не кривдить те, що вона вовтузиться з малюком. Навпаки, бачачи мамину ласку до немовляти, він і сам вчиться виявляти свої почуття. Тому дуже важливо бавитись і розмовляти з новонародженим при старшому братику або сестричці, залучаючи їх до цього спілкування.

Згодом первісток стане з власної ініціативи спілкуватися з малюком, тим самим сприяючи розвитку в нього комунікабельності. Так поступово зміцніє любов між вашими дітьми і визначаться нові ролі всіх членів сім’ї.