ДОЛЯ АКАДЕМІКА МИХАЙЛА КРАВЧУКА

27 вересня — 110 років від дня народження усесвітньо відомого українського математика Михайла Пилиповича Кравчука. Багато вчених знають q-багаточлени Кравчука, q-функції Кравчука—Мейкснера, а так звані ряди Кравчука вчені США і Японії десятки років тому використовували в телеапаратурі. У своїх математичних працях М.Кравчук зазначив багато перспективних проблем. Але упродовж довгих років мало хто знав, що видатний український учений був репресований 1938 року.

Народився М.Кравчук 1892 року в селі Чолниця Волинської губернії (нині Ківерцівський район Волинської області). Батько його був землеміром. Виходець із низів, він закінчив Петрівсько-Разумовську академію, цінував знання і зробив усе, щоб допитливий Михайлик одержав гарну освіту.

У 1901 році сім’я переїхала до Луцька, де майбутній великий математик із золотою медаллю закінчив гімназію. У 1910-му Михайло Пилипович — студент фізико-математичного факультету Київського університету Святого Володимира. Блискуче закінчивши навчання, М.Кравчук кілька років викладав у різних вузах Києва. Під час Першої світової війни евакуювався до Москви. Після революційних подій математик повертається до золотоглавого Києва, щоб повністю присвятити себе науці і народу. Викладаючи в українських гімназіях і Українському народному університеті, він розробляє україномовну математичну термінологію, перекладає українською дуже популярний у ті часи підручник геометрії Кисельова. Але після падіння УНР і приходу радянської влади молодому вченому довелося виїхати в село Саварку (нині Богуславського району Київської області). Тут М.Кравчук буде і директором школи, і викладачем математики. У цьому ж селі він допоможе зміцніти майбутньому талановитому вченому, відомому конструктору авіаційних двигунів Архипові Люльці. А вже після повернення до Києва багато чого навчить «зоряного» конструктора Сергія Корольова. Ці два учні будуть гідними свого вчителя!

Протягом усього життя Михайло Пилипович із вдячністю згадував маму, польку за національністю, яка з дитинства навчала його іноземних мов. Французька, німецька, італійська, польська — ось мови, які М.Кравчук використовував у роботі. Свої наукові праці він друкував як у СРСР, так і за кордоном.

У 1924 році М.Кравчук захищає докторську дисертацію, стає членом математичних товариств Франції, Німеччини, Італії, у 1929-му — дійсним членом Української академії наук.

Теорії квадратичних форм, матриць і визначників, алгебраїчних порівнянь і аналітичних функцій, диференціальні й інтегральні рівняння, математична статистика, різні відділи аналізу, теорії чисел, геометрії — неповний спектр праць ученого.

Професор Київського політехнічного інституту, дослідник життя і наукових праць М.Кравчука Ніна Панасівна Вірченко дійде висновку, що основний напрям розвитку математики академік бачив у вивченні діалектичних закономірностей розвитку понять і положень, які виникають у реальній дійсності. Праці «Простір, час, матерія», «Сучасний атомізм», «Математична наука на Україні», «Вплив Ейлера на дальший розвиток математики», «Математика та математики в Київському університеті за сто років», «Вступ до вищої математики», «Вибрані питання з основ аналізу нескінченно малих» вирізняються широким науковим кругозором, аналізом проблем зі сфери близьких до математики наук. М.Кравчукові належать розробки програми курсу «Элементы высшей математики применительно к сельскому хозяйству», підручника «Математика для сельскохозяйственных профшкол». Світову науку поповнили багаточлени біномного розподілу — багаточлени Кравчука.

Учений, перебуваючи в розквіті творчих сил, мав багато планів і надій. На жаль, його не обминула репресивна сталінська машина...

Йшов 1937 рік. У газеті «Коммунист» 14 вересня з’явилася замітка, в якій академіку дорікали за те, що він підносить ворогів народу, бо у своїй статті «Успехи математических наук» були згадані імена кількох репресованих учених. У жовтні президія Академії наук УРСР визнала дії М.Кравчука антирадянськими і буржуазно-націоналістичними. 21 лютого 1938 року академіка заарештували працівники НКВС, у Києві в його квартирі зробили обшук. Для «ученого з обличчям Ісуса Христа», як зазначали багато його сучасників, почнеться сходження на Голгофу.

Михайлу Пилиповичу особливо тяжко було усвідомлювати, що на нього доніс учитель, математик Д.Граве. Багато колег зреклися М.Кравчука, лише небагатьом вистачило сміливості і чесності не повірити сталінським сатрапам. А.Смогоржевський, І.Погребинський, П.Бондаренко — люди, які не пішли на угоду з совістю...

23 вересня 1938 року виїзна сесія військової колегії Верховного суду СРСР присудила М.Кравчука до 20 років позбавлення волі з позбавленням політичних прав на п’ять років. Вирок оскарженню не підлягав. Академіка обвинувачували в зрадництві і шпигунстві, оскільки він був членом Наукового товариства у Львові, часто їздив за кордон. Обвинуваченням послужило навіть знання іноземних мов і листування з ученими капіталістичних країн.

«Я був приголомшений цими дикими обвинуваченнями, розбитий фізично нічними допитами, зокрема, цілковитим позбавленням сну протягом одинадцяти діб, загостренням хвороби серця, заходами прямого фізичного впливу, морально на мене впливали криками, стогонами тих, над ким знущалися в сусідніх кімнатах», — напише М.Кравчук у скарзі 16.08.1940 року з Магадана голові Верховного суду СРСР. Остаточно зламали М.Кравчука погрози: у разі відмови взяти на себе інкриміновані йому злочини — заарештують і знищать сім’ю.

Після суду дружина М.Кравчука Есфір Йосипівна зверталася в чимало інстанцій зі скаргами на несправедливі обвинувачення, проте відповідей не було. У червні 1945 року на чергове клопотання до Народного комісаріату Державної безпеки СРСР про перегляд справи чоловіка вона одержала повідомлення, що академік М.Кравчук помер у Магадані в березні 1942 року.

Михайло Пилипович так і не дізнався, що нещасливого 1937 року американський учений Атанасов, винахідник першого комп’ютера, написав йому в листі: розробляючи винахід, він використовував його, українського вченого, праці.

Багато років М.Кравчук працював над однією математичною проблемою, але нікому про неї конкретно не розповідав. Уже з Магадана він написав дружині, що проблему цю розв’язав. Розрахунки вченого були передані табірному начальству. На жаль, доля рукописів академіка залишилася невідомою.

Неймовірно важким був шлях М.Кравчука місцями позбавлення волі. З Лук’янівської в’язниці його перевезли до Новочеркаська, звідки в квітні 1939 року етапували до Владивостока.

Організатору першої у світі кімнати-музею М.Кравчука в школі його рідного села Чолниця Степанові Лукашуку вдалося узнати, що до Хабаровська в’язнів везли в товарних вагонах, а від Хабаровська до Владивостока вони йшли пішки. Кінні енкавеесники розстрілювали тих, хто втрачав сили і не міг іти... У Владивостоку засуджених, повантаживши на баржі, два тижні везли через Охотське море до Магадана, потім через гірські хребти — на рудники.

Якийсь час академік працював на будівництві залізниці, робив розрахунки трансформаторних підстанцій і електромереж. Але це тривало лише три тижні, бо М.Кравчук обгрунтував висновок, що будувати залізницю в тому місці недоцільно. Академік знову опинився в штреку. Денна норма для шахтарів-в’язнів становила півтори тонни породи (у 30 разів більше, ніж каторжним за царя).

У березні 1940 року М.Кравчук був визнаний непридатним до фізичної праці. У червні 1941-го його звільнили від робіт на шахтах. Але на лікування направили тільки 23 лютого 1942 року. На жаль, було вже пізно, і 9 березня академік помер. Причиною смерті стали нефросклероз, кардіосклероз і нефрогенний виразковий гастроентероколіт. Місце поховання М.Кравчука, як і багатьох інших в’язнів, залишилося невідомим.

Професор Ніна Вірченко багато зробила, щоб ім’я М.Кравчука, великого патріота України, посіло гідне місце й у науці, і в історії. Ніна Панасівна — організатор міжнародних наукових конференцій імені академіка Михайла Кравчука, що відбуваються у Києві за участю вчених із багатьох країн світу. Про талановитого земляка жителям Волині розповіла сміливими публікаціями в пресі дочка директора Чолницької школи С.Лукашука Леся Свиновей-Лукашук. Непросто довелося прориватися до читача і роману київського письменника Миколи Сороки «Михаил Кравчук». Біля школи в Чолниці встановили погруддя вченому. Довгі роки виношується ідея відкрити в рідному селі всесвітньо відомого математика музей. А поки існує лише кімната-музей у місцевій школі.

Кілька років тому жителі Чолниці вирішили у день народження великого земляка відзначати день села. Традиція ця збереглася. На базі Чолницької школи проводяться шкільні математичні олімпіади. (До речі, у 1935 р. М.Кравчук організував першу математичну олімпіаду в Києві). На жаль, місцевим шанувальникам М.Кравчука ніяк не вдається назбирати грошей на відкриття музею. Але це, звісно, справа часу, який багато що розставляє по своїх місцях. «Знаєте, — сказав мені якось організатор кімнати-музею М.Кравчука С.Лукашук, — на VIII науковій конференції, що відбувалася 2000 року в Києві, авторитетні вчені з багатьох країн заявляли, що праці нашого земляка треба розробляти ще років сто...» І це ще одне підтвердження того, що ім’я академіка з волинського села Чолниця не забувається і житиме.